Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/19590/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19590/21 Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 вересня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Земляної Г. В. суддів: Мєзєнцева Є. І., Файдюка В.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2021 року про відмову в забезпеченні позову у справі №640/19590/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» до відповідача Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державна податкова служба України про визнання протиправним та скасування наказу, В С Т А Н О В И Л А : У липні 2021 році до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» (надалі - позивач) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (надалі - відповідач 1), Державна податкова служба України (надалі - відповідач 2), у якому просив суд визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у м. Києві від 01.07.2021 № 5373-п "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Арсенал-Центр". Одночасно з позовною заявою позивачем до суду першої інстанції було подано заяву про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинити дію наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 01.07.2021 № 5373-п "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Арсенал-Центр". Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2021 року в задоволенні заяви Товариству з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» про забезпечення адміністративного позову відмовлено повністю. Приймаючи ухвалу про відмову в забезпеченні позову суд першої інстанції дійшов висновку про відсутні підстави для застосування заходів забезпечення позову відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України, оскільки незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову. Позивач (надалі - апелянт), не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, якою відмовлено в задоволені клопотання про застосування заходів забезпечення позову, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що до набрання рішенням суду законної сили у даній справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Невжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості поновлення оспорюваних прав позивача. Відповідачі заперечують проти апеляційної скарги позивача у повному обсязі, з підстав зазначених у відзивах на апеляційну скаргу. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Враховуючи, що до суду апеляційної інстанції не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, колегія суддів вважає, що наявні підстави для розгляду апеляційної справи та матеріалів справи в письмовому провадженні. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав. Відповідно до частин 1 та 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Разом з цим, частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. У свою чергу, відповідно до вимог пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Згідно Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятий Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. З наведеного вбачається, що забезпечення адміністративного позову є заходом з метою охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні. Отже, згідно з вимогами чинного законодавства, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача. Самі ж заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Разом з тим суд не вправі вживати заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2020 року по справі №826/4679/18. У свою чергу, як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії наказу від 01.07.2021 № 5373-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Арсенал-Центр» до набрання законної сили судовим рішення у даній справі. Відповідно до змісту наказу від 01.07.2021 № 5373-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Арсенал-Центр» Державна податкова служба України, керуючись приписами ст. ст. 20, 77, 82 Податкового кодексу України, п. 2 ч. 1 ст. 13 розділу IV, ст. 25 розділу IV Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки». Вказано, забезпечити проведення зазначеної перевірки працівниками ГУ ДПС у м. Києві.. Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову позивач вказує, що проведення перевірки під час розгляду даної справи нівелює право позивача на оскарження відповідного наказу та зумовить неможливість досягнення ефективного захисту порушених прав. Проте, колегія суддів критично оцінює вказані доводи суб`єкта господарювання, оскільки сам собою факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків, проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов`язкових платежів. Разом з тим, колегія суддів враховує, що зазначені заявником негативні наслідки перевірки, яка могла бути проведена відносно нього станом на час звернення останнього з відповідною заявою не існували, а їх настання є лише необґрунтованими припущеннями, адже за результатами перевірки може бути складена довідка про відсутність порушень податкового законодавства у господарській діяльності позивача. Суд зазначає, що судове рішення, яким є і ухвала про вжиття заходів забезпечення позову, не може ґрунтуватись на припущеннях. При цьому, колегія суддів враховує, що вказана перевірка була призначена податковим органом у порядку контролю за правильністю нарахування зобов`язань, згідно Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що у свою чергу також вказує про те, що доводи позивача про настання незворотних, негативних наслідків перевірки є лише припущенням останнього. Вказана заява, на думку колегії суддів, містить лише побоювання виявлення фіскальним органом порушень з боку платника податків у сфері податкового законодавства та необхідності оскарження рішень відповідача після проведення перевірки, якщо її висновки будуть негативними для позивача. Таким чином, апелнтом не доведено існування реальної можливості завдання шкоди його правам, свободам та інтересам внаслідок не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Посилання апелянта щодо очевидної протиправності вказаних наказів податкового органу в даному конкретному випадку, не може бути прийняте судом як підстава для вжиття заходів забезпечення позову у зв`язку з тим, що висновки стосовно очевидності ознак протиправності зазначених рішень контролюючого органу можуть бути зроблені лише на підставі дослідження поданих сторонами доказів у справі в ході розгляду такої справи по суті. Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду від 07.05.2020 року у справі № 640/6315/19. Також, колегія судді не приймає до уваги посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13.02.2019 року по справі № 813/112/18, оскільки у вказаній справі приписи наказу податкового органу на проведення документальної позапланової перевірки не були реалізовані, у зв`язку Верховний суд зазначив, що проведення перевірки у період оскарження в судовому порядку рішення про її призначення та до вирішення питання про законність цього рішення є нівелюванням права платника податків на його оскарження та підтримав рішення попередніх інстанції про необхідність забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу на проведення перевірки. Отже, з огляду на встановлені обставини справи та норми чинного законодавства у їх сукупності та взаємозв`язку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено існування обставин, які б зумовлювали неможливість захисту його прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача. За наведених обставин та враховуючи, що позивач не довів необхідність вжиття відповідних заходів з урахуванням приписів частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, заявлений позивачем. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що заява про забезпечення позову та апеляційна скарга за своїм змістом є ідентичними, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги. Також колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку предметом позову є вимоги позивача в заяві про забезпечення позову, що підлягає дослідження та аналізу документів під час розгляду справи по суті. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову. Положеннями статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 235, 242-244, 250, 254, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» - залишити без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2021 року про відмову в забезпеченні позову - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та подальшому оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: Г. В. Земляна Судді: Є. І. Мєзєнцев В. В. Файдюк