Постанова 4855 № 757/16613/25-а

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 757/16613/25-а Суддя (судді) першої інстанції: Бусик О.Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 серпня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Ключковича В.Ю. Суддів: Вівдиченко Т.Р., Грибан І.О., за участю: секретаря судового засідання Кузьмука Б.І., представників позивача - Крояна К.С., Дубовського П.В., представників відповідача - Тіхонової І.С., Григорчук Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національного банку України на рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, В С Т А Н О В И В: 08 квітня 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Національного банку України (далі - відповідач, апелянт), у якому просить суд: - скасувати постанову Національного банку України про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу від 27.03.2025 №1/В/28-0013/40034 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 статті 188-29 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закрити справу про адміністративне правопорушення. В обґрунтування позову зазначено, що у Національного банку України не було підстав для винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу від 27.03.2025 №1/В/28-0013/40034 з огляду на відсутність суб`єктивної та об`єктивної сторони адміністративного правопорушення; позивач попереджував Національний банк України про неможливість надання запитуваної інформації у визначені відповідачем строки з огляду на її обсяг та просив продовжити строки для підготовки відповіді на запит. Незважаючи на добросовісне виконання позивачем своїх зобов`язань, Національним банком України було проігнорувано клопотання про продовження строків та складено Протокол №1 про адміністративне правопорушення за ст. 188-29 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 червня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задоволено. Скасовано постанову від 27.03.2025 № 1/В/28-0013/40034 про адміністративне правопорушення по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 188-29 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн. Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 188-29 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. Стягнуто з Національного банку України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн. Позиція суду мотивована тим, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено вини позивача в інкримінованому йому правопорушенні та не надано до суду жодних доказів в підтвердження правомірності свого рішення. Відповідач, заперечуючи проти позову, не довів належними доказами факт вчинення позивачем зазначених в оскаржуваній постанові адміністративних правопорушень. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представником Національного банку України подано апеляційну скаргу, в якій останній просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована наступним. Судом першої інстанції не з`ясовано та не враховано того факту, що документи та інформація, вказані у пункті 4 Запиту № 13, запитувані повторно. Рішення суду не містить фактичних даних щодо дослідження обставин, які б допомогли встановити, який обсяг становлять запитувані документи та чи мав позивач об`єктивну можливість надати їх у встановлений у Запиті № 13 строк - до 17:00 13.03.2025. Разом з тим, Печерський районний суд міста Києва не врахував того факту, що Запит № 13 в частині надання реєстру платіжних операцій IV квартал 2024 року є повторним та дублює в цій частині лист Національного банку від 30.01.2025. Вказаним листом, серед іншого, витребовувалися також Реєстри усіх платіжних операцій, здійснених небанківським надавачем платіжних послуг за період перевірки, що включає також і реєстри платіжних операцій за IV квартал 2024 року. Судом першої інстанції не досліджено та не враховано під час розгляду даної справи вказані обставини, які були детально описані відповідачем у заявах по суті справи: відзиві на позовну заяву від 18.04.2025 та додаткових поясненнях від 01.05.2025, що були подані за допомогою підсистеми Електронний суд. Судом не досліджено також обставини справи в контексті того, що позивач, маючи повний доступ до інформації та документів, володіючи достатнім обсягом повноважень для забезпечення підготовки документів іншими працівниками, мав об`єктивну можливість для виконання вимог Запиту № 13 у встановлений у ньому термін, з урахуванням того, що зміст пункту 4 запиту № 13 дублює інформацію, вже запитану у повідомленні про перевірку від 30.01.2025. Отже, позивач мав 42 дні з моменту отримання запиту від 30.01.2025 для того, щоб здійснити підготовку до надання документів. Суд не дослідив змісту вимоги, що містилася у пункті 2.1 додатку 1 до повідомлення про початок перевірки від 30.01.2025 та не встановив факту того, що на момент направлення позивачу Запиту № 13, з урахуванням повторного витребування інформації, вона вже мала бути сформована та готова для надання відповіді. Більш того, у самому Запиті № 13 у пункті четвертому вказано, що зазначена у ньому інформація витребовується повторно. Вказане безпосередньо підтверджує той факт, що Печерським районним судом не досліджувався також і зміст Запиту № 13, що є порушенням вимог процесуального законодавства, оскільки саме обов`язком суду є дослідження усі наявних доказів та надання їм належної правової оцінки. Позивач мав змогу завчасно почати підготовку до надання документів, а саме з моменту повідомлення про перевірку (30.01.2025), однак не здійснив цього. Вказане підтверджує відсутність активних дій з боку позивача та наявність вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 188-29 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Суд першої інстанції незаконно встановив факт відсутності розгляду клопотання позивача про продовження строку надання інформації/документів визначених Запитом №

