Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/1079/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1079/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Патратій О.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 жовтня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.; за участю секретаря: Несін К.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Бабича Володимира Григоровича, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2020 року (розглянута в спрощеному позовного провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії , - В С Т А Н О В И Л А: У січні 2020 року, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач) в якому просить: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2016 з обмеженням її максимальним розміром; - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо зменшення відсотку основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 90 % на 70 % від сум грошового забезпечення; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести в повному обсязі з 01.06.2016 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 90 % від сум грошового забезпечення для обчислення пенсії, з урахуванням надбавок та підвищень без обмежень максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що після проведення перерахунку його пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам», розмір пенсії встановлений при її призначенні у відсотковому співвідношенню до суми грошового забезпечення відповідної посади зменшився з 90% до 70%. Крім того, обгрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. №7-рп/20, яким визнано неконституційними положення законодавчих актів, згідно з якими максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів. Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ також не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів. Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774 до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 під час її перерахунку з 90 % від відповідних сум грошового забезпечення до 70 % відповідних сум грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська 40; код ЄДРПОУ 22933548) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01 січня 2018 року з урахуванням основного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 90 % відповідних сум грошового забезпечення, врахованих при призначенні (обчисленні) пенсії, з урахуванням проведених виплат. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2016 з обмеженням її максимальним розміром. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська 40; код ЄДРПОУ 22933548) провести з 01.06.2016 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) без обмежень максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум. Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції в мотивувальній частині щодо обґрунтування позовних вимог щодо зменшення відсотку розміру пенсії позивача з 90% на 70% від сум забезпечення, в частині щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачеві з 01 червня 2016 року з урахуванням основного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 90 % відповідних сум грошового забезпечення, врахованих при призначенні (обчисленні) пенсії, з урахуванням проведених виплат, в іншій частині рішення залишити без змін. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 є пенсіонером військовослужбовцем, перебуває на обліку в ПФУ з 01.01.2007 року та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ. Як вбачається з наданої Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області довідки про перерахунок пенсії, ОСОБА_1 (пенсійна справа N/A - 8622) після звільнення з військової служби отримував пенсію у розмірі 90% від суми грошового забезпечення посади, з якої його звільнено зі служби. Після проведення перерахунку пенсії з 01.01.2018р. на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам», розмір пенсії встановлений при її призначенні у відсотковому співвідношенню до суми грошового забезпечення відповідної посади зменшився до 70%. Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачеві з 01 червня 2016 року з урахуванням основного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 90 % відповідних сум грошового забезпечення, врахованих при призначенні (обчисленні) пенсії, колегія суддів зазначає наступне. Так, Верховним Судом розглянуто зразкову справу №240/5401/18 за позовом особи до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій щодо зменшення основного розміру призначеної пенсії з 83% до 70% сум грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018 та зобов`язання здійснити перерахунок і виплату призначеної пенсії в основному розмірі 83% сум грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням проведених виплат. Постановою Верховного Суду від 04.02.2019 зразкова справа №240/5401/18 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 83% до 70% сум грошового забезпечення та зобов`язано здійснити з 01.01.2018 перерахунок пенсії, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 83% сум грошового забезпечення, здійснивши виплату з урахуванням виплачених сум. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 справа №240/5401/18 вказане рішення Верховного Суду в зразковій справі №240/5401/18 залишено без змін. За змістом постанови Верховного Суду від 04.02.2019 у зразковій справі №240/5401/18 це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є зменшення відсоткового розміру основної пенсії, призначеної за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ, при здійсненні перерахунку пенсії у зв`язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». права: позивач є особою, якій призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ; відповідачем є відповідне Головне управління Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває позивач; предметом спору є зміна відсоткового значення розміру пенсії при здійсненні її перерахунку з 01.01.2018 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» у зв`язку з підвищенням сум грошового забезпечення, що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Як установлено судом, позивачу призначено пенсію за вислугу років з 83% грошового забезпечення, здійснено перерахунок з основного розміру пенсії 70 % грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Отже, з огляду на встановлені обставини та предмет спору, адміністративна справа №640/1079/20 є типовою справою, оскільки відповідає ознакам зразкової справи №240/5401/18. Вирішуючи зразкову справу №240/5401/18 Верховний Суд у постанові від 04.02.2019 зазначив: стаття 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ визначає як обов`язкову підставу для здійснення перерахунку пенсії - підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Ця норма також делегує Кабінету Міністрів України визначення умов, порядку та розмірів перерахунку пенсії за цим Законом; у «Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45, визначено, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права; у зв`язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою з 01.03.2018 змінено грошове забезпечення, зокрема, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, в позивача виникло право на перерахунок пенсії; стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ регулює порядок призначення пенсій, а стаття 63 цього Закону визначає підстави, умови і порядок їх перерахунку; зміни до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ ні Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI, ні Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII, у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій, не