Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/13923/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/13923/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Лапій С.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 вересня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.; за участю секретаря: Несін К.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року (розглянута у порядку письмового провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання протиправними та скасування рішень, - В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2021 року, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (далі - позивачі) звернулись до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - відповідач), у якому просять: - визнати протиправним та скасувати рішення Боярської міської ради від 25.06.2020 № 68/2547 «Про затвердження генерального плану міста Боярка Києво-Святошинського району Київської області»; - визнати протиправним та скасувати рішення Боярської міської ради від 16.10.2020 № 70/2706 «Про затвердження плану зонування території міста Боярка Києво-Святошинського району Київської області». До Київського окружного адміністративного суду надійшло клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 320/9293/20. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року провадження в адміністративній справі №320/13923/20 зупинено до постановляння остаточного рішення у справі № 320/9293/20 та набрання ним законної сили та зобов`язано осіб, які беруть участь у розгляді справи повідомити суд про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі. Не погоджуючись з постановленою ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить дану ухвалу скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. З огляду на те, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте у судове засідання не з`явилися, колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311, ч.2 ст. 313 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами. У відповідності до ст.308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а а ухвала судді - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду з наступних підстав. Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що результати розгляду справи № 320/9293/20 можуть вплинути на правильність розгляду даної справи, суд приходить до висновку про неможливість прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі № 320/13923/20 до постановляння остаточного рішення та набрання ним законної сили у справі № 320/9293/20 . З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується виходячи з наступного. Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України, суд зупиняє провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Зупинення провадження у справі спрямоване на те, щоб обставини, що об`єктивно перешкоджають здійсненню адміністративного судочинства в певній справі і мають об`єктивний характер, не вважалися такими, що тягнуть за собою порушення строків розгляду справи, встановлених КАС України. Водночас, вичерпний перелік підстав, які суд може застосувати із власної ініціативи для зупинення провадження, сприяє тому, щоб не створювалися перешкоди для доступу до суду. Частиною 2 ст. 193 КАС України встановлено, що суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів із дня початку розгляду справи по суті. Згідно з п. 11 ч.1 ст. 4 КАС України розумний строк - це найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах. Під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються у такій іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо. Зупиняючи провадження в справі, суд першої інстанції виходив з того, що до Київського окружного адміністративного суду звернувся гр. ОСОБА_3 з позовом до Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, в якому просить суд визнати протиправним та не чинним рішення Боярської міської ради VІІ скликання №68/2547 від 25.06.2020 «Про затвердження генерального плану міста Боярка Києво-Святошинського району Київської області» (справа № 320/9293/20) Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 у справі № 320/9293/20 відкрито провадження. З викладеного суд першої інстанції дійшов до висновку, що адміністративні справи № 320/13923/20 та № 320/9293/20 пов`язані між собою. Проте, колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання щодо зупинення провадження в адміністративній справі з підстав визначених п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України, суд повинен належним чином проаналізувати ймовірні наслідки ухвалення рішення за результатом розгляду справи, їхній взаємозв`язок із спірними правовідносинами, що є предметом розгляду в адміністративній справі, підставами позову, і відобразити відповідні висновки у своїй ухвалі. Водночас, вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі, суд першої інстанції належним чином не обґрунтував наявності зв`язку між очікуваним рішенням у справі № 320/9293/20. В достатній мірі не конкретизував, в чому саме полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи без попереднього вирішення справи № 320/9293/20, та не відобразив відповідні висновки у своїй ухвалі. Фактично підставою для зупинення стало те, що результати розгляду справи № 320/9293/20 можуть вплинути на правильність розгляду даної справи, тому суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку щодо з0упинення провадження у справі до постановляння остаточного рішення та набрання ним законної сили у справі № 320/9293/20. Окрім зазначеного, колегія суддів звертає увагу на розгляд справи упродовж розумного строку та зазначає наступне. Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав-учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами упродовж розумного строку. Практика Європейського суду з прав людини з цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких: складність справи, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо. Не вдаючись до детального аналізу практики Європейського суду з прав людини з питання, що розглядається, Верховний Суд ураховує висновки цього суду про те, що трудові спори за своєю природою вимагають оперативного вирішення, ураховуючи значимість цього питання для зацікавленої особи, яка через звільнення втрачає засоби для існування. Отже, тривале зволікання судами з розглядом трудових спорів, різновидом яких є спори щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, ставить під загрозу дотримання з боку України п. 1 ст. 6 Конвенції. Аналогічний правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі №826/25204/15 та постановах Верховного Суду від 27 травня 2021 року справа №120/2101/20-а, від 19 травня 2021 року у справі №200/5360/20-а, від 07 квітня 2021 року у справі №200/5251/20-а. Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини (далі - ССПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992). У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ вказав, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права». Статтею 6 Конвенції також гарантується право на розгляд справи у «розумні строки». У своїй практиці ЄСПЛ встановлені певні критерії, через призму яких слід оцінювати тривалість провадження, це: складність справи, поведінка заявника, дії відповідних органів. Перелічені питання аналізувались ЄСПЛ у справі «Странніков проти України», де суд дійшов висновку про те, що тривалість оскаржуваного процесу була надмірною та не відповідала вимозі «розумності строку». Відповідно до частини другої ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Окремо колегія суддів звертає увагу на те, що, що зупинення провадження у справі щодо проходження публічної служби покладає на обох сторін надмірний тягар правової невизначеності. Так, орган, з якого звільнено особу, не може прийняти на цю посаду іншу особу з огляду на можливість поновлення на цій посаді попереднього працівника, а особа, яку звільнено, не розуміє перспективи свого подальшого проходження публічної служби та потреби у працевлаштуванні. У зв`язку з цим, для даної категорії справ законодавством встановлено стислі процесуальні строки з метою своєчасного та оперативного розгляду: місячний строк для звернення до суду замість загального шестимісячного; віднесено такі справи до справ незначної складності зі зменшеними строками розгляду. Таким чином, невиправдане зупинення провадження у справах даної категорії є неприпустимим та не відповідає завданням адміністративного судочинства. Крім того, трудові спори пов`язані з можливістю поновлення особи на роботі. У такому випадку на користь особи підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу, який за рахунок надміру тривалого розгляду справи може сягнути величезних розмірів за відсутності у цьому вини органу. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Суд також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29). На підстав вище зазначеного, колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджено обставини та матеріали справи, не наведено, в чому полягає вплив справи, що розглядається іншої справи, на розгляд даної справи; не вмотивовано зв`язок між очікуваними висновками суду у справі №320/9293/20 та предметом спору з урахуванням підстав позовних вимог у справі № 320/13923/20; не конкретизовано, чому (з огляду на характер та зміст позовних вимог) неможливо розглянути дану справу без попереднього вирішення іншої справи. Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскаржуване рішення не містить належного обґрунтування наявності зв`язку між очікуваним рішенням у справі №320/9293/20 та предметом даного спору. А також не конкретизовано, в чому саме полягає об`єктива неможливість розгляду даної справи без попереднього вирішення справи №320/9293/20. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 року №804/704/16, від 04.04.2019 року у справі №826/6352/16.. Отже, апеляційний суд вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішення у іншій справі. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином наведені обставини не досліджено, відповідної оцінки їм не надано, у зв`язку з чим безпідставно судом першої інстанції зупинено провадження у справі. Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та є таким, що відповідають обставинам справи. Отже, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановляння незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Отже, суддя суду першої інстанції дійшов помилкового висновку про зупинення провадження справі до набрання законної сили судовим рішення у іншій справі, чим порушив норми процесуального права. За таких обставин керуючись ст.320 КАС України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Київського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 311, 312, 320, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України. Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Н.П. Бужак, М.І. Кобаль