13. На сторінці третій Постанови від 27.03.2025 зазначено, що Національний банк не задовольнив подане клопотання, оскільки період підготовки запитуваної інформації триває з моменту направлення повідомлення Національного банку про проведення планової перевірки від 30.01.2025 № 28-0003/7573 на адресу ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ». А також вказано, що зазначені пояснення не спростовують факт вчиненого адміністративного правопорушення, з огляду на те, що письмовий Запит № 13 містить повторну вимогу надати зазначену інформацію. Положення № 47 не встановлює ані обов`язку керівника групи перевірки задовольнити клопотання про продовження строку про надання документів та інформації, ані автоматичного задоволення такого клопотання у випадку його подання. Подане позивачем клопотання не відповідало критеріям, визначеним у Положенні №

47. У своєму клопотанні позивач формально послався на великий об`єм запитуваної інформації, не зазначаючи об`єктивних причин, що унеможливлювали дотримання встановлених строків надання інформації та документів, внаслідок відсутності технічної можливості чи будь-яких інших форс-мажорних обставин. Подане клопотання також не враховувало строків проведення перевірки та перешкоджало вчасному її проведенню. Подання позивачем клопотання про продовження строку надання інформації та документів на запит № 13 в останній день надання документів свідчить про формальне затягування виконання зобов`язань. Надання такого клопотання в день спливу строку саме по собі підтверджує умисне невиконання обов`язку. Справу № 757/16613/25-а належало розглядати колегією у складі трьох суддів, однак, в порушення частини першої статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України дана справа розглянута суддею Печерського районного суду міста Києва одноособово. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.08.2025 о 12:05 год. 18.08.2025 позивачем подано відзив на апеляційну скаргу. 19.08.2025 позивачем подано додаткові пояснення. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до наступного висновку. Відповідно до фактичних обставин справи, 14.03.2025 керівником групи планової перевірки Яковенком А.В. складено Протокол №1 від 14.03.2025 про вчинення адміністративного правопорушення, яке полягало у ненаданні уповноваженій особі Національного банку України запитуваних документів/інформації у строк до 17:00 13.03.2025 року, визначених п. 4 Запиту №13, а саме реєстру платіжних операцій за IV квартал 2024 року. За протоколом №1 від 14.03.2025 про адміністративне правопорушення (в частині надання реєстру платіжних операцій за IV квартал 2024 року) винесено постанову Національного банку України про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу від 27.03.2025 №1/В/28-0013/40034, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 статті 188-29 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двісті неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 3 400,00 грн Не погоджуючись із вказаною постановою Національного банку України про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу від 27.03.2025 №1/ В/28-0013/40034, позивач звернувся до суду з вимогою про її скасування та закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з частинами 1-4 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до частини 3 статті 188-29 Кодексу України про адміністративні правопорушення неподання, несвоєчасне подання інформації або подання завідомо недостовірної інформації Національному банку України небанківськими фінансовими установами або юридичними особами, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно приписів статті 234-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення Національний банк України розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням законодавства про захист прав споживачів (частини п`ята, шоста статті 156-1 - за порушення, вчинені учасниками ринків фінансових послуг, якщо державне регулювання ринку таких послуг здійснюється Національним банком України), порушенням порядку здійснення операцій з електронними грошима (стаття 163-14), порушенням банками, небанківськими фінансовими установами та особами, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк України, порядку оприлюднення фінансової звітності або консолідованої фінансової звітності разом з аудиторським звітом (стаття 163-16), порушенням банківського законодавства, законодавства у сфері державного регулювання ринків небанківських фінансових послуг, валютного законодавства, законодавства, яке