Постанова Київський апеляційний суд № 939/1097/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 вересня 2021року м. Київ справа №939/1097/21 провадження №33/824/3910/2021 Київський апеляційний суд у складі судді Кравець В.А. за відсутності особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , на постанову Бородянського районного суду міста Київської області від 27 липня 2021 року у складі судді Унятицького Д.Є. якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, - В С Т А Н О В И В: Постановою Бородянського районного суду Київської області від 27 липня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Судом установлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №321793 від 12 травня 2021 року, 12 травня 2021 року о 01 год. 50 хв. на 43 км автодороги М-07 сполученням Київ-Ковель, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ-21150, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: стійкий запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, нечітка мова, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, оскільки був знервований внаслідок безпідставної поведінки працівників поліції. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 04 серпня 2021 року, тобто в межах строку на апеляційне оскарження, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Вказану постанову вважає такою, що не відповідає вимогам закону, порушує права та інтереси апелянта, з огляду на що підлягає скасуванню. Вважає, що постанова Бородянського районного суду Київської області від 27 липня 2021 року не базується на своєчасному, всебічному, повному і об`єктивному з`ясуванні всіх обставин та винесена з порушенням чинного законодавства. В обґрунтування вимог зазначає, що поліцейський Свириденко О. при відсутності будь-яких доказів вніс недостовірні відомості до протоколу, оскільки ОСОБА_1 наполягав на тому, щоб пройти медичне обстеження в найближчому закладі охорони здоров`я, але дане прохання було проігноровано. Посилається на те, що в подальшому 12 травня 2021 року ОСОБА_1 звертався з метою проходження медичного огляду задля виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів , що знижують увагу та швидкість реакції, але дані обставини не були враховані судом першої інстанції. Вказує на те, що поліція, яка зупинила обвинуваченого, пропонувала останньому пройти огляд на алкогольне сп`яніння за допомогою приладу Драгер, на що останній відмовився. Подія фіксувалася на портативну відеокамеру 2М 0352. ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, свого захисника не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не сповістив, клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили. Згідно частини 294 ЦПК України неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про здійснення перегляду постанови суду першої інстанції за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд доходить висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно з вимогами ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_1 винуватим себе не визнав, посилаючись на безпідставну поведінку працівників поліції. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №321793 від 12 травня 2021 року вбачається, що 12 травня 2021 року о 01 год. 50 хв. на 43 км автодороги М-07 сполученням Київ-Ковель, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ-21150, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: стійкий запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, нечітка мова, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився,про що свідчить запис із нагрудної боді камери 2М 0352. Відповідно до п.2.9.а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За змістом ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено, що керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому згідно положень ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Згідно з ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд послався на дані протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №321793 від 12 травня 2021 року, відеозапис події з портативного відео реєстратора поліцейського та розпискою від 12 травня 2021 року, з якої вбачається, що 12 травня 2021 року ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання доставити транспортний засіб ВАЗ-21150 д.н.з. НОМЕР_2 за місцем проживання ОСОБА_1 . Судом першої інстанції було досліджено дані відеозапису з нагрудної камери працівника патрульної поліції, згідно яких працівники поліції під час розмови з ОСОБА_1 повідомили останньому причину зупинки транспортного засобу, вказали ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з якими запропонували останньому пройти огляд на стан сп`яніння, як на місці зупинки, так і в лікарні, однак ОСОБА_1 відмовився від огляду, що зафіксовано на нагрудну камеру працівника поліції. Підстави вважати вказаний відеозапис недопустимим доказом у суду апеляційної інстанції відсутні, оскільки на ньому зафіксовані усі процесуальні дії, які мав вчинити поліцейський при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення. Таким чином, вказаний протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. При цьому, протокол не містить будь-яких пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з приводу незгоди з його змістом, як і не містить жодних заяв, зауважень чи скарг при оформленні протоколу чи після його оформлення. У протоколі зазначено лише про те, що ОСОБА_1 надасть всі пояснення в суді. Даних про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції матеріали справи також не містять. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Враховуючи викладене, вищезазначеними діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 130 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. До того ж, суд не бере до уваги пояснення ОСОБА_1 , що він в подальшому 12 травня 2021 року звертався з метою проходження медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 12 травня 2021 року самостійно звертався до найближчого закладу охорони здоров`я апелянтом суду не надано. Безпідставними є також аргументи ОСОБА_1 , що поліцейський Свириденко О. при відсутності будь-яких доказів вніс недостовірні відомості до протоколу, оскільки ОСОБА_1 наполягав на тому, щоб пройти медичне обстеження в найближчому закладі охорони здоров`я, але дане прохання було проігноровано, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи та відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції. Частиною 2 ст. 38 КУпАП передбачено, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій і четвертій цієї статті. За змістом ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. При накладенні адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП на ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції враховує, що відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння є грубим і досить поширеним правопорушенням, обставин, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , а також підстав для передачі адміністративних матеріалів відносно нього на розгляд громадській організації, трудовому колективу не встановив. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції вимог закону при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладенні на нього стягнення. Таким чином, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд апеляційної інстанції не вбачає, у зв`язку з чим доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови - без змін. Керуючись статтями 284, 294 КУпАП, Київський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Бородянського районного суду Київської області від 27 липня 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В.А. Кравець