Постанова Київський апеляційний суд № 758/7586/20

Апеляційне провадження № 22-ц/824/10586/2021 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 8 вересня 2021 року м. Київ Унікальний номер 758/7586/20 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шахової О.В., суддів: Вербової І.М., Головачова Я.В. за участю секретаря судового засідання Ратушного А.В., сторони справи: заявник - ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Песнійного фонду України в м.Києві, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на ухвалу Подільського районного суду м.Києва від 22 жовтня 2020 року, постановлену в приміщенні суду під головуванням судді Васильченко О.В., - ВСТАНОВИВ: Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2020 року у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту відмовлено. Не погоджуючись із ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права просить ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. В обґрунтування своїх вимог посилається на відсутність в заявлених нею вимогах спору про право, оскілки жодного спору між нею та заінтересованою особою не виникало. Учасники справи в судове засідання не з`явились, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином. Від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи у її відсутність. Відповідно до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції виходив із наявності спору про право та стосується її пенсійного забезпечення та його розгляду, а тому спір має розглядатись у порядку позовного провадження. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається, що у липні 2020 року ОСОБА_1 подала заяву про встановлення факту, що має юридичне значення та просила встановити факт належності ОСОБА_1 трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої 20.07.1983 року. Вказаний факт необхідний заявнику для належного підтвердження заробітку та проведення призначення пенсії по інвалідності. Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Встановлення юридичного факту за рішенням суду безпосередньо породжує певні юридичні наслідки, тобто від встановлення факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих прав громадян. Відповідно до положень ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право. В заяві ОСОБА_1 зазначила, що у неї є необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком, проте без урахування страхового стажу, зазначеного у трудові книжці, вона втрачає право на отримання пенсії. До того ж, в змісті позовної заяви вказувала на те, що заінтересована особа своїм листом № 2600-0314-8/63785 від 20.05.2020 повідомила її, що їй призначено пенсію по інвалідності, однак не враховано до стажу період роботи згідно записів трудової книжки до надання уточнюючих довідок. Таким чином, із змісту поданої заяви вбачається спір про право, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив заявнику у відкритті окремого провадження у справі. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності спору колегія суддів оцінює критично, оскільки зі змісту поданої заяви вбачається спір про право. Окрім іншого, апеляційний суд зазначає, що при вирішенні питання про підвідомчість справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, необхідно враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено не судовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду. Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, якщо документи не збереглися, підтвердження трудового стажу провадиться районними (міськими) відділами соціального захисту населення на підставі показань свідків; у інших випадках наявність певного стажу роботи визначається у порядку, передбаченому законодавством, що регулює правовідносини, з якими пов`язана необхідність встановлення цього стажу. Згідно Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами ПФУ. Відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. У судовому порядку відповідно до пункту 26 зазначеного Порядку встановлюється лише факт приналежності документа, що підтверджує трудовий стаж, якщо ім`я, по-батькові та прізвище, які зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по-батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження. Тобто, встановлення фактів наявності трудового стажу здійснюється органами ПФУ. Не можуть розглядатися у порядку цивільного судочинства заяви про встановлення фактів трудового стажу. Відмова відповідного органу у встановленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2019 року у справі №198/623/18. Ураховуючи, що встановлення фактів наявності трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду України, отримавши відмову органу, який призначає пенсії, в разі незгоди з його рішенням на підставі статті 105 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та частини другої статті 124 Конституції України заявник має право звернутися за захистом свого права в суд, але не із заявою про встановлення факту трудових відносин, що дають право призначення пенсії, а зі скаргою на рішення органу Пенсійного фонду України за правилами адміністративного судочинства. Таким чином, у випадку існування спору про право, заява про встановлення факту на підтвердження періоду роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії, не може розглядатися у порядку цивільного судочинства. Враховуючи вищевикладене, ухвала Подільського районного суду м. Києва від 15 січня 2020 року постановлена з дотриманням норм процесуального права, а відтак підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Подільського районного суду м.Києва від 22 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 9 вересня 2021 року. Суддя-доповідач: Судді: