Постанова 4857 № 260/7189/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 260/7189/21 пров. № А/857/5147/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року, головуючий суддя - Плеханова З.Б., ухвалене у м. Ужгород, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: В листопаді 2021 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради, в якому просив визнати протиправними дії, які полягають у зменшенні розміру щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік; зобов`язати провести перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік, як особі з інвалідністю 3-групи у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України "Про Державний бюджет на 2021 рік", з урахуванням раніше виплачених сум. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що ним отримано одноразову допомогу до 05 травня як інваліду війну ІІІ групи у меншому розмірі, ніж це передбачено чинним законодавством. Вважає, що відповідач повинен був перерахувати виплату щорічної разової грошової допомоги у розмірі семи мінімальних пенсій за віком на підставі рішення Конституційного суду України від 27.02.2020 року № 3-р/2020, у зв`язку з чим, звернувся до суду з позовом. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради, які полягають у зменшенні розміру щорічної разової грошової допомоги ОСОБА_1 до 05 травня за 2021 рік; зобов`язано Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік, як особі з інвалідністю 3-групи у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України "Про Державний бюджет на 2021 рік", з урахуванням раніше виплачених сум. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що положення Постанови КМУ №325 є діючими, не змінювались, не скасовувались, неконституційними не визнавались. А відтак, у відповідача відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік. На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи і має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 03.02.2021 року. У 2021 році, позивачу нараховано та виплачено одноразову допомогу до 05 травня 2021 року, як учаснику бойових дій, у розмірі 3 391,00 грн. Не погоджуючись з даним розміром грошової допомоги, зазначаючи, що йому у травні 2021 року виплачено 3391, 00 грн., позивач 12.10.2021 року звернувся до відповідача із заявою про нарахування і виплату згаданої допомоги у 2021 році у розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком. Листом від 11.11.2021 року №1719/0/83-21, Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради на заяву позивача надало відповідь, в якій зазначило, що позивачу було виплачено разову грошову допомогу до 5 травня у 2021 році у розмірі 3 391,00 грн. Відсутні правові підстави для здійснення перерахунку за 2021 рік . Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що виплата позивачу в 2021 році разової грошової допомоги у сумі 3391 грн не відповідає статті 13 Закону №3551-ХІІ та вказує на порушення його прав на отримання такої допомоги у належному розмірі. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відносини з приводу соціального захисту учасників бойових дій як особливої окремої категорії громадян унормовані, насамперед, приписами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Згідно з ст. 12 Закону № 3551-XII (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 року №367-XIV) щорічно до 5 травня інвалідам війни III групи виплачується разова грошова допомога у розмірі сім мінімальних пенсій за віком. Законом України від 28.12.2014 року № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (набрав чинності 01.01.2015 року) розділ VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, а саме: № 147 від 31.03.2015 року, № 141 від 02.03.2016 року, № 233 від 05.04.2017 року, № 170 від 14.03.2018 року, № 237 від 20.03.2019 року та № 112 від 19.02.2020 року, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги інвалідам війни. Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 року № 3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Отже, на момент звернення позивача із заявою діяла ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 року, яка передбачала: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни III групи виплачується разова грошова допомога у розмірі сім мінімальних пенсій за віком ". Таким чином, з 27.02.2020 року приписи п.26 розділу VI Бюджетного кодексу України об`єктивно не можуть запроваджувати правил призначення та виплати допомоги до 5 травня для учасників бойових дій. Тому, з 27.02.2020 року позивач набув право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, як це передбачала відновлена, після прийняття Конституційним Судом України рішення № 3-р/2020, редакція Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 29.09.2020 року у справі №440/2722/20, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 року. При цьому, це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Так, як разову грошову допомогу позивачу до 5 травня у 2020 році виплачено у розмірі, меншому, ніж передбачено ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про порушення права позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі. Водночас, необхідно зазначити, що перерахунок та виплата конкретної суми грошової допомоги відноситься до дискреційних повноважень відповідача в силу ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" якою передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у зменшеному розмірі є протиправними, тому відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплачених сум. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради залишити без задоволення, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року у справі №260/7189/21 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький