Постанова 4855 № 320/4561/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/4561/20 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 вересня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Ключковича В.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітаполіс" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітаполіс" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в.о. начальника Києво-Святошинського управління Головного управління ДПС у Київській області Дмитрієва Ігоря Віталійовича про визнання незаконним та скасування рішення, визнання бездіяльність незаконною, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітаполіс" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в.о. начальника Києво-Святошинського управління ГУ ДПС у Київській області Дмитрієва Ігоря Віталійовича про визнання незаконним та скасування рішення, визнання бездіяльності незаконною, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2020 року даний адміністративний позов було повернуто позивачу на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, оскільки жодних заяв чи клопотань, або документів на виконання ухвали суду від 05.06.2020 до суду позивачем не надано. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати зазначене судове рішення та направити справу для продовження судового розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що ТОВ «Вітаполіс» не мало реальної можливості виконати вимоги ухвали суду від 05.06.2020 про залишення позовної заяви без руху, оскільки останньому був незрозумілий зміст зазначеного судового рішення та у зв`язку з чим Товариством було подано до суду заяву про його роз`яснення. Разом з цим, апелянт звертає увагу суду, що звернення з відповідною заявою про роз`яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для його виконання. При цьому, позивач вважає, що при зверненні до суду з даним позовом судовий збір повинен сплачуватись за дві позовні вимоги немайнового характеру відповідно до кількості відповідачів, зокрема, з огляду на те, що всі позовні вимоги є пов`язаними між собою однією підставою їх виникнення. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітаполіс" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року та на підставі ч. 2 ст. 312 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження. Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на строк, що не перевищує п`ятнадцяти днів. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, у січні 2021 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2020 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітаполіс" було залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статей 160, 161 КАС України та роз`яснено позивачу, що недоліки позовної заяви необхідно усунути у п`ятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали шляхом подання до суду: оригіналу платіжного документу, що свідчить про доплату судового збору у розмірі 4204,00 грн. за належними реквізитами. З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали про залишення позовної заяви без руху було направлено ТОВ «Вітаполіс» 12.06.2020 та отримано останнім 01.07.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0113332145176. 06 липня 2020 року Київським окружним адміністративним судом одержано заяву позивача відповідно до змісту якої останній просив суд роз`яснити ухвалу суду від 05.06.2020 року у даній справі про залишення позовної заяви без руху. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року у задоволенні вказаної заяви позивача відмовлено, оскільки у відповідності до вимог ч. 2 ст. 169 КАС України Товариству було роз`яснено спосіб та порядок усунення недоліків та повідомлено суму судового збору, яку необхідно сплатити, у даному випадку доплатити. У свою чергу, суд першої інстанції, встановивши, що станом на 28.12.2020 жодних заяв чи клопотань, або документів на виконання ухвали суду від 05.06.2020 позивачем до суду не було надано, визнав встановленим той факт, що вимоги ухвали суду від 05.06.2020 не виконано, недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не усунуто, внаслідок чого дійшов висновку, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява підлягає поверненню особі, яка її подала. Переглядаючи справу за наявними доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення (ухвали) суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу. Згідно з ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Як вбачається з матеріалів справи, залишаючи позовну заяву без руху суд першої інстанції встановив, що позивачем не дотримано вимог ч. 3 ст. 161 КАС України, а саме не надано документу про сплату судового збору у встановленому законом розмірі. При цьому, визначаючи розмір судового збору, який позивачу необхідно доплатити за звернення до суду з даним позовом, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява містить чотири вимоги немайнового характеру, а тому при зверненні до суду позивачу слід було сплатити судовий збір у розмірі 8408,00 грн., проте останнім було надано до позовної заяви платіжне доручення про сплату судового збору лише в сумі 4204,00 грн. як за дві вимоги немайнового характеру. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позовна заява містить чотири вимоги немайнового характеру за які йому необхідно сплатити суму судового збору у розмірі 8408,00 грн., оскільки вказані вимоги є пов`язані між собою підставою їх виникнення. Вирішуючи питання щодо правомірності вказаних висновків суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: - визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; - визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; - визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Положеннями ст. 172 КАС України врегульовано, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Приписами ч. 1 ст. 4 визначено, що похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо), як спосіб усунення наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності, є однією вимогою. Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 12 листопада 2019 у справі № 640/21330/18, від 5 червня 2020 року у справі № 280/5161/19, від 05 лютого 2021 року у справі № 400/2863/19 та інших. Як вбачається зі змісту позовної заяви та встановлено судом апеляційної інстанції, позивач просив суд: 1) визнати незаконним та скасувати рішення (лист) ГУ ДПС у Київській області від 12.11.2019 вих.№7535/10/10-36-54-08 в якому позивачу вказувалось про те, що ТОВ «Вітаполіс» не є платником ПДВ з 18.11.2016, а тому не повинно подавати декларацію з ПДВ за жовтень 2019 року згідно п. 184.6 ст. 184 Податкового кодексу України; 2) визнати незаконними дії виконуючого обов`язки начальника Києво - Святошинського управління ГУ ДПС у Київській області Дмитрієва І.В., які полягають у підписанні ним рішення (листа) від 12.11.2019 №7535/10/10-36-54-08. 3) визнати незаконною бездіяльність ГУ ДПС у Київській області, яка полягає у незбирані, невнесенні, необробці та незберіганні інформації з одержаної податкової декларації з ПДВ за звітний (податковий) період календарний місяць жовтень 2019 року з додатками та доповненнями до неї ТОВ «Вітаполіс». 4) зобов`язати ГУ ДПС у Київській області внести до баз даних інформацію з одержаної податкової декларації з ПДВ ТОВ «Вітаполіс» за звітний (податковий) період календарний місяць жовтень 2019 року з додатками та доповненнями до неї. Отже, зі змісту зазначених позовних вимог слідує, що позовні вимоги про визнання незаконним рішення ГУ ДПС у Київській області від 12.11.2019 вих.№7535/10/10-36-54-08, а також про визнання протиправними дій в.о. начальника Києво - Святошинського управління ГУ ДПС у Київській області щодо підписання зазначеного листа не створюють одна до іншої передумов для застосування способів захисту порушеного права. При цьому, колегія суддів зазначає, що фактично зі змісту позовної заяви слідує, що фактично вимога позивача визнати незаконними дії виконуючого обов`язки начальника Києво - Святошинського управління ГУ ДПС у Київській області є фактично підставою для визнання незаконним та скасування рішення (лист) ГУ ДПС у Київській області від 12.11.2019 вих.№7535/10/10-36-54-08. Проте, з огляду на те, що у прохальній частині позову вони заявлені позивачем як окремі позовні вимоги, то відповідно, суд першої інстанції зобов`язаний надавати кожній з цих позовних вимог правову оцінку окремо, зокрема (з урахуванням підстав позову) як наявності компетенції у вказаної особи щодо підписання відповідного рішення (листа), так і питанню відносно того, чи може зазначений лист (рішення) ГУ ДПС у Київській області вважатись повідомленням контролюючого органу про відмову у прийнятті поданої платником податків податкової декларації. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що судовий збір за кожну з цих позовних вимог позивач повинен сплачувати окремо. Аналогічно, колегією суддів встановлено, що фактично підставою для визнання незаконною бездіяльності ГУ ДПС у Київській області, позивач вказує те, що рішення (лист) ГУ ДПС у Київській області від 12.11.2019 вих.№7535/10/10-36-54-08 не може вважатись повідомленням контролюючого органу про відмову у прийнятті поданої платником податків податкової декларації, у зв`язку з чим, позивач стверджує, що податкова декларація за жовтень 2019 року вважається прийнятою. Водночас, зазначені позивачем обставини не свідчать про те, що ці вимоги створюють одна відносно іншої передумови для застосування способів захисту порушеного права. Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що вимога про визнання незаконною бездіяльності ГУ ДПС у Київській області, яка полягає у незбирані, невнесенні, необробці та незберіганні інформації з одержаної податкової декларації з ПДВ за звітний (податковий) період календарний місяць жовтень 2019 року з додатками та доповненнями до неї ТОВ «Вітаполіс» є передумовою для відновлення порушених прав позивача шляхом зобов`язання ГУ ДПС у Київській області внести до баз даних інформацію з одержаної податкової декларації з ПДВ ТОВ «Вітаполіс» за звітний (податковий) період календарний місяць жовтень 2019 року з додатками та доповненнями до неї. Колегія суддів наголошує, що позивач помилково ототожнює похідні позовні вимоги із вимогами, які є способом усунення наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності, що оскаржуються та відповідно є з останніми однією вимогою, оскільки визнання судом протиправними акта, дій чи бездіяльності створює передумови для застосування відповідного захисту порушеного права. Отже, з огляду на встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем було заявлено три позовні вимоги немайнового характеру, а не чотири як то було помилково встановлено судом першої інстанції. У свою чергу, колегія суддів зазначає, що ч. 2 ст. 132 КАС України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Так, Законом України від 8 липня 2011 року «Про судовий збір» № 3674-VI врегульовано правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору (далі - Закон № 3674-VI). Частиною 1 ст. 4 цього Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою підприємцем судовий збір встановлюється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання апеляційної скарги - у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (підпункти 1, 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI). Відповідно до частини третьої статті 6 Закону № 3674-VI у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Законом України «Про державний бюджет на 2020 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб визначено на рівні 2102,00 грн. Оскільки ТОВ «Вітаполіс» у позовній заяві було об`єднано фактично три вимоги немайнового характеру, то розмір судового збору, який позивач повинен був сплатити звертаюсь з даним позовом складає 6306,00 грн. Таким чином, висновки суду першої інстанції, що позивачу слід було сплатити судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 8408,00 грн., а також про те, що не доплачена сума судового збору складає 4204,00 грн. є помилковими. Отже, оскільки вимоги ухвали суду від 05 червня 2020 року про необхідність усунення позивачем недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: оригіналу платіжного документу, що свідчить про доплату судового збору у розмірі 4204,00 грн. не є законними, колегія суддів визнає обґрунтованими доводи апелянта, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви позивачу. З огляду на викладені обставини, за наслідком розгляду апеляційної скарги, враховуючи встановлені обставини справи та наведені норми законодавства, колегія суддів дійшла висновку що, недотримання судом першої інстанції норм процесуального права мало наслідком прийняття незаконного рішення про залишення позовної заяви без руху та у подальшому її повернення позивачу. Відповідно до ст. 320 КАС України - підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Отже, оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що недоліки позовної заяви позивач може усунути шляхом подання до суду оригіналу платіжного документу, що свідчить про доплату судового збору у розмірі 4204,00 грн., висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви з підстав неусунення позивачем недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк є передчасним, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає за необхідне таку ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 242, 308, 311-313, 320-322, 325, 328-329 КАС України суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітаполіс" задовольнити. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді: О.О. Беспалов В.Ю. Ключкович