Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/28852/20

Справа № 127/28852/20 Провадження № 22-ц/801/1898/2021 Категорія: Головуючий у суді 1-ї інстанції Дернова В. В. Доповідач:Денишенко Т. О. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 вересня 2021 рокуСправа № 127/28852/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивіль-них справах: судді-доповідача Денишенко Т. О., суддів Войтка Ю. Б., Рибчинського В. П., за участі секретаря судового засідання Файчук Я. В., розглянувши за правила-ми, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного позовного про-вадження, у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , її представника адвоката Хейніса Олександра Григоровича на ухвалу Вінницького міського суду Він-ницької області від 26 липня 2021 року про відмову в ухваленні додаткового рі-шення у справі, постановлену у приміщенні суду у м. Вінниці за головування судді Дернової В. В., В С Т А Н О В И В: 22 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася у Вінницький міський суд Вінницької області з позовом до Акціонерного товариства ( далі - АТ ) «Банк Форвард», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо пред-мета спору, на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є. Ю., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. В оскаржуваному виконавчому написі, вида-ному 05 вересня 2020 року, зареєстрованому у реєстрі за № 3607, вчиненому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є. Ю., йдеться про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості за кредитним договором від 28 січня 2019 року № 200185339 у розмірі 53 454,37 гривні та судових витрат. ОСОБА_1 мотивувала свої вимоги тим, що оспорюваний виконавчий напис виданий з порушенням вимог чинного законодавства, без урахування спірності вимоги АТ «Банк Форвард». Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 квітня 2021 року позов задоволений, визнаний таким, що не підлягає виконан-ню, виконавчий напис від 05 вересня 2020 року, зареєстрований в реєстрі за № 3607, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального окру-гу Буждиганчук Є. Ю. щодо ОСОБА_1 . З Акціонерного товариства «Банк Форвард» на користь ОСОБА_1 стягнуто 840,80 гривень судового збору. 11 червня 2021 року до суду першої інстанції в електронній формі надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Хейніса О. Г. про ухвалення у справі додаткового рішення з питання стягнення з відповідача на користь його довірительки судових витрат з оплати професійної правничої допомоги у розмі-рі 7000,00 гривень. Адвокат у заяві зазначив, що до позовної заяви були додані копії: договору про надання правничої допомоги, додаткової угоди № 2 до вка-заного договору, прибуткового касового ордера від 08 жовтня 2020 року та кви-танції до нього. Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької об-ласті від 15 квітня 2021 року залишилися не розподіленими судові витрати ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим з цього питан-ня необхідно ухвалити додаткове рішення. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26 липня 2021 року відмовлено в ухваленні додаткового рішення у справі. Постановляючи таку ухвалу, суд, посилаючись на норми статей 137, 270 ЦПК України, зазна-чив, що стороною позивача не наданий детальний опис робіт ( наданих пос-луг ), виконаних адвокатом, здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги ( матеріали справи містять лише орієнтовний розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу , зокрема, витрати в сумі 4000,00 гривень на представництво інтересів у суді першої інстанції, хоча у жодному із судових засідань адвокат Хейніс О. Г. присутнім не був ). Суд вка-зав, що Верховний Суд у постанові від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18 підкреслив, що неподання стороною, на користь якої ухвалено су-дове рішення, розрахунку, детального опису робіт ( наданих послуг ), викона-них адвокатом, та здійснених ним витрат часу за кожним з видів робіт, необ-хідних для надання правничої допомоги, позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допо-могу; інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатися тим розрахунком ( детальним описом робіт, наданих послуг, виконаних адвокатом, здійснених ним витрат часу за кожним з видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги ), подання якого є необхідною умовою для стягнення вит-рат на професійну правничу допомогу. Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для ухвален-ня у справі додаткового рішення. Оскаржуючи судову ухвалу від 26 липня 2021 року про відмову в ухваленні додаткового рішення та стягнення з відповідача витрат позивачки з оплати пос-луг адвоката, її представник ОСОБА_3 вважає, що суд не у повній мірі вста-новив усі обставини у справі, неправомірно відмовив у відшкодуванні його до-вірительці судових витрат з оплати професійної правничої допомоги, адже ЦПК України не містить законодавчо встановлених вимог як до попереднього ( орі-єнтовного ) розрахунку, так і до детального опису робіт ( наданих послуг ). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02 липня 2020 року у справі № 924/447/18 зазначено, що адвокатський гонорар може існувати у фіксованій формі. У такому випадку обгрунтованість розміру витрат на оплату послуг адвоката визначається на підставі наявних доказів. Оскільки розмір адвокатського гонорару у цій справі є фіксованим, то зазначений представником позивача разом з попереднім ( орієнтовним ) розра-хунком опис робіт ( наданих послуг ) має бути прийнятим судом за основу під час вирішення питання про розподіл судових витрат. Таким чином суд має уникнути надмірного формалізму у цьому питанні. Визначеним законом, забезпеченим ухвалою апеляційного суду від 16 серп-ня 2021 року правом подати відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника відповідач АТ «Банк Форвард», третя особа, яка не заявляє само-стійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є. Ю. не скористалися. У судове засідання 08 вересня 2021 року ніхто з учасників справи не з`явив-ся з невідомих причин, будь-яких заяв від них апеляційному суду не надходило. Усі без винятку учасники справи завчасно повідомлені про місце, день і час розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень ( судових повісток ), додані до матеріалів справи. Керу-ючись нормами статті 372 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглянути справу по суті апеляційного оскарження ухвали суду у відсутності її учасників. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, проа-налізувавши наявні в ній докази в їх сукупності, перевіривши законність, об-ґрунтованість оскаржуваного судового рішення ( яким є також ухвала суду ) в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволений у повному обсязі, визна-ний таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 05 вересня 2020 року, зареєстрований в реєстрі за № 3607, вчинений приватним нотаріусом Ки-ївського міського нотаріального округу Буждиганчук Є. Ю. щодо ОСОБА_1 . З Акціонерного товариства «Банк Форвард» на користь ОСОБА_1 стягнуто 840,80 гривень судового збору. У даному рішенні жодним чином не згадується, не умотивовується вирішення ( не вирішення ) питання про відшко-дування позивачці понесених нею витрат з оплати професійної правничої допо-моги у розмірі семи тисяч гривень. Така ситуація потягнула надходження звернення про ухвалення у справі додаткового рішення. Судом апеляційної інстанції встановлено, що разом із позовною заявою ОСОБА_2 суду першої інстанції були представлені попередній ( орієнтов-ний ) розрахунок судових витрат у цьому суді у розмірі 7000,00 гривень та су-дах апеляційної і касаційної інстанцій, копії договору про надання правничої допомоги від 18 червня 2020 року, додаткової угоди № 2 до вказаного договору від 08 жовтня 2020 року, прибуткового касового ордера від 08 жовтня 2020 року № 08/10/20 та квитанції до нього на суму сплачених ОСОБА_1 семи тисяч гривень на підставі договору про надання правничої допомоги від 18 червня 2020 року. У попередньому ( орієнтовному ) розрахунку суми оплати професійної правничої допомоги у розмірі 7000,00 гривень адвокат вказав її складові: 3000,00 гривень з оплати підготовки та написання позовної заяви, до-датків до неї, 4000,00 гривень за представництво інтересів у суді першої інстан-ції. Статтями 137, 141 ЦПК України визначено, що витрати на правничу допо-могу мають бути дійсними ( реальними ), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зо-крема, у пункті 95 рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обгрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського су-ду з прав людини (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East|West Aliance Limited» проти України», заява № 19336/04 ), обгрунтованим слід вважати роз-мір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт ( наданих послуг ) та часом, витраченим на виконання таких робіт ( надання послуг ), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ці-ною позову та ( або ) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирі-шення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій по-станові від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/ 19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обгрунтованою. Суд не зо-бов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення ( у да-ному випадку судом апеляційної інстанції ), всі її витрати на правничу допомо-гу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених докумен-тів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц ( провадження № 14-382цс19 ) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальнос-ті адвокатських витрат ( встановлення їхньої дійсності та необхідності ), а та-кож критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвока-та ураховується як пов`язаність їх з розглядом справи, так і обгрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу заперечень, наданих протилежною стороною. Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що адвокат самостій-но визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту. Апеляційний суд звертає увагу, що у цій справі судом ухвалене заочне рі-шення. Разом з тим суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату прав-ничої допомоги у сукупності з критеріями, на які загострює увагу Європейсь-кий суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхід-ності таких трат. Нормами статті 270 ЦПК України встановлено, що суд, який ухвалив рі-шення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити до-даткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторо-ни подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнен-ня, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирі-шено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рі-шення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено. З огляду на вказану норму закону додаткове рішення суду не може бути