Постанова 4816 № 577/1905/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 вересня 2021 року м.Суми Справа №577/1905/21 Номер провадження 22-ц/816/1157/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Левченко Т. А. , Ткачук С. С. за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І., сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач Дубов`язівська селищна рада Конотопського району Сумської області, розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Бровка Руслана Миколайовича на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 25 травня 2021 року в складі судді Гетьмана В.В., ухвалене в м. Конотоп, повний текст якого складено 27 травня 2021 року, В С Т А Н О В И В: 26 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дубов`язівської селищної ради Конотопського району Сумської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Свої вимоги мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кролевець помер ОСОБА_2 , який за життя склав заповіт, яким земельну ділянку, площею 3,23 га на території Тернівської сільської ради заповідав йому. Спадщина у встановлений законом шестимісячний строк не була прийнята. Про існування заповіту дізнався в січні 2021 року коли разом з ОСОБА_3 прибирали в оселі, де жила його мати ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . При зверненні до нотаріуса з питанням оформлення спадщини, йому було відмовлено у зв`язку з пропущеним строком для подання заяви про прийняття спадщини. Не міг звернутися із заявою про прийняття спадщини вчасно, оскільки не повідомили про смерть ОСОБА_2 та не знав про існування заповіту на його користь, що і змусило звернутися до суду. Посилаючись на вищевикладене, просив визначити додатковий строк для прийняття спадщини та подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кролевець, строком на один місяць з моменту набрання рішенням законної сили. Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 25 травня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Бровко Р.М., посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В доводах апеляційної скарги зазначається, що місцевий суд не дослідив обставин того, що спадкодавець не доводиться позивачу родичем будь-якого ступеня споріднення і сталих соціальних зв`язків позивач зі спадкодавцем не підтримували. Спадкодавець все своє життя проживав в с. Тернівка Конотопського району. Натомість, позивач проживає в АДРЕСА_1 . Тому, позивач об`єктивно не міг знати про смерть спадкодавця. Спадкодавець був цивільним чоловіком хрещеної матері позивача - ОСОБА_5 , яка померла в 2003 році (двоюрідна сестра батька позивача). Спадкодавець ОСОБА_2 та його цивільна дружина ОСОБА_5 дітей не мали. До того ж, спадкодавець помер не вдома (в с. Тернівка Конотопського району), а в будинку - інтернаті для людей похилого віку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою № 61 від 05 березня 2021 року, яка міститься в матеріалах справи. Вказує, що позивач дізнався про наявність заповіту тільки в січні 2021 року, коли здійснював прибирання в будинку, де жила його померла мати, у зв`язку з його продажем. Після цього позивач відразу звернувся до нотаріальної контори з метою подання заяви про прийняття спадщини. Тобто, позивач після виявлення ним заповіту відразу вчинив дії, які вимагає вчинити закон для прийняття спадщини за заповітом. Також звертає увагу колегії суддів на те, що заповіт складений ІНФОРМАЦІЯ_3 , а помер спадкодавець 18 жовтня 2005 року, тобто всього майже за три місяці до дня своєї смерті, при цьому спадкодавець вже проживав у м. Кролевець в будинку-інтернаті. Від відповідача відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , його представника адвоката Бровка Р.М., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кролевець у будинку - інтернаті для громадян похилого віку та інвалідів (а.с. 4, 8), 30 липня 2005 року залишив заповіт на належний йому земельний пай в кількості 3,23 га на користь ОСОБА_1 (а.с. 5-8). Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодних доказів про наявність причин, пов`язаних з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для подання заяви до нотаріуса у шестимісячний строк. Також місцевий суд зауважив, що посилання ОСОБА_1 на те, що він не знав про смерть та складений заповіт ОСОБА_2 не є поважними причинами у розумінні ч. 1 ст. 1272 ЦК України. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного. Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України). Відповідно до частини першої та другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Згідно з частинами першою-третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Згідно зі ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви про прийняття спадщини; 2) ці обставини визнані судом поважними. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19). З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Разом із тим, Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, позов про визначення додаткового строку на прийняття спадщини підлягає задоволенню у разі пропуску такого строку та доведення поважності причин пропуску строку. Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, і відтвореною у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 629/1886/18 (провадження № 61-11600св19), від 28 жовтня 2019 року у справі № 761/42165/17-ц (провадження № 61-49121св18), від 20 листопада 2019 року у справі № 209/1795/18 (провадження № 61-14842св19), від 21 листопада 2019 року у справі № 626/2055/18 (провадження № 61-17906св19), від 04 березня 2020 року у справі № 133/1880/18 (провадження № 61-12000св19). Судом першої інстанції вказаного не враховано, що призвело до невірного вирішення справи. ОСОБА_1 дізнався про наявність заповіту тільки в січні 2021 року, коли здійснював прибирання в будинку, де жила його померла мати, у зв`язку з його продажем. До того ж спадкодавець ОСОБА_2 помер не вдома в с. Тернівка Конотопського району, а в будинку інтернаті для людей похилого віку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою № 61 від 05 березня 2021 року, яка міститься в матеріалах справи, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку про необізнаність позивача про наявність складеного на його користь заповіту. Таким чином, встановивши, що ОСОБА_1 не знав про смерть ОСОБА_2 , оскільки вони не були близькими родичами, був необізнаний про наявність заповіту, складеного на його користь, оскільки спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилась, й відповідно не були здійснені повідомлення та виклик спадкоємця за заповітом, колегія суддів приходить до висновку про поважність причин пропуску позивачем строку прийняття спадщини, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України є підставою для визначення йому додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Суд першої інстанції, невірно застосувавши норми матеріального права, дійшов помилкових висновків у справі, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню на підставі ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову. Керуючись ст. ст. 367 - 369, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Бровка Руслана Миколайовича задовольнити. Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 25 травня 2021 року в даній справі скасувати і ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини та подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кролевець, строком на один місяць з моменту набрання рішенням законної сили. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий - В.І. Криворотенко Судді: Т.А. Левченко С.С. Ткачук