Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/8117/20

Справа № 127/8117/20 Провадження № 22-ц/801/1644/2021 Категорія: 7 Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко В. М. Доповідач:Береговий О. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 вересня 2021 рокуСправа № 127/8117/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Берегового О.Ю. (судді доповідача), суддів: Ковальчука О.В., Шемети Т.М., за участю секретаря судового засідання Михайленко А.В., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: Вінницька міська рада, особа, яка подала апеляційну скаргу: Вінницька окружна прокуратура в інтересах держави в особі Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визнання права власності за набувальною давністю за апеляційною скаргою Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 січня 2021 року, ухвалене в залі судових засідань місцевого суду під головуванням судді Бойка В.М., дата складення повного тексту рішення 14 січня 2021 року, встановив: В квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Вінницької міської ради про визнання права власності за набувальною давністю. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка з 2000 року проживає у квартирі АДРЕСА_1 . Дана квартира належала товаришу її батька ОСОБА_2 , на підставі договору міни квартир від 02 липня 1994 року. До заселення у дану квартиру, ОСОБА_2 проживав у м. Києві разом зі своєю дружиною - ОСОБА_3 , яка померла ще у 1994 році. Після смерті дружини ОСОБА_4 потребував сторонньої допомоги, а тому, його донька - ОСОБА_5 , попросила батька позивачки деякий час наглядати на ним, оскільки сама вона проживала у м. Желєзнодорожному, Московської області. Вона залишила батькові ключі від квартири та розрахункові книжки по оплаті комунальних послуг. Через деякий час ОСОБА_5 забрала свого батька у Росію, а позивачці та її батьку залишила квартиру, належну її батькові. Протягом багатьох років спірна квартира, окрім позивачки, ніким не використовувалася. Вона за власні кошти зробила у квартирі ремонт, оплачує комунальні послуги. Претензій від третіх осіб щодо правомірності володіння та користування вказаним майном до неї не надходило. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду із вказаним позовом в якому позивач ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 51,4 кв.м. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 січня 2021 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 51,4 кв.м. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 добросовісно і відкрито користувалась нерухомим майном за адресою: АДРЕСА_2 , не приховуючи цей факт, за наявності законних на те підстав, оскільки це не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси третіх осіб, за позивачем може бути визнано право власності на квартиру за набувальною давністю. Не погоджуючись з таким рішенням суду Вінницька окружна прокуратура в інтересах держави в особі Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що на думку заявника позивач постійно знала власника майна та місце його перебування, проте вступила у володіння майном, що виключає добросовісність володіння ним. Разом з тим, вважає, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження безперервності володіння нерухомим майном протягом 10 років. Крім того, вважає, що фактично рішенням суду першої інстанції узаконено перехід до позивача права на нерухоме майно без сплати відповідних обов`язкових платежів до бюджету, чим заподіяно шкоду інтересам держави. Відповідач та позивач не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не направили, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Водночас, Головне управління державної податкової служби у Вінницькій області та Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у своїх письмових заявах, повідомили, що при вирішенні вказаного спору покладаються на думку суду. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам. Апеляційним судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , на підставі Договору міни квартир (а.с.8). Згідно довідки № 1482, виданої ТОВ «ЖЕО», ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.13). Відповідно до акту обстеження житлового приміщення від 18 січня 2018 року, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , склали даний акт, про те, що за адресою АДРЕСА_2 , проживає без реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2000 року по теперішній час (а.с.9). Згідно довідки № 201 від 04 березня 2020 року, виданої ТОВ «ЖЕО», ОСОБА_1 проживає без реєстрації по АДРЕСА_2 та сплачує комунальні послуги (а.с.10). Довідкою № 199 від 04 березня 2020 року, яка видана ТОВ «ЖЕО», за адресою АДРЕСА_2 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , зазначено, що відсутня заборгованість по управлінню багатоквартирним будинком станом на 01 лютого 2020 року (а.с.11). Відповідно довідки від 25 лютого 2020 року, виданої КП «Вінницяводоканал», за квартирою АДРЕСА_1 заборгованості за водопостачання та водовідведення станом на 18 лютого 2020 року відсутня (а.с.14). Згідно довідки № 1399 від 25 лютого 2020 року, виданої КП ВМР «ВМБТІ», загальна площа квартири АДРЕСА_1 становить 51,4 кв.м., в тому числі житлова 34,3 кв.м. (а.с.12). ОСОБА_1 , 1977 р.н., зареєстрована в АДРЕСА_3 , проте з серпня 1995 року і по даний час за вищевказаною адресою не проживає, що підтверджується довідкою № 170, яка видана виконкомом Баланівської сільської ради Бершадського району Вінницької області, (а.с.16). Як вбачається з акту № 12069 від 10 березня 2020 року, Комісія в складі інспектора ВВС ТОВ «ЖЕО» Леонтьєвої С.П., начальника ВВС ТОВ «ЖЕО» Чуманова В.Ю., склали даний акт про те, що за адресою АДРЕСА_2 зареєстрований ОСОБА_3 , також, комісією було встановлено, що на момент обстеження за вищевказаною адресою фактично проживає без реєстрації ОСОБА_1 (а.с. 17). На замовлення ОСОБА_1 , КП ВМР «ВМБТІ» було виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 , відповідно до якого, загальна площа приміщень складає 51,4 кв.м, житлова 34,3 кв.м., допоміжна (підсобна) 14,9 кв.м., літніх, неопалювальних приміщень 2,2 кв.м. Власником вищезазначеної квартири є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (а.с.19-21). Згідно звіту про оцінку майна на квартиру АДРЕСА_1 , вартість квартири в цілому, без ПДВ складає 616 800,00 грн. (а.с.23-37). Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру за ОСОБА_3 та ОСОБА_6 інформація про спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину відсутня (а.с. 82-83). Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи. Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду. Норми права інституту набувальної давності регулюють один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередньому титулі права власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація). Аналіз категорії добросовісності заволодіння майном як умови набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України дає підстави для висновку, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного права означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно реалізовувати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки. При вирішенні таких спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном). Добросовісний володілець майна у момент заволодіння ним не знає (не може і не повинен знати) про неправомірність такого заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для набуття права власності на нього. Звідси йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка у подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном, то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном. Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію. Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх наведених умов у сукупності. Відсутність добросовісності у позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 ЦК України. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18). У постанові від 27 червня 2019 року у справі № 175/2338/16-ц (провадження № 61-2017св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду визначив, що за набувальною давністю може бути визнано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, а також на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено. З системного аналізу вказаних норм, вбачається, що давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати по відсутність у неї підстав для набуття права власності. З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, зокрема, відсутності належних та допустимих доказів добросовісності заволодіння ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_1 , оскільки вона була обізнана з тим, що це майно належало ОСОБА_3 , який переїхав до Російської Федерації, апеляційний суд приходить до висновку про те, що не можна вважати користування позивачем спірним майном добросовісним, а відкритість і безперервність користування цим майном не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами статті 344 ЦК України. Згідно з пунктом третім частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Згідно з частинами третьою четвертою статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. У частині третій статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу. Апеляційний суд вважає, що в апеляційній скарзі наведено обґрунтовані підстави для представництва Вінницькою окружною прокуратурою інтересів держави в особі Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Доводи позивачки про те, що вона більше 10 років безперервно проживає у спірному житловому будинку, до уваги прийняти не можна, оскільки ці дії позивача не свідчать про набуття нею права власності на житловий будинок та не є підставою для набуття такого права. Проте суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, чим порушив норми матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З врахуванням наведеного, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не узгоджуються з матеріалами справи, оскільки не враховано істотних ознак конкретної правової ситуації, позивачем не підтверджено належними доказами добросовісність заволодіння спірною квартирою, отже апеляційна скарга підлягає задоволенню з врахуванням викладених обставин, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Згідно ч. 1, п.п. 1,2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, відтак з ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури підлягає стягненню сума судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги в розмірі 9252 грн. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області задовольнити. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 січня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визнання права власності за набувальною давністю. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури судовий збір в розмірі 9252,00 грн., за подання апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Головуючий О.Ю. Береговий Судді: О.В. Ковальчук Т.М. Шемета