Постанова 4852 № 340/5586/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 18 серпня 2021 року м. Дніпросправа № 340/5586/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Олефіренко Н.А., Шальєвої В.А., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 року в адміністративній справі №340/5586/20 (суддя у 1 інстанції Хилько Л.І.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, в якому просив: - визнати протиправними дії відповідача щодо визначення на підставі п. 49.18.5 ст.49 Податкового кодексу України грошового зобов`язання в сумі 1020 грн. за несвоєчасне подання до податкового органу податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2017, 2018, 2019 років; - скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.07.2020 року №0065235308, яким визначено грошове зобов`язання в сумі 1020 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що відсутність офіційного підтвердження у позивача статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», що виключає можливість як законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, так і обов`язок позивача подавати податкову звітність саме як фізичною особою-підприємцем. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Кіровоградській області щодо визначення ОСОБА_1 грошового зобов`язання за несвоєчасне подання до податкового органу податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2017, 2018, 2019 роки. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 22 липня 2020 року № 0065235308. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду та прийняти нове про відмову у задоволені позову. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що 22.07.2020 року відділом податків і зборів і фізичних осіб проведено камеральну перевірку поданих декларацій про майновий стан і доходи за 2017, 2018, 2019 роки ФОП ОСОБА_1 та встановлено несвоєчасне подання декларацій, про що було складено акт камеральної перевірки №004088/11-28-53-08/ НОМЕР_1 від 22.07.2020 року. На підставі вказаного акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 22.07.2020 року №0065235308 на суму 1020,00грн., яке є правомірним та не підлягає судовому скасуванню. В відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Справа судом розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач з 29.01.2001 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець, державна реєстрація припинення підприємницької діяльності позивача відбулася 26.07.2019 року. 17.07.2020 року позивачем до контролюючого органу було подано декларації про майновий стан і доходи за 2017-2019 роки з нульовим показником. Крім того, з метою списання несплачених сум недоїмки, нарахованих як платнику єдиного внеску за 2017-2020, штрафних санкції та пені по єдиному внеску, позивач звернувся до контролюючого органу з відповідною заявою від 20.07.2020 року № 22334/ФОП, проте листом ГУ ДПС у Кіровоградській області від 21.07.2020 року №2538/ФОП/11-28-53-08 позивачу було повідомлено про відсутність підстав для списання заборгованості по єдиному внеску. 22.07.2020 року відділом податків і зборів з фізичних осіб проведено камеральну перевірку поданих позивачем декларацій про майновий стан і доходи, за результатом якої складено акт камеральної перевірки № 004088/11-28-53-08/ НОМЕР_1 від 22.07.2020 року, яким встановлено порушення позивачем вимог п.п.49.18.5 ст.49 Податкового кодексу України . На підставі цього акту винесено податкове повідомлення-рішення від 22.07.2020 року №0065235308, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в сумі 1020,00 грн. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі ПК України). Згідно з пп.49.18.5 п.49.18 ст.49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб-підприємців протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року. Згідно з п.177.1, 177.2 ст.177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Відповідно до п.177.5 ст.177 ПК України, фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи. Згідно п.120.1 ст.120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку встановлено нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі Закон №2464-VI). Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Положеннями п.1, 4 ч. 2 ст.6 Закону № 2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску; подавати звітність про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до абз.1 п. 1 та п. 2 ч.1 статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Таким чином, у зв`язку із внесеними до Закону № 2464-VІ змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками у фізичних осіб-підприємців з 01.01.2017 року виник обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу. Так, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що під час вирішення спору щодо протиправності або правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, слід встановити чи був у позивача обов`язок подавати декларації про майновий стан і доходи. 01.07.2004р. набрав чинності Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», який регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців. Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. Відповідно до частини другої статті 4 даного Закону порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці; перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації; внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру; оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію та виписки з Єдиного державного реєстру. Згідно з частиною другою статті 43 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» за відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи - підприємця державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця на підставі відомостей реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця. Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця є датою державної реєстрації фізичної особи - підприємця. Відповідно до частини четвертої статті 43 даного Закону свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця повинно бути оформлено державним реєстратором і видано (надіслано рекомендованим листом) заявнику не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації фізичної особи - підприємця. Згідно з частиною п`ятою даної статті цього ж закону державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації фізичної особи - підприємця зобов`язаний передати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру та відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця для взяття фізичної особи - підприємця на облік Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання» за №2390-VI від 01.07.2010р. процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом (пункт 2). Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв (пункт 3). Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними (пункту 4). Після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру. За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними (пункт 8). З матеріалів справи слідує, що позивач набув статусу суб`єкта підприємницької діяльності до 01.07.2004 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року №755-IV. Доказів звернення позивача до державного реєстратора з реєстраційною карткою про включення відомостей про нього до ЄДР відповідно до вимог цього Закону суду не надано. Також, на підтвердження припинення підприємницької діяльності у 2004 році, позивачем до суду надано довідку про зняття з обліку платника податків від 21.01.2004 року № 8, видану Олександрійською ОДПІ, згідно до якої позивача з 21.01.2004 року знято з податкового обліку за власним рішенням, а також що позивач не має заборгованості зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів). З урахуванням на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову, оскільки спірне рішення прийнято відносно позивача як ФОП, в той час як встановлено, що останній у спірних правовідносинах не мав відповідного статусу. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321,322, 327, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу скаргою Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 року в адміністративній справі №340/5586/20 - залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 року в адміністративній справі №340/5586/20 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - суддя С.В. Білак суддя Н.А. Олефіренко суддя В.А. Шальєва