Постанова 4856 № 600/2207/21-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/2207/21-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маренич І.В. Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б. 13 вересня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Матохнюка Д.Б. суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної митної служби України на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Державної фіскальної служби України, Чернівецької митниці Державної фіскальної служби, третя особа - Буковинська митниця Державної митної служби, про визнання наказу незаконним, поновлення на посаді, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : у травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної митної служби України, Державної фіскальної служби України, Чернівецької митниці Державної фіскальної служби, третя особа - Буковинська митниця Держмитслужби, в якому просив: -визнати незаконним, протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 25.02.2021 р. №183-о "Про звільнення ОСОБА_1 "; - поновити на державну службу позивача на посаду начальника Чернівецької митниці ДФС України з 11.05.2021 р.; - стягнути з Чернівецької митниці ДФС України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.05.2021 р. по день поновлення на роботі з розрахунку 666,67 грн одноденної заробітної плати; - визнати відмову Державної митної служби України від 22.03.2021 р. у прийнятті на роботу в порядку переведення із Чернівецької митниці ДФС ОСОБА_1 до Буковинської митниці Держмитслужби незаконною та протиправною; - визнати відмову Державної митної служби України від 27.04.2021 р. у прийнятті на роботу в порядку переведення із Чернівецької митниці ДФС ОСОБА_1 до Чернівецької митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби незаконною та протиправною; - зобов`язати Державну митну службу України прийняти на роботу ОСОБА_1 на рівнозначну посаду державної служби в порядку переведення із Чернівецької митниці ДФС у відповідності до вимог ст. 87 Закону України "Про державну службу". Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року позов задоволено. Не погоджуючись з судовим рішенням, Державна митна служба України та Буковинська митниця Держмитслужби подали апеляційні скарги, у яких просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційних скарг апелянти послалися на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на їх думку, призвело до неправильного вирішення спору. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 р. №236 "Про Державну фіскальну службу України", від 06.08.2014 р. №311 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України", Державною фіскальною службою прийнято наказ від 22.10.2014 р. №976-о про призначення в порядку переведення ОСОБА_1 на посаду начальника Чернівецької митниці ДФС. Згідно протоколу про доведення інформації та документів складеного Державною фіскальною службою України, 20.08.2020 р. о 11:15 год з поштової скриньки Державної фіскальної служби (zv_zpi@sfs.gov.ua) на адресу електронної пошти ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) надіслано для ознайомлення лист ДФС від 19.08.2020 р. №704/С/99-99-07-01-14 з додатком Попередження про наступне вивільнення. Міністерство фінансів України розглянувши подання Державної фіскальної служби України від 25.02.2021 р. №150/4/99-99-08-03-13 погодило звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Чернівецької митниці ДФС за умови дотримання вимог законодавства про державну службу. Так, 25.02.2021 р. наказом №183-о Державної фіскальної служби України припинено державну службу та звільнено 01.03.2021 р. ОСОБА_1 з посади начальника Чернівецької митниці ДФС у зв`язку з реорганізацією, скороченням чисельності та штату державних службовців. У матеріалах справи містяться листки не непрацездатнсоті, із яких встановлено, що позивач в період з 25.02.2021 р. по 07.05.2021 р. перебував на лікуванні. Так, 06.03.2021 р. позивач звернувся до Державної фіскальної служби України та Державної митної служби України із заявою, в якій просив запропонувати йому іншу рівнозначну посаду державної служби, при цьому просив врахувати переважне право залишення на роботі передбачене законодавством про працю та перевести його до Буковинської митниці Держмитслужби в порядку переведення із Чернівецької митниці ДФС узгодивши з керівником Державної митної служби України. Листом від 22.03.2021 р. Державна митна служба України відмовила у задоволенні заяви позивача, посилаючись на те, що одним із пріоритетних напрямів реформування є перехід Дермитслужби до функціонування за моделлю єдиної юридичної особи, проведення кадрової реформи, що включатиме перевірку професійних знань та благонадійності, проходження державної служби з укладенням контракту, забезпечення заходів, визначених постановою Кабінету Міністрів України "Про реалізацію експериментального проекту щодо тестування посадових осіб митних органів з питань кваліфікації та благонадійності". Крім того, Державна фіскальна служба України розглянувши заяву позивача, листом від 07.04.2021 р. повідомила, що ОСОБА_1 не перебуває з ними у трудових відносинах. Також вказувала, що повідомлення про наступне вивільнення було направлено позивачу на електронну адресу, про що складено відповідний протокол. Також роз`яснила, що у разі надходження до ДФС листка непрацездатності, до наказу про звільнення будуть внесені зміни в частині дати звільнення. 08.04.2021 р. позивач повторно звернувся до Державної фіскальної служби України та Державна митної служби України із заявами, в яких просив у відповідності до ст. 87 Закону України "Про державну службу" запропонувати йому іншу рівнозначну посаду державної служби враховуючи переважне право залишення на роботі передбачене законодавством, та перевести до Чернівецької митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби в порядку переведення із Чернівецької митниці ДФС узгодивши з керівником Державної митної служби України. Розглянувши вказану заяву, Державна митна служба України повідомила позивача про те, що листом від 22.03.2021 р. вже було надано відповідь за результатами його попередньої заяви від 06.03.2021 р. При цьому, поінформовано, що оголошено конкурс на зайняття вакантних посад державної служби категорії "Б" в територіальних органах як відокремлених підрозділах Державної Митної служби України, в тому числі і на посаду начальника Чернівецької митниці. Відповідно до наказу Державної фіскальної служби України від 25.02.2021 р. №183-о Чернівецькою митницею ДФС наказом від 11.05.2021 р. №4-о оголошено наказ щодо звільнення позивача з посади начальника Чернівецької митниці ДФС у зв`язку з реорганізацією, скороченням чисельності та штату державних службовців. Вважати днем звільнення ОСОБА_1 11.05.2021 р., перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності. Не погоджуючись із вказаним наказом відповідача ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом. За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись нормами чинного законодавства дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступні обставини. Так, ст. 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 р. №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" утворено Державну податкову службу України, Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу України. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 р. №858 "Про утворення територіальних органів Державної митної служби" Чернівецька митниця ДФС реорганізована - шляхом приєднання до Буковинської митниці Держмитслужби. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 р. №895 "Деякі питання територіальних органів Державної митної служби", згідно з наказом Держмитслужби від 27.10.2020 р. №480 триває процес реорганізації Буковинської митниці Держмитслужби шляхом її приєднання до Державної митної служби України. При цьому, відповідно до наказу Держмитслужби від 19.10.2020 р. №460 - утворено Чернівецьку митницю, як відокремлений підрозділ Держмитслужби. Згідно інформації, яка міститься в Єдиному державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Чернівецька митниця ДФС перебуває в стані припинення. Постановою Кабінету Міністрів України №1074 від 20.10.2011 р. (зі змінами і доповненнями) затверджено Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (Порядок № 1074). Відповідно до п. п. 4, 5 та 6 Порядку №1074 орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади. Орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов`язки органів виконавчої влади переходять, зокрема, у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади. Згідно п. 12 Порядку №1074 орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється. Орган виконавчої влади, щодо якого набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про його припинення, продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції з формування і реалізації державної політики у визначеній Кабінетом Міністрів України сфері до набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади його повноважень та виконання функцій. Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України Питання Державної митної служби від 04.12.2019 №1217-р погоджено пропозицію Міністерства фінансів України щодо можливості забезпечення здійснення з 08.12.2019 р. Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2019 р. №227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи. При цьому, правове регулювання загального порядку припинення трудового договору з працівником з ініціативи власника у разі проведення реорганізації юридичної особи здійснюється відповідно до п.1 ч. 1, ч. 2 та ч. 4 ст. 40 КЗпП України. На момент початку процедури реорганізації Чернівецької митниці ДФС діяли загальні норми щодо порядку припинення трудового договору з ініціативи власника у зв`язку з реорганізацією підприємства, установи, організації, що були визначені КЗпП України. Тобто, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Враховуючи те, що положеннями спеціального законодавства, а саме нормами Закону України "Про державну службу" на час прийняття оскаржуваного наказу було врегульовано процедуру звільнення державного службовця у зв`язку із скороченням чисельності або штату працівників, реорганізацію установи, а тому в даному випадку саме норми спеціального законодавства підлягають застосуванню. Так, принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, урегульовані Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (Закон № 889). Частиною 1 ст. 1 Закону №889 визначено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Відповідно до ст. 4 Закону №889 одним із принципів державної служби є забезпечення рівного доступу до державної служби - заборона всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження. Згідно зі ст. 6 Закону №889 посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійної компетентності державних службовців. Частиною 1 ст. 87 Закону № 889 визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу. Згідно з ч. 3 ст. 87 Закону №889 суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення. Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону №889 у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 41 Закону №889 державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу: -на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення; - на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець. Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу. Переведення здійснюється лише за згодою державного службовця. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Частиною 2 ст. 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Згідно зі ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Частиною 3 ст. 49-2 КЗпП України визначено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Відповідно до ч. 6 ст. 49-2 КЗпП України вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень. Як встановлено судом першої інстанції, підставою для звільнення позивача з 11 травня 2021 року на підставі п. 1 ч.1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" з займаної посади стала реорганізація, скорочення чисельності та штату державних службовців. Із матеріалів справи встановлено, що на момент початку реорганізації штатна чисельність Чернівецької митниці ДФС складала 400 штатних одиниць, а на момент створення Буковинської митниці Держмитслужби штатна чисельність склала 449 штатних одиниць. При цьому, станом на 24.02.2021 р. в Буковинській митниці Держмитслужби наявні 15 вакансій: посади державної служби категорії "Б" - 9, з них керівні посади - 2 (начальник митниці, заступник начальника митниці - начальник управління протидії митним правопорушенням та контрабанді); категорії "В" - 4; посади, які не відносяться до категорії державної служби -

2. Також, із відповіді Державної митної служби України від 13.04.2021 р. встановлено, що гранична чисельність працівників Чернівецької митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби відповідно до наказу від 04.12.2020 р. №550 становить 415 осіб. Також повідомлено, що посади начальника, заступників начальника Чернівецької митниці вакантні. Таким чином, в результаті реорганізації Чернівецької митниці ДФС не відбулось скорочення штатної чисельності працівників. Більше того, у штатному розписі Буковинської митниці Держмитслужби було збільшено кількість штатних одиниць на 49, а чисельність працівників Чернівецької митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби становить на 15 штатних одиниць більше ніж в Чернівецькій митниці ДФС. Тобто, сам факт реорганізації державного органу, що фактично не потягнув зміни в організації праці та скорочення штатної чисельності працівників, не може бути підставою для беззаперечного звільнення працівника з роботи. Крім того, із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово звертався із заявами до Державної митної служби України та Державної фіскальної служби про його переведення. Проте, відповідачем не було забезпечено можливість переведення позивача на будь-яку вакантну посаду державної служби до новоствореного державного органу правонаступника, яку позивач міг обіймати відповідно до своєї кваліфікації, професійної підготовки та професійної компетентності враховуючи також і те, що позивач працює в фіскальних органах з 1988 р, а з 1992 р. на керівних посадах митних органів України. Крім того, щодо посилань відповідача на застосування внесених змін до ст. 87 Закону №889 про можливість переведення позивача на рівнозначну посаду при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не обов`язком, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що ч. 3 ст. 87 Закону №889 доповнено та викладено таким чином: "Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення". При цьому, посилання відповідача на те, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язок з працевлаштування працівників, що вивільняються, оскільки вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення, є помилковими. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 року у справі №440/1964/20 та від 09.06.2021 року у справі №240/4598/20. Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Згідно пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і у справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch v. the United Kingdom," № 44277/98, п. 37). У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності". Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany", № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02, п. 74). Так, позивач, неодноразово подаючи заяви в яких просив у відповідності до ст. 87 Закону України "Про державну службу" запропонувати йому іншу рівнозначну посаду державної служби враховуючи переважне право залишення на роботі передбачене законодавством, та перевести до Чернівецької митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби в порядку переведення із Чернівецької митниці ДФС узгодивши з керівником Державної митної служби України, сподівався на позитивний результат. Тобто, в даному випадку відповідачем допущено дискримінацію відносно позивача. Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржуваний наказ відповідача про звільнення позивача зі служби, не відповідає вказаним критеріям правомірності, є необґрунтованим та протиправним, а тому підлягає скасуванню, а позивач поновленню на посаді. Крім того, згідно з ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Так, порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (Порядок №100). Відповідно до абзаців 3, 4 п. 2, п. 8 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Згідно з п. 5 розділу ІV Порядку №100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період. Відповідно до абз. 2 п. 8 Порядку №100 після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Згідно довідки про доходи ОСОБА_1 виданої Чернівецькою митницею ДФС середньоденна заробітна плата позивача складає 666,67 грн. Так, час вимушеного прогулу позивача становить 27 робочих днів, а саме з 12 травня 2021 року по 17 червня 2021 року включно (день ухвалення судом рішення у справі), а сума, яку належить стягнути з відповідача на користь позивача, як середній заробіток за час вимушеного прогулу, становить 18000,09 грн. Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Крім того, у апеляційних скаргах не зазначено жодної норми матеріального або процесуального права, яку порушив суд першої інстанції під час розгляду даної справи та обставини або доказу, якому суд першої інстанції не дослідив чи не надав належної оцінки. Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційних скарг. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Державної митної служби України залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту підписання суддями та оскарженню не підлягає. Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.