Ухвала КАС ВС № 300/2473/19

УХВАЛА 14 вересня 2021 року м. Київ справа № 300/2473/19 адміністративне провадження № К/9901/31136/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу адвоката Максимова Антона Олександровича, який діє в інтересах громадянина республіки Судан, ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року у справі №300/2473/19 за позовом громадянина Республіки Судан ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області, про визнання неправомірним та скасування рішення, УСТАНОВИВ: 25 серпня 2021 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга адвоката Максимова Антона Олександровича, який діє в інтересах громадянина республіки Судан, ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року у справі №300/2473/19. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Згідно з частиною першою статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Відповідно до частини першої статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Частиною четвертою статті 59 КАС України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами. Згідно із частиною першою статті 26 Закону №5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордером є письмовий документ, що у випадках, установлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням і повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частина друга статті 26 Закону №5076-VI). На підставі підпункту 15.4 пункту 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року №36, ордер має містити назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом, із зазначенням за необхідності виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України від 05 липня 2012 року «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець чітко відокремив судові органи як такі, що повинні бути окремо зазначені в ордері на надання правової допомоги, зокрема в графі «Назва органу, в якому надається правова допомога». Отже, у разі надання адвокатом правової допомоги в суді ордер має містити назву суду, в якому адвокат надає правову допомогу. Так, касаційну скаргу підписано адвокатом Максимовим Антоном Олександровичем, який вказує, що є представником позивача. На підтвердження повноважень на представництво у суді касаційної інстанції до матеріалів скарги додано ордер від 16 серпня 2021 року серії КС №641589, виданий на підставі договору про надання правової допомоги від 12 серпня 2021 року №19-685. В ордері зазначено, що адвокат Максимов Антон Олександрович надає правову допомогу у Верховному суді України. Відповідно до частини першої статті 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції. Так, назву органу, у якому адвокат надає правову допомогу, зазначено невірно. Звернення до суду, у тому числі до Верховного Суду як найвищого суду в системі судоустрою України, що забезпечує сталість та єдність судової практики (статті 17 та 36 Закону України від 02 червня 2016 року «Про судоустрій і статус суддів») з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема адвоката, при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, статті 16, 57 КАС України та стаття 10 Закону України від 02 червня 2016 року «Про судоустрій і статус суддів») передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази подаються в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи, із зазначенням назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, делегованих йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року в справі №9901/847/18 (провадження №11-44заі19). Отже, касаційну скаргу підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку, оскільки адвоката Максимова А.О. не уповноважено на представництво інтересів позивача у Верховному Суді. Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо касаційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено. За такого правового регулювання та обставин справи касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню. Керуючись статтями 55, 59, 248, 332 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу адвоката Максимова Антона Олександровича, який діє в інтересах громадянина республіки Судан, ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року у справі №300/2473/19 повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає. СуддяВ.М. Соколов