Постанова 4817 № 607/21141/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/21141/20Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М. Провадження № 22-ц/817/840/21 Доповідач - Парандюк Т.С. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 вересня 2021 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Парандюк Т.С. суддів - Сташків Б. І., Храпак Н. М., за участі секретаря -Стецюк М.А. та сторін -апелянта ОСОБА_1 та його представника адвоката Кметика В.С.; представника ОСОБА_2 адвоката Процько І.Я. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/21141/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 травня 2021 року, ухваленого суддею Позняк В.М., повний текст рішення виготовлено 28 травня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, В С Т А Н О В И В: у грудні 2020 року ОСОБА_3 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 154288,97 грн. завданої внаслідок ДТП. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що внаслідок ДТП, яке мало місце 27 вересня 2020 року з вини відповідача було пошкоджено її автомобіль та завдано матеріальної шкоди на зазначену суму. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 травня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 154288,97 грн. матеріальної шкоди завданої пошкодженням транспортного засобу та 5542,88 грн. судових витрат. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Кметик В.С. просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 травня 2021 року та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги представник апелянт зазначив, що в п. 3.9 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5) вказано, що якщо необхідно провести експертизу (дослідження) на місці події або огляд об`єкта за його місцезнаходженням, орган, який призначив експертизу, повинен забезпечити прибуття експерта, безперешкодний доступ до об`єкта, а також належні умови для його роботи, а в разі потреби викликати учасників процесу або інших осіб. У разі неявки осіб чи їх законних представників, що викликалися, у визначений час на місце події або огляду об`єкта дослідження (огляд) проводиться без їх участі, про що зазначається у висновку. Позивач не надав належні документи, що відповідач знав про дату і час проведення експертного дослідження транспортного засобу. Оскільки поінформованість осіб, які беруть участь у справі, про час і місце проведення експертизи є однією зі суттєвих гарантій реалізації ними права на особисту участь у процесі, невиконання таких дій, безперечно впливає на реалізацію прав учасників судового процесу. Згідно висновку експерта № 449/20 від 23.10.2020 року судової авто-товарознавчої експертизи, здійсненої судовим експертом Мазуром М.С., в розділі 1.3. встановлено, що вартість відновлювального ремонту складає 516593,59 гривень, що значно перевищує ринкову вартість ідентичного/аналогічного автомобіля. А тому, недоцільно проводити в даному випадку ремонт пошкодженого транспортного засобу. На запитання представника відповідача у судовому засіданні, чому не визначалася ринкова вартість транспортного засобу після ДТП, оскільки недоцільно проводити ремонт, експерт Мазур М.С. пояснив, що замовник (позивач) не ставив питання визначити ринкову ціну транспортного засобу після ДТП. У зв`язку із тим, що так і не було визначено ринкову вартість автомобіля після ДТП, було заявлено клопотання представником відповідача про проведення експертизи для визначення ринкової вартості транспортного засобу після ДТП, однак дане клопотання було відхилено судом першої інстанції. Ринкова вартість аналогічного транспортного засобу на час слухання справи становила 141066 грн. і з меншим автопробігом 214 тис. км (дані із інтернету). Суд першої інстанції в порушення матеріального права присудив до стягнення завдані збитки в сумі 154288,97 грн., що значно перевищує ринкову вартість автомобіля і без врахування оцінки залишків транспортного засобу. Також суд стягнув вартість матеріального збитку власнику транспортного засобу, а не різницю вартості автомобіля до ДТП та після ДТП, що є порушенням ст. 30 Закону України № 1961. Відповідно до преамбули Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" цей Закон регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Позивач повинен був вимагати кошти за майнову шкоду зі страхової компанії, а у разі недостатності ліміту цивільно-правової відповідальності страховика для страхової виплати, решту завданої і доведеної шкоди відшкодовує особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність (стаття 1194 ЦК України). Також позивач має повернути відповідачеві деталі, агрегати та частини автомобіля, які були замінені на СТО і не були знищені в процесі ДТП, що не було зроблено. Представник ОСОБА_3 адвокат Процько І.Я. подав відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Кметика В.С. у якому зазначив, що як вбачається із висновку експерта № 449/20 автомобіль марки BMW 318 державний номерний знак НОМЕР_1 , вважається фізично знищеним, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу складають 516593,59 грн., що більше як в два рази перевищує вартість транспортного засобу до ДТП - 178000 грн. Крім того, судовим експертом Мазур М.С. у висновку № 449/20 (п. 1.6) визначено утилізаційну вартість представленого автомобіля. За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що власнику транспортного засобу відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, що згідно висновку, становить 154288,97 грн. В той же час, заперечуючи проти вказаного висновку експерта Мазура М.С. відповідачем в ході судового розгляду не було надано інших доказів, які б спростували вартість матеріального збитку та вартість автомобіля. Також надуманими є твердження апелянта про те, що експертиза проводилася без участі відповідача, оскільки в ході судового засідання було надано для огляду накладну "Нової пошти" разом із повідомленням на його адресу із вимогою з`явитися 16.10.2020 для огляду автомобіля судовим експертом. За таких обставин, відповідача було належним чином проінформовано про можливість з`явитися на огляд автомобіля судовим експертом, з метою визначення завданої шкоди, чого ним зроблено не було. Не заслуговують на увагу посилання апелянта про те, що позивачу слід було вимагати кошти за майнову шкоду із страхової компанії, а у разі недостатності коштів отриманих від страхової компанії звертатися з вимогою до винуватця ДТП, оскільки шкода була заподіяна відповідачем як водієм автомобіля належного позивачу, а тому у позивача не було правових підстав звертатися до страхової компанії для отримання страхового відшкодування, оскільки норми закону регулюють відшкодування шкоди завдану третій особі. У судовому засіданні ОСОБА_1 та представник адвокат Кметик В.С. апеляційну скаргу підтримали з мотивів, викладених в ній. Представник ОСОБА_2 адвокат Процько І.Я. апеляційну скаргу заперечив, з мотивів, викладених у відзиві, додавши, що спірний автомобіль не відремонтований більше року. При сплаті визначеної суми відповідачем, позивачка не заперечує проти повернення йому автомобіля. Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, доповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Статтею 7 Закону України "" Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено, що з 01 грудня 2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2 189 грн. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Ціна позову у цій справі становить 154288,97 грн, що станом на 01 грудня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 189 грн х 100 =218 000 грн). З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені у частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (ч. 3 ст. 169 ЦПК України). Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником автомобіля «BMW», модель 318І, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 . Відповідно до постанови судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 листопада 2020 року у справі № 607/17267/20, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП за те, що 27 вересня 2020 року близько 22 год. 00 хв. в м. Тернополі на перехресті з круговим рухом по вул. 15 Квітня проспект С. Бандери, Підволочиське шосе, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки BMW 318 державний номерний знак НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та її зміною, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався із керуванням та допустив наїзд на перешкоду, а саме електроопору №

639. Внаслідок ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Висновком експерта №449/20 судової автотоварознавчої експертизи від 23 жовтня 2020 року проведеного судовим експертом Мазур М.С., визначена вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ BMW 318і 5МТ (Е46) р.н.з. НОМЕР_1 , яке мало місце 27.09.2020 року, станом на час ДТП, ймовірно становить 154288, 97 гривень. Частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів. До них належить, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Відповідно до статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Як роз`яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961 -IV. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу дорожньо-транспортної пригоди. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Як вбачається із висновку експерта № 449/20, автомобіль марки BMW 318 державний номерний знак НОМЕР_1 , вважається фізично знищеним, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу складають 516593,59 грн., що більше як в два рази перевищує вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди - 178000 грн. Даним висновком визначено утилізаційну вартість автомобіля. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно було відшкодовано власнику транспортного засобу різниця між вартість ТЗ до та після ДТП, що становить 154288,97 грн. Не заслуговують на увагу посилання апелянта про те, що суд першої інстанції присудив до стягнення збитків у сумі, що значно перевищує ринкову вартість аналогічного автомобіля. Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. ОСОБА_1 ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду не подав інших доказів, які б спростували вартість матеріального збитку, та вартість автомобіля. Голослівними є твердження ОСОБА_1 в апеляційні скарзі про те, що експертиза транспортного засобу проводилась без участі відповідача і без належного його повідомлення про дату і час місця проведення експертизи. Висновком експерта № 449/20 встановлено, що огляд ТЗ був проведений у присутності власника, учасник ДТП чи його представник на огляд не з`явилися, хоча про дату та час були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням "Нової пошти", яке було оглянуте в суді першої інстанції і не заперечується стороною. Також не відповідають нормам закону посилання апелянта про те, що позивачу слід було вимагати кошти за майнову шкоду із страхової компанії, а у разі недостатності коштів отриманих від страхової компанії звертатися з вимогою до винуватця ДТП. Відповідно до статті 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У даному випадку шкода була заподіяна відповідачем як водієм автомобіля належного позивачу, а тому у позивача не було правових підстав звертатися до страхової компанії для отримання страхового відшкодування, оскільки вищевказані норми закону регулюють відшкодування шкоди завдану треті особі. Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування, за наведеними у скарзі доводами, апеляційний суд не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують. Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційній інстанції покласти на апелянта в межах ним понесених у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 274, 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 травня 2021 року - без зміни. Судові витрати за розгляд справи в апеляційній інстанції покласти на апелянта в межах ним понесених. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених статтею 389 частиною 3 ЦПК України. Повний текст постанови складено 13 вересня 2021 року. Головуюча Т.С. Парандюк Судді: Б.І. Сташків Н.М. Храпак