регулює переказ коштів в Україні, нормативно-правових актів Національного банку України або здійсненням ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку (стаття 166-5), порушенням порядку припинення юридичної особи (частини третя, четверта статті 166-6), порушенням законів України та нормативно-правових актів Національного банку України щодо здійснення нагляду (оверсайту) платіжних систем (стаття 166-20), невиконанням законних вимог посадових осіб Національного банку України у сфері банківського законодавства, законодавства у сфері державного регулювання ринків небанківських фінансових послуг, законодавства, яке регулює переказ коштів в Україні (стаття 188-29). Від імені Національного банку України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право Голова Національного банку України та його заступники, керівники територіальних управлінь Національного банку України та їх заступники, уповноважені правлінням Національного банку України керівники структурних підрозділів Національного банку України та їх заступники, які забезпечують виконання функцій Національного банку України з нагляду (оверсайту), контролю. Статтею 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення також передбачено, що у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-21, 244-24 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів. Підставою виникнення спірних правовідносин слугує постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу від 27.03.2025 №1/В/28-0013/40034. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, відповідачем встановлено факт неподання позивачем у строк до 17:00 год. 13 березня 2025 року документів, що витребовувались Запитом № 13 від 12 березня 2025 року про надання інформації та документів, зокрема реєстру платіжних операцій за IV квартал 2024 року (а.с.10-13). Так, у пункті 4 Запиту № 13 від 12 березня 2025 року містилась вимога надати наступні документи: - реєстри усіх платіжних операцій, здійснених ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» за період перевірки (реєстр платіжних операцій просимо надати у електронному форматі csv, за формою, наведеною в додатку 4 до запиту; реєстри просимо надати на USB флеш-накопичувачі; реєстри просимо сформувати в окремий архів типу ".zip", засвідчивши їх цілісність та достовірність за допомогою алгоритму SHA-256; на кожному флеш носії ці архіви повинні бути разом з файлами, що містять контрольні суми архівів за алгоритмом SHA-256; контрольні суми SHA-256 до кожного архіву зазначити у супровідному листі); - реєстр платіжних операцій за IV квартал 2024 року у строк до 17:00 13 березня 2025 року з дотриманням таких вимог щодо обсягу файлів: один примірник реєстру платіжних операцій одним файлом у форматі csv; один примірник реєстру платіжних операцій у розрізі місяців (жовтень, листопад, грудень 2024 року) у форматі csv; один примірник реєстру платіжних операцій у форматі csv обсягом не більше 500 тисяч записів (строк) на один файл (а.с.32-34). З матеріалів справи вбачається, що 13 березня 2025 року позивач звернувся до керівника групи перевірки А. Яковенко із письмовим клопотанням вих.№8205 про продовження строків надання інформації/документів, визначених Запитом № 13 від 12 березня 2025 року (а.с.35). Розгляд вказаного клопотання здійснено відповідачем у оскаржуваній постанові від 27 березня 2025 року №1/В/28-0013/40034 та вказано, що Національний банк не задовольнив подане клопотання, оскільки період підготовки запитуваної інформації триває з моменту направлення повідомлення Національного банку про проведення планової перевірки від 30.01.2025 № 28-0003/7573 на адресу ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ». Також вказано, що зазначені пояснення не спростовують факт вчиненого адміністративного правопорушення, з огляду на те, що письмовий Запит № 13 містить повторну вимогу надати зазначену інформацію (а.с.12). Згідно зі статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до підпункту 3 частини п`ятої статті 83 Закону України «Про платіжні послуги» керівники, працівники особи, яка є об`єктом перевірки, зобов`язані: безоплатно надавати на запит уповноважених осіб Національного банку України будь-яку інформацію, документи та їх копії, у тому числі ті, що зберігаються в інформаційних системах, необхідні для подальших наглядових дій, а також письмові пояснення з питань своєї діяльності. Відповідно до підпункту 7 пункту 25 розділу ІІІ Положення про проведення перевірок небанківських надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 06.04.2023 № 47 (далі - Положення № 47), уповноважена представляти інтереси об`єкта перевірки, працівники об`єкта перевірки зобов`язані здійснювати всі необхідні дії для реалізації під час проведення перевірки прав членів групи перевірки, визначених у пункті 19 розділу II цього Положення, включаючи забезпечення безоплатного надання на письмовий запит за підписом керівника групи перевірки інформації, документів, копій документів, витягів із них (включаючи інформацію / документи, що зберігаються в інформаційних системах, включаючи системи автоматизації операцій, облікові системи, об`єкта перевірки та виготовлені методом сканування або створення