Постанова 4805 № 290/1246/15-ц

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №290/1246/15-ц Головуючий у 1-й інст. Ковальчук М. В. Категорія 39 Доповідач Миніч Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 вересня 2021 року Житомирський апеляційний суд в складі: головуючого судді: Миніч Т.І. суддів: Трояновської Г.С., Павицької Т.М. секретаря судового засідання Лісової Т.С. без участі сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на ухвалу Романівського районного суду Житомирської області від 04 червня 2021 року, постановлену під головуванням судді Ковальчука М.В. у цивільній справі №290/1246/15-ц за поданням приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкової Євгенії Олегівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , - в с т а н о в и в: У червні 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Волкова Євгенія Олегівна звернулась до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 . В обґрунтування подання зазначала, що на виконанні у цього приватного виконавця перебуває виконавче провадження №62280027 з примусового виконання виконавчого листа №290/1246/15-ц, виданого 22 лютого 2016 року Романівським районним судом Житомирської області, яке боржник добровільно не виконує, декларації про майно та доходи та будь-яких пояснень, листів на адресу останній не надає та ухиляється від його примусового виконання. Ухвалою Романівського районного суду Житомирської області від 04 червня 2021 року відмовлено у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкової Євгенії Олегівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 . У поданій апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» просить вказану ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення подання. На думку апелянта, ухвала суду першої інстанції незаконна та необґрунтована, постановлена з порушенням норм процесуального права. Зокрема вказує, що 05.06.2020 року постановою приватного виконавця відкрито виконавче провадження №62280027. Вжитими приватним виконавцем заходами встановлено, що іншого ліквідного рухомого та нерухомого майна за боржником не зареєстровано. Коштів на виявлених рахунках боржника у банківських установах в розмірі, достатньому для задоволення вимог стягувача, недостатньо. Боржник офіційно ніде не працює, пенсію не отримує. На запит приватного виконавця щодо перетину боржником державного кордону України, Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 23.09.2020 року надано відповідь про те, що ОСОБА_1 , перетинає державний кордон. Вважає, що рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від його виконання, виїжджає за межі України, не вживаючи заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів. Отже, боржником рішення виконано не було, що призвело до вжиття відносно нього вищевказаних заходів примусового виконання. Зазначає, що в оскаржуваній ухвалі вказано, що в матеріалах справи відсутні будь-які дані про отримання боржником, зокрема, постанови про відкриття виконавчого провадження. Звертає у вагу на те, що виконавцем на адресу боржника надіслано постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження №62280027 та вимогу (трекінговий номер відправлення №1330201205321). Проте, постанова повернута за закінченням терміну зберігання. В даному випадку, на думку апелянта, надіслання на адресу боржника постанови, вважається належним повідомлення боржника. Доказувати ж отримання повідомлень та постанов ЗУ «Про виконавче провадження» не передбачено. Звернення приватного виконавця із відповідним поданням про обмеження у праві виїзду за кордон -це крайній захід, який повинен бути застосований до боржника, так як всі інші способи в рамках повноважень приватного виконавця щодо виконання рішень боржником, вичерпані. Ефективність застосування до боржників, які не виконують рішення судів, такого заходу, як тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, підтверджується наявністю відповідної судової практики в аналогічних спорах, що підтверджується ухвалами по справах №338/1744/15-ц, 2-535/11, 345/2250/18, 753/86/20. Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкової Євгенії Олегівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що подання приватного виконавця про обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 до виконання ним зобов`язань, покладених судовим рішенням, є недостатньо обґрунтованим, передчасним. Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Відповідно до статті 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті. Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України». Підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України визначені статтею 6 Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України». Зокрема, пунктом 5 частини 1 цієї статті передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів. Згідно пункту 19 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; Порядок вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України за поданням приватного виконавця врегульовано статтею 441 ЦПК України. Частинами 1-4 цієї статті передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. У проведеному 1 лютого 2013 року Верховним Судом України аналізі судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вказано, що з погляду значення словосполучення «ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у пункті 5 частини 1 статті 6 Закону № 3857-XII та у пункту 18 частини 3 статті 11 Закону № 606-XIV, позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково. Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин. Таким чином, поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язоку нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). В даному випадку судом встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкової Є.О. перебуває виконавче провадження № 62280027 з примусового виконання виконавчого листа №290/1246/15-ц, виданого 22 лютого 2016 року Романівським районним судом Житомирської області про стягнення із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» 33443,93 Євро заборгованості за кредитним договором. Боржник ОСОБА_1 зареєстрований за адресою, яка зазначена у виконавчому листі: АДРЕСА_1 . Ухвалою Романівського районного суду Житомирської області від 4 жовтня 2019 року замінено стягувача публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» у цивільній справі №290/1246/15-ц за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором правонаступником ТОВ «Вердикт Капітал». 5 червня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Волковою Є.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62280027, однак доказів щодо отримання боржником постанови про відкриття провадження надано до суду не було. Наявність лише копії сторінки у списках згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих, доданої до подання, не може свідчити про обізнаність боржника про початок примусового виконання судового рішення. Також 5 червня 2020 року цим приватним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника, 22 червня 2020 року постанову про арешт майна боржника (накладення арешту на транспортні засоби), а 6 липня 2020 року постанову про розшук майна боржника. Окрім цього, в ході примусового виконання встановлено, що боржник має відкриті рахунки в банківських установах, але коштів для задоволення вимог стягувача в достатньому розмірі виявлено не було, будь-якого нерухомого майна, належного боржникові, на яке можливо звернути стягнення, також не виявлено. Згідно електронної відповіді Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону України, в період з 5 червня 2020 року по 23 вересня 2020 року боржник ОСОБА_2 , документований закордонним паспортом серії НОМЕР_1 , регулярно та вільно перетинав державний кордон України. Підставою для звернення до суду з відповідним поданням є посилання приватного виконавця на наявність статусу боржника у виконавчому провадженні, непогашенням боргу у добровільному порядку (самостійне невиконання боржником зобов`язання протягом строку, вказаного приватним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження) та неможливістю звернення стягнення на рухоме майно, зареєстроване за боржником. При цьому з наявних у справі доказів не вбачається доведеності факту свідомого ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду. Надані приватним виконавцем матеріали подання містять фактичні дані щодо перебігу вчинених ним дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду, однак в матеріалах відсутні докази отримання боржником кореспонденції, а також докази на підтвердження вчинення ним саме умисних дій, спрямованих на приховання грошових коштів, рухомого та нерухомого майна, інших цінностей, а також про ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього приватним виконавцем у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду. В матеріалах справи відсутні будь-які дані про отримання боржником, зокрема, постанови про відкриття виконавчого провадження. За наведених обставин постановлене судове рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі. Суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи та прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкової Євгенії Олегівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 . Виходячи із наведеного, підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали апеляційний суд не вбачає, оскільки вона постановлена судом із додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» залишити без задоволення. Ухвалу Романівського районного суду Житомирської області від 04 червня 2021 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуючий: Судді: