Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/1815/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1815/19 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 вересня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Коротких А.Ю., суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В., при секретарі Дмитренко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної митної служби України на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2021 року про заміну сторони виконавчого провадження у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Український торговий дім "Каділлак, Шевролє"" до Київської міської митниці Держмитслужби, третя особа - ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В : Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2021 року замінено боржника у виконавчих листах № 640/1815/19 від 21.10.2020 року з Київської міської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 8-А, ЄДРПОУ 43337359) на Державну митну службу України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г, ЄДРПОУ 43115923). Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Державна митна служба України звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. 03 вересня 2021 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від позивача, в якому останній просить залишити без задоволення апеляційну скаргу Державної митної служби України на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2021 року про заміну сторони виконавчого провадження, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Заслухавши учасників справи, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що від ліквідатора позивача до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшло клопотання про заміну сторони виконавчого провадження в адміністративній справі № 640/1815/19, а саме про заміну боржника у виконавчому листі № 640/1815/19 від 21.10.2020 року, виданому Окружним адміністративним судом міста Києва з «Київської міської митниці Держмитслужби (код за ЄДРПОУ 43337359, 03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 8-А,)» на «Державну митну службу України (код за ЄДРПОУ 43115923, 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г)». Клопотання обґрунтоване тим, що за інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (надалі - ЄДР) Київська міська митниця Держмитслужби перебуває у стані припинення з 02.11.2020 року, номер запису 1000731270011041404. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Спірним у цій справі є питання можливості застосування механізму заміни сторони виконавчого провадження у випадку, якщо станом на час проведення виконавчих дій, боржник, який є суб`єктом владних повноважень, перебуває у стані припинення, але ще не припинений як юридична особа публічного права, проте його управлінські функції передані іншій юридичній особі публічного права. Згідно з частиною першою статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. У статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно із частиною першою та другою статті 15 Закону № 1404-VIII сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 15 Закону № 1404-VIII у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Відповідно до частини першої статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. З наведеного нормативного регулювання слідує, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка завершує його. Ця стадія розпочинається з набрання судовим рішенням законної сили або за інших умов, встановлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідного процесуального статусу, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені таким статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому законодавством встановлено головну умову, за якої тягар боржника може бути перекладено на іншу особу - це вибуття сторони виконавчого провадження. Згідно з положеннями статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Таким чином, процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов`язанні. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 КАС України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення. Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід щодо переходу до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів. У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувались ліквідованим органом, не можуть бути припинені і підлягають передачі іншим державним органам, за виключенням того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі. Отже, правонаступництво в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції. У такому випадку також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин. Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама по собі має бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права. Тобто, коли відбувається публічне правонаступництво, вирішальним є встановлення факту переходу повністю чи частково функцій (адміністративної компетенції) від одного суб`єкта владних повноважень до іншого, а не факту державної реєстрації припинення вибувшого з публічних правовідносин суб`єкта владних повноважень як юридичної особи. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі № 160/3399/19. Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 895 від 30.09.2020 року «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби», реорганізовано територіальні органи Державної митної служби, у тому числі Київську митницю Держмитслужби, шляхом їх приєднання до Державної митної служби (далі - постанова КМУ № 895). На виконання вказаної постанови КМУ № 895 наказом Державної митної служби від 19.10.2020 року № 460 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів» утворено територіальні органи як відокремлені підрозділи Державної митної служби України. За відомостями із ЄДР про відокремлений підрозділ юридичної особи, 03.12.2020 року створено філію (інший відокремлений підрозділ) Київська Митниця (номер запису: 1000741030010086387). Згідно пункту 15 Положення про Державну митну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 року № 227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України», Держмитслужба є юридичною особою публічного права. Таким чином, задовольняючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції правильно застосував норми права, оскільки Київська міська митниця Держмитслужба втратила повноваження державного органу, який згідно із законом виконує функції, а тому не може здійснювати права та виконувати обов`язки сторони у справі, а відтак, і відповідати за зобов`язання, які на нього покладені, в тому числі й судовими рішеннями, оскільки таке повноваження передано для виконання завдань і функцій новоствореному органу у зазначеній сфері, яким є Держана митна служба України. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Державної митної служби України залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2021 року про заміну сторони виконавчого провадження - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України. Головуючий суддя: Коротких А.Ю. Судді: Сорочко Є.О. Чаку Є.В. Повний текст виготовлено: 07 вересня 2021 року.