Постанова 4851 № 520/18843/2020

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 вересня 2021 р. Справа № 520/18843/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Калиновського В.А. , Мінаєвої О.М. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С, предстаника позивача Атаманюка П.В., представника відповідача Іванової Т.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Атаманюка Петра Васильовича про прийняття додаткової постанови про розподіл судових витрат в адміністративній справі за апеляційною скаргою Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2021, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 16.03.21 та за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2021, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 20.04.21 по справі № 520/18843/2020 за позовом ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), що виразилась у не врахуванні винагороди державного виконавця, яка є складовою заробітної плати, при розрахунку компенсації за не використані дні щорічної основної відпустки, компенсації за не використану додаткову оплачувану відпустку, матеріальну допомогу; - стягнути з Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь ОСОБА_1 заборгованість в сумі 54 037,91 грн., що складається з не нарахованих та не виплачених: сум компенсації за не використані дні щорічної основної відпустки в розмірі 29 662,44 грн., сум компенсації за не використану додаткову оплачувану відпустку в розмірі 10381,70 грн., суми матеріальної допомоги в розмірі 13 993,77 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що відповідачем протиправно не враховано винагороду державного виконавця, яка є складовою заробітної плати, при розрахунку компенсації за не використані дні щорічної основної відпустки, компенсації за не використану додаткову оплачувану відпустку, матеріальну допомогу, що є підставою для стягнення цієї суми заборгованості в судовому порядку. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), що виразилась у не врахуванні ОСОБА_1 винагороди державного виконавця, яка є складовою заробітної плати, при розрахунку компенсації за не використані дні щорічної основної відпустки, компенсації за не використану додаткову оплачувану відпустку, матеріальну допомогу. Стягнуто з Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь ОСОБА_1 заборгованість в сумі 54 037,91 грн. (п`ятдесят чотири тисячі тридцять сім гривень 91 копійка), що складається з не нарахованих та не виплачених: сум компенсації за не використані дні щорічної основної відпустки в розмірі 29 662,44 грн., сум компенсації за не використану додаткову оплачувану відпустку в розмірі 10381,70 грн., суми матеріальної допомоги в розмірі 13 993,77 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений с удовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок). Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 року заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі №520/18843/2020 - залишено без розгляду. Відповідач, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Позивач, ОСОБА_1 , не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану ухвалу та задовольнити заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2021 року апеляційні скарги Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) та ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 та ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 по справі № 520/18843/2020 залишено без змін. 27.08.2021 року на адресу суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Атаманюка Петра Васильовича про прийняття додаткового судового рішення у справі про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 гривень. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2021 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Атаманюка Петра Васильовича про прийняття додаткового судового рішення у справі №520/18843/2020 призначено до розгляду на 09.09.2021 року о 10:15 год. 08.09.2021 року на адресу Другого апеляційного адміністративного суду від представника відповідача надано заперечення на заяву про ухвалення додаткового судового рішення в якому серед іншого заявник просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення у справі №520/18843/2020. Так в своїх запереченнях відповідач зазначає, що статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи - вказані приписи встановлені частинами 4, 5 статті 134 Кодексу. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Крім того, судове засідання у апеляційній інстанції за присутності представника позивача відбулося тільки один раз - 19.08.2021, також представником позивача було подано відзив, майже ідентичний за змістом з адміністративним позовом і який містить ті ж самі посилання, що і зазначений позов, вищевикладене ставить під сумнів як вартість послуг, так і співмірність та розумність винагороди, а також необхідність оплати зазначених дій. Також у запереченні на заяву позивача відповідач звертає увагу суду на те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав доводи своєї заяви та просив задовольнити її у повному обсязі, натомість представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення у справі №520/18843/2020. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви, вислухавши сторін по справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява про прийняття додаткового судового рішення по справі щодо розподілу судових витрат підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Статтями 132, 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Згідно із ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Відповідно до ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку і компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Згідно із ч. ч. 6,7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16. Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V). У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Згідно із п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом. Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги у суді апеляційної інстанції до матеріалів справи надано: копію договору 1121/А/2021 про надання правової допомоги від 15.04.2021 року, копію додаткової угоди до договору про надання правової допомоги 1121/А/2021 від 15.04.2021 датована 11.06.2021 року, копія акту прийому-передачі виконаних робіт та наданих послуг до договору про надання правової допомоги 1121/А/2021 від 15.04.2021 року датований 25.08.2021 року, копія рахунку на оплату виконаних робіт та наданих послуг до договору про надання правової допомоги 1121/А/2021 від 15.04.2021 року датований 25.08.2021 року, копія дублікату квитанції від 25.08.2021 року на суму 15000 гривень. Як вбачається з копії акту прийому-передачі виконаних робіт від 25.08.2021 року Адвокатським Бюро "Петра Атаманюка" позивачу ОСОБА_1 надавалися наступні послуги адвоката: 1) підготовка та узгодження правової позиції; 2) вивчення судової практики в розрізі конкретного завдання; 3) ознайомлення з процесуальними документами (ознайомлення з матеріалами справи в суді); 4) представництво Замовника у Другому апеляційному адміністративному суді; 5)надання консультацій пов`язаних із розглядом у Другому апеляційному адміністративному суді справи №520/18843/2020. Загальна сума відповідно до акту від 25.08.2021 року складає 15000 грн., що підтверджується рахунком від 25.08.2021 року та квитанцією №0.0.2243201455.1. Разом з тим, стосовно розміру понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вивчивши надані представником позивача, в обґрунтування адвокатських витрат документи, колегія суддів дійшла висновку щодо неспівмірності обгрунтованості стягнення з відповідача правничої допомоги у розмірі 15000 гривень для підготовки цієї справи до розгляду у суді апеляційної інстанції. Законодавство, яким регулюється спір у справі, документи та доводи, якими позивач обґрунтовував свою позицію, написання відзиву та участь в одному судовому засіданні 19.08.2021 року, тобто, підготовка цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи. Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, стягнення адвокатських витрат у зазначеній позивачем сумі (15000 грн.) не відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості та становить надмірний тягар для відповідача. Враховуючи наведені вище обставини, а також зміст та обсяг наданих послуг, колегія суддів вважає заявлений представником позивача до відшкодування розмір правової допомоги за складення відзиву на апеляційну скаргу відповідача та участь в одному судовому засіданні є значно завищеними та такими, що підлягають зменшенню. Колегія суддів критично оцінює співмірність розміру судових витрат, пов`язаних із наданням адвокатом послуги, оскільки доводи й позиція сторін протягом усього часу розгляду справи не змінювалися, а доводи відзиву на апеляційну скаргу не відрізняються від доводів позовної заяви. Таким чином, враховуючи, що правова позиція позивача у суді апеляційної інстанції не змінювалась, ознайомлення з процесуальними документами в апеляційній інстанції адвокатом Атаманюком Петром Васильовичем не здійснювалось, а лише надано відзив на апеляційну скаргу відповідача та участь адвоката в одному судовому засіданні, отже підготовка цієї справи в суді апеляційної інстанції не вимагала великого обсягу аналітичної й технічної роботи, - з огляду на що зазначена сума розміру таких витрат підлягає зменшенню з 15000 грн. до 5000 грн. Отже, проаналізувавши зроблені представником позивача розрахунки, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для зменшення заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу, які понесені позивачем під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції та вважає, що на користь позивача підлягає стягненню сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 гривень, які, на переконання колегії суддів, є достатніми та співмірними з обсягом наданих ним послуг. Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 КАС України відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення, є одним із основних засад (принципів) адміністративного судочинства. Керуючись ст. ст. 243, 252, 292, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Атаманюка Петра Васильовича про прийняття додаткового судового рішення в адміністративній справі №520/18843/2020 - задовольнити частково. Прийняти додаткову постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (вул. Ярослава Мудрого, 16, м.Харків, 61002, код ЄДРПОУ 43315445) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень. В іншій частині заяви - відмовити. Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О. Судді(підпис) (підпис) Калиновський В.А. Мінаєва О.М. Повний текст додаткової постанови виготовлений 09.09.2021.