Постанова 4855 № 939/649/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 939/649/21 Суддя (судді) першої інстанції: Герасименко М.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 вересня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Єгорової Н.М., суддів Сорочка Є.О., Федотова І.В., при секретарі Кірієнко Н.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 20 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора Департаменту патрульної поліції Рибак Людмили Сергіївни, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі, - ВСТАНОВИЛА : У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Бородянського районного суду Київської області з позовом до Інспектора Департаменту патрульної поліції Рибак Л.С., Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії 1АВ № 01392510 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн., зафіксоване в автоматичному режимі та про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 20 травня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення є незаконною, безпідставною та підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 07 березня 2021 року інспектором ДПП Рибак Л.С. винесено постанову серії 1АВ № 01392510 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн. (а.с. 6). Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 07 березня 2021 року о 07 годині 40 хвилин за адресою М-07 Київ-Ковель-Ягодин 44+100, особа, яка керувала транспортним засобом CHERY AMULET, номерний знак НОМЕР_1 , перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 24 км/год, чим порушила п. 12.9(б) Правил дорожнього руху. Перевищення швидкості зафіксовано технічним засобом Каскад 044-1219. Позивач просить скасувати вказану постанову інспектора ДПП Рибак Л.С. та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що доводи та твердження позивача у сукупності щодо неправомірності оскаржуваної постанови та невідповідності її нормам чинного законодавства не спростовують правомірність винесення оскаржуваної постанови. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення Правил дорожнього руху. Відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Частиною 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, ст.ст. 1241 -

126. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв. По суті зафіксованого в оскаржуваній постанові правопорушення апеляційний суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Так, відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Стаття 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Так, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Так, апелянт, в обґрунтування своїх вимог, зазначає, що відповідачем - ОСОБА_2 , належних доказів ідентифікації особи водія, який перебував за кермом в момент фіксації правопорушення, не надано. Як вбачається з оскаржуваної постанови, 07 березня 2021 року о 07 годині 40 хвилин за адресою М-07 Київ-Ковель-Ягодин 44+100, особа, яка керувала транспортним засобом CHERY AMULET, номерний знак НОМЕР_1 , перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 24 км/год, чим порушила п. 12.9 (б) Правил дорожнього руху. Перевищення швидкості зафіксовано технічним засобом Каскад 044-1219. Колегія суддів зауважує, що водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі. Натомість, в даному випадку, апелянт заперечує про ідентифікацію і фіксацію його відповідачем як водія, який перебував за кермом в момент вчинення правопорушення Щодо вказаних тверджень скаржника, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. У примітці до статті ч. 1 ст. 122 КУпАП зазначено, що суб`єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб`єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису). У свою чергу, статтею 14-2 КУпАП передбачено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача, відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі, юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні, на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. Відповідальна особа, зазначена у ч. 1 цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених статтею 279-3 цього Кодексу. Правовими положеннями ст. 279-3 КУпАП регламентовано порядок звільнення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису). Так, згідно зі ст. 279-3 КУпАП відповідальна особа, зазначена у ч. 1 статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою у справі про адміністративне правопорушення законної сили: - ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; - особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу. Вказаний перелік є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню. Аналогічна норма закріплена в розділі III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі затвердженої наказом МВС №13 від 13.01.2020. Відповідно до ст. 279-1 КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі, посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу. За запитом посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції у письмовій або електронній формі (у тому числі за умови ідентифікації цих посадових осіб за допомогою електронного цифрового підпису) відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов`язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов`язковим дотриманням Закону України «Про захист персональних даних». Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Отже, КУпАП чітко регламентований порядок звільнення власника транспортного засобу від відповідальності за порушення правил ПДР України, в разі передачі автомобіля третім особам. Судом апеляційної інстанції під час дослідження матеріалів справи встановлено, що правопорушення було зафіксоване технічним засобом Каскад 044-1219, який відповідає вимогам ДСТУ 8809:2018 «Метрологія. Прилади контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото- і відеофіксації. Вимірювачі швидкості руху транспортних засобів дистанційні, вимірювачі просторово-часових параметрів місцеположення транспортних засобів дистанційні. Метрологічні та технічні вимоги». Технічний засіб Каскад з серійними номером 044-1219 має сертифікат відповідності зареєстрований за № UA.TR.001 22 017-20 та виданий 26 травня 2020 року Державним підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів». Комплекс автоматичної фото/відеофіксації правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху КАСКАД, яким зафіксовано перевищення швидкості, отримав сертифікат перевірки типу № UA.TR.001 5-19 Rev. 1, що дійсний в період з 04 червня 2019 року по 14 січня 2029 року, та внесений до Реєстру затверджених засобів вимірювальної техніки. Дані обставини підтверджуються дослідженими Сертифікатом перевірки типу, Експертним висновком, Сертифікатом відповідності. Згідно копії схеми організації дорожнього руху М-07 км 43+100 - 44+600 у обох напрямках руху на вказаній ділянці дороги наявні дорожні знаки 5.70 «Фото-відеофіксування порушень правил дорожнього руху»., Крім іншого, з матеріалів справи вбачаються також витяги про розміщення приладів контролю на зазначеній ділянці дороги (а.с. 42, 43), витяг із зображенням з Гугл-карти за координатами зазначеними у фотокартках, що розміщені за відповідним посиланням, зазначеним в оскаржуваній постанові (а.с. 47), завірені копії схем організації дорожнього руху М-07 км 43+100 - 44+600 (а.с. 48-49, 164-166), DVD-R диск з трьома фотокартками із зображенням транспортного засобу та відеозапис правопорушення (а.с. 50), завірені копії експертного висновку (а.с. 159), сертифікату перевірки типу (а.с. 160), сертифікату відповідності (а.с. 161), витяг з реєстру ЗВТ (а.с. 162). Перевищення встановлених обмежень швидкості руху автомобілем CHERY AMULET, д.н.з. НОМЕР_1 , зафіксовано на трьох фотокартках із зображенням транспортного засобу та відеозаписі правопорушення, які отримані за результатами автоматичної фіксації правопорушення приладом Каскад, 044-1219. На поданих представником відповідачів фотокартках міститься інформація для встановлення факту вчинення правопорушення, а саме: дата та час вчинення правопорушення; місце вчинення правопорушення; географічні координати місця вчинення правопорушення; фотофіксація автомобіля з чітким зображенням державного номерного знаку; швидкість руху автомобіля, км/год; обмеження (перевищення) швидкості, км/год; напрямок руху автомобіля. Відтак, аналіз усіх наявних в справі доказів, в тому числі відеофіксації та фотокарток автомобіля CHERY AMULET, д.н.з. НОМЕР_1 , спростовує доводи позивача щодо неправомірності оскаржуваної постанови, та дає підстави стверджувати, що факт перевищення встановленого обмеження швидкості даним автомобілем доведений в повній мірі. Апелянт також наголошує, що з оскаржуваної постанови не вбачається перевищення швидкості у 114 км/год, оскільки 90 км/год (це допустима швидкість руху) + 20 км/год (це встановлене обмеження швидкості) + 3 км/год (це закладена похибка в роботі приладу контролю), а отже 1 км/год не може розцінюватись, як перевищення швидкості руху та не підпадає під дію ч. 1 ст. 122 КУпАП. Натомість, як вірно зазначено судом першої інстанції, п. 12.6 ПДР визначено дозволену швидкість руху транспортних засобів, яка на вказаній ділянці дороги, де зафіксовано транспортний засіб позивача, становить 90 км/год. Апелянтом не спростовано, що транспортний засіб CHERY AMULET, номерний знак НОМЕР_1 , рухався на вказаній вище ділянці дороги зі швидкістю 114 км/год, що є перевищенням допустимої швидкості руху на 24 км/год, за що передбачено відповідальність встановлену ч. 1 ст. 122 КУпАП (перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину). Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, (із змінами і доповненнями) відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із чинним законодавством. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувались вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Згідно з п. 12.9 (б) ПДР 12.9 водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил. Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Правовими положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що вищезазначена правова норма визначає ряд фактичних даних на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015, № 580-VIII (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про законність оскаржуваної постанови та скоєння позивачем адміністративного правопорушення, визначеного ч.1 ст. 122 КУпАП. Щодо тверджень апелянта в частині не своєчасного надіслання позивачу постанови про накладення адміністративного стягнення, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 285 КАС України постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Водночас, матеріали справи свідчать, що постанова серії 1АВ № 01392510 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн. надіслана позивачу датою подання 08.03.2021, на наступний день після її винесення (а.с. 7). Щодо тверджень апелянта в частині ненадання Департаментом патрульної поліції до суду доказів повноважень інспектора ДПП Рибак Л.С. на винесення постанови про адміністративні правопорушення та факту того, що вона є уповноваженим поліцейським, колегія суддів підкреслює, що внесення такої інформації до постанови не має нормативно-правового закріплення. У той же час, оскаржувана постанова містить електронний цифровий підпис визначеного інспектора, шляхом сканування якого можна визначити особові реквізити електронного цифрового підпису та особу, що підписала документ. Також, на думку апелянта, Поліщук М.В. (за довіреністю № 25690/41/3/01-2020 від 29.12.2020 року) та Кривошеева О.В. (за довіреністю № 25691/41/3/01-2020 від 29.12.2020 року) не мають права представляти інтереси від імені фізичної особи - ОСОБА_2 на підставі наданих до суду довіреностей Департаменту патрульної поліції, оскільки дані довіреності повинні бути нотаріально посвідченими згідно вимог ч. 2 ст. 245 ЦК України, на що суд першої інстанції не звернув належної уваги. Так, відповідно до ч. 2 ст. 245 ЦК України, довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених частиною четвертою цієї статті. При цьому, колегія суддів підкреслює, що довіреність фізичної особи, фізичної особи-підприємця повинна бути посвідчена нотаріальна. Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами (ст. 246 ЦК України). Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 240, 242-244, 250, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Бородянського районного суду Київської області від 20 травня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Н.М. Єгорова Судді Є.О. Сорочко І.В Федотов