Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/11339/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11339/20 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 вересня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т., секретаря Строяновської О.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2021 року, - В С Т А Н О В И В: У травні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, якими визначено суму грошових зобов`язань з податка на доходи фізичних осіб та військового збору. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки відповідача щодо заниження суми оподатковуваного доходу, отриманого за результатами операцій з інвестиційними активами, є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам податкового законодавства, які застосовуються до спірних правовідносин, а отже оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2021 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування місцевим судом усіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору та надання неправильної правової оцінки доказам, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з придбанням інвестиційного активу. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав. Судом установлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді інвестиційного прибутку за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року, за результатами якої складено акт від 28 лютого 2020 року №570/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 . Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункта «а» пункта 176.1 статті 176, підпункта 168.2.1 пункта 1168.2 підпункта 168.1.3 пункта 168.1 статті 168, підпункта 164.2.9 пункта 164.2 статті 164, підпункта 170.2.6 пункта 170.2 статті 170, пунктів 1.2 1.3 пункта 161 підрозділа 10 розділа ХХ Податкового кодексу України, що полягає у ненаданні до перевірки Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та заниженні оподатковуваного доходу на суму інвестиційного прибутку. На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом 08 квітня 2020 року прийнято податкові повідомлення - рішення: №0034114204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 4162,50 грн, з яких 3330,00 грн. за основним платежем та 832,50 грн.- штрафними (фінансовими) санкціями; №0034264204, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на 346,88 грн., з яких 277,50 грн. - за основним зобов`язаннями, а 69,38 грн. - за штрафними санкціями; № 0034164204, яким застосовано штрафні санкції в розмірі суми 510,00 грн. Не погоджуючись з правомірністю таких рішень, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано на вимогу податкового органу документи, що стосувались відомостей податкової декларації за 2017 рік, а інші первинні документи, окрім договору, могли не складатись, натомість, обов`язок їх зберігати у контексті спірних правовідносин не стосується позивача саме як фізичної особи-платника податків, склад податкового правопорушення, передбачений пунктом 121.1 статті 121 Податкового кодексу України, відсутній. Також наданими позивачем доказами підтверджено понесені ним витрати на придбання інвестиційного доходу, що виключає правові підстави для збільшення грошових зобов`язань з податка на доходи фізичних осіб та військового збору. Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується, з наступних підстав. Особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів врегульовано положеннями статті 170 Податкового кодексу України, в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин (далі- ПК України). Підпунктом 170.2.1 пункта 170.2 названої норми визначено, що облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік. Відповідно до підпункта 170.2.2 цього пункта інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами). Згідно з підпунктом 170.2.6 пункта 170.2 статті 170 ПК України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року. Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року. Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від`ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абзаці першому пункту 29 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу. Судом установлено, що 21 листопада 2016 року між позивачем (покупець) та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу 100% частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Променергетика». Згідно умов зазначеного договору позивач сплатив 18500,00 грн. Також у матеріалах справи міститься договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 14 березня 2017 року, за умовами якого позивач (продавець) продав частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Променергетика» ОСОБА_3 . За умовами цього договору вартість 100% частки становить 18500,00 грн. Відповідно до частини 1 статті 1087 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), розрахунки за участю фізичних осіб, у тому числі нерезидентів, не пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді. Пунктом 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 визначено, що готівкові розрахунки - це платежі готівкою підприємства (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов`язані з реалізацією продукції та іншого майна. При цьому, необхідно враховувати, що до касових документів, за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, тобто операції підприємств між собою та з фізичними особами, що пов`язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу, належать, зокрема, касові ордери та платіжні чи розрахунково-платіжні відомості, розрахункові документи, інші прибуткові та видаткові касові документи. Відповідно до пункта 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22 безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунок отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Згідно пункта 1.35 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача (платіжне доручення, розрахунковий чек тощо). Таким чином, документами, що підтверджують фактично понесені витрати на попереднє придбання цінних паперів фізичною особою - платником податку, в тому числі нерезидентом, є договори купівлі-продажу цінних паперів, виписки зберігачів під кожне замовлення, завірені печатками зберігачів, акти приймання-передачі цінних паперів, касові документи при готівкових розрахунках через касу або розрахункові документи при безготівкових розрахунках. Пунктом 176.1 статті 176 ПК України передбачено, що платники податку зобов`язані: а) вести облік доходів і витрат в обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов`язаний цим розділом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом державної податкової служби; б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку; в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим. Відповідно до вимог пункта 14.1.27 пункта 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Витрати можуть виникати не тільки в момент оплати коштами вартості придбання цінних паперів, але і в момент передачі права власності на цінні папери, у зв`язку з виникненням грошового зобов`язання оплатити одержані цінні папери у відповідності до укладених договорів купівлі-продажу. З огляду на викладене, а також враховуючи те, що договір, за яким позивач здійснив придбання частки у статутному капіталі ТОВ «НВП «Променергетика», а також договір, за яким позивач продав зазначену частку, містять однакові умови щодо проведення розрахунків - до моменту підписання договорів, колегія суддів приходить до висновку, що такі договори підтверджують як отримання позивачем грошових коштів за продаж цінних паперів, так і оплату коштів за їх придбання. Також колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність у позивача обов`язку ведення Книги доходів і витрат, оскільки такий обов`язок закріплений за фізичними особами - підприємцями, яким позивач не є. Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстави для його скасування відсутні. Керуючись статтями 33, 34, 243, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Я.Б. Глущенко Судді О.Є. Пилипенко Л.Т. Черпіцька