Постанова Дніпровський апеляційний суд № 176/1499/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6682/21 Справа № 176/1499/20 Суддя у 1-й інстанції - Волчек Н. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 вересня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого- судді Демченко Е.Л. суддів Куценко Т.Р., Пищиди М.М. розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2020 року по справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - в с т а н о в и л а: У вересні 2020 року акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк (далі АТ КБ ПриватБанк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи тим, що між АТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 15 лютого 2018 року було укладено договір б/н, відповідно до умов якого, остання отримала грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Зазначали, що ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та "Тарифами", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею і банком договір, про що свідчить її підпис у заяві. Вказували, що відповідно до п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору клієнт дає свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку, у зв`язку з чим в подальшому кредитний ліміт було збільшено до 3 000 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування карткового рахунку. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 допустила значне порушення взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим станом на 11 серпня 2020 року виникла заборгованість у загальному розмірі 20 629,32 грн., яка складається з: заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 13 846,41 грн.; заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 987,97 грн.; заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст.625 ЦК України, в розмірі 5 794,94 грн., а тому просили суд ухвалити рішення, яким стягнути заборгованість за кредитним договором без номеру від 15 лютого 2018 року, станом на 11 серпня 2020 року, у загальному розмірі 20 629,32 грн. Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2020 року у задоволенні позову АТ КБ ПриватБанк відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ ПриватБанк, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов банку задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, відмовляючи в позові, не взяв до уваги, що підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, які є складовою частиною договору та додаткового підписання не потребують, відповідач погодився з умовами надання банківських послуг, отримав кредит у вигляді встановлено кредитного ліміту на картковий рахунок. Крім того, відповідач ознайомився та власноручно підписав паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені всі основні умови кредитування, зокрема процентну ставку в межах та поза межами пільгового періоду. Вказував, що доказом отримання відповідачем кредитних коштів банку та їх користування є виписка про рух коштів клієнта, яка є первинним документом та долучена до матеріалів справи. Вказував, що місцевий суд безпідставно відмовив у стягненні заборгованості за процентами у відповідності до статті 625 ЦК України, оскільки стягненні процентів від простроченої суми заборгованості були передбачені Умовами та Правилами надання банківських послуг, з якими відповідач повинен був регулярно ознайомлюватися та в разі незгоди повідомляти банківську установу. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що 15 лютого 2018 року ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву. Відповідно до заяви, позичальник підтвердила свою згоду на те, що підписанням вказаної анкети-заяви у відповідності до вимог статті 634 ЦК України в повному об`ємі приєднується до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ ПриватБанк, які розміщені на офіційному сайті банку в мережі інтернет за адресою: privatbank.ua, та які разом із Пам`яткою клієнта та Тарифами складають договір банківського обслуговування, екземпляр якого я отримала шляхом самостійного роздрукування (а.с.25). Станом на на 11 серпня 2020 року виникла заборгованість у загальному розмірі 20 629,32 грн., яка складається з: заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 13 846,41 грн.; заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 987,97 грн.; заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст. 625 ЦК України, в розмірі 5 794,94 грн. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ ПриватБанк, суд першої інстанції виходив із недоведеності та необґрунтованості позовних вимог. Зазначав, що підписана відповідачем анкета-заява від 15 лютого 2018 року не містить будь-яких даних щодо суми кредиту чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії. Доданий до позовної заяви витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки Універсальна, 30 днів пільгового періоду, оскільки анкетою-заявою не підтверджено, що саме таку кредитну картку виявила бажання оформити відповідач. При цьому, наданий позивачем розрахунок заборгованості не є первинним банківським документом, в той час як виписка по картковому рахунку відповідача до матеріалів справи не долучена. Додані до позовної заяви довідки про зміну умов кредитування та відкриття карткового рахунку не можуть бути належними доказами по справі, оскільки із них вбачається, що 06 червня 2018 року відбувся старт карткового рахунку та видача кредитної картки зі строком дії до 03/22, що викликає сумнів, що додані позивачем до позовної заяви докази укладання кредитного договору відносяться до спірного кредитного договору, адже анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку була підписана відповідачем 15 лютого 2018 року, а не 06 червня 2018 року. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що кредитні кошти відповідач отримала від Банку пізніше, ніж підписала анкету-заяву, а саме 06 червня 2018 року, однак доказів підписання нею в цей день кредитного договору з позивачем суду не надано. Таким чином, місцевий суд зауважував, що позивачем не надано доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання позичальником умов та правил надання банківських послуг, тарифів і пам`ятки клієнта, щоб в сукупності з заявою-анкетою свідчило б про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг. Колегія суддів лише частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції у зв`язку з наступним. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів звертає увагу на те, що на підтвердження наявності між сторонами кредитних правовідносин, банком було надано суду розрахунок заборгованості, виписку по рахункам відповідача та анкету-заяву від 15 лютого 2018 року та паспорт споживчого кредиту від 06 червня 2018 року (а.с.6-8,11,12-13,68-70). Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, заборгованості за простроченими відсотками та відсотками, нарахованими згідно статті 625 ЦК України, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розуміла відповідач ОСОБА_1 , ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк». Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-16 цс 15 і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Колегія суддів вважає, що у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період з часу виникнення спірних правовідносин (15 лютого 2018 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (02 вересня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. З урахуванням наведеного суд першої інстанції правильно виходив із того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які надав банк, відповідач розумів, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131 цс

19. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» посилається на те, що підписуючи анкету-заяву відповідач ознайомилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, а отже виявила згоду на укладення кредитного договору, проте Умови та Правила надання банківських послуг, витяг з тарифів банку, не містять підпису ОСОБА_1 тому відсутні підстави вважати, що остання була ознайомлена із ними. Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що анкета-заява від 15 лютого 2018 року, підписана відповідачем, не містить відомостей про бажання останньої отримати кредит у банку, а також суми кредитного ліміту, дати та часу його повернення тощо. В той же час, колегія суддів зауважує, що хоча анкета-заява від 15 лютого 2018 року не містить відомостей щодо фактичного отримання відповідачем кредитних коштів банку, вказана обставина підтверджується сукупністю інших доказів, наявних в матеріалах справи, зокрема довідками про видачу кредитних карток та зміну умов кредитування, відповідно до яких вбачається, що відповідачу 06 червня 2018 року банком було видано кредитну картку з номером НОМЕР_1 , на яку було встановлено кредитний ліміт в розмірі 3 000 грн., і хоча видача вказаної картки та встановлення на неї кредитного ліміту відбулася не в день підписання анкети-заяви, колегія суддів вважає, що банком доведено факт дійсного надання відповідачеві кредитних коштів, що зокрема підтверджується випискою по картковому рахунку відповідача, відповідно