Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 360/1126/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 вересня 2021 року справа №360/1126/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді доповідача Казначеєв Е.Г., суддів Міронової Г.М., Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Кардаш В`ячеслава Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 р. у справі № 360/1126/21 (головуючий І інстанції Т.В. Смішлива) за позовом ОСОБА_1 до Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі відповідач, УПФУ), в якому просив: - визнати протиправними дії Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо відмови в перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з урахуванням стажу роботи з 01.10.1992 по 23.03.2000 починаючи з моменту призначення пенсії, а саме з 30.10.2017; - зобов`язати Марківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області перерахувати та виплачувати пенсію пенсії ОСОБА_1 з урахуванням стажу роботи з 01.10.1992 по 23.03.2000 починаючи з моменту призначення пенсії, а саме з 30.10.2017. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року відкрито провадження у справі. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року залишено без руху позовну заяву, запропоновано позивачу протягом 5-ти (п`яти) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду: - належним чином оформленої заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року задоволено частково заяву представника позивача про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, залишено без розгляду позов адвоката Кардаш В`ячеслава Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 до Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області в частині визнання протиправними дії та зобов`язати перерахувати та виплачувати пенсію пенсії ОСОБА_1 з урахуванням стажу роботи з 01.10.1992 по 23.03.2000, за період з 30.10.2017 до 22.12.2020 у зв`язку з пропуском строку звернення до суду. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду 17 травня 2021 року позов задоволено частково, а саме суд: визнав протиправною бездіяльність Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.10.1992 по 23.03.2000; зобов`язав Марківське об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2021, зарахувавши періоду роботи з 01.10.1992 по 23.03.2000, та виплатити виниклу заборгованість; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн. В іншій частині позовних відмовив за необґрунтованістю. Позивач, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати в частині залишення позовних вимог без розгляду, поновити позивачу строку звернення до суду та направити справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач не має знань в пенсійному законодавстві та при нарахуванні йому пенсії не міг врахувати її складові для тогр щоб дізнатись чи правильно йому нараховують чи ні. Також на відповідача покладається обов`язок сповіщення пенсіонера щодо відсутності необхідних документів, а позивач не в змозі сам визначити правильність її нарахування. Апелянт з посиланням на висновки Верховного Суду зазначив, що шестимісячний строк може не застосовуватися за звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою інших складових доходу та доходу в цілому, до якого належить пенсія. Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , є внутрішньо переміщеною особою та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, що підтверджено копіями документів, а саме: паспортом громадянина України (арк. спр. 16-17), карткою платника податків (арк. спр. 18), довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (арк. спр. 19, 46 зв.б.), 30.10.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії (арк. спр. 45 зв.б- 46). Відповідно до протоколу 1229 від 12.12.2017 позивачу призначено пенсію за Списком № 1 з 30.10.2017 (арк. спр. 44 зв.б.-45). Відповідно до протоколу призначення пенсії ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії № 909250141902, позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №

1. Відповідно до розрахунку стажу загальний страховий стаж складає 38 років 08 місяців 15 днів, в тому числі стаж за списком №1 становить 12 років та робота в колгоспі з 1996 5 років 1 місяць 2 днів (арк. спр. 14-15, 54-57). Відповідно до трудової книжки позивача НОМЕР_2 видана 15.05.1990 (арк. спр. 9-11) позивач працював (спірний період): Колгосп Південний запис 8. 01.10.1992 прийнятий головним ветеринарним лікарем на тваринництві; запис

