Постанова Львівський апеляційний суд № 461/9313/20

Справа № 461/9313/20 Головуючий у 1 інстанції: Фролова Л.Д. Провадження № 22-ц/811/1685/21 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В. Категорія: 1 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 вересня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Савуляка Р.В., суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І., за участі секретаря: Савчук Г.Б., без участі сторін, розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа: Державна Казначейська служба України, про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних,- ВСТАНОВИЛА: Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 30 березня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Судові витрати віднесено за рахунок держави. Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі посилається на те, що між сторонами виникло грошове зобов`язання, ним належним чином обґрунтовано позовні вимоги з посиланням на судову практику, однак суд першої інстанції зазначене проігнорував. Зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення. Стверджує, що правомірність застосування до спірних правовідносин ст. 625 ЦК України підтверджується правовою позицією Верховного суду України, викладеною у постанові від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14. Вважає, що на правовідносини, що виникли між сторонами поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з наступного. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області, щодо не перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 липня 2012 року, з урахуванням до неї доплати за роботу у нічний час згідно постанови Львівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2013 року у справі №2а-10798/12/1370 у відповідності до вимог Постанови №355 «Про збільшення розмірів пенсій», призначених відповідно до закону №2262-ХІІ України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 23 квітня 2012 року. Крім того, зобов`язано Головне управління пенсійного фонду у Львівській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 липня 2012 року, з урахуванням до неї доплати за роботу у нічний час згідно постанови Львівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2013 року у справі №2а-10798/12/1370 у відповідності до вимог Постанови №355 «Про збільшення розмірів пенсій», призначених відповідно до закону №2262-ХІІ України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 23 квітня 2012 року. 25 березня 2019 року, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №813/1181/18, виданого на виконання рішення від 06 березня 2019 року про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 з 01 липня 2012 року з урахуванням до неї доплати за роботу в нічний час. 24 жовтня 2019 року, державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, згідно якої, на адресу відділу від 03 травня 2019 року надійшла відповідь Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області про те, що ОСОБА_1 проведено розрахунок з врахуванням доплати за роботу в нічний час за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2015 року, яка виплачена ОСОБА_1 в порядку визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22 серпня 2018 року «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду». Згідно розрахунку на доплату пенсії за пенсійною справою №1303001841 ОСОБА_1 здійснюється виплата за липень 2012 року по грудень 2015 в розмірі 2875,22 грн. При цьому, випискою по картковому рахунку підтверджується, що позивачу вже було здійснено виплату вказаної суми 02 жовтня 2020 року. Позивач надав розрахунок про стягнення відсотків, на підставі ст.625 ЦК України, з якого вбачається, що сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2015 року складає 7312.30 грн., а також три проценти річних від простроченої суми складає 693.82 грн., що разом становить суму підсумкової заборгованості 8006.12 грн. Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. За статтею 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган. Частиною першою статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. За приписами статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти. За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України під час розгляду справи № 6-2759цс15 відповідно до статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 цього Кодексу і визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання та поширює свою дію на всі види зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні правовідносини з виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що правовідносини, які виникли між сторонами стосовно нарахування пені та трьох процентів річних з урахуванням встановленого індексу інфляції, не є зобов`язальними в розумінні ст. 625 ЦК України, вони розглядаються в рамках спору, що регулюються спеціальним законодавством про пенсійне забезпечення громадян окремої категорії. За змістом статей Цивільного кодексу України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. При цьому, оскільки у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року, суд не визначив конкретної суми, вираженої у грошових одиницях, яка підлягає стягненню, таке зобов`язання не є грошовим. Вказана правова позиція підтверджується і постановою колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 642/6005/1 від 20 лютого 2019 року. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується, що підстави для задоволення позову відсутні. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Також, відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема у справі «Гарсіа Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain) від 21.01.1999 року (заява 30544/96), п. 26: «…при відхиленні скарги апеляційний суд може в принципі просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчого суду…». Зважаючи на вказане колегія суддів вважає за можливе в цілому схвалити мотиви суду першої інстанції щодо розгляду усіх позовних вимог, викладені в оскаржуваному рішенні із викладеним вище своїм додатковим обґрунтуванням, вважаючи такі належними та відповідними до встановлених обставин, що мають значення та вимог закону, без додаткового дублювання. Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 березня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 10 вересня 2021 року. Головуючий: Савуляк Р.В. Судді: Мікуш Ю.Р. Приколота Т.І.