Постанова Полтавський апеляційний суд № 552/6015/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/6015/20 Номер провадження 22-ц/814/1492/21Головуючий у 1-й інстанції Миронець О.К. Доповідач ап. інст. Чумак О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 серпня 2021 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Чумак О.В. суддів: Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О. за участю секретаря Яковенко В.С. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами представника позивача ОСОБА_1 адвоката Хворост Дарії Михайлівни на рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 квітня 2021 року та ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 23 квітня 2021 року, під головуванням судді Миронець О.К., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зміну розміру стягнутих аліментів, треті особи: ОСОБА_4 , Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми). Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, - В С Т А Н О В И Л А: У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Полтави з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 , Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про зміну розміру стягнутих аліментів. В обґрунтування позову, який подано представником позивача адвокатом Хворост Д.М., вказував, що рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 21.07.2011 року з нього на користь ОСОБА_5 стягнуто аліменти у розмірі ј частини його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім цього, рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 23.10.2013 року з нього стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі ј частини його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на утримання дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 07.11.2020 року він уклав шлюб з ОСОБА_4 , яка знаходилася на обліку в жіночій консультації «Міська поліклініка №5 Харьківської міської ради» у зв`язку з вагітністю. Також на його утриманні перебувають непрацездатні батьки пенсіонери ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Крім цього, він має ряд цивільно-правових зобов`язань за кредитними договорами, укладеним з АТ «Альфа-Банк», АТ «Ощадбанк», АТ «Універсал Банк», АТ КБ «ПриватБанк». У зв`язку з цим, розмір коштів, які відраховуються із заробітної плати, не вистачає для забезпечення своєї вагітної дружини та батьків-пенсіонерів. З урахуванням поданих уточнень (а.с. 106-108 том 2), просив суд зменшити розмір аліментів, що стягнуті з нього за рішеннями Кобеляцького районного суду Полтавської області від 21.07.2011 року та від 23.10.2013 року, з ј частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно до 1/8 частин з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно на кожну дитину та стягнути з відповідачів понесені ним судові витрати. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 12 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. У квітні 2021 року представник позивача ОСОБА_10 звернулася до місцевого суду з заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на правничу допомогу, надану ОСОБА_8 , у розмірі 12025 грн. (а.с. 162-182 т. 2). Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 23 квітня 2021 року в задоволенні заяви адвоката Хворост Дарії Михайлівни про винесення додаткового рішення відмовлено. З вищевказаними судовими рішеннями не погодився позивач ОСОБА_8 , оскарживши їх в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, поданій представником позивача адвокатом Хворост Д.М., остання, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, прохає скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову ОСОБА_8 . В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що його позовні вимоги доведені належними і допустимими доказами, а судом безпідставно не враховано наявність у позивача на утриманні непрацездатних дружини та батьків. Крім цього, мати позивача є особою з інвалідністю. Зазначає, що відповідачі відповідно до закону також зобов`язані здійснювати матеріальне забезпечення дітей, на утримання яких позивач сплачує аліменти. Крім того, представник позивача в апеляційній скарзі вказує, що справа підлягала розгляду в порядку загального позовного провадження, тоді як місцевий суд безпідставно розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Також посилається на те, що районний суд безпідставно приймав до матеріалів справи подані представником відповідача документи, які не відповідали положенням ст. 83 ЦПК України та в порушення ст. 183 ЦПК України не повернуті без розгляду, та задовольняв безпідставні клопотання про відкладення розгляду справи. Крім цього, стверджує про порушення судом першої інстанції таємниці нарадчої кімнати, умисне зняття питань позивача та вважає, що перелічені вище порушення прямо вказують на упереджене ставлення суду до розгляду справи. В апеляційній скарзі на ухвалу місцевого суду про розподіл судових витрат представник позивача ОСОБА_10 просила скасувати це судове рішення та ухвалити рішення про розподіл судових витрат. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказувала, що суд першої інстанції не вирішив питання про розподіл судових витрат на послуги адвоката, у зв`язку з чим вона звернулася з відповідною заявою про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат на правничу допомогу, у задоволенні якої місцевим судом було відмовлено. Тоді як районний суд мав ухвалити додаткове рішення про відмову у стягненні витрат та покладення їх на позивача, а не у задоволенні заяви про винесення додаткового рішення. Вважає, що питання про судові витрати не вирішені місцевим судом. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 25 травня 2021 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зміну розміру стягнутих аліментів, - повернуто до суду першої інстанції для належного оформлення та усунення недоліків шляхом ухвалення додаткового рішення у строк до 19.07.2021 року, оскільки у резолютивній частині рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 квітня 2021 року при відмові в задоволені позову не зазначено, кому, відносно кого та в чому відмовлено. Додатковим рішенням Київського районного суду м. Полтави від 17 червня 2021 року доповнено резолютивну частину рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 квітня 2021 року та викладено в такій редакції: «В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зміну розміру стягнутих аліментів відмовлено в повному обсязі». У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до апеляційного суду 09.08.2021 р., представник відповідачки ОСОБА_11 адвокат Крекотень О.А. прохає відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_8 в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, обставинам справи та узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у постановах при розгляді справ № 565/2071/19 від 16.09.2020 р., № 760/9783/18-ц від 03.06.2020 р., № 664/252/19-ц від 05.02.2020 р. У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до суду 10.08.2021 р., відповідачка ОСОБА_12 прохає відмовити у задоволенні апеляційних скарг ОСОБА_8 та залишити без змін рішення місцевого суду, посилаючись на його законність і обґрунтованість. 16.08.2021 р. від третьої особи ОСОБА_4 надійшли письмові пояснення в межах цієї справи, в яких остання погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_8 та надає обґрунтування заперечень щодо відзивів на апеляційні скарги відповідачів. Крім цього, 16.08.2021 р. від ОСОБА_4 надійшло клопотання про постановлення окремої ухвали стосовно працівників Київського районного суду м. Полтави для належного реагування головою суду. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача - ОСОБА_10 , представника відповідачки ОСОБА_12 - ОСОБА_13 , представника відповідачки ОСОБА_14 - ОСОБА_15 , третю особу ОСОБА_4 , перевіривши законність та обґрунтованість судових рішень в межах доводів апеляційних скарг, приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги на ухвалу місцевого суду, з таких підстав. Судом першої інстанції правильно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_8 є батьком неповнолітньої ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (том 1 а.с. 16). Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 21.07.2011 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_5 в розмірі ј частини його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно до досягнення нею повноліття, починаючи з 15.06.2011 року (том 1 а.с. 13). Крім цього, позивач ОСОБА_8 є батьком неповнолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (том 1 а.с. 15). Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 23.10.2013 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_17 на утримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі ј частини його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення нею повноліття, починаючи з 30.09.2013 року. Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 11.11.2014 року шлюб, зареєстрований 16.11.2012 року у Центральному відділі ДРАЦС Кременчуцького МУ,, актовий запис № 1021, між ОСОБА_17 (до шлюбу ОСОБА_18 ) та ОСОБА_17 розірвано. Після розірвання шлюбу присвоєно прізвище позивачці ОСОБА_17 ОСОБА_18 (том 1 а.с. 114-115). Постановою державного виконавця від 14.03.2016 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-447/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання дитини ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1 а.с. 17, 19-20). Також постановою державного виконавця від 14.03.2016 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2/532/713/2013 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_17 аліментів на утримання дитини ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (том 1 а.с. 18, 21-22). 07.11.2020 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 (том 1 а.с. 23). Згідно копії медичної довідки №182, ОСОБА_4 з 16.10.2020 року перебуває на обліку у зв`язку з вагітністю в жіночій консультації «Міська поліклініка №5» Харківської міської ради (том 1 а.с. 26). Згідно довідки від 17.11.2020 р. № 03/2-0443-10/ НОМЕР_4 , ОСОБА_17 працює у Національному антикорупційному бюро України на посаді детектива Національного бюро Третього відділу детективів Четвертого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів з 03 серпня 2017 року. Посадовий оклад становить 47926,00 грн. Заробітна плата за період роботи з 01.05.2020 року по 31.10.2020 року складає 437024,34 грн. Заборгованості по заробітній платі не було. За цей же період з заробітної плати утримано аліментів на загальну суму 175902,32 грн. (том 1 а.с. 32). Також в матеріалах справи наявні копії документів, які свідчать про наявність у позивача кредитних зобов`язань з банківськими установами (том 1 а.с. 35-46). До відзиву на апеляційну скаргу відповідачкою ОСОБА_11 надано суду копії документів на підтвердження цільового витрачання аліментів, сплачених позивачем на утримання дитини ОСОБА_19 , зокрема, висновки служби у справах дітей, виписок з банківського рахунку про перераховані позивачем аліменти на користь ОСОБА_14 , щодо витрат на курси іноземної мови, гуртка хореографії, лікування та обстеження (том 1 а.с. 116-143, том 2 а.с. 141). Відмовляючи у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено підстав для задоволення позову, передбачених ст. 192 СК України. Крім цього, суд встановив, що у позивача відбулося покращення матеріального стану та ним не надано доказів про те, що непрацездатні батьки перебувають на його утриманні. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Стаття 15 Цивільного кодексу закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. У ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі ст. 141 СК мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до ст. ст. 150, 180 СК батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно з положеннями ст.181 СК способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька або в твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. У ч. 3 ст. 181 СК визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. У ч. 1 ст. 192 СК встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Згідно з п.23 постанови Пленуму ВС «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 №3 розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Ураховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку зі значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. У постанові ВСУ від 05.02.2014 у справі №6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку зі значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що в нього змінився сімейний і матеріальний стан, оскільки його дружина вагітна та на утриманні перебувають батьки-пенсіонери, крім того, він несе кредитні зобов`язання. У ст.192 СК передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами для зміни розміру аліментів є зміна як матеріального, так і сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасного настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Одначе зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Відповідно до ч.3 ст.12 Цивільного процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи й на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим кодексом. Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи й підлягають установленню при ухваленні судового рішення (чч.1, 2 ст.77 ЦПК). Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК обставини справи, які, за законом, мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі ст.80 ЦПК достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. У ч.1 ст.89 ЦПК визначено: суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Зміна сімейного стану позивача, а саме перебування на утриманні вагітної дружини, яка народила дитину ІНФОРМАЦІЯ_5 , після звернення позивача до суду з цим позовом та ухвалення судового рішення, не є безумовною підставою для зміни (зменшення) розміру аліментів, що стягуються з позивача на утримання дітей від попередніх шлюбів. Батько позивача ОСОБА_17 , який згідно наданої медичної документації з 11.01.2021 р. по 18.02.2021 р. перебував на лікуванні, внаслідок захворювання не міг себе обслуговувати та потребував сторонньої допомоги, помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 20.03.2021 року (том 2 а.с. 34-36, 64-65, 101-103). Підтверджуючих документів про те, що батько позивача після виписки з лікарні та до смерті перебував на утриманні позивача, матеріали справи не містять. Також стороною позивача не надано доказів на підтвердження того, що його мати ОСОБА_9 , яка перебуває на пенсії за віком та є особою з інвалідністю 3-ї групи, потребує матеріальної допомоги та перебуває на утриманні позивача (том 1 а.с. 30,31),. Аналіз наданих суду першої інстанції документів щодо майнового стану позивача свідчить про те, що його матеріальне становище з 2017 року поступово покращувалося, що підтверджується зокрема копіями декларацій майнового стану позивача, згідно яких у 2017 році розмір його доходу становив 309988,00 грн. У 2018 році 664326,00 грн. (заробітна плата) та 290000,00 грн. (подарунок у грошовій формі). У 2019 році заробітна плата склала 798469,00 грн. та 09.10.2019 р. зареєстровано право власності на квартиру, вартістю 462000,00 грн. (том 1 а.с. 228-239). Звернення до суду з позовом до позивача про визнання недійсним договору дарування на суму 290 000,00 грн., про яку ним вказано у декларації майнового стану за 2019 рік, не доводить погіршення його матеріального становища як платника аліментів. Як убачається з довідки про фінансовий стан позивача (том 1 а.с. 42-44), за період з 01.01.2020 р. по 07.12.2020 р. позивач отримав заробітну плату у загальній сумі 463 549,45 грн. Тоді як залишок заборгованості за кредитним договором від 05.04.2019 р., який оформлено до укладення шлюбу з ОСОБА_4 , складає 106196,48 грн. При цьому, розмір заборгованості за кредитом не перевищує розмір отриманого позивачем доходу за вказаний період, що в свою чергу не доводить погіршення його матеріального становища та не може слугувати підставою для зменшення розміру аліментів. За інформацією, викладеною у довідці для заповнення декларації від 08.12.2020 р., заборгованість позивача за кредитом станом на 30.09.2020 р. складає 25521,93 грн. (том 1 а.с. 45-46). Між тим, вказана сума заборгованості виникла до укладення шлюбу з ОСОБА_4 . Враховуючи те, що позивачем не доведено значне погіршення матеріального становища, яке не дає можливості сплачувати аліменти на дітей від попередніх шлюбів у визначеному судовими рішеннями розмірі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову про зміну розміру аліментів. При цьому, зміна сімейного стану позивача, а саме народження другої дитини від іншого шлюбу, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 та від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20. Доводи апеляційної скарги цих висновків місцевого суду не спростовують. Колегією суддів не встановлено порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б вплинули на правильність ухваленого рішення. За змістом ст. 274 ЦПК України, спори про стягнення аліментів підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, отже, доводи апеляційної скарги щодо розгляду справи в загальному провадженні не підлягають до задоволення. Доводи сторони позивача в апеляційній скарзі стосовно дій суду першої інстанції, які свідчили про упереджене ставлення до розгляду справи, не знайшли свого підтвердження. Колегією суддів не встановлено обставин, які б свідчили про порушення судом першої інстанції таємниці нарадчої кімнати при розгляді цієї справи. Доказів про те, що відповідачі не здійснюють матеріальне забезпечення дітей, на утримання яких позивач сплачує аліменти, стороною позивача не надано, тому твердження в апеляційній скарзі щодо цього не заслуговують на увагу колегії суддів. За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції та приходить до висновку про залишення рішення суду без змін. Як вказувалося вище, у квітні 2021 року, після ухвалення рішення суду від 12.04.2021 р., представник позивача ОСОБА_10 звернулася до місцевого суду з заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на правничу допомогу, надану позивачу ОСОБА_17 , у розмірі 12025 грн. (а.