Постанова 4857 № 300/2473/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/2473/19 пров. № А/857/7265/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді: Кухтея Р.В. суддів: Носа С.П., Сеника Р.П. з участю секретаря судового засідання: Ігнатищ Л.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Громадянина Республіки Судан ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду (постановлена головуючим-суддею Матуляком Я.П., час ухвалення судового рішення 10 год 26 хв у м. Івано-Франківську) за адміністративним позовом Громадянина Республіки ОСОБА_2 ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України (за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області) про визнання протиправним та скасування рішення, в с т а н о в и в : У грудні 2019 року Громадянин Республіки ОСОБА_3 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України (далі ДМС України, відповідач) №357-19 від 17.10.2019 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та зобов`язати відповідача визнати його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до вимог чинного законодавства. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.01.2020 позовну заяву було залишено без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.240 КАС України. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій через порушення норм процесуального права просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що справу було призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Вказує на те, що він не отримував судових повісток, а тому не був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду та необхідність з`явитися у судове засідання, що мало проводитися суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження. Також звертає увагу на те, що відмова в наданні йому доступу до суду, може мати наслідком його примусового повернення до країни походження Республіки Судан, що є прямим порушенням ст. 33 Конвенції про статус біженців 1951 ратифікованої 10.01.2002. Разом з тим, від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на інший час у зв`язку із карантинними обмеженнями, що введені на території України. Розглянувши вказане клопотання, суд апеляційної інстанції вважає, що таке не підлягає задоволенню, оскільки поверхневі та загальні покликання на умови карантину зі сторони суб`єкта владних повноважень (апелянта) не можуть вважатися достатньою підставою для відкладення розгляду справи. Також необхідно вказати, що судом апеляційної інстанції у період дії карантинних заходів забезпечено процесуальну можливість для сторін та учасників справи доступу до суду, в тому числі і шляхом проведення судового засідання в порядку відеоконференції та надіслання до суду апеляційної інстанції необхідних процесуальних документів та письмових пояснень у даній справі для урахування їх під час розгляду апеляційної скарги. Про дату, час та місце розгляду справи позивач був повідомлений завчасно, проте ним не було вжито будь-яких заходів для участі в розгляді справи, зокрема, не заявлено клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції. Також відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача (його представників). Водночас, будь-яких нових доказів або обставин по справі останнім не наведено, клопотань про їх витребування/долучення тощо останнім не заявлено. В протилежному випадку відкладення розгляду справи без пошуку реальних можливостей здійснювати правосуддя в умовах карантину може бути розцінено як самоусунення від виконання обов`язку по здійсненню розгляду справи. Додатково суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки суду, а й учасників справи. Так, Європейський суд з прав людини (далі - Суд) від 07.07.1989р. у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому, колегія суддів, відповідно до ч.2 ст.313 КАС України, вважає, що неявка сторін не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності за наявними у справі матеріалами на основі наявних у ній доказів. Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксація судового розгляду технічними засобами не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувана ухвала скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, виходячи з наступного. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач повторно не з`явився в судове засідання, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. При цьому, суд першої інстанції прийняв до уваги, що неявка позивача чи його представника перешкоджає розгляду справи, оскільки його присутність є необхідною умовою дотримання принципу рівності усіх учасників справи перед законом і судом. Проте, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, до яких він прийшов з порушенням норм процесуального права, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною першою статті 205 цього Кодексу передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. У разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи (ч.5 ст.205 КАС України). Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. Відповідно до п.4 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності. Зі змісту наведених процесуальних норм убачається, що залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених ч.5 ст.205, п.4 ч.1 ст.240 КАС України, можливе виключно за наявності сукупності таких умов, як належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання, відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності, неявка позивача в судове засідання (підготовче засідання) без поважних причин або неповідомлення ним про причини такої неявки, неможливість розгляду справи по суті за відсутності позивача, а також відсутність вимоги відповідача щодо розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів. Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.09.2019 по справі №826/10538/17, що відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.12.2019 було відкрито провадження по справі та призначено судовий розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 10 год 00 хв 15.01.2020. У подальшому, відповідно до повістки про виклик до суду, позивача було повідомлено про час та дату судового розгляду, зазначивши при цьому час 10 год 00 хв, а дату 15.12.2020, що не відповідає даті, вказаній в ухвалі від 20.12.2019. Вказана повістка була направлена на адресу позивача, яка зазначена у позовній заяві, а саме : вул. Володимира Великого, 12б/38, м. Івано-Франківськ, 76018. Згідно поштового повідомлення, яким повернуто до суду адресоване позивачу поштове відправлення, причиною невручення є «за закінченням терміну зберігання». 15.01.2020 підготовче судове засідання було відкладено на 10 год 00 хв 28.01.2020. На адресу суду першої інстанції повернулося поштове відправлення, а саме : повістка про виклик на 10 год 00 хв 28.01.2020 з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання». Відповідно до ч.1 ст.125 КАС України, у повістці про виклик зазначаються : 1) найменування та адреса адміністративного суду; 2) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) фізичної особи, яку викликають до суду, або найменування органу, підприємства, установи, організації, представник яких викликається; 3) дата, час і місце судового засідання (підготовчого судового засідання); 4) назва і номер адміністративної справи; 5) в якому процесуальному статусі викликається ця особа (як позивач, відповідач, свідок тощо); 6) у разі необхідності - пропозиція учаснику справи подати всі раніше не подані докази; 7) обов`язок адресата повідомити про наявність поважних причин неможливості прибути до суду; 8) роз`яснення наслідків неприбуття до суду; 9) обов`язок особи, яка одержала повістку у зв`язку з відсутністю адресата, за першої можливості вручити її адресату. Тобто, належне повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду адміністративної справи є обов`язковим для забезпечення принципів адміністративного судочинства. З урахуванням допущеної помилки у даті призначеного судового засідання, колегія суддів вважає, що позивач не був належним чином повідомлений про дату розгляду справи за його позовом, призначеного на 15.01.2020, у зв`язку з чим не зміг би прибути у вказане судове засідання з причин, які не залежали від нього. У зв`язку з цим, суд дійшов помилкового висновку про повторну неявку в судове засідання, а відтак наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду. Також, колегія суддів зазначає, що подання апеляційної скарги підтверджує інтерес з боку позивача до даної справи та важливість її вирішення. Згідно ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права». Визначені вище обставини не були взяти до уваги при розгляді справи в суді першої інстанції. Згідно ст.320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки зазначеним обставинам, а тому дійшов передчасного висновку про залишення позовної заяви без розгляду з підстав повторної неявки позивача чи його представника до суду. Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Громадянина Республіки ОСОБА_2 ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках, передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 31.07.2020.