Постанова Харківський апеляційний суд № 610/1992/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 610/1992/20 Головуючий суддя І інстанції Тімонова В. М. Провадження № 33/818/435/21 Суддя доповідач Шабельніков С.К. Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И / по справі про адміністративне правопорушення / 08 вересня 2021 року суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Балаклійського районного суду Харківської області від 02 жовтня 2020 року стосовно ОСОБА_1 ,- в с т а н о в и в : Постановою судді Балаклійського районного суду Харківської області від 02 жовтня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 грн з позбавленням права керування транспортним засобом на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420,40 грн. ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді та провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що висновки судді не відповідають фактичним обставинам справи. При розгляді справи про адміністративне правопорушення суддею допущено порушення норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що суд прийняв рішення без його присутності. В матеріалах справи є в наявності ряд протирічь, які судом не усунуто. Вважає, що суд розглянув справу поверхово і формально. Зазначає, що працівники поліції не зупиняли його, як особу, яка керує транспортним засобом, а саме, як водія, не використовували спеціальний технічний засіб, не направляли до закладу охорони здоров`я. Також в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння. Вважає, що висновок суду про його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Разом з цим, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження. Поважність пропуску строку на апеляційне оскарження мотивована тим, що він не був присутніми під час розгляду справи судом першої інстанції, копію постанови не отримував. Враховуючи, що доводи клопотання про пропуск строку на апеляційне оскарження з поважних причин не спростовуються матеріалами справи, клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку підлягає задоволенню. Дослідивши матеріали справи відповідно до вимог частини 7 статті 294 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, суддя виходив з того, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, яке виразилось у керуванні транспортним засобам особою в стані алкогольного сп`яніння, чим порушено вимоги пункту 2.5 ПДР України. З зазначеним висновком судді суду першої інстанції апеляційний суд погоджується, вважає його правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає наявним в матеріалах справи доказам, виходячи з наступного. Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 251 КУпАП встановлює, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255цього Кодексу. Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 ПДР України передбачена ст.130 КУпАП. При апеляційному перегляді справи встановлено, що ОСОБА_1 29.07.2020 о 20.00 год. в м. Балаклія, Харківської області по вул. Кірова керував мопедом VIPER, д.н.з. б/н з ознаками алкогольного сп`яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, нерозбірлива мова почервоніння шкіри обличчя. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння відмовився у встановленому законом порядку та на місці за допомогою газоаналізатору Драгер в присутності двох свідків. Внаслідок зазначених подій поліцейським складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №445248 від 29.07.2020 року за невиконання ОСОБА_1 вимог п.2.5 ПДР України, а саме за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я. Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, крім протоколу, підтверджується: - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою Алконта (а.с. 6) - письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_2 від 29.07.2020 року, які пояснили, що 29.07.2020 року близько 20 години 10 хвилин у їх присутності невідомий їм громадянин керував скутером з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, невнятна мова та цей громадянин відмовився від огляду на стан сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі. (а.с.3,4); Сумнівів у зацікавленості чи упередженості вказаних свідків немає, пояснення отримані у встановленому законом порядку, передбаченими способами, засвідчені їхніми власноручними підписами. При цьому відсутні відомості про те, що з певних причин вони надавали працівнику поліції неправдиві пояснення, або що такі ними засвідчено під примусом. Для забезпечення повноти та всебічності судового розгляду судом апеляційної інстанції шляхом направлення судових повісток викликались вищевказані свідки для надання особистих пояснень, але останні не з`явились за судовим викликом. Відповідно до повідомлень про вручення поштового відправлення ОСОБА_2 та ОСОБА_2 отримали судові повістки 17.06.2021, про що свідчать їх власноручні пидписи. Апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості примусово доставити свідків в судове засідання, а тому відповідно до вимог чинного КУпАП, виконав усі можливі дії для виклику свідків в судове засідання. Дослідивши докази, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , апеляційний суд визнає їх належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам статті 251 КУпАП. Апеляційний суд вважає, що вимоги ч.2 ст.251, ст.256, 265-2, 266, 268 КУпАП, а також «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» поліцейськими дотримано. Матеріали справи не містять доказів про порушення працівниками поліції законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Також, з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 оскаржувались дії працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення в порядку КАС або направленням скарг до прокуратури чи органів поліції. Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу, в наслідок чого суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості їх врахувати. За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення. Крім того факт керування ОСОБА_1 мопедом VIPER, д.н.з. б/н підтверджується копією постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАБ №400389 від 29.07.2020 року, відповідно до якої ОСОБА_1 29.07.2020 року о 20.00 год в м.Балаклія по вул. Кірова рухався на мопеді VIPER, д.н.з. б/н, був незареєстрований в ДАІ, у встановленому законом порядку, був у незастебнутому шоломі, без посвідчення водія, тобто не маючи права керування транспортним засобом (а.с.9). Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.1А, 2.3Г, 30.1 Правил дорожнього руху, тобто скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч.5,6 ст.121, ч.2 ст.126 КУпАП. Відомостей про оскарження ОСОБА_1 зазначеної постанови матеріали провадження не містять. За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом апеляційний суд вважає безпідставним та способом захисту, з метою уникнення відповідальності. Такий висновок суд робить згідно вимог ст.252 КУпАП України, де зазначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Досліджуючи доводи апелянта про те, що постанова була ухвалена без його участі чим було порушеного його право на захист апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справи під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 повідомив, що він проживає за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою судом першої інстанції були направлені судові повістки, які повернулись без вручення з відміткою поштового відділення про те, що адресат відсутній за вказаною адресою. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 повідомив, що він з 2017 року проживає в АДРЕСА_2 Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, в якій вказано, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, та керуючись положеннями статей 38, 277 КУпАП на переконання апеляційного суду суд першої інстанції розглянув вказану справу з урахуванням відомостей, що є наявними в матеріалах справи, оскільки ОСОБА_1 розглядом справи не цікавився, адресу місця проживання суду першої інстанції не повідомив. За таких обставин, суд апеляційної інстанції ставиться критично до таких доводів апелянта, і розцінює їх як обраний спосіб захисту та спробу уникнути відповідальності. При цьому, судом апеляційної інстанції, при перегляді справи, з метою забезпечення конституційних засад щодо дотримання гарантій забезпечення права на оскарження рішення було прийнято всі можливі процесуальні заходи щодо проведення апеляційного перегляду за участю ОСОБА_1 . Зокрема, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 надавав пояснення щодо обставин справи. Зазначив, що працівники поліції його зупинили, коли він котив мопед в руках з гаражу до домоволодіння батьків. Підійшли працівники поліції і сказали, що він їхав, потребували документи, але документів з собою у нього не було. Зазначив, що працівники поліції не пропонували його пройти огляд на стан сп`яніння. Вважає, що працівники поліції діяли неправомірно, цього переконання він дійшов у грудні 2020 року, після спілкування з фахівцем в галузі права. Однак дії чи бездіяльність працівників поліції він не оскаржував ні в який спосіб. Крім того, ОСОБА_1 пояснив, що він працює експедитором в ПП «Юнайтед авто», не в якості водія. Поряд з цим, належить врахувати пояснення ОСОБА_1 про те, що він отримав посвідчення водія внаслідок складання ним іспиту на знання вимог ПДР України. Апеляційний суд, на наявністю таких відомостей, вбачає цей випадок, як свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до вимог ст. 10 КУпАП. Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді, а тому підстав для скасування постанови судді на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУПАП, апеляційний суд не вбачає. Поряд з цим, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей8,9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР України та притягнуто його за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст. ст. 294, 295 КУпАП,- п о с т а н о в и в : Клопотання ОСОБА_1 задовольнити, поновивши йому процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови Балаклійського районного суду Харківської області від 02 жовтня 2020 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Балаклійського районного суду Харківської області від 02 жовтня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя С.К. Шабельніков