Постанова 4816 № 592/14620/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 вересня 2021 року м.Суми Справа №592/14620/20 Номер провадження 22-ц/816/1000/21 22-ц/816/1313/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Ткачук С. С. з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М., сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОЗАПЧАСТИНА», розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 квітня 2021 року та додаткове рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 липня 2021, ухвалені у складі судді Князєва В.Б. в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми, - В С Т А Н О В И В : У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОЗАПЧАСТИНА» (далі -ТОВ «УКРАГРОЗАПЧАСТИНА») про порушення роботодавцем законодавства про працю і про оплату праці, стягнення належної невиплаченої заробітної плати та компенсації за невикористані відпустки. Свої вимоги мотивує тим, що 12 березня 2014 року він був прийнятий на роботу в ТОВ «УКРАГРОЗАПЧАСТИНА» на посаду менеджера по збуту філії у м. Суми і звільнений з роботи за власним бажанням 10 березня 2016 року. Зазначає, що трудовий договір в письмовій формі не укладався, але він був допущений до роботи і отримав як засоби виробництва, ноутбук та корпоративну телефонну sim-карту, та з 12 березня 2014 року приступив до виконання своїх трудових обов`язків, а відповідач з цієї дати розпочав виплату йому заробітної плати. Умови трудового договору були доведені йому при прийомі на роботу в усній формі комерційним директором ОСОБА_2 , зокрема: заробітна плата в розмірі 0,8% від суми грошових коштів зарахованих на поточні рахунки компанії за діючими договорами поставки техніки споживачам, що були укладені з його участю. Його обов`язки: обсяг продажу техніки у 2014 році в розмірі не менше, ніж 16 млн грн; контроль за виконанням укладених договорів: поставки товару і оплата за товар (за даними оперативного обліку в довільній формі); подання щомісячних звітів про суму зарахованих на рахунки компанії коштів, за діючими договорами та подання щомісячних звітів про витрати на відрядження комерційному директору ОСОБА_2 на електронну пошту до 05 числа кожного місяця. З 12 березня 2014 року по 31 серпня 2015 року оплата праці здійснювалась згідно з укладеним трудовим договором відповідно до ст. 97 КЗпП України за результатами індивідуальних робіт та в розмірі 0,8% від сум надходжень за укладеними ним договорами поставки техніки. Однак, відповідачем не в повному обсязі була виплачена заробітна плата за 2014 рік згідно розрахунків позивача на суму 25 687 грн. За період з 01 вересня 2015 року по 10 березня 2016 року без будь-якого обґрунтування, без законних підстав та без попередження у встановленому законом порядку та «заднім числом» було запроваджено зміни в оплаті праці. Позивачу було суттєво, майже в 2 рази, зменшено відсоток обчислення заробітної плати, який став становити 0,451%, що суперечить умовам укладеного трудового договору. Борг по заробітній платі за 2015-2016 роки згідно його розрахунків становить 165 090 грн. На думку позивача відповідачем було порушено норми законодавства про працю та про оплату праці. Крім того, вважає, що під час його звільнення 10 березня 2016 року при остаточному розрахунку, відповідач не нарахував і не виплатив йому компенсацію за невикористані 34 дні відпустки. Також вказує на те, що з моменту його працевлаштування з нього незаконно утримувалися профспілкові внески, при цьому він ніколи не перебував ні в якій профспілці. Остаточно уточнивши свої позовні вимоги, подавши заяву про збільшення позовних вимог (а. с. 12-13, т. 2) ОСОБА_1 просить у зв`язку з порушенням ТОВ «УКРАГРОЗАПЧАСТИНА» законодавства про працю і про оплату праці, зокрема ст. 29 Закону України «Про оплату праці» та ст.ст. 22, 32, 116 КЗпП України стягнути з відповідача на його користь: -борг по заробітній платі за 2015-2016 роки в сумі 165 090 грн 00 коп.; -борг по заробітній платі за 2014 рік в сумі - 25 687 грн 00 коп.; -невиплачену частину компенсації за 34 дні невикористаної відпустки з урахуванням раніше виплаченої суми - 38 404 грн 87 коп.; -незаконно утримані профспілкові внески - 1277 грн 64 коп.; -що разом складає 230 387 грн 53 коп. та -компенсацію за затримку виплати вказаних коштів за період з 01 квітня 2016 року по 29 лютого 2021 року в розмірі 119 340 грн 74 коп., що всього складає 349 728 грн 28 коп. Ковпаківский районний суд м. Суми рішенням від 23 квітня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив. Ковпаківський районний суд м. Суми додатковим рішенням від 13 липня 2021 року у задоволенні збільшених позовних вимог ОСОБА_1 , зазначених в заяві від 02 квітня 2021 року, відмовив. В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду від 23 квітня 2021 рок, посилаючись на неповне та невірне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги. В доводах апеляційної скарги зазначає, що наявність заборгованості по заробітній платі за 2014 рік підтверджується відповідним електронним листуванням з приводу вказаної заборгованості. Вказує на те, що твердження відповідача щодо нарахування заробітної плати менеджерам з продажу за погодинною (тарифною) системою оплати на основі затверджених посадових окладів та відповідно до відпрацьованого робочого часу, не відповідають дійсності та спростовуються змістом електронного листа головного бухгалтера ТОВ «УКРАГРОЗАПЧАСТИНА», аналогією/звичаєм при перегляді оголошень з сайтів, що пропонують аналогічну роботу, відсутністю у відповідача нормативних актів, встановлених ст. 6 Закону України «Про оплату праці», якими має бути запроваджена система оплати на підприємстві, відсутністю передбаченого ст. 29 Закону України «Про оплату праці» формою типового наказу про прийом на роботу, ознайомлення працівника під особисту розписку з умовами праці та розміром оплати, розрахунками, з яких вбачається, що у відповідача відсутні правила нарахування виплачених позивачу премій та його розрахунками, з яких вбачається, що сумарна винагорода за виконану роботу нараховувалась як відсоток від розміру надходжень грошових коштів. Вважає, що оскільки відповідачем документ, яким встановлено правила преміювання, та самі розрахунки премій надано не було, відтак сам факт преміювання, на думку позивача, є фальсифікацією. Вказує на те, що при однаковому розмірі посадового окладу та однаковій кількості відпрацьованого робочого часу менеджерам філії у м. Суми були нараховані не тільки різні за розмірами премії, але й різні за принципом їх нарахування. Судом першої інстанції не було встановлено обставину існування у відповідача різних принципів нарахування винагороди різним категоріям працівників. Наголошує на тому, що наведені ним розрахунки свідчать про те, що правила, за яким йому нараховувалась премія не існує, і розмір його премії обчислювався як різниця між нарахованою сумою винагороди та посадовим окладом і доплатою до нього, що прослідковується за весь період спірних правовідносин. Зазначає, що відповідачем не було надано суду документів, якими було встановлено для нього кваліфікаційні вимоги та посадові обов`язки, а також норми преміювання, як об`єктивної основи диференціювання розміру заробітної плати, хоча згідно ст. 6 Закону України «Про оплату праці» вони є обов`язковими елементами запровадження погодинної (тарифної) форми оплати праці. З розрахункових листів, наданих суду відповідачем, вбачається що кожного місяця, починаючи з моменту його працевлаштування і до моменту звільнення з нього утримувалися профспілкові внески, хоча він ніколи не був ні в якій профспілці, а отже профспілкові внески утримувались незаконно. Сума утриманих коштів склала 1277 грн 64 коп. Проте, суд першої інстанції не встановив факт незаконного утримання з нього профспілкових внесків, тобто неповно з`ясував обставини справи. Стосовно відпусток, їх обліку та суми компенсації за 34 дні невикористаних відпусток не погоджується з тим, що відповідачем при розрахунку середньоденного заробітку за останні 12 місяців перед звільненням позивача не були включені всі виплачені йому премії, хоча премії носили систематичний характер, а в мотивувальній частині наказів зазначено, що вони нараховані за результатами виконання виробничих завдань, а отже посилання відповідача на норму пп. «и» п. 4 Розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердж. Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 - є безпідставним. Зазначає, що місцевим судом не проводились розрахунки щодо правильності нарахування компенсації, що суперечить п. 30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 676/1557/16-ц (провадження № 14-197цс19) та п. 8 постанови № 13 від 24 грудня 1999 року Пленуму Верховного Суду України. Наголошує на тому, що при нарахуванні відповідачем виплати за 14 днів відпустки у січні 2016 року всі преміальні виплати було враховано при обрахунку середньоденного заробітку. А тому розмір нарахованої компенсації за 34 дні в сумі 8622 грн 06 коп. знаходиться у явному протиріччі з сумою виплати навіть за 14 днів відпустки у січні того ж року. Звертає увагу на те, що відповідачем не був наданий суду облік відпусток. Крім того, до апеляційної скарги включені заперечення позивача на ухвалу суду від 23 квітня 2021 року про відмову в задоволенні клопотання позивача про виклик свідка ОСОБА_2 . Вважає, що вказана ухвала підлягає скасуванню як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а його клопотання про виклик свідка - підлягає задоволенню. Наголошує на тому, що суд першої інстанції не надав оцінки наданим ним письмовим доказам, не дослідив електронні докази без жодного обґрунтування їх відхилення, не дослідив правильність проведених розрахунків. Вважає безпідставним висновок суду, що всі виплати по заробітній платі були зроблені відповідно до посадового окладу, оскільки самих обчислень розміру заробітної плати відповідачем надано не було, як не було надано і форм статистичної звітності № П-7 і № П-8, що затверджено наказом Держкомстату України від 05 грудня 2008 року № 489 та є обов`язковими для відповідача, а правильність нарахування заробітної плати судом не перевірялась. Зазначає, що суд не розглянув його заяву про долучення до матеріалів справи доказу - та сам доказ, що спростовує твердження відповідача стосовно системи оплати праці менеджерів зі збуту. Також вважає, що суд невірно встановив обставини справи, а саме не встановив невідповідність тверджень відповідача про систему оплати праці розмірам фактично нарахованої винагороди за виконану роботу; відсутність у поясненнях відповідача про систему оплати праці обґрунтування причинно-наслідкого зв`язку між початковими даними для нарахування зарплати та розмірами фактично нарахованої винагороди; фактичне обчислення сумарного розміру нарахованої винагороди як відсотку від суми надходжень, відсутність у відповідача документів про систему оплату праці, де було встановлено: систему оплати праці, вимоги до кваліфікаційних та спеціальних знань працівників у відповідності з якими встановлено тарифні розряди, завдання, обов`язки та спеціалізація працівників, професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики) працівників; відсутність у відповідача нормативного акту, у відповідності з яким нараховувались премії, відсутність у відповідача документів (наказів), на підставі яких позивач був позбавлений премій у жовтні 2015 року та січні і березні 2016 року; неправильне нарахування відповідачем компенсації за невикористані дні відпустки: неврахування відповідачем нарахованих і виплачених премій у середньоденному заробітку за останні 12 місяців при нарахуванні компенсації за невикористані дні відпустки в березні 2016 року; утримання відповідачем профспілкових внесків; очевидне зменшення відсотку нарахування заробітної плати за виконану роботу з 01 вересня 2015 року, що на його думку, є підтвердженням зміни системи оплати праці в бік її зменшення. Вважає, що суд невірно встановив зміст спірних правовідносин, не застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню. Крім того, на його думку, справа не підлягала розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Також просить скасувати ухвалу про відмову у виклику свідка та допитати ОСОБА_2 , приєднати його свідчення до матеріалів справи і урахувати їх при ухваленні рішення. В апеляційній скарзі на додаткове рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 липня 2021 року, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги. В доводах апеляційної скарги зазначає, що в додатковому рішенні суд не визначив про задоволення яких конкретно вимог йде мова. При цьому, вимога про неправомірне утримання з нього профспілкових внесків підтверджується доказами, наданими відповідачем - розрахунковими листами, які суд не визнавав неналежними чи недопустимими. Крім того, наголошує на тому, що справа за його позовом з ціною позову, що перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, була розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, а з приводу його клопотання про виклик свідка ОСОБА_2 - судом не було прийнято жодного рішення. У відзиві на апеляційну скаргу на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 квітня 2021 року, відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін. Вважає, що в апеляційній скарзі висловлена лише незгода позивача з рішення суду без будь-якого достатнього обґрунтування та доведення обставин невідповідності оскаржуваного рішення нормам матеріального чи процесуального права, а також фактичним обставинам справи. У відзиві на апеляційну скаргу на додаткове рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 липня 2021 року, відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін. Зазначає, що позивачем на день ухвалення оскаржуваного додаткового рішення не було надано місцевому суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності і обґрунтованості заявлених в заяві від 02 квітня 2021 року збільшених позовних вимог. Стосовно вимоги позивача про стягнення незаконно утриманих профспілкових внесків, вказує на те, що в день звільнення позивача відповідачем за результатами виплати компенсації за 34 дні щорічної відпустки була допущена технічна помилка, в результаті чого на користь ОСОБА_1 замість належних до нарахування 8622 грн 06 коп. фактично було нараховано 15 405 грн 32 коп. Компенсація позивача за утримані профспілкові внески в сумі 1277 грн 64 коп. за період з березня 2014 по лютий 2016 року становить 1001 грн 84 коп. Тобто належною до нарахування відповідачем в день звільнення позивача мала бути сума в розмірі 10 901 грн 54 коп., де 8622 грн 06 коп. - компенсація за невикористані 34 дні відпустки), 1277 грн 64 коп. - утримані відповідачем профспілкові внески за період з березня 2014 року по лютий 2016 року), 1001 грн 84 коп. - компенсація позивача за утримані відповідачем профспілкові внески, натомість відповідачем було нараховано 15 405 грн 32 коп. - а значить розмір надмірно нарахованих відповідачем на користь позивача коштів становить суму 4503 грн 78 коп. Відтак відсутні підстави для стягнення на користь позивача вже сплачених відповідачем сум утриманих профспілкових внесків та компенсації позивачу за утримані профспілкові внески. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, який підтримав доводи апеляційних скарг, представника відповідача адвоката Гаврильченка Ю.О., який заперечує проти доводів апеляційних скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та додаткового рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 квітня 2021 року не підлягає задоволенню, а його апеляційна скарга на додаткове рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 липня 2021 року - підлягає частковому задоволенню. Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що 12 березня 2014 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в ТОВ «УКРАГРОЗАПЧАСТИНА» на посаду менеджера по збуту філії у м. Суми і звільнений з роботи за власним бажанням 10 березня 2016 року (а. с. 15, т.1). У грудні 2016 року позивач звертався з листами до відповідача про надання йому довідки про роботу із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи, а також розміру заробітної плати в період з 01 травня 2015 року по 10 березня 2016 року; про проведення перерахунку заробітної плати за період з 01 травня 2015 року по 10 березня 2016 року на умовах визначених у трудовому договорі про прийом на роботу, надати довідку про щомісячний розрахунок розміру його заробітної плати, виплатити належну йому недораховану заробітну плату (а. с. 16-17, т.1). Згідно довідки відповідача ОСОБА_1 працював з 02 березня 2014 року по 10 березня 2016 року в ТОВ «УКРАГРОЗАПЧАСТИНА» на посаді менеджера із збуту, за цей період часу йому було нараховано дохід в сумі 406 895 грн 50 коп., виплачено 320 276 грн (а. с. 18, т.1). Позивачем було надано суду нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_3 , в якій зазначено, що він працював в ТОВ «УКРАГРОЗАПЧАСТИНА» з 2012 по 2015 роки, при прийомі на роботу ОСОБА_1 були доведені стандартні умови праці, що існували на той час для менеджерів зі збуту техніки. Співбесіду з позивачем, якого він рекомендував на посаду менеджера по Сумській області, проводив комерційний директор ОСОБА_2 і він був присутній на ній, оскільки це була його рекомендація. Функціональними обов`язками позивача були: виконання плану продажу техніки в розмірі не менше 16 млн грн за рік, і контроль за поставками техніки та розрахунками за існуючими договорами, а також подання щомісячного звіту про проходження оплати за поточний місяць. Розмір оплати праці: заробітна плата виплачується з розрахунку 0,8 % від сум, що надійшли на рахунки компанії за місяць по діючим договорам. Такі умови в компанії існували починаючи з його працевлаштування і до моменту його звільнення з роботи в липні 2015 року. Але ніяких документів, в яких би були викладені функціональні обов`язки менеджерів зі збуту та принципи оплати праці не було, йому про їх існування нічого не було відомо (а.с.19, Т. 1). Також позивачем надано виписки з ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» за період з жовтня 2015 по січень 2016 року та з ПАТ КБ «ПриватБанк» за період з березня 2014 по травень 2016 року (а. с. 21-42, т. 1). Згідно наказу № 17/к від 12 березня 2014 року ОСОБА_1 прийнято на роботу з 12 березня 2014 року на посаду менеджера із збуту на конкурсній основі зі строком випробування 1 місяць, тривалість робочого дня 8 годин, оклад згідно штатного розкладу (а. с. 96, т. 1). Згідно наказу № 63/К від 10 березня 2016 року - ОСОБА_1 був звільнений за власним бажанням, компенсація за 34 к.д. невикористаної відпустки (а. с. 97, т. 1). З табелів обліку використання робочого часу за період з 01 березня 2014 року по 31 березня 2016 року вбачається, що ОСОБА_1 (табельний номер НОМЕР_1 ) працював з 8-ми годинним робочим днем (а. с. 101-175, т. 1). Згідно наказу № 3 від 03 лютого 2014 року розмір окладу менеджера зі збуту становить 1860 грн (а. с. 176-180, т. 1). Наказом № 11/Шт від 01 квітня 2015 року були встановлені оклади працівникам з 01 квітня 2015 року, а саме ОСОБА_1 на посаді менеджера зі збуту встановлено оклад 4000 грн, також йому було встановлено доплату за успішне виконання поставлених особливо важливих завдань - 3000 грн (а. с. 181-186, т. 1). Згідно наказу № 1/Шт від 04 січня 2016 року працівникам з 01 січня 2016 року були встановлені наступні посадові оклади, зокрема, позивачу - в розмірі 4050 грн та доплату за успішне виконання поставлених особливо важливих завдань - 3000 грн (а. с. 187-189, т. 1). Наказом № 16/ПР від 07 травня 2015 року за бездоганну трудову діяльність позивачу було встановлено премію в сумі 1652 грн (а. с. 190-192, т. 1). Згідно наказу № 22/ПР від 05 червня 2015 року за бездоганну трудову діяльність позивачу встановлено премію в сумі 10 266 грн (а. с. 193-196, т. 1). Наказом № 23/ПР від 06 липня 2015 року, за бездоганну трудову діяльність позивачу встановлено премію в сумі 61 734 грн (а.с.197-199 т. 1). Згідно наказу № 37/ПР від 21 серпня 2015 року за успішне виконання поставлених особливо важливих завдань, за сумлінну безперервну працю, за бездоганну трудову діяльність позивач отримав премію в сумі 32 75 грн (а. с. 200-201, т. 1). Відповідно до наказу № 41/ПР від 07 вересня 2015 року за бездоганну трудову діяльність позивач отримав премію в сумі 31 746 грн (а. с. 202-205, т. 1). Згідно наказу № 44/ПР від 07 жовтня 2015 року за бездоганну трудову діяльність ОСОБА_1 отримав премію в сумі 4520 грн (а. с. 206-208, т. 1). Згідно наказу № 56/ПР-С від 10 листопада 2015 року за бездоганну трудову діяльність позивач отримав премію в сумі 57 668 грн (а. с. 209, т. 1). Відповідно до наказу № 64/ПР-С від 07 грудня 2015 року за бездоганну трудову діяльність позивач отримав премію в сумі 56 500 грн (а. с. 210, т. 1). Згідно наказу № 68/ПР-С від 30 грудня 2015 року за бездоганну трудову діяльність ОСОБА_1 отримав премію в сумі 16 160 грн (а. с. 211, т. 1). Відповідно до наказу № 12/ПР від 04 березня 2016 року за бездоганну трудову діяльність ОСОБА_1 отримав премію в сумі 27 790 грн (а. с. 212-214, т. 1). У зв`язку зі святкуванням новорічних свят та Різдва позивач отримав премію в сумі 625 грн згідно наказу № 67/ПР від 28 грудня 2015 року (а. с. 215-216, т. 1). У зв`язку зі святкуванням Дня захисника України ОСОБА_1. отримав премію в сумі 150 грн згідно наказу № 47/ПР від 13 жовтня 2015 року (а. с. 217-218, т. 1). Відповідачем було надано розрахункові листи ОСОБА_1 за період з березня 2014 року по березень 2016 року, з яких вбачається, що з позивача утримувалися профспілкові внески (а. с. 219-228, т. 1). З розрахункового листа за березень 2016 року вбачається, що борг за підприємством на кінець березня місяця 2016 року відсутній, також відповідачем було виплачено компенсацію за невикористані 34 дні відпустки (а. с. 219-228, т. 1). Згідно інформаційної довідки вих. № 17 від 01 лютого 2021 року, виданої відповідачем, ОСОБА_1 працював менеджером по збуту на підприємстві з 12 березня 2014 року по 10 березня 2016 року. За цей період роботи мав право на 48 календарних днів відпустки, 14 календарних днів з яких використав з 04 січня 2016 року по 18 січня 2016 року. Компенсація при звільненні - 34 календарні дні (а. с. 231, т. 1). Згідно розрахунку відповідача за період розрахунку з 01 березня 2015 року по 29 лютого 2016 року розмір середньоденної заробітної плати позивача становить 253 грн 59 коп., компенсація відпустки за 34 календарних дні - 8622 грн 06 коп. (а. с. 232 т. 1). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності та обґрунтованості своїх позовних вимог. Проте повністю погодитися з висновками місцевого суду не можна, так як суд дійшов їх неповно з`ясувавши обставини, що мають значення для справи. Положеннями ст. 24 КЗпП України (в ред. на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Відповідно до ст. 29 КЗпП України при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством. Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни. Згідно положень ст. 94 КЗпП України, ст.1 ЗУ «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Відповідно до ст. 115 КЗпП України, ст. 24 ЗУ «Про оплату праці», - заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на національному рівні; галузевих (міжгалузевих),територіальних угод; колективних договорів; трудових договорів; грантів (ст. 5 ЗУ «Про оплату праці»). Згідно ст. 6 ЗУ «Про оплату праці», ст. 96 КЗпП системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників. Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики). Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників-залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати. Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових)співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів). Схема посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, формується на основі: мінімального розміру посадового окладу (тарифної ставки), встановленого Кабінетом Міністрів України; міжпосадових(міжкваліфікаційних)співвідношень розмірів посадових окладів (тарифних ставок) і тарифних коефіцієнтів. Мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року. Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться роботодавцем згідно з професійними стандартами (кваліфікаційними характеристиками) за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). Вимоги до кваліфікаційних та спеціальних знань працівників, їх завдання, обов`язки та спеціалізація визначаються професійними стандартами або кваліфікаційними характеристиками професій працівників. Порядок розроблення та затвердження професійних стандартів визначається Кабінетом Міністрів України. Порядок розроблення та затвердження характеристик визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці та соціальної політики. Колективним договором, а якщо договір не укладався - актом роботодавця, виданим після погодження з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а в разі відсутності первинної профспілкової організації - з вільно обраними та уповноваженими представниками (представником) працівників, можуть встановлюватися інші системи оплати праці. Заробітна плата складається з таких частин: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Відповідно до положень ст. 2 ЗУ «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів)і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. Документальне оформлення нарахування заробітної плати залежить від форм і систем оплати праці, прийнятих на підприємстві. Так, підставами для нарахування заробітної плати працівникам з почасовою формою оплати праці є штатний розпис і табель обліку використання робочого часу. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про оплату праці» при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати. Роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку. Законодавство встановлює низку гарантій захисту прав працівників на належну оплату праці. Так, згідно з ч. 4 ст. 97 КЗпП та ст. 22 Закону «Про оплату праці» власник підприємства або уповноважений ним орган не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України - власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Згідно з пунктом 2.2.12 розділу 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, компенсація за невикористану відпустку входить до фонду додаткової заробітної плати. Відповідно до ст. 83 КЗпП України, -у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. Відповідно до ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей. З аналізу положень ст. 24 Закону України «Про відпустки» та ст. ст. 47, 83 КЗпП України, - слідує, що грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку відноситься до сум, які належать до виплати працівникові при звільненні відповідно до вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України. Відповідно до п. 2 Розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, (далі - Порядок № 100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Згідно п. 3 Розділу ІІІ Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Відповідно до підпункту и) п. 4 Розділу ІІІ Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються виплати, пов`язані з ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо. Пунктом 7 Розділу IV Порядку № 100 передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки. Відповідно до п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових коштів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159) компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Виходячи з положень п. 3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення). Твердження ОСОБА_1 стосовно умови нарахування йому заробітної плати в розмірі 0,8% від суми грошових коштів зарахованих на поточні рахунки компанії за діючими договорами поставки техніки споживачам, що були укладені з його участю, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, оскільки з матеріалів справи вбачається, що трудовий договір був укладений з ним на інших умовах, а саме: тривалість робочого дня 8 годин, з посадовим окладом згідно штатного розкладу. Стосовно доводів позивача, що його вимоги з приводу системи оплати праці підтверджуються електронним листуванням з посадовими особами відповідача, на підтвердження чого він надав роздруківку скріншотів та диск з відповідними скріншотами, колегія суддів зауважує наступне. Роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копіями електронних документів) в розумінні частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершує створення електронного документа. Отже, не може вважатися належним письмовим доказом і не може бути доказом у справі роздруківка електронного листування, яке не відповідає вимогам Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документу, оскільки в такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення. Виходячи з наведеного, надані позивачем в електронному вигляді на CD - диску відповідні скріншоти листування також не є електронними доказами, оскільки не містять такого обов`язкового реквізиту, як електронний підпис. Змін істотних умов праці з 01 вересня 2015 року щодо оплати праці позивача судом також не встановлено. Грошовий розмір виплаченої відповідачем винагороди позивача у вигляді основної та додаткової заробітної плати був заснований на конкретних розмірах тарифних окладів, додаткових доплат і премій, та як вбачається з розрахункових листів, заробітна плата, вказана в них, виплачена в повному обсязі, чого не заперечує і позивач. Відтак вимоги стосовно наявності заборгованості з виплати заробітної плати не підтверджуються належними доказами. Належних доказів на підтвердження того, що компенсація за 34 дні невикористаної відпустки при остаточному розрахунку при звільненні була виплачена йому не в повному обсязі, позивачем суду не надано. Його твердження стосовно недоплати вказаної компенсації на суму 38 404 грн 87 коп., оскільки при обрахунку компенсації відповідачем безпідставно не враховувались премії за бездоганну трудову діяльність, суперечать підпункту и) п. 4 Розділу ІІІ Порядку № 100 згідно якого при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються виплати за бездоганну трудову діяльність. Стосовно заперечень позивача на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми суду від 23 квітня 2021 року про відмову в задоволенні його клопотання про виклик свідка ОСОБА_2 , колегія зауважує, що пояснення свідка, за наявності письмових доказів, не є належними та допустимими доказами на підтвердження умов укладеного трудового договору, а відтак ухвалу суду є законною, постановленою з додержанням норм процесуального права. Щодо клопотання позивача про витребування оригіналів наданих відповідачем копій документів, слід зазначити, що відповідачем суду були надані належним чином засвідчені копії документів, підстав не довіряти яким у суду не має, відтак необхідності у витребуванні їх оригіналів не вбачається. Колегія суддів не вбачає порушень норм процесуального права у зв`язку з розглядом даної справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Виходячи з суті спору, а саме стягнення невиплаченої заробітної плати, частини компенсації за невикористану відпустку, утриманих профспілкових внесків та компенсації за затримку виплати вказаних коштів, а також того, що справа не відноситься до категорії спорів, передбачених ч. 4 ст. 274 ЦПК України, ціна позову складає 349 728 грн 28 коп., тобто не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що передбачено п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, а тому суд першої інстанції відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України мав право вирішити питання про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження. Водночас заслуговують на увагу доводи позивача стосовно того, що з нього відповідачем незаконно утримувалися профспілкові внески. З наданих відповідачем суду першої інстанції розрахункових листків вбачається, що з ОСОБА_1 щомісячно утримувалися профспілкові внески, хоча заяву на їх утримання він не подавав. Вказану обставину визнав в судовому засіданні апеляційного суду і представник відповідача. Посилання відповідача на виплату позивачу компенсації за невикористану відпустку в більшому розмірі, а тому відсутності підстав для повернення позивачу незаконно утриманих профспілкових внесків у зв`язку з переплатою суми компенсації, колегія суддів не бере до уваги, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті, зокрема заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. За відсутності рішення про зобов`язання позивача повернути переплачену суму компенсації, вона не може враховуватися для заліку коштів, які належні позивачу від підприємства. А тому вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь утриманих профспілкових внесків в сумі 1277 грн 64 коп. підлягають задоволенню. За встановлення обставини наявності у відповідача перед позивачем заборгованості з виплати вказаної суми, підлягають задоволенню і вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача компенсації за затримку виплати вказаних коштів. При обрахуванні розміру компенсації суд бере до уваги розрахунки позивача, з яких випливає, що позивач просить стягнути компенсацію з моменту звільнення по момент звернення до суду з відповідними вимогами. Відтак розмір компенсації, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить: 1277,64 грн * 1,518 (індекс споживчих цін за вказаний період) = 1939 грн 46 коп. Отже за встановлених обставин справи, колегія суддів визнає, що рішення від 23 квітня 2021 року в даній справі суд першої інстанції ухвалив з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому воно підлягає залишенню без змін, а додаткове рішення від 13 липня 2021 року на підставі п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню в частині вирішення вимог про стягнення утриманих профспілкових внесків та компенсації за затримку виплати вказаних коштів з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з ТОВ «УКРАГРОЗАПЧАСТИНА» на користь ОСОБА_1 утриманих профспілкових внесків в сумі 1277 грн 64 коп. та компенсації за затримку їх виплати в сумі 1939 грн 46 коп. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Отже, пропорційно до розміру задоволеної частини позовних вимог та апеляційної скарги, з ТОВ «УКРАГРОЗАПЧАСТИНА» підлягає стягненню на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 32 грн 18 коп. та за апеляційний розгляд справи в сумі 48 грн 26 коп. Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 1, 4; 381-382 ЦПК України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 квітня 2021 року- залишити без задоволення. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 квітня 2021 року- залишити без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 липня 2021 року - задовольнити частково. Додаткове рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 липня 2021 року скасувати в частині вирішення вимог про стягнення утриманих профспілкових внесків та компенсації за затримку виплати вказаних коштів та ухвалити в цій частині нове рішення. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОЗАПЧАСТИНА» на користь ОСОБА_1 утримані профспілкові внески в сумі 1277 гривень 64 копійки та компенсацію за затримку їх виплати в сумі 1939 гривень 46 копійок. В іншій частині додаткове рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 липня 2021 року - залишити без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОЗАПЧАСТИНА» на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 32 гривні 18 копійок та за апеляційний розгляд справи в сумі 48 гривень 26 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 13 вересня 2021 року. Головуючий: Т.А. Левченко Судді : В.І. Криворотенко С.С. Ткачук