с. 162-182 т. 2). Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 23 квітня 2021 року в задоволенні заяви адвоката Хворост Дарії Михайлівни про винесення додаткового рішення відмовлено. В апеляційній скарзі на вказану ухвалу представник позивача ОСОБА_10 просила скасувати це судове рішення та ухвалити рішення про розподіл судових витрат, посилаючись на те, що суд першої інстанції після звернення з заявою мав ухвалити додаткове рішення про відмову у стягненні витрат та покладення їх на позивача, а не у задоволенні заяви про винесення додаткового рішення. Тому вважає, що питання про судові витрати не вирішені місцевим судом. Перевіряючи доводи апеляційної скарги представника позивача на ухвалу Київського районного суду м. Полтави 23 квітня 2021 року, колегія суддів виходить з такого. Відповідно до ч. 3 ст. 259 ЦПК України, суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті. За змістом п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до ч. 5 ст. 270 ЦПК України, додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено. Як встановлено п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 12 квітня 2021 року судом першої інстанції було вирішено питання про стягнення з позивача на користь відповідачки ОСОБА_12 витрат на правову допомогу. З заявою про ухвалення додаткового рішення представник позивача звернулася 20.04.2021 р., після проголошення рішення суду від 12.04.2021 р. Суд першої інстанції за наслідками розгляду цієї заяви мав ухвалити додаткове рішення про розподіл судових витрат, а саме, їх стягнення або відмову в стягненні судових витрат. Тоді як, постановив помилкову ухвалу про відмову у задоволенні заяви про винесення додаткового рішення. Зважаючи на те, що заява про розподіл судових витрат не розглянута судом першої інстанції, апеляційний суд позбавлений права вирішити вказане питання самостійно. За таких обставин та з огляду на положення п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, апеляційна скарга представника позивача на ухвалу місцевого суду підлягає задоволенню, ухвала суду від 23.04.2021 року скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції для розгляду заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення. Відповідно до ст. 385 ЦПК України, суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу. Згідно положень ст. 262 ЦПК України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення. У клопотанні про постановлення окремої ухвали, третя особа ОСОБА_4 послалася на те, що суддею Миронець О.К. при розгляді цієї справи допущені порушення процесуального законодавства, зокрема, строків розгляду справи, що призвело на її думку до порушення прав дитини, яку вона народила після ухвалення оскаржуваного рішення, на належне утримання від позивача. Також вказувала, що позивач не подавав до суду заяву про розгляд справи без його участі, тоді як у рішенні суду мається посилання на таку заяву. Крім цього, зазначала, що співробітники суду не внесли відомості щодо третьої особи ОСОБА_4 до програмного комплексу, що унеможливило її доступ до системи «Електронний суд». Проаналізувавши наведені у клопотанні доводи, перевіривши матеріали справи, приймаючи до уваги те, що справа перебувала на розгляді в місцевому суді не досить тривалий час, враховуючи, що позов подано 17.12.2020 р.. а оскаржуване рішення ухвалено 12.04.2021 р., колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для постановлення окремої ухвали щодо судді Миронець О.К. До суду першої інстанції позивач не з`являвся, його інтереси при розгляді справи у місцевому суді представляла адвокат Хворост Д.М. Посилання в оскаржуваному рішенні на те, що позивач подав заяву про розгляд справи без його участі за відсутності такої заяви не свідчить про порушення судом першої інстанції прав позивача та не є підставою для постановлення окремої ухвали відносно судді. При цьому, колегія суддів враховує, що про день, час та місце розгляду справи в суді першої інстанції позивач був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення йому судової повістки (том 2 а.с. 136, 138). Сам позивач або його представник не ставили питання щодо виключення з рішення посилання на подану ним заяву. Також колегія суддів не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали щодо співробітників Київського районного суду м. Полтави з наведених у клопотанні третьої особи ОСОБА_4 мотивів, оскільки належних і допустимих доказів на підтвердження того, що відомості про третю особу не внесені до програмного комплексу, матеріали справи не містять. Керуючись ст.ст. 367, 374, ст. 375, 376, 379 ч. 1 п. 4, ст. 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Хворост Дарії Михайлівни на рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 квітня 2021 року залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 квітня 2021 року залишити без змін. Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 23.04.2021 року задовольнити. Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 23.04.2021 року скасувати, направити справу в цій частині для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 08 вересня 2021 року. Головуючий суддя О.В.Чумак Судді Ю.В.Дряниця Т.О.Кривчун