по-становленим при фактичній незгоді заявника з самим рішенням суду, для цього в ЦПК України передбачені апеляційний та касаційний порядок оскарження. Ухвала про відмову в ухваленні додаткового рішення постановляється у разі, якщо порушується питання про його ухвалення з інших підстав, не передбаче-них пунктами першим-четвертим частини першої статті 270 ЦПК України. Така ухвала належить до присікальних ухвал, тобто носить преклюзивний характер, через що може бути оскаржена в апеляційному порядку. Викладене свідчить, що суд першої інстанції, мотивуючи у своїй ухвалі від 26 липня 2021 року без-підставність вимоги позивачки та її адвоката про стягнення витрат на правничу допомогу, мав би, за такого власного висновку, ухвалити додаткове рішення про відмову у їх стягненні, а не відмовляти в ухваленні додаткового рішення. Уже з цієї підстави оскаржувана ухвала суду підлягає безумовному скасуванню. Разом з тим, беручи до уваги конкретну і чітку позицію суду першої інс-танції щодо необхідності відмови у відшкодуванні ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у повному обсязі, суд апеляційної інстанції з метою еконо-мії процесуального часу насамперед учасників справи вбачає доцільним вирі-шити порушене питання по суті. Постановляючи 26 липня 2021 року ухвалу відмову в прийнятті додаткового рішення у цій справі з питання розподілу витрат позивачки, понесених з оплати професійної правничої допомоги, суд першої інстанції у цій ухвалі зауважив, що стороною позивача не надано детальний опис робіт ( наданих послуг ), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання прав-ничої допомоги, тобто не виконана норма частини третьої статті 137 ЦПК України ( матеріали справи містять лише орієнтовний розрахунок судових вит-рат на професійну правничу допомогу, зокрема, витрати у розмірі 4000 гривень на представництво інтересів у суді першої інстанції, хоча у жодному із судових засідань адвокат Хейніс О.Г. присутнім не був ). Суд з незрозумілих причин не взяв до уваги наявність у справі матеріалів, представлених стороною позивача, про які зазначено у заяві від 11 червня 2021 року про ухвалення додаткового рішення. Колегія суддів апеляційного суду визнає необхідним на часткове задово-лення апеляційної скарги скасувати ухвалу суду першої інстанції від 26 липня 2021, ухвалити нове рішення про часткове задоволення скарги і стягнення з АТ «Банк Форвард» на користь ОСОБА_1 судових витрат, понесених нею з оплати професійної правничої допомоги, у розмірі 3000,00 гривень. Саме такий розмір її витрат є об`єктивним, співмірним із виконаною адвокатою роботою у цій справі, затраченим ним часом на таку роботу. Дійсно представником ОСОБА_4 здійснена робота з підготовлення позову до суду, отримання на за-пити необхідних для вирішення справи доказів, документів. Ця робота фахівця у галузі права оцінена у 3000,00 гривень, які підлягають безумовному стягнен-ню на користь позивачки. Проте неможливо не погодитися із зазначенням су-дом першої інстанції тієї обставини, що адвокат не приймав участі у судових засіданнях, через що вимога про відшкодування оплати послуг адвоката у роз-мірі 4000,00 гривень за представництво інтересів у суді є безпідставною. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції визначені статтею 367 ЦПК України. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішен-ня суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апе-ляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та ( або ) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Статтями 374, 376 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати су-дове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рі-шення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення пов-ністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або змі-ни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесу-ального права або неправильне застосування норм матеріального права. Непра-вильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлу-мачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Нормами статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір поклада-ється на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких належать й витрати, понесені на оплату професійної правничої допомоги, покладаються у разі часткового задоволення вимог - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змі-нює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Керуючись нормами статей 141, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , її представника адвоката Хейніса Олександра Григоровича задовольнити частково. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 26 липня 2021 року про відмову в ухваленні додаткового рішення у цивільній справі за позо-вом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню скасувати. Стягнути з Акціонерного товариства «Банк Форвард», ідентифікаційний код юридичної особи ( ЄДРПОУ ) 34186061, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 105, на користь ОСОБА_1 3000,00 гривень (три тисячі гривень 00 коп. ) витрат з оплати професійної правничої допомоги, 227,00 гривень ( двісті двадцять сім гривень 00 коп. ) судового збору, сплаче-ного у зв`язку з поданням апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, од-нак вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду про-тягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 08 вересня 2021 року. Суддя-доповідач Т. О. Денишенко Судді Ю. Б. Войтко В. П. Рибчинський