Постанова 4851 № 641/1695/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 вересня 2021 р.Справа № 641/1695/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Григорова А.М., Суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 16.06.2021, головуючий суддя І інстанції: Єрьоміна О.В., смт. Сахновщина, повний текст складено 17.06.21 року по справі № 641/1695/21 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора Управління патрульної поліції Дніпропетровської області молодшог лейтенанта поліції Гараєва Сагіля Ісрафіловича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: 05.03.2021р., з дотриманням строку встановленого ст. 286 КАС України, позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАН № 3839234 від 27.02.2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1ст. 121 КУпАП. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 27.02.2021 року інспектором УПП Дніпропетровської області молодшим лейтенантом поліції Гараєвим С.І. відносно нього винесена постанова про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 340 грн. Із змісту постанови вбачається, що позивач 26.02.2021 року о 23:58 год., керував транспортним засобом MERCEDES-BENZ 1831, д.н.з. НОМЕР_1 , по автодорозі Дніпро-Кривий Ріг поблизу смт. Кринички, з зовнішніми світловими приладами, які не передбачено конструкцією транспортного засобу, чим порушив вимоги п. 31.4.3 ПДР України. Із вказаною постановою позивач не згоден, вважає її незаконною та необґрунтованою, посилаючись на те, що відповідачем було грубо порушено ч.1 ст.268 КУпАП,а саме всі її законні права були знехтувані, також, вказане вище правопорушення не було зафіксоване в автоматичному режимі, та порушено положення ч.1 ст.276 КУпАП, оскільки розгляд справи відбувався не за місцем розташування органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення, а за місцем зупинки транспортного засобу, що є грубим порушенням. Також, працівником поліції не надано доказів на підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КупАП. Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 16.06.2021р. адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 3839234 від 27.02.2021, складену інспектором УПП Дніпропетровської області молодшим лейтенантом поліції Гараєвим Сагіль Ісрафіловичем про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. скасовано, а провадження по справі про адміністративне правопорушення - закрито. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Департаментом патрульної поліції подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи та прийнятті оскаржуваного рішення порушив норми матеріального та процесуального права, неповністю з`ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов висновків, які не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого судове рішення є незаконним та необґрунтованим. Звертає увагу, що адміністративний позов з додатками та ухвалу про відкриття провадження Управлінням було отримано 31.05.2021, що підтверджується копією супровідного листа, який міститься в матеріалах справи. В той час рішення по даній справі вже було винесене 16.06.2021. Посилається на те, що Департаментом патрульної поліції до Сахновщинського районного суду Харківської області було подано заяву про залучення Департаменту патрульної поліції до участі у даній справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, за вих. № 5019-юр від 10.06.2021 представником Департаменту патрульної поліції до суду першої інстанції було подані пояснення, за вих. № 5019-юр від 10.06.2021 був поданий відзив від інспектора засобами поштового зв`язку. Але суд першої інстанції виніс рішення по вказаній справі раніше, ніж сплинув п`ятнадцятиденний термін подання відзиву, унеможлививши підготовку відповідачів до судового засідання в повному обсязі та взагалі позбавивши права участі у судовому засіданні, порушивши принцип загальних засад змагальності сторін. Апелянт звертає увагу, що відповідача було позбавлено судом можливості викласти свої заперечення та надати відповідні докази у зв`язку з несвоєчасним повідомленням про розгляд справи, що в своїй сукупності говорить про грубе порушення норм процесуального права зі сторони суду та повинно слугувати причиною для скасування рішення суду першої інстанції у зв`язку з недотриманням судом своїх завдань та основних засад судочинства, таких як добросовісний, неупереджений. з дотриманням принципу рівності сторін з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення розгляд справи. Посилається на рішення Верховного Суду в постанові від 22.11.2018 по справі № 462/651/17, від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19. Вказує, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Зазначає, що поліцейський розглянув справу про адміністративне правопорушення, вчинене позивачем, з дотриманням всіх вимог чинного законодавства. Також вказує, що процедура розгляду відповідачем справи про адміністративне правопорушення, вчинене позивачем, була зафіксована на нагрудний відеореєстратор відповідача, але відеозапису з дня правопорушення не було збережено у зв`язку з закінченням термінів зберігання відеозаписів у відповідному підрозділі Управління патрульної поліції згідно внутрішніх нормативних документів та технічної можливості відео. У зв`язку з тим, що інформація про оскарження постанови по даній справі надійшла до Управління 31.05.2021, надати відеозапис до суду не має можливості. Також апелянт наголошує, що для провадження у справах про адміністративні правопорушення характерним є специфічний вид доказу безпосередні спостереження осіб, уповноважених на складання протоколу (постанови) про адміністративне правопорушення і на проведення адміністративного розслідування, які фіксуються. Поліцейські виявили порушення правил дорожнього руху, на яке належним чином відреагували. Результатом чого стало винесення постанови у справі про адміністративні правопорушення. Вказує, що достатнім доказом правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності відповідача у даній категорії справ (оскарження рішень поліцейських патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності) є відповідні пояснення поліцейського, який виніс оскаржувану постанову та свідчення поліцейських свідків, які були в одному екіпажі з поліцейським, який виніс оскаржувану постанову. Такі докази будуть достатніми, допоки не буде надано обґрунтованих належних доказів, які безсумнівно спростують пояснення та свідчення поліцейських. Враховуючи викладене, просить скасувати рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 16.06.2021 по справі № 641/1695/21 за позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу 2 роти 2 батальйону 1 Управління Гараєва Сагіля Ісрафіловича про визнання дій протиправними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Справу просить розглянути в порядку письмового провадження, без участі апелянта. Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, на адреси визначені в апеляційній скарзі та позовній заяві. Окрім того, за правилами ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Учасники справи повідомлені на електронні адреси, які містяться а матеріалах справи. Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 26.02.2021 року о 23:58 год., в смт Кринички траса 04 152 км керував транспортним засобом MERCEDES-BENZ 1831, д.н.з. НОМЕР_1 , з зовнішніми світловими приладами, які не передбачено конструкцією ТЗ, чим порушив вимоги п.31.4.3 ПДР України. Постановою серії ЕАН №3839234 від 27.02.2021 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. Заперечення щодо змісту оскаржуваної постанови серії ЕАН №3839234 від 27.02.2021 позовна заява та апеляційна скарга не містить. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було доведено правомірність прийнятого ним рішення, у зв`язку із чим оскаржувану постанову необхідно скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП), Законом України "Про автомобільні дороги", який визначає правові, економічні, організаційні та соціальні засади забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконструкції, ремонту та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху (далі - ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно ст.222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 441, частина друга статті 1061, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 1162, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128 - 129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 1644, статтею 1751 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 1811, частина перша статті 182, статті 183, 184, 1892, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або до суду у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з особливостями, встановленими цим Кодексом Згідно з п.п. а п. 31.4.3 ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу. Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КпАП України про адміністративні правопорушення, настає в разі керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів. Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" (далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Тобто положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення. Частиною 3 статті 258 КУпАП встановлено, що працівник патрульної поліції повинен дотримуватись вимог ст. 283 КУпАП, згідно якої постанова виноситься тільки за результатами розгляду справи. Відповідно до частини другої та третьої статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Згідно з ч.2 ст.99 КАС України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис. Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. На підтвердження правомірності прийнятого рішення відповідачем не було надано суду жодного доказу. Враховуючи викладене, колегія суддів вказує, що порушення позивачем п.31.4.3 ПДР України, не підтверджено належними та допустимими доказами. Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку. Відповідач зазначає , що позбавлений можливості надати до суду копію відеозапису щодо вчинення позивачем правопорушення за ч. 1 ст. 121 КУпАП, оскільки відповідно до п. 9 розділу XIV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 року № 1395, за наявності технічної можливості матеріали про порушення правил дорожнього руху, зафіксовані за допомогою фото-1 кінозйомки, відеозапису, зберігаються в підрозділі поліції в електронному вигляді протягом одного місяця з дати фіксації порушення, а у випадку наявності інформації про оскарження - протягом строку оскарження та розгляду справи. Доводи апеляційної скарги про те, що відеозапис розгляду справи знищено, а тому відсутня можливість надати його суду, колегія суддів вважає такими, що не доводять факту правопорушення. Наведений факт, якій унеможливлює надання відповідачем доказу, не може слугувати підставою для висновку про доведеність правопорушення. До суду, не надано належні і допустимі докази на підтвердження факту вчинення позивачем проступку. При цьому, колегія суддів зазначає, що факт знищення відеозапису, навіть на підставі Інструкції № 1395, на який скаржник посилається, як на доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення не може свідчити про наявність вини позивача. Також колегія суддів звертає увагу, що будь яких доказів знищення відеозапису (акт, тощо) до суду не надано. Апелянт в апеляційній скарзі лише зазначає про наявність даного відеозапису та те, що він був знищений відповідно до Інструкції № 1395. Крім то, як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення. Будь які докази зворотного не надані. Щодо посилань скаржника в апеляційній скарзі на те, що достатнім доказом правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності відповідача у даній категорії справ (оскарження рішень поліцейських патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності) є відповідні пояснення поліцейського, який виніс оскаржувану постанову та свідчення поліцейських свідків, які були в одному екіпажі з поліцейським, який виніс оскаржувану постанову, колегія суддів зазначає наступне. Крім підтвердження факту прийняття оскаржуваної постанови, відповідачем та скаржником не надано жодного доказу в підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП. В даному випадку, співробітники поліції є посадовими особами, які здійснюють сумісний контроль за дотриманням учасниками дорожнього руху ПДР, та повинні при встановленні факту вчинення адміністративного правопорушення дотримуватись вимог ст. 251 КУпАП, та надавати належні докази в підтверждення скоєння адміністративного правопорушення. Крім того, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку. В позовній заяві та апеляційній скарзі позивач факт вчинення порушення не визнає. Зазначає, що правил дорожнього руху не порушував. Колегія суддів зазначає, що навіть сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 08.07.2020р. по справі № 177/525/17. В даному рішенні Верховний суд відхилив доводи скаржника про правомірність оскаржуваної постанови, у зв`язку з тим, що вчинення адміністративного правопорушення позивачем не заперечується, оскільки уважає, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення. Відповідач, як при розгляді справи про адміністративні правопорушення, так і суду, не надав належні і допустимі докази на підтвердження факту вчинення позивачем проступку. Тобто, доказ, на підставі якого прийнята постанова, який підтверджує скоєння позивачем правопорушення, є відсутнім. Доказів вчинення правопорушення відповідачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції, тобто в матеріалах справи відсутні дані, які б беззаперечно свідчили про те, що позивач вчинив порушення, за яке передбачена відповідальність згідно з ст. ч.1 ст. 122 КУпАП. Тобто, доказ, на підставі якого прийнята постанова, який підтверджує скоєння позивачем правопорушення, є відсутнім. Посилання апелянта на рішення Верховного суду від 25.06.2020 року по справі 520/2261/19, від 22.11.2018р. по справі № 462/651/17 колегія суддів до уваги не приймає, оскільки дане рішення Верховного суду не стосується випадків коли відсутні належні докази вчинення самого правопорушення, а в даному випадку підставою прийняття рішення судом апеляційної інстанції є відсутність належних доказів вчинення правопорушення. Щодо посилань скаржника на те, що відповідача було позбавлено можливості викласти свої заперечення та надати відповідні докази у зв`язку з несвоєчасним повідомленням про розгляд справи, що в своїй сукупності говорить про грубе порушення норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне. Як зазначено самим скаржником в апеляційній скарзі, адміністративний позов з додатками та ухвалу про відкриття провадження Управлінням було отримано 31.05.2021, тобто про дату, час та місце розгляду відповідач, як працівник управління, був повідомлений більше ніж за п`ять днів, що відповідає загальним вимогам положень ст. 126 КАС України, в тому числі з урахуванням частини дев`ятої даної статті, навіть без врахування особливостей розгляду справ даних категорій, передбачених статтею 286 КАС України. Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення раніше, ніж сплинув п`ятнадцятиденний термін подання відзиву, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки положення ст. 286 КАС України встановлюють скорочені строки розгляду даних категорій справ. Справа була призначена до розгляду та встановлений строк подачі відзиву до 07.06.2021 ухвалою суду першої інстанції від 24 травня 2021 року, яку як визнає сам апелянт, отримано 31.05.2021, справу вирішено 16.06.2021. Тобто у відповідача був достатній термін для надання відзиву. Скаржником не надано доказів неможливості подання відзиву до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Щодо клопотання Департаменту патрульної поліції про залучення в якості третьої особи, яке було подане до суду першої інстанції та посилання в апеляційній скарзі на наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції у зв`язку з несвоєчасним повідомленням учасників справи, колегія суддів також зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи клопотання Департаменту патрульної поліції про залучення в якості третьої особи надійшло до суду першої інстанції після винесення оскаржуваного рішення. Крім того, в даному випадку залучення Департаменту патрульної поліції в якості третьої особи не є обов`язковим, оскільки Інспектора Управління патрульної поліції Дніпропетровської області є посадовою особою поліції, яка має право приймати рішення про притягнення до адміністративної відповідальності. Та відповідно уособлює державу в спірних правовідносинах. Вищенаведене не позбавляє Департамент як керівний орган поліції права подати апеляційну скаргу по даній справі. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що всі доводи апеляційної скарги не спростовують факту відсутності доказів вчинення правопорушення. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. В даному випадку справу вирішено вірно. Крім того, колегія суддів зазначає, що зазначена обставина не може бути підставою для прийняття рішення про відмову в задоволенні позову Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245). Що стосується доводів апелянта з приводу того, що до адміністративного позову не додано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог, колегія суддів зазначає, що обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення у цій справі покладено саме на відповідача у справі. Безпідставними суд апеляційної інстанції вважає і посилання заявника апеляційної скарги на те, що під час винесення оскаржуваного рішення інспектор патрульної поліції діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначений Законом, оскільки вказані доводи не можуть бути підставою для висновків щодо обґрунтованості оскарженого рішення, так як виконання патрульним поліцейським своїх обов`язків у відповідності до Закону України Про Національну поліцію, не позбавляє останнього обов`язку обґрунтувати належними доказами прийняті ним рішення. Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245). З урахуванням вищезазначеного, відсутності належних доказі вчинення позивачем адміністративного правопорушення, доводи апеляційної скарги стосовно правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим. Враховуючи вищенаведене, інші доводи сторін щодо правомірності чи неправомірності оскаржуваної постанови, з урахуванням відсутності доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не впливають на вирішення справи по суті. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. ст. 78, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 16.06.2021 по справі № 641/1695/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош З.Г. Подобайло