Постанова Львівський апеляційний суд № 463/5622/16-ц

Справа № 463/5622/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Гирич С.В. Провадження № 22-ц/811/2930/18 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. 22-ц/811/2928/18 Категорія:43 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 серпня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді Шандри М.М. суддів: Левика Я.А., Савуляка Р.В. секретаря: Скакун І.А. за участю: ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представника ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - ОСОБА_7 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 24 жовтня 2018 року та на окрему ухвалу Личаківського районного суду м.Львова від 24 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 до ОСОБА_1 , треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція у Львівській області, Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні нерухомим майном та відшкодування завданої шкоди, ВСТАНОВИЛА: Позивачі звернулися до суду із позовом до відповідача, третіх осіб про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні позивачами належним їм на праві приватної власності майном в будинку АДРЕСА_1 шляхом знесення або приведення у відповідність до вимог проектної документації збудовану квартиру АДРЕСА_2 , виконання вимог проекту щодо ремонту під`їзду та фасаду будинку; зобов`язання відповідача у випадку використання належного на праві власності житла як об`єкта оренди, дотримуватись вимог правил проживання в багатоквартирних будинках та укладати договори відповідно до вимог закону; стягнення матеріальних збитків, понесених позивачами протягом 2013-2016 років у сумі 60 000 гривень (по 10 000 гривень кожному позивачу); стягнення з відповідача завданої позивачам моральної шкоди в сумі 120 000 гривень (по 20 000 гривень кожному позивачу); стягнення з відповідача судових витрат. Первинні позовні вимоги мотивували тим, що відповідач здійснила надбудову квартири АДРЕСА_3 на 4 поверсі та квартири АДРЕСА_4 , отримавши згоду позивачів на проведення реконструкції. За змістом дозволу відповідач зобов`язувався: здійснити будівельні роботи згідно з проектною документацією, провести оздоблювальні роботи на фасаді у надбудованих поверхах, привести його у відповідність до фасаду всього будинку, провести ремонт в під`їзді на новозбудованих сходових клітках, сходах. Проте вважають, що відповідачем вказані вимоги виконано не було, були допущені аварійні ситуації. Після прийняття квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 в експлуатацію відповідач у встановленому законом порядку не зареєструвала нерухомість, у зв`язку із чим право власності на новостворене майно у відповідача не виникло. Незважаючи на це, відповідач стала здавати вказані квартири в оренду, розмістила оголошення у пресі, влаштувала у квартирах хостел, внаслідок чого для позивачів створені незручності у проживанні і користуванні своєю власністю. Окрім того, відповідач не сплачує комунальні послуги, отримує прибуток від оренди приміщень. Позивачі вважають, що такі дії відповідача та дії невідомих осіб створюють перешкоди у користуванні власним житлом. Також, в листопаді 2016 року відповідач без дозволу, самовільно розпочала будівельні роботи з реконструкції квартир. Внаслідок вказаних подій у стіні будинку утворилась тріщина, завалено приміщення загального користування першого поверху будівельними матеріалами та сміттям, пошкоджено майно позивачів, створено незручності у пересуванні у під`їзді. Позивачі зазначають, що квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 не відповідають проектній документації, змінено розміщення капітальних несучих стін, якість матеріалів, конструкцію даху, водостічних труб, конструкцію та розташування коминів, тобто змінено окремі конструктивні елементи житлової будівлі, що впливає на їх міцність і безпечність, ринкову вартість квартир позивачів. Здійснюючи будівельні роботи, які є самочинним будівництвом, в багатоквартирному житловому будинку, відповідач діяла без дозволу місцевого органу влади та порушуючи інтереси позивачів. Посилаючись на положення ст.391 ЦК України, позивачі вимагають усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном шляхом знесення неправомірно збудованих споруд та припиненням ремонтних робіт, в квартирах АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 . Вважають, що дії відповідача створили їм фізичний та душевний дискомфорт, постійні переживання, відчуття тривоги за свої помешкання та будівлю, відчуття небезпеки за життя своє та родини, змусили змінювати розпорядок дня, витрачати особистий додатковий час на прибирання під`їзду, прибудинкової території, витрачати час та зусилля на звернення в органи влади та суд, чим завдано моральну шкоду, обсяг якої оцінюють в розмірі по 20000 грн кожному з позивачів та матеріальну шкоду по 10000 грн кожному з позивачів, яку просять стягнути з відповідача. Ухвалою суду від 11 червня 2018 року закрито провадження у справі за позовними вимогами ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 до ОСОБА_1 , треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція у Львівській області, Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради про визнання недійсним одностороннього правочину без згоди позивачів на проведення надбудови відповідачем; усунення перешкод в користуванні та розпорядженні позивачами належним їм на праві приватної власності майном в будинку АДРЕСА_1 шляхом знесення або приведення у відповідність до вимог проектної документації в частині збудованої квартири АДРЕСА_3 . Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 27 листопада 2018 року скасовано заходи забезпечення позову ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 до ОСОБА_1 , треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція у Львівській області, Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні нерухомим майном та відшкодування завданої шкоди в частині заборони відповідачу вчиняти певні дії, а саме: проводити будівельні та ремонтні роботи в квартирі за АДРЕСА_5 , застосованих ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 07 грудня 2016 року у справі №463/5622/16-ц. Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 24 жовтня 2018 року позов задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди позивачам ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 в користуванні та розпорядженні позивачами належним їм на праві приватної власності майном в будинку АДРЕСА_1 шляхом демонтажу самочинно реконструйованої частини приміщень мансардного поверху квартири АДРЕСА_4 , привівши квартиру АДРЕСА_4 у відповідність до робочого проекту «Проект реконструкції квартири АДРЕСА_6 з будівництвом квартир на 4-му та мансардному поверхах за рахунок горища в житловому будинку АДРЕСА_1 ». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 1541,6 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 судові витрати в розмірі 1541,6 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 1541,6 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 судові витрати в розмірі 1541,6 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 судові витрати в розмірі 1541,6 грн. Рішення суду в частині задоволення позову оскаржила ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що у 2004 році вона у встановленому законом порядку одержала дозвіл на надбудову мансардного поверху над квартирою та АДРЕСА_7 із наданням згоди власників квартир в будинку. Вказує, що у 2009-2010 роках новозбудовані квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 були здані в експлуатацію, що підтверджується відповідними документами. Зазначає, що у листопаді 2016 року відповідачкою було засклено частину тераси квартири АДРЕСА_2 , що не потребує дозволів сусідів чи інших документів дозвільного характеру, а реконструкції вказаної квартири вона не проводила. Посилається на те, що під час розгляду клопотання про призначення судом судової будівельної експертизи було порушено принцип змагальності сторін на положення ст. 143 ЦПК України (в редакції до 15.12.2017). Вважає, що висновок експерта № 44/18 від 05.06.2018 не заперечує, а підтверджує висновок експертизи № 1777 від 09.11.2017 в частині відсутності підтвердження втручання в несучі конструкції будинку, інженерні конструкції та комунікації під час здійснення будівельних робіт у квартирі АДРЕСА_2 . Крім цього, посилається на те, що позивачі не надали суду належні та допустимі докази про те, що їхньому праву власності та законному володінню загрожує небезпека внаслідок дій (бездіяльності) з боку відповідача. Просить рішення суду в частині задоволення позову скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, в решті рішення суду залишити без змін. Також просить скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 07.12.2016. Окремою ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 24 жовтня 2018 року про виявлені порушення законодавства та недоліки в діяльності юридичних та фізичних осіб при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 до ОСОБА_1 , треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція у Львівській області, Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні позивачами належним їм на праві приватної власності майном в будинку АДРЕСА_1 шляхом знесення або приведення у відповідність до вимог проектної документації в частині збудованої квартири АДРЕСА_2 повідомлено Личаківську районну адміністрацію Львівської міської ради та Личаківську об`єднану Державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області для усунення виявлених судом недоліків та порушень законодавства з метою запобігти їх повторенню. Окрему ухвалу оскаржила ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що у суду першої інстанції не було підстав для постановлення окремої ухвали у даній справі. Вважає, що окрема ухвала постановлена судом на підставі виключно припущено позивачів, головуючого у справі. В матеріалах справи немає жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували будь-яку з обставин, що встановлено судом. Просить окрему ухвалу суду скасувати. У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 апеляційні скарги підтримали, покликаючись на доводи, викладені у скарзі. ОСОБА_3 , та представник позивачів ОСОБА_9 просили апеляційні скарги залишити ьез задоволення, з мотивів, викладених у відзивах на скарги. Інші учасник справи в судове засдання не з`явилися, були належним чином повідомлені про час та місце розгду справи, тому розгляд справи проводиться в їх відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення з таких підстав. Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України). Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що судові рішення таким вимогам відповідають. Як убачається із копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.8 том 1), ОСОБА_10 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_8 . Як вбачається із копії свідоцтва про шлюб (а.с.83 том 2), ОСОБА_6 є дружиною ОСОБА_11 та згідно копії відмітки у паспорті ОСОБА_6 (а.с.82 том 2), остання зареєстрована в квартирі за адресою: АДРЕСА_8 , а отже є співвласником спірної квартири та особою, яка проживає у цій квартирі, а тому вправі вимагати усунення порушення прав власника та не чинити перешкод у користуванні вказаною квартирою. Відповідно до копії свідоцтва про право власності на квартирну (а.с.9 том 1), власниками квартири за адресою: АДРЕСА_9 до липня 2010 року були ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 . Як убачається із копії витягу з Державного реєстру речових правна нерухоме майно (а.с.10 том 1), на даний час власником квартири за адресою: АДРЕСА_9 є ОСОБА_5 . Згідно копії свідоцтва про право власності на квартирну (а.с.11 том 1), власниками квартири за адресою: АДРЕСА_10 є ОСОБА_16 , ОСОБА_4 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 . Згідно копії свідоцтва про право власності на квартирну (а.с.12 том 1), власником квартири за адресою: АДРЕСА_11 є ОСОБА_4 . Згідно копії витягу з Державного реєстру речових правна нерухоме майно (а.с.79 том 2), власником квартири за адресою: АДРЕСА_12 є ОСОБА_8 . Як вбачається із інформаційної довідки (а.с.48 том 1), відповідач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_13 . Судом також установлено, що відповідач здійснила надбудову квартири АДРЕСА_3 на 4 поверсі та квартири АДРЕСА_4 , що стверджується зокрема копією рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №786 від 06.08.2004 (а.с.136 том 1), яким дозволено ОСОБА_20 виступити замовником реконструкції квартири АДРЕСА_6 з будівництвом квартири на 4-му поверсі та мансардному поверсі за рахунок горища у житловому будинку АДРЕСА_1 . Згідно із свідоцтвом (а.с.132 т. 1), на підставі акту готовності об`єкта до експлуатації від 01.09.2009 (а.с.138-139 т. 1) інспекцією ДАБК у Львівській області було засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта, а саме: житлові квартири, збудовані на 4-му поверсі та мансардних поверсі житлового будинку загальна площа квартира АДРЕСА_3 122,3 кв.м., загальна площа квартири АДРЕСА_2 208,3 кв.м. На підставі наказу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 03.03.2010 №318-Ж-Л (а.с.133 т. 1) відповідачу було видано свідоцтво на квартиру за адресою: АДРЕСА_14 , загальною площею 208,3 кв.м, та свідоцтво на квартиру за адресою: АДРЕСА_15 , загальною площею 122,3 кв.м. Як убачається із інвентаризаційної справи на квартиру АДРЕСА_4 , після завершення реконструкції було виготовлено поверхневий план мансарди-1 та мансарди-2, які фактично відповідали проекту реконструкції квартири АДРЕСА_6 з будівництвом квартир на 4-му поверсі та мансардному поверсі житлового будинку, частина якого знаходиться у матеріалах інвентаризаційної справи. Відповідно до ст. 100 ЖК УРСР виконання наймачем робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребують отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується. Виконання робіт, визначених частиною першою цієї статті, внаслідок яких змінюється площа, кількість чи склад приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду, допускається за письмовою згодою наймодавця (орендодавця), якщо інше не передбачено договором найму (оренди). Судом також установлено, що у 2016 відповідачем проведено реконструкцію квартири АДРЕСА_2 , що не передбачено РП Проект реконструкції квартир АДРЕСА_16 , АДРЕСА_6 з будівництвом квартир на 4-ому та мансардному поверхах за рахунок горища у житловому будинку АДРЕСА_1 . Вказана конструктивна зміна проектного рішення призвела до зміни загальної площі квартири АДРЕСА_2 в порівнянні з проектним до збільшення на 8,9 кв.м, в порівнянні з обмірами БТІ від 03.04.2017до збільшення на 9,2 кв.м. Зокрема розміри тераси до проведення робіт з реконструкції становили 6,54м на 5,50 м, площею 36 кв.м, а після реконструкції 5,55м на 3,21 м, площею 18 кв.м. Інша частина тераси кв.10 виконана як лоджія, з перекриттям з дерев`яних конструкцій і оформленням скління з металопластикових конструкції на цегляній кладці При проведенні робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_2 проектна ненесуча перегородка з гіпсокартону переміщена вправо до сходів і конструктивно замінена на не несучу перегородку з піноблоку. Даний вид робіт не пов`язаний зі змінами (збільшення чи зменшення) житлової або допоміжної площ, виконаний без порушення несучих конструкцій і відноситься до перепланування. Сходи на мансардний поверх (мансарда-1, мансарда-2) виконані.При проведенні робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_2 виконано збільшення будівельного об`єму приміщення квартири (влаштоване дерев`яне перекриття над частиною проектованої тераси площею 14,7 кв.м.), що не передбачено РП Проект реконструкції квартир АДРЕСА_16 , АДРЕСА_6 з будівництвом квартир на 4-ому та мансардному поверхах за рахунок горища у житловому будинку АДРЕСА_1 , що стверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи №1777 від 09 листопада 2017 року (а.с. 180-187 т.1) . Відповідно до висновку експертів за результатами проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 12.11.2020 № 1701/19-22 для влаштування даху по осі «В» підмурована зовнішня стіна із семи рядів цегли (висота цегляної кладки орієнтовно 55 см том й, а.с.104). По осі «3» були нарощені димлвентиляційні канали цегляною кладкою з 5 рядів цегли (том 1, а.с.104). По осі «1» були нарощені димовернтиляційні канали цегляною кладкою з 11 рядів цегли (орієнтовна висота нарощення 85 см (том 1, а.с.104). Нарощені канали утеплені пінопластом. Нарощування вентканалів привело до збільшення навантаження на стіни. Збільшення навантаження на 1м/п цегляної кладки по осі «1» становить: 1 700 кг/м3 х 0,38 м х 0,85 м + 555 кг/м. На стінах по осях «1» та «3» були нарощені димовентиляційні канали цегляною кладкою, а отже було втручання в вентиляцію, яка належить до інженерного обладнання будинку. По осі «В» підмурована зовнішня стіна (а.с.131-138 т.4). Вищезаанчений висновок проведено експертами ОСОБА_21 (стаж експертної роботи з березня 2011року), ОСОБА_22 (стаж експертної роботи з 2011 року), які попереджені про кримінальну відповідальність за ст..384 та 385 КК України за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків. Екпертами проводилось обстеження об`єктів судового дослідження - житлового будинку АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 цього ж будинку в присутності ОСОБА_1 , ОСОБА_16 , представниці позивачів ОСОБА_7 . Дослідження проводилось методом зіставлення даних візуально-інструментального обстеження і наданої технічної документації з вимогами нормативних документів, чинних в галузі будівництва, чинними на час проведення дослідження. Підстав для визнання висновку експертів за результатами проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 12.11.2020 № 1701/19-22 неналежним, недопустимим доказом, не встановлено. Рецензія на висновок експертів за результатами проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 1701/19-22 від 12.11.2020, проведена ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива», не може бути належним доказом по справі, оскільки не передбачена нормами ЦПК України. Ураховуючи наведене, суд першої інтсанії встановивши, що виконання відповідачем робіт з реконструкції тераси привело до підняття зовнішніх стін квартири, що потягло за собою підняття рівня димових та вентиляційних каналів, влаштування додаткового даху над терасою, що привело до зміни конструкції даху, прийшов до правильного висновку про те, що виконані роботи відповідачем з реконструкції квартири АДРЕСА_2 проведені всупереч вимогам закону, без розроблення у встановленому законом порядку проекту реконструкції, отримання згоди інших власників квартир у будинку та дозволу на ведення будівельних робіт, є самочинним будівництвом, а доводи відповідача про те, що такі роботи в силу вимог ст. 100 Житлового кодексу УРСР не відносяться до реконструкції, і не потребують розроблення проекту та згоди всіх інших мешканців будинку є необґрунтованими. Тому позовні вимоги в частині зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди позивачам в користуванні та розпорядженні належним їм майном в будинку АДРЕСА_1 шляхом демонтажу самочинно реконструйованої частини приміщень мансардного поверху квартири АДРЕСА_4 , привівши квартиру АДРЕСА_4 у відповідність до робочого проекту «Проект реконструкції квартири АДРЕСА_16 , АДРЕСА_6 з будівництвом квартир на 4-тому та мансардному поверхах за рахунок горища в житловому будинку АДРЕСА_1 » є підставними та підлягають до задоволення. Доводи апеляційної скарги про те, що суд вирішив питання про права та інтереси ОСОБА_23 , якому з 2017 належить частина квартири АДРЕСА_4 , не заслуговують на увагу, з огляду на те, що реконструкція квартири проведена відповідачем самочинно. Згідно із ч.1, 6 ст. 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню. Отже, окрема ухвала є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду порушення законності, а також приичини та умови, що цьому сприяли. Окрема ухвала як форма реагування на виявлені порушення вимог законодавства та інструмент для їх усунення має бути законною і обґрунтованою, відповідати вимогам до судового рішення. Встановивши під час розгляду справи факт здійснення відповідачем самочинного будівництва за адресою АДРЕСА_14 , про що мешканці квартир у цьому будинку вчасно повідомили ЛКП-503 м. Льовва, порушення ЛКП-503 м.Львова щодо нарахування оплати за комунальні послуги відповідачу до 01.01.2017, наявність спору між сторонами у справі щодо належного виконання відповідачем зобов`язань за договором № 2 (а.с.137 том 1), укладеним між ОСОБА_1 та відділом житлового господарства Личаківської районної адміністрації, в частині здійснення відповідачем ремонту сходової клітки та фасаду будинку, суд першої інстанції повідомив про виявлені порушення законодавства Личаківську районну адміністрацію Львівської міської ради для усунення виявлених недоліків та порушень законодавства з метою запобігти їх повторенню. Суд першої інстанції виходив також із встановленого в ході судового розгляду факту, що відповідач ОСОБА_1 здавала належні їх квартири в оренду, що стверджується записами камер відеоспостережень, не здійснюючи при цьому реєстрацію договорів оренди, про що повідомлено Личаківську об`єднану Державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львіввській області. Окрема ухвала суду належно мотивована і постановлена на підставі встановлених судом обставин, відповідає вимогам ст. 262, 263 ЦПК України, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, а судоіе рішення без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 24 жовтня 2018 року та окрему ухвалу Личаківського районного суду м.Львова від 24 жовтня 2018 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено:03.09.2021. Головуючий Судді