фотокопій), письмових пояснень із питань діяльності об`єкта перевірки в зазначені в запиті терміни, засвідчених особистим підписом особи, уповноваженої представляти інтереси об`єкта перевірки, із зазначенням найменування її посади, власного імені та прізвища, дати засвідчення копії та проставленням напису "Згідно з оригіналом". Письмові пояснення, документи, копії документів, витяги з них, що надаються у формі електронних документів / їх копій, мають бути підписані / засвідчені шляхом накладання кваліфікованого електронного підпису особи, уповноваженої представляти інтереси об`єкта перевірки. Разом з тим, пунктом 54 Положення № 47 передбачено, що керівник об`єкта перевірки має право надати керівникові групи перевірки обґрунтоване клопотання щодо продовження визначеного в запиті строку надання інформації, матеріалів, документів, письмових пояснень, але не більше ніж на два робочих дні за наявності об`єктивних причин, що унеможливлюють дотримання встановлених строків надання інформації та документів. Клопотання про продовження строку повинно враховувати встановлені обмеження щодо тривалості проведення перевірки і не перешкоджати її вчасному завершенню. Таким чином, клопотання об`єкта перевірки про продовження строку має бути обґрунтованим, містити перелік об`єктивних причин, що унеможливлюють дотримання встановлених строків та враховувати встановлені обмеження щодо тривалості проведення перевірки і не перешкоджати її вчасному завершенню. Відповідно до пункту 22 Положення № 47 уповноважені на проведення перевірки особи зобов`язані: 1) дотримуватися вимог законодавства України; 2) сумлінно, вчасно та якісно виконувати свої службові обов`язки та доручення куратора перевірки, керівника групи перевірки; 3) не розголошувати та не використовувати в інший спосіб інформацію з обмеженим доступом, що стала їм відома у зв`язку з виконанням обов`язків, крім випадків, передбачених законодавством України; 4) бути об`єктивними та неупередженими під час виконання своїх службових обов`язків. У Рішенні Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 також зазначено, що кожна особа залежно від обставин повинна мати можливість орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних юридичних наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права. Як вбачається зі змісту клопотання позивача від 13 березня 2025 року про продовження строків надання інформації/документів, останній повідомляє про неможливість вчасного виконання вимог Запиту №13 від 12 березня 2025 року, з огляду на обсяг запитуваної інформації та час, необхідний для її підготовки (а.с.35). За доводами позивача, для підготовки відповіді на п. 4 Запиту №13 в частині щодо реєстрів платіжних операцій за IV квартал 2024 року та його архівування загалом слід витратити більше 17 годин, що унеможливило надання цієї інформації за один день - 13 березня 2025 року. У свою чергу апелянт наполягає на тому, що позивачем не доведено наявності об`єктивних причин, що унеможливлювали дотримання встановлених строків надання інформації та документів; позивач мав можливість забезпечити виконання Запиту №13, зокрема шляхом формування інформації на різних персональних комп`ютерах/ноутбуках одночасно; пункт 4 Запиту № 13 містить вимогу надати реєстри платіжних операцій за IV квартал 2024 року, що вже були зазначені у додатку 1 до повідомлення про перевірку від 30.01.2025, що свідчить про повторність вимог. У контексті наведеного судова колегія враховує наступне. Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Судова колегія враховує, що право позивача на подання клопотань щодо продовження строків проведення перевірки прямо передбачено приписами пункту 54 Положення №

47. При цьому, єдиними вимогами щодо подання наведеного клопотання є його обґрунтованість, наявність переліку об`єктивних причин, що унеможливлюють дотримання встановлених строків та дотримання обмежень щодо тривалості проведення перевірки. Так, наказом Національного банку України від 28 січня 2025 року № 73-но «Про організацію проведення планової перевірки ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» було визначено строк проведення планової перевірки до 21 березня 2025 року, відтак клопотання позивача від 13 березня 2025 року подане в рамках часового проміжку проведення перевірки і не перешкоджало її вчасному завершенню. У якості об`єктивних причин, що унеможливлюють дотримання встановлених строків, позивач покликається на значний обсяг запитуваної інформації та необхідність формування від 80 до 500 реєстрів. З наведеного вбачається дотримання позивачем вимог пункту 54 Положення № 47 при поданні клопотання від 13 березня 2025 року. У контексті доводів апелянта про те, що Положення № 47 не встановлює ані обов`язку керівника групи перевірки задовольнити клопотання про продовження строку про надання документів та інформації, ані автоматичного задоволення такого клопотання у випадку його подання, судова колегія враховує, що Положенням № 47 не наведено і підстав для відмови у задоволенні наведеного клопотання. Разом з тим, у оскаржуваній постанові від 27 березня 2025 року №1/В/28-0013/40034 відповідач відмовив у задоволенні клопотання позивача від 13 березня 2025 