Постанова 4857 № 260/1014/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/1014/21 пров. № А/857/10926/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Ніколіна В.В., Гінди О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року (головуючий суддя Плеханова З.Б., м. Ужгород) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 18.03.2021 звернувся в суд першої інстанції з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради в якому просив визнати протиправними дії, які полягають у відмові, яка оформлена листом № В-4604/07-17 від 04.01.2021 року здійснити донарахування та виплату йому, як особі з інвалідністю внаслідок війни третьої групи щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплаченої суми 3160,00 грн., зобов`язати провести йому перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни третьої групи у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік, з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради (вул. Валленберга Рауля, буд. 31, м. Мукачево, Мукачівський район, Закарпатська область, 89600, код ЄДРПОУ 03192980) щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком. Зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради (вул. Валленберга Рауля, буд. 31, м. Мукачево, Мукачівський район, Закарпатська область, 89600, код ЄДРПОУ 03192980) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради оскаржило його в апеляційному порядку, просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В апеляційній скарзі зазначає, що суд своє рішення мотивував тим, що відповідач проводячи виплату позивачеві разової грошової допомоги до 5 травня діяв всупереч норм ч.4 ст.13 Закону №3551-XII, оскільки виплатив таку у розмірі 3160,00 грн, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №112, чим порушив право позивача на належне соціальне забезпечення. Проте, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України орга ни державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон), щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Частиною 4 статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. Частиною 4 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що щорічно до 5 травня особам з інвалідністю виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Статтею 117 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання. З метою забезпечення виплати разової грошової допомоги, зокрема, особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Постановою Кабінету Міністрів України №112 від 19.02.2020 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» передбачено розмір виплати разової грошової допомоги до 5 травня, зокрема, інвалідам війни 3 групи, у розмірі 3160,00 грн. Відтак зазначає, що позивач, як особа з інвалідністю внаслідок війни 3 групи, правомірно отримав у 2020 році грошові кошти до 5 травня щорічної разової грошової допомоги за 2020 рік у розмірі 3160,00 грн. відповідно до пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України № 112 від 19 лютого 2020 року. Зазначені суми грошової допомоги не могли бути виплачені позивачу у розмірі, що перевищує суму зазначену в постанові Кабінету Міністрів України №112. Дана грошова допомога є разовою, тобто виплачується щорічно виключно до 05 травня, а чинним законодавством України не передбачена можливість повторних виплат чи доплат, що не було взято до уваги судом першої інстанції. Крім того, зазначає, що судове рішення мотивовано і тим, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Проте, судом першої інстанції не в повній мірі з`ясовано обставини і не враховано той факт, що відповідач у даній справі не є розпорядником бюджетних коштів, а тільки виплатило кошти відповідним адресатам у тих сумах, що були перераховані їм Міністерством соціальної політики згідно Паспорта бюджетної програми, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України №216 від 17.03.2020. Так, відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 за №112 Міністерство соціальної політики виплати організовує шляхом перерахування коштів структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державнихадміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат. Районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах, зокрема учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1390 гривень. Зважаючи на викладене, вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення, що не відповідає фактичним обставинам справи, про які мова йшла вище, та не в повній мірі з`ясував при цьому усі обставини, що мають значення для справи. З огляду на вищевикладене, наголошує, що у відповідача відсутні правові підстави для здійснення перерахунку, за 2020 рік щорічної одноразової допомоги до 05 травня як інваліду війни 3 групи, у розмірі 7 мінімальних пенсій за рік, що не було враховано судом першої інстанції при винесенні рішення у даній справі. Крім того апелянт зазначає, що судом першої інстанції не застосовано ст. 122 КАС України. Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечив щодо доводів апелянта та просив залишити судове рішення без змін. Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 07.07.2015 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради як отримувач щорічної разової допомоги до 5 травня. Згідно повідомлення Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради від 04.01.2021 року №В-4604/07-17 ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій та особі з інвалідністю внаслідок війни перераховано кошти в сумі 3160 грн в якості щорічної разової допомоги до 05 травня. Позивач, 02.12.2020 звернувся до відповідача із заявою про нарахування і виплату згаданої допомоги у 2020 році у розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3- р/2020. Відповідач листом від 04.01.2021 №В-4604/07-17 надав відповідь про відмову у нарахуванні допомоги у бажаному заявником розмірі у зв`язку із тим, що на підставі ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», допомога виплачується заявнику у розмірі, який визначається КМУ у межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет Україна. Розглядаючи спір суд першої інстанції, вірно врахував, що відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року №367-XIV) щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком". Підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28 грудня 2007 року (набрав чинності 01 січня 2008 року) статтю 13 частину 5 Закону України № 3551-XII викладено у такій редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України». Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VI від 28 грудня 2007 року. У подальшому Законом України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (набрав чинності 01 січня 2015 року) розділ VІ «Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні (стосовно окремого бюджетного року) постанови, а саме: №147 від 31 березня 2015 року, №141 від 02 березня 2016 року, №233 від 05 квітня 2017 року, №170 від 14 березня 2018 року, №237 від 20 березня 2019 року та №112 від 19 лютого 2020 року, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги інвалідам війни. Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» №112 від 19 лютого 2020 року (набрала чинності 25 лютого 2020 року) визначено розмір виплати разової грошової допомоги інвалідам війни -в сумі 3160гривень. Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, №45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, яке визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Отже, з 27 лютого 2020 року норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Таким чином, з 27 лютого 2020 року застосовуються положення статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року №367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10рп/2008), згідно з якими: щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком. Також, судом першої інстанці правильно враховано, що відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 29.09.2020 року по справі №440/2722/20, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України). При цьому, це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Крім того сулом першої інстанції враховано, що Конституційний Суд України в Рішенні від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018 уже наголошував, що «забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов`язку, покладеного на них частиною першою статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п`ятою статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави» (абзац дев`ятий пункту 6 мотивувальної частини). Також, як вірно зазначено судом першої інстанції, що разова грошова допомога учасникам бойових дій є доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Стаття 1 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів № 11 та № 14 (04.11.1950), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52). За змістом правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року) у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 423, Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціальної політики, загальнообов`язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту, волонтерської діяльності, з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, усиновлення та захисту прав дітей, запобігання насильству в сім`ї, протидії торгівлі людьми, відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики щодо пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, соціального захисту ветеранів війни та осіб, на яких поширюється дія Закону № 3551-XII в частині організації виплати їм разової грошової допомоги, соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються, осіб, звільнених з військової служби, у сфері здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, у сфері здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки та з питань захисту прав дітей. Підпунктом 41 пункту 4 вказаного Положення визначено, що Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань організовує виплату до 5 травня разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Закону № 3551-XII. Зазначена позиція також узгоджується з висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007. Верховний Суд України у своїх рішеннях також неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі № 21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21-44а10). З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог. Виходячи із зазначеного вище суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року по справі № 260/1014/21 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя М. А. Пліш судді В. В. Ніколін О. М. Гінда