Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/6009/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6009/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 вересня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Беспалова О. О. суддів: Парінова А. Б., Ключковича В. Ю. за участю секретаря: Волошка О. Л. представника позивача Літовченко С. Ю., представника відповідача Кульчицької С. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 17.03.2021) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Стратум Україна" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В : Приватне акціонерне товариство "Пласт" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській з вимогами визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07 квітня 2020 року №0028805504 та від 10 червня 2020 року №0037805504. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2021 року позивача - ПрАТ "Пласт" замінено правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Стратум Україна". Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року позов товариства з обмеженою відповідальністю "Стратум Україна" задоволено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати, рішення суду та прийняти нову постанову якою позов залишити без задоволення, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення неповно врахував фактичні обставини справи та прийшов до хибних висновків про самостійне виправлення товариством помилок у податковій звітності, оскільки уточнену податкову декларацію ним подано після проведеної камеральної перевірки та після винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Також апелянтом зауважено, що первинна уточнена податкова декларація неприйнята податковим органом правомірно, а тому не може враховуватись при вирішенні даного спору В судовому засіданні представником апелянта підтримано доводи апеляційної скарги. До Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого позивачем зазначено, що доводи викладені податковим органом належним чином оцінено судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення та жодним чином не спростовують висновки суду. В судовому засіданні представником позивача щодо задоволення вимог апеляційної скарги заперечно з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДПС у Київській області проведено камеральну електронну перевірку даних, задекларованих приватним акціонерним товариством "Пласт" у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2019 рік від 28 лютого 2020 року №9335124822. За результатом перевірки складено акт від 10 березня 2020 року №540/10-36-55-04/25168700 (надалі - акт перевірки). Перевіркою встановлено заниження об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у зв`язку з неправильним відображенням різниць, які виникають відповідно до Податкового кодексу України, а саме у рядку 03 РІ податкової декларації з податку на прибуток підприємств (Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України) відображено значення "-24598959"; у рядку 3.2.4. додатка "РІ" до податкової декларації з податку на прибуток підприємств (Сума від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років ) відображено значення " 17678154". За висновками перевірки викладене призвело до заниження податку на прибуток підприємства за 2019 рік в сумі 3182068,00 грн. та свідчить про порушення позивачем вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140, пункту 48.1 статті 48 Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України від 20 жовтня 2015 року №897, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 грудня 2019 року за №1217/34188. Як вбачається з таблиці логічно-арифметичних помилок, що міститься в Акті перевірки, суть виявлених порушень полягає в тому, що позивач безпідставно включив до складу різниці, на яку зменшується фінансовий результат до оподаткування у 2019 році, від`ємне значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років у розмірі 17678154,00 грн, яке, за висновками контролюючого органу, у позивача відсутнє. На підставі висновків Акта перевірки ГУ ДПС у Київській області прийняло податкові повідомлення рішення: - № 0028805504 від 07 квітня 2020 року, яким збільшило суму грошового зобов`язання ПрАТ "Пласт" з податку на прибуток підприємств, а саме за податковими зобов`язаннями на 3182068,00 грн; - №0037805504 від 10 червня 2020 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції з податку на прибуток підприємств у сумі 795517,00 грн. Не погоджуючись з указаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України (далі - ПК України). Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Підпунктом 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 ПК України визначено, що фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Отже, позитивне значення фінансового результату до оподаткування зменшується на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, спір у цій справі виник у зв`язку з декларуванням у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2019 рік у складі різниці, на яку зменшується об`єкт оподаткування, від`ємного значення об`єкта оподаткування за 2018 рік у розмірі 17678154,00 грн, яке за даними перевірки у позивача відсутнє. Так матеріалами справи підтверджено, а апелянтом не заперечується, 01 березня 2019 року позивачем подано до контролюючого органу звітну нову податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2018 рік, де у рядку 02 "Фінансовий результат до оподаткування" відобразив значення " 220966"; у рядку 03 РІ "Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України" відобразив значення " 67532"; у рядку 04 "Об`єкт оподаткування (рядок 02+рядок 03 РІ)" - "288498" та визначив суму податку, що підлягала сплаті в розмірі 51930,00 грн. (рядок 19). Відповідно до додатка РІ до рядка 03 РІ "Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України", позивачем задекларовано 9800214 різниць, на які збільшується фінансовий результат, та 9732682 різниць, на які зменшується фінансовий результат, 100 відсотків яких становить сума розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України (рядок 1.2.1 АМ додатку РІ). Звітну нову податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2018 рік прийнято контролюючим органом 01 березня 2019 року та зареєстровано за №9711216382, що підтверджується квитанцією №2. 28 лютого 2020 року позивачем подано до контролюючого органу звітну податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2019 рік, де у рядку 02 "Фінансовий результат до оподаткування" відобразив значення " 25754509"; у рядку 03 РІ "Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України" відобразив значення "-24598959"; у рядку 04 "Об`єкт оподаткування (рядок 02+рядок 03 РІ)" - " 1155550" та визначив суму податку, що підлягала сплаті в розмірі 207999,00 грн. (рядок 19). Відповідно до додатку РІ до рядка 03 РІ "Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України", позивачем задекларовано 8129299 різниць, на які збільшується фінансовий результат, та 32728258 різниць, на які зменшується фінансовий результат, у тому числі 17678154 грн від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років (рядок 3.2.4 додатку РІ). Відповідно до квитанції №2 від 28 лютого 2020 року звітну податкову декларацію одержано контролюючим органом та зареєстровано за №9335124822. 26 березня 2020 року позивач подав до контролюючого органу уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2018 рік, де у рядку 02 "Фінансовий результат до оподаткування" відобразив значення "-24691343" (попереднє значення " 220966"); у рядку 03 РІ "Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України" відобразив значення "67532" (попереднє значення " 67532"); у рядку 04 "Об`єкт оподаткування (рядок 02+рядок 03 РІ)" - "-24623811" (попереднє значення " 288498") та зменшив суму податкового зобов`язання звітного податкового періоду, що уточнюється на 51930,00 грн. Відповідно до квитанції №2 від 26 березня 2020 року уточнюючу податкову декларацію одержано контролюючим органом та зареєстровано за №9312091262. Листом від 30 березня 2020 року №2299/10-36-55-04 контролюючий орган повідомив позивача про невизнання уточнюючої податкової декларації від 26 березня 2020 року за №9312091262 як податкової звітності. 08 квітня 2020 року позивач вдруге подав до контролюючого органу уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2018 рік, де у рядку 02 "Фінансовий результат до оподаткування" відобразив значення "-24597143"; у рядку 03 РІ "Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України" відобразив значення " 90875"; у рядку 04 "Об`єкт оподаткування (рядок 02+рядок 03 РІ)" - "-24506268" та зменшив суму податкового зобов`язання звітного податкового періоду, що уточнюється на 24558198 грн.. Відповідно до додатку РІ до рядка 03 РІ "Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України", позивачем збільшено значення різниць, на які зменшується фінансовий результат, що виникли за рахунок суми розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України (10433742 замість 9732682). Відповідно до квитанції №2 від 09 квітня 2020 року другу уточнюючу податкову декларацію одержано контролюючим органом та зареєстровано за №9312097948. Листом від 21 квітня 2020 року №2807/10-36-55-04 контролюючий орган повідомив позивача про невизнання уточнюючої податкової декларації від 08 квітня 2020 року за №9312097948 як податкової звітності. 14 квітня 2020 року позивач подав до контролюючого органу уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2019 рік, де у рядку 02 "Фінансовий результат до оподаткування" відобразив значення " 27312362"; у рядку 03 РІ "Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України" відобразив значення " 26156812"; у рядку 04 "Об`єкт оподаткування (рядок 02+рядок 03 РІ)" - "1155550" та визначив суму податку, що підлягала сплаті в розмірі 207999,00 грн. (рядок 19). У додатку РІ до рядка 03 РІ "Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України" позивачем збільшено значення рядка 3.2.4 "Сума від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних)років" і зазначено показник " 24506268". Відповідно до квитанції №2 від 14 квітня 2020 року уточнюючу податкову декларацію одержано контролюючим органом та зареєстровано за №9335487187. Листом від 21 квітня 2020 року №2807/10-36-55-04 контролюючий орган повідомив позивача про невизнання уточнюючої податкової декларації від 14 квітня 2020 року за №9335487187 як податкової звітності. 06 травня 2020 року позивач вкотре подав до контролюючого органу уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2018 рік, де у рядку 02 "Фінансовий результат до оподаткування" відобразив значення "-24597143"; у рядку 03 РІ "Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України" відобразив значення " 90875"; у рядку 04 "Об`єкт оподаткування (рядок 02+рядок 03 РІ)" - "-24506268" та зменшив суму податкового зобов`язання звітного податкового періоду, що уточнюється на 51930 грн. Відповідно до квитанції №2 від 06 травня 2020 року третю уточнюючу податкову декларацію одержано контролюючим органом, зареєстровано за №9312113275 та визнано за податкову звітність. 06 травня 2020 року позивач вдруге подав до контролюючого органу тотожну попередній уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2019 рік, де у рядку 02 "Фінансовий результат до оподаткування" відобразив значення " 27312362"; у рядку 03 РІ "Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України" відобразив значення " 26156812" (у тому числі 24506268 від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років); у рядку 04 "Об`єкт оподаткування (рядок 02+рядок 03 РІ)" - "1155550" та визначив суму податку, що підлягала сплаті в розмірі 207999,00 грн. (рядок 19). Відповідно до квитанції №2 від 06 травня 2020 року уточнюючу податкову декларацію одержано контролюючим органом, зареєстровано за №9335558370 та визнано як податкову звітність. Отже, 10 березня 2019 року позивач подав декларацію з податку на прибуток підприємств за 2018 рік з позитивним значенням об`єкта оподаткування (288498), яке позивач в подальшому коригував шляхом декларування від`ємного значення в уточнюючих деклараціях від 26 березня 2020 року (-24623811), від 08 квітня 2020 року (-24506268) та від 06 травня 2020 року (-24506268). З викладених обставин також убачається, що позивач, виправивши показники декларації з податку на прибуток підприємств за 2018 рік, подав уточнюючі декларації з податку на прибуток підприємств за 2019 рік від 14 квітня 2020 року та від 06 травня 2020 року, у яких відобразив від`ємне значення об`єкта оподаткування за 2018 рік у складі різниць, які виникають відповідно до Податкового кодексу України, та на які зменшується фінансовий результат до оподаткування (рядок 03 РІ, рядок 3.2.4. додатків "РІ" до вказаних уточнюючих декларацій). Як вірно встановлено судом першої інстанції, уточнюючі декларації, якими значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 2018 рік приведено у відповідність до значення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років у декларації з податку на прибуток підприємств за 2019 рік, прийняті контролюючим органом і визнані як податкова звітність лише 06 травня 2020 року, хоча першу уточнюючу декларацію з податку на прибуток підприємств за 2018 рік позивач подав 26 березня 2020 року. Таким чином, фактично встановлені в Акті перевірки порушення обумовлені відмовою контролюючого органу визнати як податкову звітність уточнюючі декларації з податку на прибуток підприємств від 26 березня 2020 року, від 08 квітня 2020 року, де значення об`єкта оподаткування з позитивного (288498) змінилося на від`ємне, що і давало позивачеві право перенести його до рядка 03 РІ та рядка 3.2.4 додатка "РІ" податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2019 рік. Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції, задовольняючи позов у повному обсязі, суд виходив із протиправності дій податкового органу щодо неприйняття поданої позивачем 26.03.2020 року уточнюючої декларації та відповідно право позивача на самостійне усунення помилок допущених у податковій звітності. Колегія суддів погоджується з тими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Пунктом 50.1 статті 50 ПК України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Відповідно до пункту 50.2 статті 50 ПК України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом. У уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2018 рік, у якій з`явилося від`ємне значення об`єкта оподаткування, що усувало розбіжність із значеннями рядка 03 РІ та рядка 3.2.4 додатка "РІ" податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2019 рік, позивач уперше подав 26 березня 2020 року, тобто після проведеної камеральної перевірки, але до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення про збільшення податкового зобов`язання. Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 13 червня 2019 року у справі №820/5299/17, від 19 вересня 2019 року у справі №815/4013/14, норма пункту 50.1 статті 50 ПК України покладає на платника податку обов`язок у разі виявлення помилок у раніше поданій податковій декларації надіслати до контролюючого органу уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою уточнюючого розрахунку, чинного на час подання, або виправити помилку шляхом відображення уточнюючих показників у складі поточної декларації за будь-який наступний податковий період. При цьому обмеження щодо права виправити помилку у раніше поданій податковій звітності, передбачене у пункті 50.2 статті 50 ПК України, стосується випадків проведення документальної планової чи позапланової перевірки. Водночас камеральна перевірка є окремим самостійним видом перевірок і не належить ні до планових, ні до позапланових. Таким чином, після проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки платник має право подавати уточнюючі розрахунки, а контролюючий орган, приймаючи відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками такої камеральної перевірки, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку. Відтак, позивач не був обмежений у праві після проведення камеральної перевірки, оформленої актом перевірки, виправити виявлені нею арифметично-логічні помилки в податковій звітності з податку на прибуток підприємств, що відповідачем не заперечувалось. При цьому, доводи апелянта, що уточнюючий розрахунок подано позивачем до податкового органу після винесення оскаржуваних податкових повідомлень рішень також у повній мірі спростовано судом першої інстанції при вирішенні спору по суті. Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. За визначенням, наведеним у пункті 46.1 статті 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Відповідно до пункту 46.5 статті 46 ПК України форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Пунктом 48.1 статті 48 ПК України установлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Згідно з пунктом 48.2 статті 48 ПК України обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків. Пунктом 48.3 статті 48 ПК України до обов`язкових реквізитів податкової декларації віднесено: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід`ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності). Відповідно до пункту 48.7 статті 48 ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу. Згідно з пунктом 49.8 ПК України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. Пунктом 49.9 статті 49 ПК України встановлено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом. Відповідно до пункту 49.10 статті 49 ПК України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється. Згідно з пунктом 49.11 статті 49 ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови. Пунктом 49.13 статті 49 ПК України передбачено, що у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом. З аналізу наведених норм вбачається, що одержавши від платника податків податкову звітність, контролюючий орган зобов`язаний або прийняти таку звітність і зареєструвати її, або надати платникові податків письмове рішення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови. Підставою для відмови у прийнятті податкової декларації, згідно з п. 49.11 ст.49 ПК України, є виключно допущення платником податків порушень вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу при її заповненні, тобто відсутність в ній обов`язкових реквізитів. Контролюючий орган не має права не прийняти/не визнавати як податкову звітність чи вчиняти інші дії, суть яких зводиться до неврахування фактично отриманої податкової декларації у разі її складання з дотриманням вимог статті 48 ПК України. Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відмовляючи у прийнятті уточнюючих податкових декларацій, контролюючий орган у листах не зазначив жодної конкретної підстави для цього, що виходячи з вимог до рішень суб`єктів владних повноважень. Водночас у судових засіданнях як при вирішенні спору судом першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції представником відповідача зазначено, що підставою для відмови у прийнятті уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2018 рік від 26 березня 2020 року №931201262 була відсутність ініціалів, прізвища, РНОКПП особи, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку, а в решті декларацій були встановлені арифметично-логічні помилки у рядках 26 та/або 3.2.4 додатку "РІ". Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, уточнююча податкова декларація від 26.03.20 року підписана ОСОБА_1 , при цьому у декларації відсутні відомості про особу, відповідальну за ведення бухгалтерського обліку. В судовому засіданні представником позивача підтверджено встановлені судом першої інстанції обставини щодо відсутності станом на час подання такої декларації у товариства відповідальним за ведення бухгалтерського обліку ПрАТ "Пласт" був голова правління ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю (вакантністю) посади головного бухгалтера. Відповідно до підпункту 48.5.1 пункту 48.5 статті 48 ПК України податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником. Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність накладеного на електронний документ кваліфікованого електронного підпису чи печатки платника податку. Отже, у разі коли штатним розкладом не передбачено посаду головного бухгалтера, а ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації здійснюється безпосередньо керівником, для прийняття податкової звітності достатньо відомостей про керівника (уповноважену особу) платника податків та його підпису. Аналогічного змісту правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у від 11 грудня 2020 року у справі №826/25723/15. Щодо доводів контролюючого органу про наявність в інших уточнюючих податкових деклараціях логічно-арифметичних помилок, зокрема у рядках 26, 3.2.4 додатку "РІ", то вони у розумінні викладених положень ПК України не є підставами для відмови у прийнятті податкової звітності. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу протиправності дій податкового органу щодо невизнання уточненої податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2018 рік від 26 березня 2020 року №931201262 як податкової звітності так і поданих пізніше уточнюючих декларацій. Враховуючи, що уточнююча податкова декларація з податку на прибуток підприємств за 2018 рік від 26 березня 2020 року №9312091262 та наступні уточнюючі розрахунки усували розбіжності між об`єктом оподаткування податком на прибуток за 2018 рік і значенням рядків 03 РІ та рядка 3.2.4 додатка "РІ" до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2019 рік, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податковим органом передчасно та необґрунтовано збільшено позивачеві грошове зобов`язання та визначено штрафні санкції в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях. При цьому, як вірно зауважено судом першої інстанції, та обставина, що позивач окремо від податкових повідомлень-рішень від 07 квітня 2020 року №0028805504 та від 10 червня 2020 року №0037805504 не оскаржував відмов у прийнятті податкової звітності не змінює штучного характеру визначеного позивачеві податкового зобов`язання та не є перешкодою для застосування наслідків, передбачених у пункті 49.13 статті 49 ПК України в межах цього провадження. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновки суду першої інстанції. Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Стратум Україна" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А. Б. Парінов (Повний текст постанови складено 08.09.2021)