Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/5881/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/5881/20 Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С. Суддя-доповідач: Сапальова Т.В. 06 вересня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сапальової Т.В. суддів: Смілянця Е. С. Капустинського М.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В : у вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Хмельницькій області форми "Ф": №8322-13 від 11.04.2017 року на суму 4740,32 грн., №8323-13 від 11.04.2017 року на суму 3648,94 грн., №8324-13 від 11.04.2017 року на суму 59590, 23 грн., №8325-13 від 11.04.2017 року на суму 4734,81 грн. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року позов задоволено. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що суд першої інстанції не встановив чи використовуються нежитлові приміщення, які належать позивачу, для промислових потреб. Крім того, апелянт стверджує, що у документах, що підтверджують право власності, не визначено класифікаційних ознак згідно з ДК 018-2000 приналежності об`єктів нежитлової нерухомості до промислових будівель. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її доводів і зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити в мотивувальній частині, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником комплексу нежитлових приміщень площею 2638,40 кв. м., який розташований у селі Грушка Кам`янець-Подільського району Хмельницької області. До комплексу належать: будівля майстерні площею 2137,40 грн., будівля прохідної площею 20,40 кв. м., туалет площею 4,4 кв. м.; будівля котельні з підвалом площею 132,40 кв. м.; будівля складу запчастин площею 171,80 кв. м. та гараж площею 172,00 кв. м, що підтверджується договором купівлі-продажу нежитлових приміщень від 17 березня 2005 року (а.с. 9-11). Головне управління ДФС у Хмельницькій області прийняло податкові повідомлення-рішення, якими визначене податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік: - форми "Ф" №8322-13 від 11.04.2017 року на суму 4740,32 грн.; - форми "Ф" №8323-13 від 11.04.2017 року на суму 3648,94 грн.; - форми "Ф" №8324-13 від 11.04.2017 року на суму 59590,23 грн.; - форми "Ф" №8325-13 від 11.04.2017 року на суму 4734,81 грн. Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у даній справі. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів, що будівлі, які належать позивачу, не відносяться до промислових будівель та складів, і не спростував їх належність до об`єктів, перерахованих у підпункті "в" пункту 6.3. Положення. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ст.7 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування визначений Податковим кодексом України (далі - ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно з пп. 266.1.1 п. 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Згідно з пп.14.1.129-1 п.14.1 ст.14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі. Відповідно до пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. Згідно з пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Відповідно до пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Згідно з п. 12.3 ст. 12 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Відповідно до п. 6.3 Розділу 6 Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затвердженого рішенням Грушківської сільської ради 4 сесії 7 скликання від 22.01.2016 року №4 (далі - Положення, а.с.56-60), ставки податку на об`єкти нежитлової нерухомості для юридичних та фізичних осіб, встановлюються у розмірах від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м. бази оподаткування: а) 3 відсотки - для готельних, офісних, будівель для публічних виступів (казино, ігорні будинки); б) 0,2 відсотки - для торговельних будівель; б) 3 відсотки - для гаражів та критих автомобільних стоянок; в) 0,1 відсотка - для промислових будівель та складів, що не відносяться до пункту «є» підпункту 3.1 пункту 3 даного положення; г) 0,01 відсотка - для господарських (присадибних) будівель (сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо); д) 2 відсотки - для інших будівель (не передбачених пунктами «а» - «г» цього пункту). Пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. Таким чином, при обчисленні суми податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, контролюючий орган зобов`язаний враховувати площу кожного об`єкта нерухомості та ставку податку, залежно від функціонального призначення будівель. З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 належать наступні нежитлові приміщення: 1) комплекс будівель загальною площею 2162,20 кв.м.: майстерня площею 2137,40 кв.м., прохідна площею 20,40 кв.м., туалет площею 4,4 кв.м. (а.с.9-27); 2) будівля котельні з підвалом площею 132,40 кв.м. (а.с.28-29, 31-34); 3) будівля складу площею 171,80 кв.м. (а.с.28, 30, 35-38); 4) гараж площею 172,00 кв.м. (а.с.39-44). Вказані нежитлові приміщення придбавалися позивачем за різними договорами купівлі-продажу та зареєстровані як окремі об`єкти нерухомості. Відповідно до розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік по об`єктам оподаткування, які належать ОСОБА_1 (а.с.95-96) при обчисленні сум податку контролюючий орган застосував до всіх вищенаведених будівель ставку 2% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м. бази оподаткування відповідно до пп. "д" п.6.3 Положення. У зв`язку з цим відповідач визначив наступні суми податку: - будівля котельні з підвалом площею 132,40 кв.м. - 3648,94 грн (ППР форми "Ф" №8323-13 від 11.04.2017 року); - гараж площею 172,00 кв.м. - 4740,32 грн (ППР форми "Ф" №8322-13 від 11.04.2017 року); - будівля складу площею 171,80 кв.м. - 4734,81 грн (ППР форми "Ф" №8325-13 від 11.04.2017 року); - комплекс будівель загальною площею 2162,20 кв.м. - 59590,23 грн (ППР форми "Ф" №8324-13 від 11.04.2017 року). Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що позивач не використовує нежитлові приміщення для промислових потреб, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до пп."є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст.266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств. Аналогічна норма міститься в пп. "є" п.3 Положення. Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, у постановах від 17 лютого 2020 року у справі №820/3556/17 від 17.03.2020 у справі №300/261/19, від 07.04.2020 у справі №200/8228/19, від 05.06.2020 у справі №300/352/19 та від 24.07.2020 у справі № 500/90/19 Верховний Суд висловив наступну правову позицію: "Застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з урахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду)". Таким чином, використання нежитлових приміщень, які належать до будівель промисловості, за функціональним призначенням для промислового виробництва є підставою для застосування пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Разом з тим, пп. "в" п.6.3 Положення встановлює ставку податку для промислових будівель та складів, що не відносяться до пп. "є" п.3 Положення, тобто не використовуються за функціональним призначенням. Отже, доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не використовує належні йому приміщення для промислового виробництва, не підтверджують правомірність обчислення контролюючим органом суми податку з урахуванням ставки, передбаченої пп."д" п.6.3 Положення - інші будівлі (не передбачені пунктами «а» - «г» цього пункту). Згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року №507 (далі - ДК 018-2000), одиницею класифікації в класифікаторі в основному є окрема будівля чи інженерна споруда (будинок, дорога, трубопровід тощо). Для комплексних будівель, що складаються з декількох будівель, кожна будівля може класифікуватися окремо. Як констатовано вище, будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням. Будівлі, що використовуються або запроектовані для декількох призначень (комбіноване житло, готель і контора), повинні бути ідентифіковані за однією класифікаційною ознакою відповідно до головного призначення. Таким чином, кожна окрема будівля, в тому числі у складі комплексу, підлягає класифікації за її функціональним призначенням. Згідно з кодом 1251 ДК 018-2000 класифікуються будівлі промислові. Цей клас включає: - криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та т. ін. за їх функціональним призначенням Цей клас не включає: - резервуари, силоси та склади (1252). З урахуванням вищенаведеного будівля майстерні ОСОБА_1 площею 2137,40 кв.м. належить до будівель промисловості. При цьому доводи відповідача про неможливість визначення підкласу будівлі є необґрунтованими, оскільки перелік таких будівель не є вичерпним. Зокрема, код 1251.9 визначає будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне. Відповідно до коду 1252 ДК 018-2000 класифікуються резервуари, силоси та склади. Цей клас включає, зокрема, 1252.5 - Склади спеціальні товарні, 1252.7 - Складські майданчики, 1252.8 - Склади універсальні, 1252.9 - Склади та сховища інші. Отже, будівля складу ОСОБА_1 площею 171,80 кв.м. відповідає класу будівель за кодом 1252 ДК 018-200. Пп. "в" п.6.3 Розділу 6 Положення встановлено ставку податку для промислових будівель та складів, що не відносяться до пункту "є" підпункту 3.1 пункту 3 даного положення у розмірі 0,1% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування. Водночас, під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган не врахував функціональне призначення нежитлових приміщень будівель майстерні площею 2137,40 кв.