року, покликаючись на повторність вимог Запиту №13. Судова колегія зауважує, що повторне витребування відповідачем інформації та документів не спростовує право позивача надати керівникові групи перевірки обґрунтоване клопотання щодо продовження визначеного в запиті строку надання інформації, матеріалів, документів, письмових пояснень. Таким чином, твердження апелянта про формальне затягування позивачем виконання зобов`язань не є спроможними. У справі "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип "належного урядування" не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. На підставі викладеного, судова колегія погоджує висновок суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для скасування постанови про адміністративне правопорушення від 27.03.2025 № 1/В/28-0013/40034 та закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Надаючи оцінку доводам апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія враховує наступне. Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового оскарження є постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності згідно приписів Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. За приписами частини 1 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, крім випадку, встановленого частиною четвертою статті 22 цього Кодексу, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, окружної виборчої комісії (окружної комісії з референдуму), розглядаються і вирішуються в адміністративному суді першої інстанції колегією у складі трьох суддів. Згідно з частиною 1 статті 27 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб`єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, крім випадків, визначених цим Кодексом, адміністративні справи з приводу оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та рішень у сфері державної допомоги суб`єктам господарювання, адміністративні справи за позовом Антимонопольного комітету України у сфері державної допомоги суб`єктам господарювання, адміністративні справи, відповідачем у яких є дипломатичне представництво чи консульська установа України, їх посадова чи службова особа, а також адміністративні справи про оскарження актів, дій чи бездіяльності органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, та про скасування реєстрації політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ. Відповідно до статті 266-1 Кодексу адміністративного судочинства України визначено особливості провадження у справах щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Кабінету Міністрів України стосовно виведення банків з ринку. Зокрема, правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності індивідуальних актів Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку, про затвердження пропозиції Національного банку України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку. Приписами статті 266-2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено особливості провадження у справах щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України стосовно продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків. Зокрема, правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності рішень (індивідуальних актів) Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих на виконання Закону України "Про особливості продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків". Отже, лише справи щодо законності індивідуальних актів Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку, про затвердження пропозиції Національного банку України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку та справи щодо законності рішень (індивідуальних актів) Національного банку України, прийнятих на виконання Закону України "Про особливості продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків" розглядаються і вирішуються в адміністративному суді першої інстанції колегією у складі трьох суддів. Разом з тим, у справі, що розглядається, позивач оскаржує до місцевого загального суду як адміністративного суду рішення про притягнення до адміністративної відповідальності згідно приписів Кодексу України про адміністративні правопорушення, а отже спір не віднесено до тих, які розглядаються в порядку частини 1 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності відносяться до окремих категорій термінових адміністративних справ. Таким чином, оскільки дана справа підпадає під категорію справ, що регулюються спеціальними нормами процесуального права, відповідно, загальні норми процесуального права застосуванню підлягати не можуть. Таким чином, судова колегія відхиляє за безпідставністю твердження апелянта про розгляд справи № 757/16613/25-а неповноважним складом суду. Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно зі статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення дотримано норми матеріального та процесуального права, що стало підставою для правильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 242, 308, 315, 311, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Національного банку України - залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 червня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович Судді: Т.Р. Вівдиченко І.О. Грибан