9. Колгосп Південний перейменовано в КСП Південний; запис 10.23.03.2000 - звільнений за переведенням до ТОВ Південний; ТОВ Південний запис 11. 24.03.2000 - прийнятий головним ветеринарним лікарем в тваринництві; запис 12. 24.12.2003 - звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу за 2000-2017 роки за формою ОК-5 від 08.12.2017 за персоніфікованими відомостями номер облікової картки: НОМЕР_1 , ПІБ ОСОБА_1 в Реєстрі застрахованих осіб наявні відомості про страхувальників застрахованих осіб (за спірні періоди): січень-березень 2000 року (арк. спр. 48 зв.б.-53). У грудні 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою довільної форми, яку зареєстровано 23.12.2020 за вхідним номером 97/Р-1238-20, щодо перерахунку пенсії з вимогою зарахувати до страхового стажу період роботи з 01.10.1992 по 23.03.2000 (арк. спр. 58), надавши додаткові архівні довідки. Листом від 04.01.2021 № 1-97/Р-21/8-1238/21 відповідач відмовив позивачу у зарахуванні періоду роботи з 01.10.1992 по 23.03.2000 (арк. спр. 7). 29.01.2021 позивач повторно звернувся з заявою до відповідача (арк. спр. 6). Листом від 05.02.2021 № 21-20/Р-21/8-1238/21 відповідач відмовив у зарахуванні позивачу періоду роботи з 01.10.1992 по 23.03.2000 (арк. спр. 8, 64 зв.б-65). Відповідно до архівних довідок №№ 2410, 2413 від 29.05.2020 видані Адміністрацією міста Свердловськ так званою ЛНР позивач працював в колгоспі Південний з 05.10.1992, з 23.03.2000 переведений до КПС Південний (арк. спр. 12, 13, 61 зв.б., 64, 66). Відповідно до архівних довідок №№ 2411, 2412 від 29.05.2020, виданих архівним відділом адміністрації міста Свердловськ так званою ЛНР, позивач з жовтня 1992 року по травень 2000 року працював та отримував заробітну плату у радгоспі Южний та КСА Южний (арк. спр. 62, 63, 67, 68). Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. Отримання позивачем листів відповідача від 04.01.2021 та від 05.02.2021 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 3 роки після призначення та отримання пенсії. Спірні правовідносини виникли в результаті не врахування відповідачем періоду роботи позивача з 01.10.1992 по 23.03.2000. Відповідачем надано документи з яких встановлено, що позивач, отримуючи пенсію, вперше звернувся до відповідача із заявою щодо зарахування зазначено періоду лише 23.12.2020. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. За частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PEREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112). У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та пункті 54 рішення «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; CASE OF KREUZ v. POLAND № 28249/95). Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Слід зазначити, що інститут строку давності, необхідно використовувати з урахуванням конкретних обставин справи, так щоб він не перешкоджав наявним у позивача засобами захисту своїх прав. Обмеження права на звернення до суду повинно бути пропорційно меті правової визначеності, у іншому випадку це буде порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини в частині права на справедливий судовий розгляд (рішення Європейського суду з прав людини в по справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11). Зазначене дає підстави дійти до висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Зокрема, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії"). Згідно із частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. За положенням ч. 3 ст. 122 КАС України, при цьому, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно зі статтею 87 Закону № 1788-ХІІ нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більш як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії. Суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Відповідно до статті 46 Закону № 1058-ІV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Отже, буквальне тлумачення наведених норм права дає підстави вважати, що ці норми стосуються вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини ПФУ. Верховний Суд України, зокрема у постанові від 10 грудня 2013 року (справа № 21-329а13), дійшов висновку, що положення статті 87 Закону № 1788-XII не підлягають застосуванню до заявлених позовних вимог, адже приписи цієї норми регулюють виплату за минулий час уже нарахованих пенсій, проте не виплачених з вини ПФУ. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема, стаття 46 Закону № 1058-ІV (щодо не обмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу. Отже, вказаними нормами встановлений шестимісячний строк звернення до суду з позовом у вказаних правовідносинах. Колегія суддів зазначає, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Інститут строку звернення до адміністративного суду має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, розглядаючи у касаційному порядку справу №240/12017/19, зазначила, що загальне правило щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з`ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (зокрема, статті 44, 45) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1. Зокрема, як засвідчує зміст статей 42, 44, 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється територіальним органом Пенсійного фонду України за заявою особи, яка має право на призначення, перерахунок, перехід з одного виду пенсії на інший чи поновлення відповідної пенсії. Аналогічне правило закріплене й у пункті 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно з яким орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Пунктом 4.9 вищевказаного Порядку також передбачено, що у разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії. Вирішуючи ж питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами ПФУ, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу ПФУ відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок. Отже, в цьому випадку початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід пов`язувати з датою отримання листа-відповіді, листа-роз`яснення від органу ПФУ на запит особи про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку. При цьому, поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19). У постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 наголошено й на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву. Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 дійшов такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого процесуальним законом у спорах цієї категорії, а саме: 1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. 2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку тощо. У справі, що розглядається, позивач звернувся до суду з позовом у зв`язку із тим, що пенсійний орган не врахував при призначенні пенсії спірний період роботи у зв`язку з чим невірно розрахував розмір пенсії та неправомірно не виплатив належні позивачу суми. Отже, правовідносини виникли у зв`язку з не зарахуванням при призначенні пенсії стажу роботи позивача з 01.10.1992 по 23.03.2000, що зумовило зміну розміру пенсії. Отже, враховуючи, що пенсія є щомісячним платежем, а її отримання, на думку позивача, в меншому розмірі, ніж передбачено законом свідчить, що про порушення своїх прав позивач мав дізнатися, отримуючи таку виплату за відповідний місяць Також, позивач звертався до відповідача із заявами 23.12.2020 та 29.01.2021 про перерахунок пенсії із зарахуванням спірних періодів роботи з наданням додаткових архівних довідок на підтвердження спірного періоду роботи, проте відповідач відмовляючи у зарахування спірного періоду не приймав обґрунтованого рішення. Отже, у матеріалах справи немає доказів наявності вини Управління ПФУ щодо неврахування для обчислення пенсії стажу роботи з 01.10.1992 по 23.03.2000 саме за період з дати призначення, оскільки до позову позивачем долучено за цей період архівні довідки від 29.05.2020, тобто надані довідки отримані позивачем значно пізніше ніж призначена пенсія та вони не могли бути надані ним до пенсійного органу разом із заявою про призначення пенсії, та надані з заявою про перерахунок пенсії. Стосовно посилання апелянта на позицію Верховного Суду викладену у постанові від 24.04.2018 року у справі № 646/6250/17, суд зазначає, що у зазначеній справі позивач, звертався до суду з позовом про поновлення виплати пенсії, право на яку відповідачем не заперечувалось, та нарахування якої продовжувалося після припинення її виплати, однак було піддано формальним обмеженням, та припинено її виплату у зв`язку з поверненням позивача на непідконтрольну територію. Тобто, правовідносини, що виникли у зазначеній справі та справі яка розглядається судом не є подібними. Посилання апелянта на те, що оскільки позивач не є спеціалістом у галузі права, а тому самостійно підготувати та подати позовну заяву без отримання правової допомоги не має можливості, не є тією обставиною, що підтверджує об`єктивну неможливість подати позовну заяву у визначений КАС України строк. Юридична необізнаність не може визнаватися тією непереборною обставиною, явищем чи фактором, що завадили позивачу з дотриманням установлених законом строків звернутися до суду з позовом. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24 лютого 2021 року у справі № 540/2097/18. Некомпетентність в правових питаннях, а також труднощі в пошуку кваліфікованого спеціаліста для оформлення позовної заяви належним чином не є об`єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають оскаржити дії та рішення суб`єкта владних повноважень в судовому порядку в межах встановленого законодавством строку звернення до суду. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 07 серпня 2018 року у справі №826/4213/18. Суд зазначає, що відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 вказав, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. За висновком Суду, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку. Колегія суддів зазначає, що пропущений строк звернення до суду з позовом може бути поновлений за наявністю поважних причин, проте позивач не зазначив об`єктивно непереборних обставин, які б не залежали від його волевиявлення або пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, що позбавили позивача можливості звернутися до адміністративного суду з даним позовом у встановлений процесуальним законодавством строк. Отже, зазначені обставини не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду. Тобто, позивач пропустив строк звернення до суду з причин, які не є поважними. Таким чином, оскільки позивач, знав про обставини та порядок розрахунку його пенсії у 2017 році, він повинен був дізнатися про порушення свого права ще в 2017 році при отриманні пенсії, проте, звернувся до суду тільки в 2021 році. Поважність пропуску звернення до суду позивачем не доведено. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України, обумовлює для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін. Керуючись ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Кардаш В`ячеслава Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 р. у справі № 360/1126/21 - залишити без задоволення. Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 р. у справі № 360/1126/21 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду. Повне судове рішення складено та підписано 08 вересня 2021 року. Колегія суддів Е.Г. Казначеєв І.В. Сіваченко Г.М. Міронова