Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/1815/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1815/19 Головуючий у 1 інстанції - Качур І.А. Суддя-доповідач - Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби (правонаступник Київської міської митниці Державної фіскальної служби) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2020 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Український торговий дім «Каділлак, Шевролє» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби, третя особа - ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: ТОВ «Український торговий дім «Каділлак, Шевролє» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: - визнати протиправною бездіяльність Київської міської митниці Державної фіскальної служби щодо непередачі автомобіля позивачу; - зобов`язати Київську міську митницю Державної фіскальної служби завершити митне оформлення без здійснення позивачем попередньої сплати митних (обов`язкових) платежів та передати ліквідатору автомобіль марки CADILLAC SRX, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , з усіма необхідними документами для його реєстрації, для включення такого автомобіля в ліквідаційну масу позивача. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2020 позов задоволено. Не погоджуючись з вказаним рішенням Київська митниця Держмитслужби (правонаступник Київської міської митниці Державної фіскальної служби) звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що постановою Господарського суду міста Києва від 13.06.2018 у справі за №910/1864/18 за заявою ініціюючого кредитора ОСОБА_2 , яка після держаної реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим 26.01.2018 Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві (бланк серії НОМЕР_2 ), товариство з обмеженою відповідальністю «Український торговий дім «Каділлак, Шевролє» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_4 (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1444 від 08.08.2013. У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань були проведені відповідні зміни керівника товариства з обмеженою відповідальністю «Український торговий дім «Каділлак, Шевролє». 14.06.2018 на сайті Вищого господарського суду України розміщено оголошення за № 52106 про визнання товариства з обмеженою відповідальністю «Український торговий дім «Каділлак, Шевролє» банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Протягом ліквідаційної процедури позивача ліквідатором було виявлено переміщення позивачем через державний кордон України транспортного засобу, а саме ввезення автомобіля марки CADILLAC SRX, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 . 09.07.2018 ліквідатором, з метою формування ліквідаційної маси, було надіслано до Київської міської митниці ДФС запит за № 02-01-910/1864/18-06-07-18-1 від 06.07.2018 з проханням повідомити час та місце передачі за актом приймання-передачі автомобіля марки CADILLAC. 03.08.2018 відповідач направив ліквідатору відповідь за № 6376/10/26-70-03-04 від 02.08.2018 про те, що передача автомобіля, вилученого за протоколом про порушення митних правил від 22.09.2015 № 0734/1000/15, можлива лише після його митного оформлення, відшкодування витрат митних органів на його зберігання та сплати відповідних митних платежів. Вважаючи протиправною бездіяльність Київської міської митниці Державної фіскальної служби щодо непередачі автомобіля позивачу, останній звернувся з даним позовом до суду першої інстанції. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що непередача позивачу автомобіля марки CADILLAC SRX, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , без попередньої сплати митних платежів обмежує ліквідатора у здійсненні ним своїх повноважень, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та обмежує права кредиторів позивача щодо задоволення їх вимог шляхом реалізації всього виявленого майна позивача. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства та доводам відповідача, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянтом зауважено, що оскільки Митний кодекс України регулює питання митного контролю, митного оформлення автомобіля, сплати необхідних митних платежів, та видачі автомобіля зі складу митниці, то в даному випадку Митний кодекс України і є спеціальним законом, яким визначено, що товари, які зберігаються на складах органів доходів і зборів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат органів доходів і зборів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне. Згідно пунктом 34-1 частини першої статті 4 Митного кодексу України (далі - МК України), органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости. Відповідно до частини першої статті 67 МК України Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. Згідно положень статті 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Згідно з частинами першою - другою, четвертою - п`ятою, сьомою статті 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари. Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо. Рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Відповідно до частини сьомої статті 69 МК України висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер. Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Частиною 1 ст. 74 Митного кодексу України імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 75 Митного кодексу України для поміщення товарів у митний режим імпорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна сплатити митні платежі, якими відповідно до законів України обкладаються товари під час ввезення на митну територію України в режимі імпорту. Згідно статті 242 Митного кодексу України товари, що зберігаються на складах органів доходів і зборів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат органів доходів і зборів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів. Колегія суддів звертає увагу, що митний орган зауважував, що здійснення митного оформлення та видачу автомобіля позивачу, вилученого за протоколом про порушення митних правил, унеможливлює відсутність коштів необхідних для сплати митних платежів, а також вимоги статтей 74, 242 Митного кодексу України. Водночас, колегія суддів зауважує, що у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 28/29-6-43/212-2012, від 21.11.2018 у справі № 01/1720, від 17.10.2018 у справі № 5023/5847/11, від 16.10.2018 у справі № 5/530-03, від 03.10.2018 у справі № 906/1765/15, від 04.09.2018 у справі № 914/2660/15 зазначено, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» усі види майнових активів (майно та майнові права), які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до ліквідаційної маси. Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому ст. 45 цього Закону. Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі. Згідно ч. 1 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. Частиною 3 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута. Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» крім іншого, зазначено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку , майна банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому Законом про банкрутство; здійснює інші повноваження, передбачені Законом про банкрутство. Враховуючи вищевикладене та те, що Київська митниця Держмитслужби (правонаступник Київської міської митниці Державної фіскальної служби) наділена повноваженнями пред`являти грошові вимоги до позивача, колегія суддів вважає, що сплата всіх необхідних митних платежів може бути здійснена після передачі автомобіля позивачу та його реалізації в порядку, передбаченому Законам України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскільки бездіяльність відповідача щодо непередачі вищевказаного автомобіля ліквідатору без попередньої сплати митних платежів обмежує ліквідатора у здійсненні ним своїх повноважень, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та обмежує права кредиторів позивача щодо задоволення їх вимог шляхом реалізації всього виявленого майна позивача, то вона є протиправною, у зв`язку із чим суд першої інстанції вірно зобов`язав Київську міську митницю ДФС (правонаступником якої є Київська митниця Держмитслужби) завершити митне оформлення без здійснення позивачем попередньої сплати митних (обов`язкових) платежів та передати ліквідатору автомобіль марки CADILLAC SRX, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , з усіма необхідними документами для його реєстрації, для включення такого автомобіля в ліквідаційну масу позивача. При цьому, інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Також, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби (правонаступник Київської міської митниці Державної фіскальної служби) залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2020 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Кузьменко В.В. Шурко О.І.