до якої вбачається встановлення на вказану картку кредитного ліміту в розмірі 3 000 грн., та активне користування вказаною карткою саме ОСОБА_1 , яка знімала кредитні кошти готівкою, здійснювала грошові перекази, сплачувала комунальні платежі, поповнювала належний їй мобільний телефон, а також здійснювала поповнення картки від власного імені. Підстав недовіряти інформації щодо руху коштів по вказаному рахунку відповідача колегія суддів не знаходить, та зауважує, що анкета-заява за своєю суттю відображає бажання особи стати клієнтом банку та користуватися відповідними банківськими послугами, таким чином дата фактичного отримання кредитних коштів може не співпадати із датою підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. В той же час колегія суддів зауважує, що отримання кредитних коштів саме 06 червня 2018 року пов`язано безпосередньо із підписанням в цей день паспорту споживчого кредиту. В той же час, колегія суддів не може вважати доведеним факт погодження між сторонами розміру відсотків за користування кредитом та відсотків прострочення зобов`язання шляхом підписання паспорту споживчого кредиту, оскільки останній містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, відсутні дані щодо фактичного ліміту, річна процентна ставка обчислена на основі припущення, а підпис в споживчому кредиті не є власноручним підписом відповідача та не має письмової форми вираження, а зроблений на планшеті банку в електронному вигляді, що позбавляє можливості його ідентифікувати саме як підпис відповідача. Відповідно до змісту розділу 4 вказаного паспорту, обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування, викладених вище, і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і споживач виконають обов`язки на умовах та у строки, визначені у договорі. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. При цьому паспорт споживчого кредитом передбачає умови кредитування для кредитних карток «Універсальна» та «Універсальна ГОЛД», проте, з його змісту не вбачається, умови якої саме кредитної картки були погоджені з відповідачем. Крім того, паспорт споживчого кредиту містить зауваження, що наведена в ньому інформація зберігає чинність та є актуальною до 21 червня 2018 року (а.с.13 - зворот), тобто чинність цих умов тривала протягом 15 днів, з дати надання надання інформації 06 червня 2018 року до 21 червня 2018 року. Більш того, зі змісту цього Паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Таким чином, даний документ неможливо визнати належним доказом досягнення між сторонами кредитного договору конкретних умов стосовно розміру відсоткової ставки за користування кредитом та розміру відсоткової ставки за порушення зобов`язання, оскільки наявна у ньому інформація є попередньою та містить два типи кредитного продукту без зазначення, який саме з них обирає позичальник. Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що між сторонами не було належним чином погоджено умови використання кредиту, зокрема не погоджено процентну ставку за користування кредитними коштами, а також за прострочення зобов`язання, таким чином, підлягає стягненню заборгованість лише за фактично отриманими позичальником кредитними коштами, при цьому відсотки за прострочення заборгованості, а також відсотки, нараховані згідно статті 625 ЦК України стягненню не підлягають. Окремо, колегія суддів зауважує, що відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Таким чином, оскільки з дійсним позовом банк звернувся у вересні 2020 року, відомості про звернення до позичальника із заявою про дострокове погашення заборгованості відсутні, в той час як проценти згідно статті 625 ЦК України нараховані за період з жовтня 2019 року по березень 2020 року, підстави для стягнення суми, нарахованої згідно статті 625 ЦК України, відсутні. Крім того, колегія суддів хоче звернути увагу, що звертаючись до суду з дійсним позовом АТ КБ ПриватБанк просив стягнути, як заборгованість за простроченими відсотками так і відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України, при цьому, банк у своїй позовній заяві не зазначає правову природу прострочених відсотків та їх відмінність від нарахованих відсотків на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України. Таким чином, оскільки банком доведено факт надання відповідачу кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту, колегія суддів вважає за необхідне перевірити правильність наданого банком розрахунку заборгованості за тілом кредиту та навести власний з метою встановлення будь-яких розбіжностей щодо розміру заборгованості. Зокрема, згідно дослідженої колегією суддів виписки по картковому рахунку з урахуванням розрахунку заборгованості, складеного банком, вбачається, що фактично відповідач використав кредитних коштів банку на загальну суму в розмірі 17 340,42 грн. з розрахунку 06 червня 2018 року 74,91 грн. (0,01 грн.+ 58 грн.+ 16,90 грн.), 07 червня 2018 року 1909,08 грн. (191,58 грн.+ 658,50 грн. + 559 грн. + 318 грн. + 182 грн.), 10 червня 2018 року 16,16 грн., 11 червня 2018 року 175,5 грн. (25 грн. + 20 грн. + 80 грн. + 47,47 грн. + 3,03 грн.), 13 червня 2018 року 67,18 грн., 14 червня 2018 року 35,95 грн., 15 червня 2018 року 107 грн., 16 червня 2018 року 25 грн., 17 червня 2018 року 146,2 грн. (48,40 грн. + 25 грн. + 39,45 грн. + 8,35 грн.), 18 червня 2018 року 400,55 грн. (80 грн. + 20,80 грн. + 112,55 грн. + 187,20 грн.) + 19 червня 2020 року 65 грн. (40 грн. + 25 грн.), 23 червня 2018 року 0,01 грн., 30 червня 2018 року 17,17 грн., 1 липня 2018 року 21,12 грн., 03 липня 2018 року 3 513,59 грн., 04 липня 2018 року 1 196 грн., 12 липня 2018 року 446,9 грн. (424 грн. + 22,9 грн.), 21 серпня 2018 року 318 грн., 26серпня 2018 року 8 615,95 грн. (8,08 грн. + 8 607,87 грн.), 26 серпня 2018 року 6,06 грн., 31 серпня 2018 року 208 грн. При цьому, на погашення заборгованості відповідачем було внесено на картковий рахунок наступні суми: 06 червня 2018 року 0,20 грн., 30 червня 2018 року 36 грн., 01 липня 2018 року 0,04 грн., 03 липня 2018 року 3 560 грн. (3 500 грн. + 60 грн.), 04 липня 2018 року 1 160 грн. (1150 грн. + 10 грн.), 11 липня 2018 року 439,27 грн., 26 липня 2018 року 170 грн., 21 серпня 2018 року - 780 грн. (240 грн. + 500 грн. + 40 грн.), 26 серпня 2018 року 8 800 грн., 31 серпня 2018 року 39,65 грн. (9,65 грн. + 30 грн.), 16 вересня 2018 року 300 грн., 04 жовтня 2018 року 100 грн., 10 жовтня 2018 року 200 грн., а всього 15 585,16 грн. Таким чином, заборгованість за тілом кредиту складає різницю між фактично отриманими позичальником кредитними коштами та розміром коштів, внесених на картковий рахунок з метою погашення заборгованості, а саме 17 340,42 грн. - 15 585,16 грн. = 1 755,26 грн. Стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 13 846,41 грн, зазначеному банком в позовній заяві, є безпідставним, оскільки вказана сума обрахована із урахуванням відсотків за використання кредитного ліміту, пені та сум щомісячних платежів за послугою Миттєва розстрочка, що підтверджується наданими банком випискою по картковому рахунку відповідача та розрахунком заборгованості. Разом із тим, колегія суддів не вбачає підстав для стягнення коштів за послугою Миттєва розстрочка, оскільки користування відповідачем вказаною послугою нічим об`єктивно не підтверджено, зокрема матеріали справи не містять будь-яких доказів укладення між сторонами кредитних договорів купівлі-продажу товарів у розстрочку на підставі яких можливо було б перевірити продавця товару, товар, його дійсну вартість, кількість платежів за договором, можливість нарахування відсотків за відповідним договором тощо. Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення на користь АТ КБ ПриватБанк з ОСОБА_1 на підставі кредитного договору б/н від 15 лютого 2018 року заборгованості за тілом кредиту скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПриватБанк заборгованості за тілом фактично отриманого позичальником кредиту в розмірі 1 755,26 грн. Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача. Таким чином, оскільки позов задоволено частково, суд присуджує стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПриватБанк судовий збір за подання позову до суду першої інстанції в розмірі 178,88 грн., (8,51%). Крім того, у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги з відповідача ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в розмірі 268,32 грн. Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк задовольнити частково. Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2020 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк заборгованості за тілом кредиту скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк заборгованість за кредитним договором б/н від 15 лютого 2018 року за тілом кредиту станом на 11 серпня 2020 року у розмірі 1 755 (одна тисяча сімсот п`ятдесят п`ять) грн. 86 коп. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк судовий збір у розмірі 447 (чотириста сорок сім) грн. 20 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 14 вересня 2021 року. Головуючий: Демченко Е.Л. Судді: Куценко Т.Р. Пищида М.М.