Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/15934/21

Справа № 127/15934/21 Провадження № 33/801/641/2021 Категорія: Головуючий у суді 1-ї інстанції Дернова В. В. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 вересня 2021 року м. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Войтко Ю. Б., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 23 липня 2021 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 44-3 КУпАП, встановив: Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 23 липня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, а також стягнуто з нього на користь держави судовий збір в сумі 454 грн. 00 коп. Відповідно до обставин, встановлених судовим рішенням 30.04.2021 близько 22.20 год. ОСОБА_1 здійснив розміщення відвідувачів у хостелі, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушив вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами та доповненнями). Оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, а тому слід накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень. ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки не погоджується із зазначеною постановою, вважає, що розгляд цієї справи судом першої інстанції було проведено упереджено, так судом не взято до уваги обставини, що мають значення для повного та об`єктивного вирішення справи, висновки суду є однобічними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та доказам, які містяться в матеріалах справи, в зв`язку з чим просить оскаржувану постанову скасувати та провадження у справі відносно нього закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не є безпосереднім суб`єктом, що здійснював згадану в протоколі діяльність, тому в розумінні ст. 44-3 КУпАП не є суб`єктом вказаного правопорушення, що відповідно виключає можливість притягнення останнього до адміністративної відповідальності. Посилаючись на п.п.15 п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого на території України на період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи, а саме забороняється: зокрема, діяльність закладів, що надають послуги з розміщення (крім готелів, санаторно-курортних закладів, установ і закладів, які надають соціальні послуги, реабілітаційних установ для осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, а також стаціонарних відділень первинного та складного протезування протезно-ортопедичних підприємств, що належать до сфери управління Міністерства соціальної політики), вважає, що вказана вище заборона, порушення якої ставиться йому у вину, стосується саме суб`єктів господарювання як учасників господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 55 ГК України). В той же час матеріали справи не містять жодного доказу здійснення ОСОБА_1 господарської діяльності щодо надання послуг з розміщення, що спростовує висновки суду першої інстанції щодо його винуватості. Також зазначає, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, які надійшли до суду, відсутні будь-які докази існування будь-якого закладу за адресою: м. Вінниця, вул. Г. Арабея, буд. 42, та відношення ОСОБА_1 до нього. Так, єдиним доказом є незрозумілий відеозапис, зі змісту якого неможливо встановити ні адреси закладу, ні часу вчинення адміністративного правопорушення, ні встановлення факту проживання в цьому закладі осіб, та відповідно здійснення господарської діяльності ОСОБА_1 . Договір оренди від 01.01.2020 на який суд першої інстанції посилається як на доказ його винуватості, був наданий ним особисто для огляду виключно як підставу підтвердження законності перебування в цьому приміщенні, яким він користується лише для власних потреб, і аж ніяк не для здійснення господарської діяльності з розміщення, як про це зазначає місцевий суд. Звертає увагу, що працівниками поліції не долучено жодного фото, відеодоказу розміщення відвідувачів, пояснення відвідувачів про наявність яких необхідно зазначати в протоколі про адміністративне правопорушення, крім того під час складення протоколу працівниками поліції не встановлено особи відвідувачів, яким нібито надавались послуги 30.04.2021 по розміщенню в хостелі. Отже вважає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, без наявних інших належних доказів, які б підтверджували обставини, викладені в ньому, не є беззаперечним доказом на підтвердження його вини. Однак, всі вищевказані доводи суд першої інстанції залишив без уваги, що призвело до помилкового вирішення справи. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 суду пояснив, що до того дня коли працівники поліції прийшли в хостел, він вже декілька місяців проживав там, оскільки йому не було куди їхати в період пандемії. Свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що проживав в хостелі з березня 2021 року. Працівників поліції не бачив в хостелі. Йому не було де проживати. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 який підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити, пояснення свідків, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. За змістом ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності, а положеннями ст. 245 цього ж Кодексу визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З аналізу ст. ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КпАП України). Ч. 1 ст. 443 КУпАП («Порушення правил щодо карантину людей») передбачена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України«Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - Постанова) залежно від епідемічної ситуації на території України в цілому або на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) встановлюється «зелений», «жовтий», «помаранчевий» або «червоний» рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19. «Зелений», «жовтий» та «помаранчевий» рівні епідемічної небезпеки визначаються керівником робіт з ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, пов`язаної із поширенням на території України COVID-19, за результатами щоденної оцінки відповідних ознак епідемічної небезпеки. Інформація про зазначені рівні розміщується на офіційному інформаційному порталі Кабінету Міністрів України та веб-сайті Міністерства охорони здоров`я. У відповідності до ст. 41 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України. Стаття 44-3 КУпАП за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює норму ст. 44-3 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння. Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 230 від 22.03.2021 року, у редакції, чинній станом на 30.04.2021 року) з 24 лютого 2021 року заборонялася діяльність закладів, що надають послуги з розміщення (крім готелів, санаторно-курортних закладів, установ і закладів, які надають соціальні послуги, реабілітаційних установ для осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, а також стаціонарних відділень первинного та складного протезування протезно-ортопедичних підприємств, що належать до сфери управління Міністерства соціальної політики, дитячих закладів оздоровлення та відпочинку). Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Як встановлено судом першої інстанції з Договору оренди від 01 січня 2020 року, укладеного між громадянином України ОСОБА_4 (надалі «Орендар») та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (надалі «Орендодавець»), Орендодавець передає в оренду Орендарю, а Орендар приймає в строкове платне користування Об`єкт нерухомості: 2-й поверх нежитлового приміщення, загальною площею 155 кв.м, розташованого в АДРЕСА_2 (надалі «Приміщення») (п.1.1.); Орендодавець передає Приміщення Орендарю для використання для облаштування хостела (п.1.7.); строк користування Приміщенням дорівнює строку дії Договору та складає 2 роки 11 календарних місяців, і обраховується з 01 січня 2020 року (п.4.1.). Отже, у розумінні чинного законодавство діяльність хостелу з надання послуг на проживання є господарською діяльністю. Враховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що ОСОБА_1 винуватий у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 23 липня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 44-3 КУпАП, залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя апеляційного суду Ю. Б. Войтко