Постанова 4803 № 199/7421/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7752/21 Справа № 199/7421/20 Суддя у 1-й інстанції - Богун О. О. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 жовтня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого- судді Демченко Е.Л. суддів Куценко Т.Р., Макарова М.О. розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 21 травня 2021 року по справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и л а: У листопаді 2020 року акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк (далі АТ КБ ПриватБанк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи тим, що між АТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 29 грудня 2014 року було укладено договір б/н, відповідно до умов якого, остання отримала грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Зазначали, що ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява, разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та "Тарифами", складає між нею і банком договір, про що свідчить її підпис у заяві. Вказували, що відповідно до п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору клієнт дає свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку, у зв`язку з чим в подальшому кредитний ліміт було збільшено до 7 500 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування карткового рахунку. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 допустила значне порушення взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим станом на 23 вересня 2020 року виникла заборгованість у загальному розмірі 17 412,75 грн., яка складається з: заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 11 579,22 грн., заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 2 521,72 грн., а також заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно статті 625 ЦК України в розмірі 3 311,81 грн., а тому просили суд ухвалити рішення, яким стягнути заборгованість за кредитним договором без номеру від 29 грудня 2014 року, станом на 23 вересня 2020 року, у загальному розмірі 17 412,75 грн. Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 21 травня 2021 року позов АТ КБ ПриватБанк залишено без задоволення. В апеляційній скарзі АТ КБ ПриватБанк, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов банку задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, відмовляючи в позові, не взяв до уваги, що відповідач особистим підписом засвідчила, що згодна, що анкета-заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, вона ознайомилася та згодна з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді; посилаючись на висновки, викладені у постановах Верховного Суду, зазначає, що закон не вимагає наявності підпису відповідача під публічно розміщеними Умовами та правилами надання банківських послуг, зважаючи на те, що договором, укладеним між сторонами є договір приєднання; відповідач підписала анкету-заяву, кредитними коштами банку користувалася, здійснювала погашення заборгованості, тобто висловила свою згоду з формою договору та його умовами. Вказує, що доказом наявної заборгованості є виписка по картковому рахунку. Зазначає, що якщо суд не згоден із наданим банком розрахунком, останній в своєму рішення повинен самостійно здійснити розрахунок наявної заборгованості. Правом на надання відзиву на апеляційну скаргу АТ КБ ПриватБанк відповідач по справі не скористалася. Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Зважаючи на те, що ціна позову у даній справі 17 412,75 грн. та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено, що 29 грудня 2014 року ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву. Відповідно до заяви, позичальник підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Пам`яткою клієнта, «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами» складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві (а.с.10). Станом на на 23 вересня 2020 року виникла заборгованість у загальному розмірі 17 412,75 грн., яка складається з: заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 11 579,22 грн., заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 2 521,72 грн., а також заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України в розмірі 3 311,81 грн. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ ПриватБанк, суд першої інстанції виходив із недоведеності та необґрунтованості позовних вимог. Зазначав, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що між сторонами дійсно був укладений саме кредитний договір б/н від 29 грудня 2014 року, оскільки анкета-заява, що містить підпис відповідача про ознайомлення її з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, не містить даних, що відповідач мала скористатися кредитною послугою та оформити відповідну картку, не містить розміру бажаного кредитного ліміту, а також, який саме вид картки банком було видано відповідачу відповідно до її заяви, її номеру, строку дії та який кредитний ліміт йому було встановлено; не містить істотних умов договору (базову процентну ставку, порядок погашення кредиту, пільговий період та інше), вказана анкета-заява містить лише ідентифікуючі відомості про позичальника. Крім того, наданий до позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів банку не містить підпису відповідача, а тому його не можливо вважати належним, допустимим та достатнім доказом ознайомлення відповідача з вказаними Умовами та тарифами, а також доказом погодження сторонами істотних умов кредитного договору в письмовій формі. Також, суд першої інстанції вказував, що заборгованість за «тілом» кредиту та будь-яка заборгованість за нарахованими відсотками відсутня. Позивачем не доведено правомірність стягнення простроченого тіла кредиту за відсутності в цілому заборгованості за тілом кредиту. При цьому відсотки, які повинні були нараховуватися за користування кредитними коштами, також відсутні, що теж свідчить про відсутність заборгованості за тілом кредиту. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції у зв`язку з наступним. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Колегія суддів звертає увагу на те, що АТ КБ «ПриватБанк» на підтвердження наявності заборгованості та її розміру було надано суду тільки розрахунок заборгованості, виписку по карткових рахунках та анкету-заяву (а.с.5-6,10,55-56). Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту та заборгованості за простроченими відсотками, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розуміла відповідач ОСОБА_1 , ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк». Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-16 цс 15 і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Колегія суддів вважає, що у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період з часу виникнення спірних правовідносин (29 грудня 2014 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (06 листопада 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. З урахуванням наведеного суд першої інстанції правильно виходив із того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які надав банк, відповідач розуміла, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131 цс

19. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» посилається на те, що підписуючи анкету-заяву відповідач ознайомилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, а отже виявила згоду на укладення кредитного договору, проте Умови та Правила надання банківських послуг, витяг з тарифів банку, не містять підпису ОСОБА_1 тому відсутні підстави вважати, що остання була ознайомлена із ними. Доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» про те, що банком надано достатньо доказів на підтвердження видачі відповідачу кредитних коштів та користування ними, а саме розрахунок заборгованості за спірним кредитним договором та виписку по рахунку ОСОБА_1 , є безпідставними, оскільки жодних доказів на підтвердження отримання відповідачем картки з кредитним лімітом до суду першої інстанцій АТ КБ «ПриватБанк» не надано, що було його процесуальним обов`язком відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що анкета-заява, яка згідно доводів банку, за своєю суттю є кредитним договором, на підставі якого відповідачу було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту, була підписана відповідачем 29 грудня 2014 року, в той час як згідно наданої банківської виписки, а також довідок банку про видачу кредитних карток та зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки фактично кредит відповідачу було надано 08 листопада 2017 року, тобто майже через три роки з моменту підписання анкети-заяви від 29 грудня 2014 року. При цьому, анкета-заява не містить відомостей про бажання відповідача отримати кредитну картку, істотні умови кредитування між сторонами не погоджувалися та у договорі відсутні, у зв`язку з чим колегія суддів має сумніви щодо правової природи анкети-заяви від 29 грудня 2014 року, зокрема, що підписанням вказаної заяви відповідач виявив бажання отримати банківський кредит, таким чином виписка по картковому рахунку, рахунок заборгованості та довідки банку не є належними доказами отримання кредиту саме на підставі підписаної 29 грудня 2014 року анкети-заяви. Також, колегія суддів зауважує, що звертаючись до суду із дійсним позовом, банк просив стягнути на його користь заборгованість за простроченим тілом кредиту та простроченими відсотками, в той же час прострочене тіло кредиту згідно системного аналізу положень Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, виписки по картковому рахунку відповідача та ч.1 ст.1054 ЦК України включає в себе не тільки надані позичальнику в користування кошти, а й відсотки за користування кредиту у підвищеному розмірі, пеню за прострочення зобов`язання та інші автоматизовані комп`ютерною системою банку платежі, при цьому, анкета-заява не містить відомостей щодо домовленості між сторонами щодо визначення поняття прострочене тіло кредиту та його складових, при цьому заборгованість за поточним тілом кредиту відсутня, колегія суддів доходить висновку, що заборгованість за простроченим тілом кредиту до стягнення не підлягає. Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Таким чином, оскільки з дійсним позовом банк звернувся у листопаді 2020 року, відомості про звернення до позичальника із заявою про дострокове погашення заборгованості відсутні, в той час як проценти згідно статті 625 ЦК України нараховані за період з грудня 2019 року по березень 2020 року, підстави для нарахування та стягнення суми, нарахованої згідно статті 625 ЦК України, відсутні. Таким чином, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення і, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. За таких обставин, колегія суддів вважає, що заочне рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а заочне рішення має бути залишено без змін. Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк залишити без задоволення. Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 21 травня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 27 жовтня 2021 року. Головуючий: Демченко Е.Л. Судді: Куценко Т.Р. Макаров М.О.