Постанова 4824 № 755/14205/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа 755/14205/20-ц Головуючий у І-й інстанції -Бусик О.Л. апеляційне провадження № 22-ц/824/9262/2021 Доповідач Заришняк Г.М ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 серпня 2021 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого - Заришняк Г.М. Суддів - Кулікова С.В., Рубан С.М. при секретарі - Діденко А.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , діючого в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 квітня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 , до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Київської місцевої прокуратури № 5, слідчого відділу Оболонського УП ГУ НП у м. Києві, першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-СІТРОЕН-ЦЕНТР» про відшкодування шкоди,- ВСТАНОВИВ : У вересні 2020 року ОСОБА_1 , діючий в інтересах ОСОБА_2 , звернувся в суд з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Київської місцевої прокуратури №5, слідчого відділу Оболонського УП ГУ НП у м. Києві, першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві про відшкодування шкоди. Ухвалою Дніпровського районного суду від 02 жовтня 2020 року матеріали цивільної справи направлено за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва. В уточненій позовній заяві позивач залучила до участі у справі співвідповідача ТОВ «АІС-СІТРОЕН-ЦЕНТР». В обґрунтування позову представник позивачки вказував, що органи досудового розслідування поза межами розумного строку не завершили належним чином розслідування у кримінальних проваджень, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04 вересня 2019 року № 62019100000001250 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.375 КК України,та кримінального провадження від 13 січня 2017 року №12017100050000279 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 192 КК України. Внаслідок бездіяльності органами досудового розслідування позивачу завдано майнову шкоду, відшкодування якої передбачено ст.1177 ЦК України. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив задовольнити позов та стягнути з Держави Україна на користь ОСОБА_2 майнову шкоду в сумі 287 516,01 грн. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26 квітня 2021 року в задоволені позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , діючий в інтересах ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-СІТРОЕН-ЦЕНТР». Стягнути з відповідача на користь позивача 282 862 грн. та 3 532,80 грн., сплачених за проведення судової експертизи, й судовий збір в розмірі 2 720,62 грн. У поданому відзиві Оболонська окружна прокуратура м. Києва, яка є правонаступником Київської місцевої прокуратури №5, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін, посилаючись на його законність. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивачки підтримав подану апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній. Представник прокуратури Оболонського району м. Києва заперечував проти апеляційної скарги, вважаючи рішення суду обґрунтованим. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомили, правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористались. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його доведеності та обґрунтованості. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що 26 квітня 2012 року між ТОВ «АІС-Сітроен-Центр» та ОСОБА_2 укладено договір №26/04-12 купівлі-продажу, відповідно до предмету договору продавець зобов`язується передати у власність покупця автомобіль, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити товар. Відомості про товар: автомобіль; кількість одиниць товару - 1 штука; колір - сірий; марка, модель - «GEELY» МК 1.5iimpressСВU», колір сірий, вартість одиниці товару - 69083,33 грн. Загальна вартість товару становить 82 900,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 13 816,67 грн. Якість товару відповідає Сертифікату відповідності, виданого Держстандартом України, комплекція відповідно до заводської норми. Разом із товаром покупцеві передаються: накладна; ВМД (вантажна митна декларація); рахунок довідка; Інструкція з експлуатації автомобіля; сервісна книжка; транзитні номери. (п.4.2 Договору купівлі-продажу) Факт передачі автомобіля підтверджується Актом прийому-передачі від 28 квітня 2012 року, відповідно до якого ОСОБА_2 отримала автомобіль «GEELY» МК 1.5L Impress (GT) і супровідну документацію до цього автомобіля. 24 грудня 2014 року ОСОБА_2 звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «АІС-Сітроен-Центр» та АІС Автоцентр ОСОБА_3 , в якому просила зобов`язати ТОВ «АІС-Сітроен-Центр» повернути вартість автомобіля «GEELY» МК 1.5i impress (GT)SDU» 2011 року випуску (аналогічного), що на день пред`явлення цього позову становить 246 900 грн., а також вартість встановленого газобалонного обладнання (ГБО) виробництва Італія, що становить 19 000 грн., обладнання ГБО є невід`ємною часиною автомобіля. Стягнути з ТОВ «АІС-Сітроен-Центр» на користь ОСОБА_2 понесені витрати, які були сплачені нею через уповноваженого представника ОСОБА_1 за роботу СТО, що відносяться до гарантійного ремонту, на загальну суму 7824,76 грн. Стягнути з ТОВ «АІС-Сітроен-Центр» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 4000 грн. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23 травня 2016 року, яке набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15 липня 2019 року зобов`язано уповноважену особу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, внести відомості до Єдиного реєстру судових розслідувань за заявою ОСОБА_1 , отриманої прокуратурою м. Києва 01 березня 2019 року №Г-1539. Відомості внесені до Єдиного реєстру судових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України №62019100000001250. Постановою Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, від 26 серпня 2020 року кримінальне провадження №62019100000001250 закрито на підставі п.2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях судді Дніпровського районного суду м. Києва складу кримінального правопорушення. Судом також встановлено, що в провадженні Оболонського УП ГУ НП перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру судових розслідувань 13 січня 2017 року №12017100050000279 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 192 КК України, на підставі ухвали Оболонського районного суду м. Києва щодо можливих неправомірних дій ТОВ «АІС-Сітроен-Центр» за заявою ОСОБА_1 . Постановою Київської місцевої прокуратури № 5 від 16 січня 2019 року у визнанні ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні від 13 січня 2017 року №12017100050000279 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 192 КК України - відмовлено. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За правилом ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Звертаючись до суду із позовом представник позивача вказував на те, що внаслідок надмірної тривалості кримінального провадження позивачу завдано майнову шкоду в сумі 272862 грн., яка завдана протиправною бездіяльністю органів Київської міської прокуратури та слідчих Оболонського УП ГУ НП у м. Києві і підлягає відшкодуванню державою за рахунок Державного бюджету України. Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені нормами статті 1166 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди: а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду на державу. Статтею 1177 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом. Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». визначений механізм відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, за рахунок коштів Державного бюджету України. Водночас цей Закон передбачає можливість реалізації норми цивільного законодавства про відшкодування шкоди, завданої правопорушенням, за рахунок коштів Державного бюджету України лише у випадку, коли правопорушення вчинено спеціальним суб`єктом (працівник правоохоронного органу, прокуратури) і набуло вигляду незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою тощо. Закону, що регулює відшкодування шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення не з вини спеціального суб`єкта, Верховною Радою України не прийнято. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року в справі № 479/835/17. Отже, вимогами чинного законодавства України не передбачено порядку для відшкодування потерпілим особам майнової шкоди у зв`язку з тривалим досудовим розслідуванням кримінальних проваджень, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідачів майнової шкоди повинні обґрунтовуватися загальними нормами, якими врегульовано порядок відшкодування майнової шкоди. Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України). Частиною 1 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Позивачем ні до суду першої інстанції, ні в суд апеляційної інстанції не надано переконливих доказів заподіяння позивачці з вини працівників органів досудового розслідування чи протиправності дій Київської місцевої прокуратури № 5 майнової шкоди та наявності причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю органу досудового розслідування, прокуратури, і шкодою. Не доведено належними і допустимими доказами самого факту надмірної тривалості кримінального провадження. Суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, зібраним по справі доказам надав належну правову оцінку та й прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права й не може бути скасованим з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги про те, що на придбаному позивачкою автомобілі фактично встановлений двигун без сертифіката відповідності, без дати випуску, що є порушенням, не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки предметом розгляду в даній справі є відшкодування шкоди, спричиненої бездіяльністю органів прокуратури. Відповідно до вимог ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Твердження представника позивачки в апеляційній скарзі про необхідність стягнення заподіяної матеріальної та моральної шкоди з Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-СІТРОЕН-ЦЕНТР» є неспроможними, оскільки ні в первісному позові, ні в позовній заяві ( з виправленими недоліками) жодних вимог до ТОВ «АІС-СІТРОЕН-ЦЕНТР» не заявлялося. Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не було задоволено клопотання про витребування із Київської міської прокуратури №5 та слідчого відділу Оболонського УП ГУНМ у м.Києві матеріалів КП №120111000500000279 від 13 січня 2017 року, яке розслідується поза межами розумного строку, не заслуговують на увагу. Частинами 1,2 ст. 182 ЦПК України визначено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Згідно ч.1 ст. 222 ЦПК України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин у підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. В позовній заяві та в поданій позивачкою на виконання вимог ухвали суду про усунення недоліків, представник позивачки просив про витребування у відповідача - Оболонського УП ГУНП у м. Києві матеріалів КП «120171000500000279 від 13 січня 2017 року, проте в судовому засіданні суду першої інстанції вказане клопотання представником позивачки не підтримувалося (а.с.57-б, 178). Представником позивачки не надано апеляційному суду доказів об`єктивної неможливості подачі клопотання про витребування зазначених доказів в районному суді, тому клопотання про витребування матеріалів кримінального провадження не підлягає задоволенню. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність його постановлення. Керуючись ст.ст.367, 374,375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , діючого в інтересах ОСОБА_2 , - залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 квітня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з моменту виготовлення повної постанови. Повний текст постанови виготовлений 06 вересня 2021 року. Головуючий Судді: