Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/5348/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/5348/19 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 вересня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Файдюка В.В. суддів: Земляної Г.В. Мєзєнцева Є.І. При секретарі: Шепель О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу та акту опису майна, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 червня 2016 року №79558-13, податкову вимогу №164-17 від 27 січня 2017 року, рішення про опис майна у податкову заставу №39 від 27 січня 2017 року, акт опису майна від 08 лютого 2017 року №83/17. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки воно не було направлено позивачу за його адресою, що свідчить про неузгодженість податкового-повідомлення - рішення. Крім того, з наданих відповідачем документів вбачається, що податкова вимога була направлена на іншу адресу, що свідчить про неузгодженість податкового повідомлення-рішення. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2021 року даний позов задоволено повністю. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що належний позивачу на праві приватної власності автомобіль є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році, що підтверджується листом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22 лютого 2019 року №3252-08/4797-03, оскільки ринкова вартість останнього складає 1 608 184, 13 грн., у зв`язку з чим, податковим органом було направлено податкове повідомлення-рішення №79558-13 на адресу позивача, яка міститься в АІС «Податковий блок», а саме: АДРЕСА_1 . Відомостей про зміну адреси та місця проживання позивачем не подавалося. Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки LEXUS, модель LX 570, 2013 року випуску, з об`ємом двигуна 5663 куб. см., реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 . 29 червня 2016 року ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві згідно пп. 54.3.3 п. 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пп. 267.6.2 п. 267.6 статті 267 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» 79558-13, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов`язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік» у розмірі 25000 грн. Надалі у зв`язку з наявністю податкового боргу ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві сформовано та направлено ОСОБА_1 податкову вимогу №164-17 від 27 січня 2017 року та рішення про опис майна у податкову заставу №39 від 27 січня 2017 року. На підставі статей 88, 89 Податкового кодексу України ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві складено акт опису майна від 08 лютого 2017 року №83/17. Згідно наявних у справі платіжних доручень від 26 вересня 2018 року №ПН3 та від 28 вересня 2018 року №ПН5З позивачем сплачено суму транспортного податку та суму штрафних санкцій у розмірі 31 486,07 грн. та 2191, 43 грн. відповідно. Не погоджуючись з даними рішеннями відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач станом на час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та Мінекономрозвитку на час підготовки інформації для податкового органу не володіли відомостями щодо пробігу автомобіля позивача. Неврахування інформації щодо фактичного пробігу належного позивачу легкового автомобіля унеможливлює здійснення правильного розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу. Крім того, інформація щодо автомобілів, з року випуску яких минуло не більше 5 років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 1 січня 2016 року, була передана від Мінекономрозвитку до Державної фіскальної служби України листом 22 лютого 2016 року № 3252-08/4797-03 «Щодо надання інформації», тобто з порушенням строку, передбаченого п. 13 Методики. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01 січня 2015 року, статтю 267 ПК України викладено у новій редакції, якою запроваджено транспортний податок. Згідно положень названої статті платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування (підпункт 267.1.1). Об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті. (підпункт 267.2.1). Базою оподаткування відповідно до підпункту 267.3.1 є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (пункту 267.4). Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 267.5.1). Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року) (положення пункту 267.6). Податок сплачується за місцем реєстрації об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України (підпункт 267.7.1). Транспортний податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (абзац а) підпункту 267.8.1.). Тобто, об`єктом оподаткування транспортним податком на момент виникнення спірних правовідносин були легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» станом 01 січня 2016 року розмір мінімальної заробітної плати становив 1 378 грн. 00 коп. Таким чином, у 2016 році об`єктом оподаткування транспортним податок були легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн. 00 коп. Відповідно до Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 459, вказане Міністерство є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 66 затверджена Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - Методика). Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (п. 13 Методики). Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (п. 14 Методики). Аналіз наведених положень Податкового кодексу України, Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить, що для визнання автомобіля об`єктом оподаткування транспортним податком з фізичних осіб до уваги береться, зокрема середньоринкова вартість такого автомобіля, яка визначається статистичними методами з урахуванням певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу та встановлюється, виключно, Мінекономрозвитку. Так, згідно інформації щодо автомобілів, з року випуску яких минуло не більше 5 років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 1 січня 2016 року, що міститься у листі Мінекономрозвитку від 22 лютого 2016 року № 3252-08/4797-03 «Щодо надання інформації», транспортний засіб позивача - LEXUS LX 570 з об`ємом циліндрів двигуна 5,7 л - є об`єктом оподаткування транспортним податком, про що зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Таким чином, повноваження податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі інформації про автомобілі, середньоринкова вартість яких визначена Мінекономрозвитку, і така вартість не підлягає перегляду чи коригуванню іншими суб`єктами владних повноважень чи власниками транспортних засобів. Більше того, до повноважень ДФС не входять повноваження з приводу перевірки визначеної Мінекономрозвитку середньоринкової вартості автомобілів для цілей оподаткування транспортним податком з фізичних осіб. Тобто, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є інформація Мінекономрозвитку про середньоринкову вартість ідентичного автомобіля, що належить позивачу, з урахування при розрахунку усіх параметрів і характеристик транспортного засобу. Висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладений Верховним Судом, зокрема, у постанові від 20 березня 2018 року у справі №820/4054/17 та у постанові від 06 березня 2020 року у справі №826/19397/16. Щодо твердження суду першої інстанції про те, що інформація щодо автомобілів, з року випуску яких минуло не більше 5 років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 01 січня 2016 року, була передана від Мінекономрозвитку до Державної фіскальної служби України листом від 22 лютого 2016 року № 3252- 08/4797-03 «Щодо надання інформації», тобто з порушенням строку, передбаченого п. 13 Методики № 66, слід зазначити таке. Згідно обставин справи, контролюючим органом було сформовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення №79558-13 саме 29 червня 2016 року. Той факт, що Мінекономрозвитку передало до ДФС інформацію про автомобілі після 01 лютого 2016 року, а саме 22 лютого 2016 року, жодним чином не вплинуло на правильність розрахунку грошового зобов`язання, визначеного оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №79558-13, оскільки воно було сформоване контролюючим органом 29 червня 2016 року. Вказане свідчить про те, що інформація про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше 5 років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 1 січня податкового (звітного) періоду, була наявна у контролюючого органу та була врахована під час визначення грошового зобов`язання позивача. Водночас, з рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2021 року не вбачається та апеляційним судом не встановлено взаємозв`язок між датою надання Мінекономрозвитку до ДФС інформації про автомобілі та правильністю визначення грошового зобов`язання, визначеного оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №79558-13. Щодо твердження суду першої інстанції про те, що відповідач станом на час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та Мінекономрозвитку на час підготовки інформації для податкового органу, не володіли відомостями щодо пробігу автомобіля позивача, слід зазначити таке. Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з підстав порушення визначення середньоринкової вартості автомобіля позивача, оскільки, як зазначалося вище, обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавцем покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку (Мінекономрозвитку), натомість межі повноважень контролюючого органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі інформації Мінекономрозвитку про автомобілі, які є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році Крім того, згідно п.п.267.6.10. п.267.6. статті 267 ПК України, фізичні особи-платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних щодо: а) об`єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку; б) розміру ставки податку; в) нарахованої суми податку. Між тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач не вказував про те, що він звертався до контролюючого органу в порядку, передбаченому пп. 26,7.6.10 п. 267.6 статті 267 Податкового кодексу України, з метою звірки даних щодо нарахованої суми податку з відповідними документами, зокрема, щодо фактичного пробігу автомобіля, які впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля. Натомість, інформація про те, що середньоринкова вартість належного позивачу автомобіля у 2016 році становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 01 січня 2016 року, отримана відповідачем із належного джерела, а саме листа Мінекономрозвитку від 22 лютого 2016 року № 3252-08/4797-03. Контролюючим органом надано пояснення щодо пробігу автомобіля позивача, врахованого при визначенні його вартості, а саме зазначено, що у зв`язку із відсутністю інформації про реальний пробіг автомобіля в основу розрахунку взято нормативний середньорічний пробіг згідно із додатком 2 Методики № 66 - 27 000 км. на рік. Разом з цим, суд враховує, що підставами позову не було посилання на відсутність інформації щодо фактичного пробігу автомобіля, тобто позов не ґрунтувався на доводах щодо порушень про визначенні середньоринкової вартості автомобіля. До того ж, позивач не зазначає фактичний пробіг належного йому автомобіля та не надає жодного доказу, з якого б такий пробіг вбачався. Відтак, відповідач правомірно взяв до уваги зазначену у листі Мінекономрозвитку від 22 лютого 2016 року № 3252-08/4797-03 інформацію про те, що середньоринкова вартість належного позивачу автомобіля у 2016 році становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 01 січня 2016 року, та враховуючи, що з року випуску не минуло більше п`яти років, дійшов обґрунтованого висновку про те, що належний позивачу автомобіль у 2016 році був об`єктом оподаткування транспортним податком. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 29 червня 2016 року №79558-13, винесене ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві, є правомірним, а тому скасуванню не підлягає. В той же час, відповідно до п.59 1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до п. 88.1 статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Згідно пп. 89.1.2 п. 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. Відповідно до пп. 89.1.1, 89.1.2 п. 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. За пунктами 42.1 та 42.2 статті 42 Кодексу податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Системний аналіз наведених норм Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, тоді як податкова вимога може бути надіслана платнику податку тільки у разі наявності у нього податкового боргу, що також є умовою для прийняття рішення про опис майна платника податків у податкову заставу. З наявної в матеріалах справи копії паспорту ОСОБА_1 вбачається, що 18 травня 1999 року він був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Пізніше, 03 січня 2002 року позивач був перереєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . В той же час, податкове повідомлення-рішення від 29 червня 2016 року №79558-13 та податкова вимога №164-17 від 27 січня 2017 року були направлені відповідачем позивачу на адресу: АДРЕСА_1 . За твердженням відповідача, вказана адреса була одержана згідно даних, що містяться в АІС «Податковий блок». При цьому, до контролюючого органу не надходила заява від позивача за формою №5ДР про зміну місця реєстрації. Колегія суддів погоджується з доводами позивача та зазначає, що заява за формою №5ДР про зміну місця реєстрації не могла бути подана ОСОБА_1 до фіскального органу, оскільки з моменту взяття позивача на облік у ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві адреса його прописки не змінювалась, про що свідчить копія паспорту ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 . Також колегія суддів наголошує на тому, що доказів того, що в АІС «Податковий блок» міститься інформація, на яку посилається відповідач, матеріали справи не містять. Відтак, враховуючи той факт, що позивач стверджує, що податкове повідомлення-рішення, на підставі якого виник податковий борг, ним не отримувалось, а відповідачем протилежного не доведено, суд дійшов висновку, що податкове зобов`язання, визначене відповідачем, не набрало статусу податкового боргу, а отже надіслання позивачу податкової вимоги є передчасним. Пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків. Разом з тим, як вже було зазначено вище, доказів направлення на належну адресу позивачу податкового повідомлення-рішення відповідачем не надано, що дає підстави вважати, що таке рішення не було вручені особі відповідно до вимог податкового законодавства. Відтак, посилання відповідача на наявність у позивача несплаченого узгодженого грошового зобов`язання є необґрунтованим, на момент винесення податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу борг не був узгодженим, а тому такі податкова вимога і рішення про опис майна є безпідставними та передчасними, а тому підлягають скасуванню. Щодо сплати позивачем суми загалом у розмірі 33 677,50 грн., що є більшою за суму, визначену податковим повідомленням рішенням - 25 000 грн., то суд зазначає, що позивач може скористатися механізмом, визначеним статтею 43 Податкового кодексу України та звернутися до відповідача із заявою про повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання. Згідно вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем обов`язок доказування правомірності оскаржуваних у даній справі рішень виконано лише в частині податкового повідомлення-рішення, щодо податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, то відповідач правомірності дій щодо їх винесення довести не зміг. На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції щодо законності податкового повідомлення-рішення, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, неправильне тлумачення закону, призвели до неправильного вирішення справи у відповідній частині, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Відповідно до ч.1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2021 року в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 червня 2016 року №79558-13, винесеного ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві, - скасувати, а задоволенні позову в цій частині відмовити. В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України. Повний текст рішення виготовлено 07 вересня 2021 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Г.В. Земляна Є.І. Мєзєнцев