Постанова 4819 № 663/1031/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи 663/1031/19 Головуючий у 1-й інстанції Клімченко М.І. Номер провадження 22-ц/819/1208/21 Доповідач Полікарпова О.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 вересня 2021 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Полікарпової О.М. суддів: Воронцової Л.П. Ігнатенко П.Я. секретар: Литвиненко В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні апеляційну скаргу адвоката Тихоши Сергія Михайловича, який діє від імені ОСОБА_1 на рішення Скадовського районного суду Херсонської області у складі судді Клімченка М.І. від 02 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Скадовська державна нотаріальна контора про визнання недійсним правочину та визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 03.09.1996 позивачу та його батькам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності у рівних долях (по 1/3), належав одноквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді 1/3 частини вказаного вище житлового будинку та земельної ділянки. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір сторін ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді такого майна: земельна ділянка площею 6,9999 га, земельна ділянка площею 3,0702 га, 4/9 частини житлового будинку АДРЕСА_1 . Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 16.02.2010 року він, будучи введеним в оману ОСОБА_2 та вважаючи, що підписує нотаріальну довіреність на ім`я ОСОБА_2 задля її уповноваження на вчинення дій направлених на отримання свідоцтва про право на спадщину, фактично подав до Скадовської державної нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті своєї матері. В свою чергу нотаріус також не переконався в дійсних намірах позивача щодо відмови від прийняття спадщини. Восени 2016 року йому від відповідачки стало відомо про дійсну природу вчиненої ним 16.02.2010 року нотаріальної дії. Просив визнати його заяву про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_4 , датовану 16.02.2010 року недійсною. Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, яке видане Скадовською державною нотаріальною конторою 23.01.2017 року. Рішенням суду першої інстанції в задоволені позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_5 , який діє від імені ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вказав, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позову, не навів обґрунтованого спростування пояснень свідків, не перевірив обґрунтованості свідчень державного нотаріуса. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_6 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Вказала, що допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не були обізнані про обставини відмови позивача від спадщини, не були при цьому присутні та не надали суду пояснень по суті позовних вимог. Вказала, що у шестимісячний строк після смерті матері із заявою про прийняття спадщини позивач до нотаріальної контори не звернувся, а подав заяву про відмову від прийняття спадщини. А той факт, що він проживає у спірному будинку, є власником 4/9 його частини та сплачує за нього комунальні платежі ніким не оспорюється, проте не пов`язаний з відмовою від спадщини. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків. Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 11.09.2009 року. 17.01.2017 року державним нотаріусом Скадовської державної нотаріальної контори Херсонської області Сисаком Д.П. видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 де зазначено, що спадкоємцем майна померлої є її дочка ОСОБА_2 . Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво складається з земельної ділянки площею 6,9999 га, яка розташована на території Радгоспненської сільської ради Скадовського району Херсонської області. 23.01.2017 року цим же державним нотаріусом видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 3, 0702 га, яка розташована на території Радгоспненської сільської ради Скадовського району Херсонської області. З заяви, посвідченої державним нотаріусом Скадовської державної нотаріальної контори Херсонської області Сисаком Д.П. 16.02.2010, яка міститься в копії спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_4 і яка досліджувалась судом першої інстанції вбачається, що ОСОБА_1 відмовляється від спадщини, яка складається з житлового будинку, земельної ділянки та іншого майна. Згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого 03.09.1996 року радгоспом «Скадовський-90» Скадовського району Херсонської області житловий будинок АДРЕСА_1 належав на праві приватної сумісної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 . Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що у даній справі позивач не посилався на наявність обставин, під впливом яких він допустив помилку щодо сприйняття природи відмови від спадщини, а стверджував, що він не бажав відмовлятися від спадщини, а підписуючи заяву, думав, що підписує довіреність на ім`я ОСОБА_2 задля її уповноваження на вчинення дій, направлених на отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на своє ім`я. Тобто помилка мала місце через власне недбальство позивача. Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції повністю погоджується. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров`я та потреба у зв`язку із цим у догляді й сторонній допомозі. Суд першої інстанції, з висновком якого погоджується, апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що в розумінні положень статті 229 ЦК України позивач не довів наявність в його діях помилки при здійсненні правочину у вигляді відмови від прийняття спадщини за законом. Отже, підписуючи заяву про відмову від спадщини з усіх підстав на користь відповідача, ОСОБА_1 свідомо позбавив себе права на частку у спадщині. У відповідності до загальних положень цивільного процесуального законодавства, зокрема ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Апеляційний суд зазначає, що згідно з частинами першою - третьою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідних обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно зі статтею 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. Для визнання правочину недійсним, як укладеного під впливом помилки необхідно, щоб помилка мала істотне значення. Під помилкою, що має істотне значення, ЦК розуміє в тому числі і помилку в характері (природі) правочину, прав та обов`язків сторін. Так, помилка може виникнути внаслідок необачності або самовпевненості учасників правочину, невірного розуміння сторонами одна одної в ході переговорів, невірного тлумачення закону, дій третіх осіб тощо. Така помилка не є підставою для визнання правочину недійсним. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Частиною першою та другою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України). Згідно вимог статей 66, 67 та 69 Закону України «Про нотаріат» на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо. Статтею 1301 ЦК України передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. На думку колегії суддів, позивачем не наведено обставин та доказів, які б давали підстави визнавати свідоцтво про право на спадщину, видане на ім`я відповідачки недійсним. З тією оцінкою, яку суд першої інстанції дав поясненням свідків, колегія суддів повністю погоджується, оскільки вони характеризують наміри позивача в повсякденній поведінці і не містять інформації про волевиявлення позивача в момент написання заяви про відмову від спадщини. Також колегія суддів погоджується оцінкою суду, яку він надав поясненням нотаріуса Сисак Д.П. і підстав для їх переоцінки не вбачає. Інші доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не є підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони зводяться до переоцінки встановлених судом обставин. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Тихоши Сергія Михайловича, який діє від імені ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 02 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.М. Полікарпова Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ П.Я. Ігнатенко Повний текст постанови складено 10 вересня 2021 року Суддя О.М. Полікарпова