Постанова 4855 № 761/15039/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 761/15039/21 Суддя (судді) першої інстанції: Осаулов А.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 вересня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В., при секретарі - Кірієнко Н.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації про визнання протиправною та скасування постанови,- ВСТАНОВИЛА: У квітні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову заступника директора департаменту державного нагляду Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації Булкіна В.О. про накладення адміністративного стягнення від 14 квітня 2021 року №22 на ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 145 ч.1 КУпАП. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07 липня 2021 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обгрунтуання своєї позиції вказує на те, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про те, що вчинене ОСОБА_1 правопорушення є не є триваючим і у відповідача закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності. У межах встановленого строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що рішенням НКРЗІ від 16 березня 2021 року №104 призначено позапланову перевірку користувача радіочастотного ресурсу України - ТОВ «Лайфселл» у смугах радіочастот загального користування. На а.с. 135-143 - акт перевірки дотримання законодавства про радіочастотний ресурс України №84/РЧР/1 від 06 квітня 2021 року При цьому, 06 квітня 2021 року начальник відділу аналізу результатів державного нагляду управління координації державного нагляду Департаменту державного нагляду Супруненко О.О. склав протокол про адміністративне правопорушення №22 про те, що ТОВ «лайфселл» в особі начальника Департаменту регуляторних відносин та стратегії ТОВ «лайфселл» ОСОБА_1 порушило умови і правила, що регламентують діяльність у сфері користування радіочастотним ресурсом України, передбачену ліцензіями за користування радіочастотним ресурсом, а саме: не дотрималось умов ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України від 01 липня 2020 року №10173 в частині виконання вимог п. 2 умов користування радіочастотним ресурсом України додатку №2 до вказаної ліцензії, а саме: не забезпечено щоквартальне письмове інформування Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації не пізніше 15 жовтня 2020 року та не пізніше 15 січня 2021 року, а також споживачів не пізніше 15 січня 2021 року на своєму веб-сайті про виконання п. 1 умов користування смугами радіочастот із зазначенням переліку населених пунктів та ділянок автомобільних доріг, на яких ліцензіат забезпечив можливість отримання таких послуг, що є порушенням п.п. 4.1.11 п. 4.1 Ліцензійним умов користування радіочастотним ресурсом України, затверджених рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації від 19 серпня 2005 року №53, за що передбачена відповідальність ст.145 ч.1 КУпАП. (а.с. 17-19) Як вбачається з матеріалів справи, 14 квітня 2021 року заступник директора департаменту державного нагляду Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації Булкін В.О. виніс постанову № 22 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 9350,00 грн відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 145 ч.1 КУпАП. (а.с. 14-16) Згідно ст. 145 ч.1 КУпАП порушення умов і правил, що регламентують діяльність у сфері телекомунікацій та користування радіочастотним ресурсом України, передбачену ліцензіями, дозволами, повідомленням про початок здійснення діяльності у сфері телекомунікацій, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств і організацій усіх форм власності у розмірі від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Законодавством регламентовано повноваження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, притягати до адміністративної відповідальності користувачів радіочастотного ресурсу за порушення ними вимог законодавства в цій галузі. При цьому, підконтрольні суб`єкти зобов`язані користуватися радіочастотним ресурсом з дотриманням умов виданої їм ліцензії, а їх дії (бездіяльність), які порушують такі умови, становлять склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 145 КУпАП. (постанова Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 754/3720/16-а) Згідно п.п. 4.1.11 п. 4.1 Ліцензійних умов користування радіочастотним ресурсом України ліцензіат зобов`язаний виконувати такі умови користування радіочастотним ресурсом України: Дотримуватися умов ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України, умов дозволів на експлуатацію РЕЗ та вимог Норм використання РЕЗ на бездозвільній основі, якщо експлуатація РЕЗ відповідно до законодавства здійснюється на бездозвільній основі. Крім того, ТОВ «Лайфселл» отримало ліцензію № 10173 від 01 липня 2020 року на користування радіочастотним ресурсом України, терміном дії - до 01 липня 2025 року (а.с. 20-21). Додатком №1 до ліцензії встановлено регіони користування радіочастотним ресурсом, смуги (номінали) радіочастот, приймання/передавання, МГц, ширина смуги варіочастот, що використовується в регіоні, МГц. (а.с. 22-23) Згідно п. 2 додатку №2 до ліцензії №10173 від 01 липня 2020 року (Умови користування радіочастотним ресурсом України) ліцензіат за цією ліцензією зобов`язаний щокварталу, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом, повідомляти шляхом розміщення інформації на своєму веб-сайті споживачів та письмово НКРЗІ про виконання п.1 цих умов користування смугами радіочастот із зазначенням переліку населених пунктів та ділянок автомобільних доріг, на яких ліцензіат забезпечив можливість отримання таких послуг. П. 1 додатку №2 до ліцензії №10173 від 01 липня 2020 року (Умови користування радіочастотним ресурсом України) передбачає, що ліцензіат за цією ліцензією зобов`язаний забезпечити можливість отримання послуг з використанням радіо технології «Міжнародний рухомий (мобільний зв`язок ) ІМТ» із дотриманням показників якості послуг рухомого (мобільного) зв`язку та їх граничних нормованих рівнів, затверджених центральним органом виконавчої влади у галузі зв`язку та середньою швидкістю передавання даних не менше 2 Мбіт/с з початку дії ліцензії: 1) протягом 24 міс. у кожному населеному пункті із населення більше 2000,00 осіб за умови, що сукупна кількість разом з іншими населеними пунктами складатиме не менше 90 % населення України; 2) протягом 30 міс. на міжнародних автомобільних дорогах регіону , який передбачений у новій ліцензії; 3) протягом 48 місяців на національних автомобільних дорогах регіону, який передбачений у новій ліцензії. (а.с. 24) З оскаржуваної постанови вбачається, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що не було забезпечено щоквартальне письмове інформування Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації не пізніше 15 жовтня 2020 року та не пізніше 15 січня 2021 року, а також споживачів не пізніше 15 січня 2021 року на своєму веб-сайті про виконання п. 1 умов користування смугами радіочастот із зазначенням переліку населених пунктів та ділянок автомобільних доріг, на яких ліцензіат забезпечив можливість отримання таких послуг. Як було встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Лайфсел» оприлюднено на офіційному сайті переліку населених пунктів, у яких ТОВ «Лайфселл» забезпечило отримання послуг з радіотехнології «Міжнародний рухомий (мобільний зв`язок ) ІМТ» з базовим стандартом LTE (та його подальші релізи) відповідно до умов тендеру на отримання ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України для впровадження радіо технології «Міжнародний рухомий (мобільний) зв`язок ІМТ» в смугах радіочастот 1710-1785 МГц, 1805-1880 МГц. При цьому, доказів оприлюднення переліку населених пунктів в смугах радіочастот 895-900 МГц, 940-945МГц в строки, визначені п. 2 додатку №2 до ліцензії №10173 від 01 липня 2020 року, надано не було. Судом встановлено, що додатком 2 до ліцензії від 01 липня 2020 року №10173 визначено саме умови користування радіочастотним ресурсом України за вказаною ліцензією, за якою смуги (номінали) радіочастот, приймання/передавання у кожному регіоні, МГц:895,0...900,0/940,0…945,0. Відтак, за умовами вказаної ліцензії ліцензіат зобов`язаний щокварталу, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом, повідомляти шляхом розміщення інформації на своєму веб-сайті споживачів та письмово НКРЗІ про виконання п.1 цих умов користування смугами радіочастот 895-900 МГц, 940-945МГц із зазначенням переліку населених пунктів та ділянок автомобільних доріг, на яких ліцензіат забезпечив можливість отримання таких послуг. Оприлюднення ТОВ «Лайфсел» на офіційному сайті переліку населених пунктів, у яких ТОВ «Лайфселл» забезпечило отримання послуг з радіотехнології «Міжнародний рухомий (мобільний зв`язок ) ІМТ» з базовим стандартом LTE (та його подальші релізи) відповідно до умов тендеру на отримання ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України для впровадження радіо технології «Міжнародний рухомий (мобільний) зв`язок ІМТ» в смугах радіочастот 1710-1785 МГц, 1805-1880 МГц свідчить про виконання умов ліцензії №9535 від 01 липня 2018 року (а.с. 31-32), а не ліцензії №10173 від 01 липня 2020 року (а.с. 20-21) З матеріалів справи вбачається, що 30 березня 2021 року ТОВ «Лайфсел» оприлюднило на офіційному веб-сайті перелік населених пунктів, у яких ТОВ «Лайфселл» забезпечило отримання послуг з радіотехнології «Міжнародний рухомий (мобільний зв`язок ) ІМТ» з базовим стандартом LTE (та його подальші релізи) відповідно до умов тендеру на отримання ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України для впровадження радіо технології «Міжнародний рухомий (мобільний) зв`язок ІМТ» в смугах радіочастот 1710-1785 МГц, 1805-1880 МГц., 895-900 МГц/ 940-945МГц. На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивачем було вчинено порушення п.п. 4.1.11 п. 4.1 Ліцензійним умов користування радіочастотним ресурсом України, за що передбачена відповідальність ст.145 ч.1 КУпАП, однак Оскільки час вчинення правопорушення пов`язаний з конкретною датою, а саме 16 жовтня 2020 року щодо інформації за 3 квартал 2020 року та 16 січня 2021 року щодо інформації за 4 квартал 2020 року, правопорушення, вчинене позивачем, не носить характер триваючого, та на час винесення спірної постанови - 14 квітня 2021 року у відповідача закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, визначені у частині 1 статті 38 КУпАП, а тому відповідачем протиправно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. У статті 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Відповідно до ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно ст. 145 ч.1 КУпАП порушення умов і правил, що регламентують діяльність у сфері телекомунікацій та користування радіочастотним ресурсом України, передбачену ліцензіями, дозволами, повідомленням про початок здійснення діяльності у сфері телекомунікацій, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств і організацій усіх форм власності у розмірі від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Разом з тим, статтею 38 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Як було вірно встановлено судом першої інстанції, згідно п. 2 додатку №2 до ліцензії №10173 від 01 липня 2020 року (Умови користування радіочастотним ресурсом України) ліцензіат за цією ліцензією зобов`язаний щокварталу, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом, повідомляти шляхом розміщення інформації на своєму веб-сайті споживачів та письмово НКРЗІ про виконання п.1 цих умов користування смугами радіочастот із зазначенням переліку населених пунктів та ділянок автомобільних доріг, на яких ліцензіат забезпечив можливість отримання таких послуг. Так, триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 вересня 2021 року у справі № 560/2798/19. У контексті наведеного судова колегія вважає за необхідне зазначити, що триваючим правопорушенням є проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених правовою нормою, на противагу триваючому, разовим є порушення, яке виразилося в однократному порушенні вимог Закону, яке не має під собою непереривного невиконання обов`язків визначених правовою нормою. Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення № 22 від 14 квітня 2021 року, передбаченого ст. 145 ч. 1 КУпАП позивача притягнуто до відповідальності за те, що не було забезпечено щоквартальне письмове інформування Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації не пізніше 15 жовтня 2020 року та не пізніше 15 січня 2021 року, а також споживачів не пізніше 15 січня 2021 року на своєму веб-сайті про виконання п. 1 умов користування смугами радіочастот із зазначенням переліку населених пунктів та ділянок автомобільних доріг, на яких ліцензіат забезпечив можливість отримання таких послуг. Усі вищенаведені порушення, є разовими порушеннями приписів чинного законодавства, вони не мають триваючого характеру та не проявляються у триваючому безперервному порушенні закону у вигляді невиконання обов`язків визначених правовою нормою протягом певного часу. Указані порушення обумовлені певними діяннями щодо незабезпечення щоквартального письмового інформування суб`єкта владних повноважень. Їх зміст і характер вказує на те, що вони є разовими і закінченими проступками станом на момент проведення перевірки. Відповідно, з урахування положень ч. 1 ст. 38 КпАП України адміністративне стягнення за такі правопорушення має бути накладено на винну особу протягом двох місяців з дня вчинення правопорушення. Оскільки вказані порушення встановлені за періоди з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, то станом на день прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення, а саме - на 21 листопада 2019 року, двомісячний строк для застосування до позивача адміністративного стягнення, який обраховується з дати вчинення порушення, сплинув. Враховуючи час вчинення правопорушення пов`язаний з конкретною датою, а саме 16 жовтня 2020 року щодо інформації за 3 квартал 2020 року та 16 січня 2021 року щодо інформації за 4 квартал 2020 року, правопорушення, вчинене позивачем, не носить характер триваючого, то станом на час винесення спірної постанови - 14 квітня 2021 року двомісячний строк для застосування до позивача адміністративного стягнення, який обраховується з дати вчинення порушення, сплинув. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Таким чином, прийняття оскаржуваної постанови мало місце поза межами встановленого ч. 1 ст. 38 КпАП України строку, що є наслідком її скасування. Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип «належного урядування» не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Крім того, Європейський суд у справі «Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG» (1975, AC 591 at 638) вказав, що сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть. Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як зазначив Європейський суд у справі «Yvone van Duyn v. Home Office», принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія названого принципу пов`язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (п. 128), та «Беєлер проти Італії» (п. 119). Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (п. 74 рішення ЄСПЛ у справі «Лелас проти Хорватії»). З урахуванням наведеного і зважаючи на те, що постанова про накладення адміністративного стягнення прийнята поза межами встановлених ст. 38 КпАП України строків, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваного індивідуального акту як такого, що прийнятий суб`єктом владних повноважень поза межами правового поля з порушенням строку накладення стягнення. У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення даного позову та скасування постанови заступника директора департаменту державного нагляду Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації Булкіна В.О. №22 від 14 квітня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 145 ч.1 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 9350,00 грн. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 липня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України. Головуючий суддя Н.М. Єгорова Судді Є.О. Сорочко І.В. Федотов