вносилися; постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» також не містять жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку. Проаналізувавши наведені норми Верховний Суду дійшов висновку, що внесені Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI та Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII зміни до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ, яка змін у зв`язку з прийняттям Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI та Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII не зазнала. З урахуванням викладеного, Верховний Суд вказав, що в разі перерахунку пенсії з 01.01.2018 відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому під час перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до вислуги років, є незмінним. За таких обставин Верховний Суд підсумував, що у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії під час здійснення її перерахунку, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню. Також Верховний Суд зауважив, що доводи відповідача стосовно того, що задоволення позову призведе до виникнення диспропорції у розмірі перерахованих пенсій військовослужбовців, які були призначені до 01.03.2018 та пенсій, що будуть призначені після цієї дати з урахуванням максимального розміру, встановленого частиною другою статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ є недоречними, оскільки вони не ґрунтуються на нормах законодавства, яким врегульовано підстави, порядок, умови та розмір перерахунку пенсій військовослужбовців. Спір вирішувався в межах наявного правового регулювання, яке не містить положень щодо перегляду (зміни) в разі перерахунку пенсій її відсоткового значення від розміру грошового забезпечення. За сукупністю наведених обставин, колегія суддів погожується із висновком суду першої інстанції щодо протиправності дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 р. та зменшення відсотку основного розміру пенсії з 90% на 70% при проведені перерахунку пенсії позивача на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №103. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає обґрунтованими та задовольняє позовні вимоги в частині позовних вимог про визнати протиправними дії щодо зменшення основного розміру пенсії з 90% до 70% від суми грошового забезпечення та зобов`язання перерахувати та виплатити без обмеження максимального розміру пенсію в розмірі 90% від суми грошового забезпечення. Таким чином, вимоги апелянта про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачеві з 01 червня 2016 року з урахуванням основного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 90 % відповідних сум грошового забезпечення, врахованих при призначенні (обчисленні) пенсії, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Що стосується позовних вимог в частині перерахунку пенсію з урахуванням надбавок та підвищень без обмежень максимального розміру пенсії, колегія суддів зазначає наступне. В ході розгляду справи по суті судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та з 01.01.2007р. отримує пенсію за вислугою років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Згідно із наявним у справі перерахунком пенсії вбачається, що пенсію позивача перераховано з 01.01.2018 р. на підставі довідки №2/6-77 від 30.03.2018 про розмір грошового забезпечення Управління Державної охорони України, виходячи із сум грошового забезпечення: посадовий оклад, оклад за військове звання, процентна надбавка за вислугу років, надбавка за інтенсивність служби від ПО, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень та премія. На звернення позивача Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області у листі від 03.06.2019 р. № 1073/К повідомило про те, що йому проведено перерахунок пенсії згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року №718 «Питання грошовою забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу» на підставі наданої Управлінням Державної охорони України довідки від 30.03.2018 № 2/6-77 про розмір грошового забезпечення в сумі 32 753, 70 грн. з урахуванням посадового окладу 10 338,00 грн. зі зменшенням її основного розміру з 90 % до 70 % грошового забезпечення та через наявність в Україні обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами для працездатних осіб, загальний розмір пенсії позивача з 01 червня 2016 року становив 14 970, 00 грн., у зв`язку з чим відсутні правові підстави для виплати пенсії без обмеження максимальним розміром. Відповідно до ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015р. №911-VIII чинній з 01.01.2016р. по 20.12.2016р., максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р., максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн. Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016р. №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992р. №2262-XII згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн. Згідно пункту 2 резолютивної частини цього рішення №7-рп/2016 положення частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Таким чином, з 20 грудня 2016 року відсутня частина сьома статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині сьомій статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року». Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими. Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів. Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження. Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 127/4267/17, від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 06.11.2018 у справі №522/3093/17 та від 10.10.2019 у справі № 522/22798/17. Щодо посилання відповідача, як на правомірність власної позиції, на Закону України від 24.12.2015р. №911-VIII, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011р. №3668-VI, в редакції Закону України від 24.12.2015р. №911-VIII, на час здійснення позивачу перерахунку пенсії, максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р., максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не може перевищувати 10740 грн. Отже, передбачені статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» обмеження пенсій максимальним розміром введені в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015р. №911-VIII. В той же час, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №911-VIII передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується лише до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016р., при цьому судами встановлено, що пенсія позивачу призначена ще у 2015 році. Крім того, згідно пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. В свою чергу, в ході розгляду справи судом встановлено, що позивач є пенсіонером, отримує пенсію за вислугою років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та перебуває на обліку у Головному управлінні ПФУ з 01.01.2007 р. Щодо посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду передбаченого ст. 122 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до частини 2 статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Зазначене положення продубльовано також в статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV. Таким чином, строк звернення до суду встановлений ст. 122 КАС України до даної категорії спорів не застосовується. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення. Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Бабича Володимира Григоровича - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України. Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Н.П. Бужак, М.І. Кобаль