м. та складу площею 171,80 кв.м. і обчислив суму податку за іншою ставкою, ніж передбачено пп. "в" п.6.3 Розділу 6 Положення. Оцінюючи правомірність податкового повідомлення-рішення форми "Ф" №8322-13 від 11.04.2017 року, колегія суддів виходить з наступного. Згідно з ДК 018-2000 будівлі гаражів віднесено до окремого класу за кодом 1242. Цей клас включає: гаражі (наземні й підземні) та криті, автомобільні стоянки. Відповідно до пп."б" п.6.3 Розділу 6 Положення для гаражів та критих автомобільних стоянок встановлено ставку податку у розмірі 3 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування. Водночас, згідно з наявним в матеріалах справи розрахунком при прийнятті податкового повідомлення-рішення форми "Ф" №8322-13 від 11.04.2017 року контролюючий орган обчислив суму податку за ставкою 2% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування. При цьому, ані у відзиві на позов, ані в апеляційній скарзі відповідач не обґрунтовує застосування до будівлі гаража іншої ставки, ніж передбачено пп."б" п.6.3 Розділу 6 Положення. Щодо будівель котельні з підвалом площею 132,40 кв.м. та туалету площею 4,4 кв.м., колегія суддів враховує наступне. Відповідно до пп."г" п.6.3 Розділу 6 Положення для господарських (присадибних) будівель (сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо) ставка податку встановлена у розмірі 0,01% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м. бази оподаткування. Відповідно до п.2 Розділу І Порядку прийняття в експлуатацію і проведення технічного обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 24.04.2015 № 79, у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях: господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо та прибудови до них. Зважаючи на вищенаведене, сума податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо котельні з підвалом площею 132,40 кв.м. та туалету площею 4,4 кв.м. підлягає обчисленню за ставкою, встановленою пп."г" п.6.3 Розділу 6 Положення. Разом з тим, під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган не врахував функціональне призначення нежитлових приміщень котельні з підвалом площею 132,40 кв.м. та туалету площею 4,4 кв.м. і обчислив суму податку за іншою ставкою, ніж передбачено пп. "г" п.6.3 Розділу 6 Положення. При цьому прохідна площею 20,40 кв.м., яка перебуває в складі комплексу будівель загальною площею 2162,20 кв.м., не підпадає під види нежитлової нерухомості, визначені пп."а" - "г" п.6.3 Розділу 6 Положення. Отже, сума податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо прохідної площею 20,40 кв.м. підлягає обчисленню за ставкою, встановленою пп."д" п.6.3 Позділу 6 Положення - 2% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м. бази оподаткування, тому в цій частині контролюючий орган застосував правильну ставку податку. Однак, згідно з податковим повідомленням-рішенням форми "Ф" №8324-13 від 11.04.2017 року сума податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначена відповідачем за весь комплекс будівель без урахування функціонального призначення окремих будівель у складі цього комплексу. З урахуванням вищенаведеного та встановлених у справі обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті податкових повідомлень-рішень форми "Ф": №8322-13 від 11.04.2017 року на суму 4740,32 грн., №8323-13 від 11.04.2017 року на суму 3648,94 грн., №8324-13 від 11.04.2017 року на суму 59590, 23 грн., №8325-13 від 11.04.2017 року на суму 4734,81 грн відповідач неправильно застосував ставки податку, передбачені п.6.3 Положення, тому вказані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову ОСОБА_1 , однак мотиви скасування податкових повідомлень-рішень є частково необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції не надав оцінку функціональному призначенню кожної окремої нежитлової будівлі, яка належить позивачу, та вказав про необхідність застосування ставки, передбаченої для будівель промисловості та складів, до всіх нежитлових будівель позивача. Зважаючи на вищенаведене, апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити в мотивувальній частині. Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для зміни рішення є рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області задовольнити частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень змінити в мотивувальній частині з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий Сапальова Т.В. Судді Смілянець Е. С. Капустинський М.М.