Постанова Кропивницький апеляційний суд № 405/4959/19

ПОСТАНОВА Іменем України 26 серпня 2021 року м. Кропивницький справа № 405/4959/19 провадження № 22-ц/4809/1043/21 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді: Черненка В.В. суддів: Єгорової С.М., Чельник О.І. секретар Гончар В.В. учасники справи: ОСОБА_1 представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19.03.2021, суддя Шевченко І.М., по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Кропивницька міська рада про встановлення порядку користування земельною ділянкою, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Кропивницька міська рада про встановлення порядку користування земельною ділянкою. На обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є власником 1/3 частини житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 , відповідно до договору дарування частини житлового будинку від 14.11.2007 року. Суміжним користувачем земельної ділянки, розташованої за вищевказаною адресою, є відповідач по справі. В березні місяці 2019 року вона звернулась до Міської ради міста Кропивницького Управління земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки та передачі 1/3 її частини у власність за адресою: АДРЕСА_1 . 14.03.2019 Міська рада м. Кропивницького надала відповідь, що можливість визначення в натурі та приватизації земельної ділянки під частиною будинку чинним законодавством не передбачено. Відповідач добровільно відмовляється вирішити спір щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою та встановити межі земельної ділянки в натурі. Просила суд встановити позивачу ОСОБА_1 порядок користування земельною ділянкою, яка перебуває у спільній частковій власності за адресою АДРЕСА_1 , відповідно до часток кожного із співвласників. Встановити межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що перебувають у власності ОСОБА_1 АДРЕСА_1 . Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27.09.2019 залучено до участі у справі ОСОБА_4 в якості співвідповідача. Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19.03.2021 позов задоволено частково. В апеляційній скарзі ставиться питання про часткове скасування рішення суду першої інстанції, у зв`язку з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначено зокрема, що суд першої інстанції не встановив дійсні обставини справи. Суд першої інстанції необґрунтовано визначив порядок користування земельною ділянкою відповідно до Варіанту №2 судової земельно-технічної експертизи № 278 від 03.07.2020. ОСОБА_1 просить визнати порядок користування спірною земельною ділянкою з урахуванням Висновку № 324 судової земельно-технічної експертизи від 22.04.2021 який підтверджує сталий порядок користування земельною ділянкою, та найбільш наближений до площ земельних ділянок, що припадають на частки співвласників. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 17.05.2021 по справі відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 07.06.2021 справу призначено до розгляду. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 05.08.2021 продовжено строк розгляду справи. До суду надано відзив на апеляційну скаргу від відповідачів, в якому заперечується проти задоволення апеляційної скарги. Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені доводи не спростовують висновків суду першої інстанції. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції встановив, що позивач є власником 1/3 частини житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 , відповідно до договору дарування частини житлового будинку від 14.11.2007 року. Суміжними користувачами земельної ділянки, розташованої за вищевказаною адресою, є відповідачі по справі. Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - 1/6 частка житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , на праві спільної часткової власності належать ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 11.12.2016 року № 901 - 1/6 частка вказаного житлового будинку, на праві спільної часткової власності належать ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 11.12.2016 року № 900 -1/3 частка цього будинку, на праві спільної часткової власності належать ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 11.12.2016 року №

899. Згідно витягу з про державну реєстрацію прав, 1/3 частка житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , на праві спільної часткової власності належать ОСОБА_1 на підставі договору дарування частини житлового будинку від 14.11.2007 року № 3-1697. Суд першої інстанції зазначив, що згідно рішення Товариського суду квартального комітету № 27 від 17.05.1964 року (а.с. 47) суд вирішив (мовою оригіналу): «Товарищеский суд решил оставить в пользование за гр. ОСОБА_5 преусадибный земельный участок 211,5 кв.м, а ОСОБА_6 423 кв.м. Выходом пользоваться совместным на переулки Донской и Северный. ОСОБА_7 самовольно построены сторонами вблизи жилого дома, как нарушающие санитарных правила подлежат снесению, гр. ОСОБА_5 на 211,5 кв.м, возможно построение сарая.» В матеріалах цивільної справи наявні викопіювання з плану будівельного кварталу АДРЕСА_2 , а саме: Фактичне користування (а.с. 43); Перший варіант поділу (а.с. 44); Другий варіант поділу (а.с. 45). В матеріалах інвентаризаційної справи (а.с. 50) міститься викопіювання з плану будівельного кварталу АДРЕСА_2 та акт від 07.02.1964 року (а.с. 51). У вищезазначеному рішенні Товариського суду квартального комітету № 27 від 17.05.1964 року відсутнє посилання на номер варіанту порядку користування земельною ділянкою і акту. Вищезазначені варіанти поділу земельної ділянки не містять каталогу координат поворотних точок меж земельної ділянки та її частин, що виділяються, а також відсутні прив`язки, що надали би змогу встановити межі та місце розташування земельної ділянки. Суд першої інстанції зазначив, що в судовому засіданні експертом ОСОБА_8 , надані пояснення з яких вбачається, що провести дослідження, щодо відповідності фактичного порядку користування та можливості встановлення порядку користування земельною ділянкою, виходячи з меж встановлених в рішенні Товариського суду квартального комітету № 27 від 17.05.1964 року та варіанту поділу, що міститься в інвентаризаційній справі № 14954809 не надається за можливе. Виходячи з фактичних меж та площі земельної ділянки, площа земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , що припадає на частки співвласників складає: ОСОБА_1 - 1/3 * 695,68 кв.м. = 231,89 кв.м.; ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - 2/3 х 695,68 кв.м. = 463,79 кв.м. Відповідно до встановленого фактичного порядку користування земельною ділянкою між співвласниками, що зображений на схемі в додатку Б, в користуванні ОСОБА_1 знаходиться частина земельної ділянки площею 285,68 кв.м. (41/100 ч.), що більше за належну на 53,79 кв.м (23/100 частину), а в користування ОСОБА_3 і ОСОБА_4 знаходиться частина земельної ділянки площею 410,00 кв.м (59/100 частин), що менше за належну на 53,79 кв.м (23/100) частин). Фактичний порядок користування не відповідає часткам співвласників у праві власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями. Суд першої інстанції прийняв до уваги встановлені обставини і дійшов висновку, що варіант №2 висновку експерта № 278 від 03.07.2020 року є найбільше наближений у співвідношенні до ідеальних часток сторін та враховує фактичне користування співвласниками спірної земельної ділянки, можливість всіх співвласників належно використовувати належні їм частки земельної ділянки. Справа розглядалась судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. За загальними положеннями ЦПК Українина суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Частиною 4 ст. 10 ЦПК Україниі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає. З матеріалів справи вбачається, що позивач є власником, згідно витягу з про державну реєстрацію прав, 1/3 частка житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування частини житлового будинку від 14.11.2007 року № 3-1697. Суміжними користувачами земельної ділянки, розташованої за вищевказаною адресою, є відповідачі по справі. Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - 1/6 частка житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , на праві спільної часткової власності належать ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 11.12.2016 року № 901 - 1/6 частка вказаного житлового будинку, на праві спільної часткової власності належать ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 11.12.2016 року № 900 - 1/3 частка цього будинку, на праві спільної часткової власності належать ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 11.12.2016 року №

899. Згідно рішення Товариського суду квартального комітету № 27 від 17.05.1964 року (а.с. 47) відповідно до якого суд вирішив (мовою оригіналу): «Товарищеский суд решил оставить в пользование за гр. ОСОБА_5 преусадибный земельный участок 211,5 кв.м, а ОСОБА_6 423 кв.м. Выходом пользоваться совместным на переулки Донской и Северный. ОСОБА_7 самовольно построены сторонами вблизи жилого дома, как нарушающие санитарных правила подлежат снесению, гр. ОСОБА_5 на 211,5 кв.м, возможно построение сарая.» В матеріалах цивільної справи наявні викопіювання з плану будівельного кварталу АДРЕСА_2 , де зазначене фактичне користування (а.с. 43) та визначені перший варіант поділу (а.с. 44) та Другий варіант поділу (а.с. 45). В матеріалах інвентаризаційної справи (а.с. 50) міститься викопіювання з плану будівельного кварталу АДРЕСА_2 та акт від 07.02.1964 року (а.с. 51). У вищезазначеному рішенні Товариського суду квартального комітету № 27 від 17.05.1964 року відсутнє посилання на номер варіанту порядку користування земельною ділянкою і акту. Вищезазначені варіанти поділу земельної ділянки не містять каталогу координат поворотних точок меж земельної ділянки та її частин, що виділяються, а також відсутні прив`язки, що надали би змогу встановити межі та місце розташування земельної ділянки. В судовому засіданні експертом ОСОБА_8 , надані пояснення відповідно до яких провести дослідження, щодо відповідності фактичного порядку користування та можливості встановлення порядку користування земельною ділянкою, виходячи з меж встановлених в рішенні Товариського суду квартального комітету № 27 від 17.05.1964 року та варіанту поділу, що міститься в інвентаризаційній справі № 14954809 не надається за можливе. Виходячи з фактичних меж та площі земельної ділянки, площа земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , що припадає на частки співвласників складає: ОСОБА_1 - 1/3 * 695,68 кв.м. = 231,89 кв.м.; ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - 2/3 х 695,68 кв.м. = 463,79 кв.м. Відповідно до встановленого фактичного порядку користування земельною ділянкою між співвласниками, що зображений на схемі в додатку Б, в користуванні ОСОБА_1 знаходиться частина земельної ділянки площею 285,68 кв.м. (41/100 ч.), що більше за належну на 53,79 кв.м (23/100 частину), а в користування ОСОБА_3 і ОСОБА_4 знаходиться частина земельної ділянки площею 410,00 кв.м (59/100 частин), що менше за належну на 53,79 кв.м (23/100) частин). Фактичний порядок користування не відповідає часткам співвласників у праві власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями. За клопотанням позивача, ухвалою суду від 04.02.2020 року у справі призначена судова земельно-технічна експертиза, провадження у справі зупинено. Відповідно до Варіанту 2 висновку експерта № 278 від 03.07.2020 пропонується надати ОСОБА_1 дві частини земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 на схематичному плані в додатку Г висновку експерта № 278 від 03.07.2020 року, зображені фіолетовим кольором, а саме: частину земельної ділянки площею 215,38 кв.м, яка обмежена замкненою лінією: 19`-18`-17`-16`-11`-12`-13`-14`-15`-8`-7`-6`-5`-4`-3`-2`-1`-23-24-25-1-2-3-4-5-6-7-8. Координати відповідних точок повороту меж та лінійні розміри зазначено частини земельної ділянки, зведені в таблиці 9 дослідницької частини висновку експерта; частину земельної ділянки площею 1,38 кв.м, яка обмежена замкненою лінією: 29`-28`-27`-26`-29`. Координати відповідних точок повороту меж та лінійні розміри зазначеної частини земельної ділянки, зведені у таблиці 10 в дослідницькій частині висновку експерта. Надати в користування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 частину земельної ділянки площею 448,66 кв.м, розташованої в АДРЕСА_1 , на схематичному плані в додатку Г висновку експерта № 278 від 03.07.2020 року, зображена синім кольором і обмежена замкненою лінією: 14-13-12-20`-21`-22`-23`-24`-25`-18`-17`-16`-11`-10`-9`-8`-7`-6`-5`-4`-3`-2`-1`-23-22-21-20-19-18-17-16-15-14. Координати відповідних точок повороту та лінійні розміри зазначеної частини земельної ділянки, зведені у таблиці 11 в дослідницькій частині висновку експерта. В спільне користування ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 надати дві частини земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 , на схематичному плані в додатку Г висновку експерта № 278 від 03.07.2020 року, зображені жовтим кольором, а саме: частину земельної ділянки площею 14,26 кв.м, яка обмежена замкненою лінією: 12`-11`-10`-9`-8`-15`-14`-13`-12`. Координати відповідних точок повороту та лінійні розміри зазначеної частини земельної ділянки, зведені у таблиці 12 в дослідницькій частині висновку експерта; частину земельної ділянки площею 16,00 кв.м, яка обмежена замкненою лінією 25`-24`-23`-22`-21`-20`-11-10-19`-18`-25`-28`-27`-26`-29`-28`-25`. Координати відповідних точок повороту та лінійні розміри зазначеної частини земельної ділянки, зведені у таблиці 13 в дослідницькій частині висновку експерта. Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Відповідно до ч. 1ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Згідно ч. 1 ст. 86 ЗК України, земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної планки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля, або споруда, розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Аналогічна позиція викладена і в пп. «г» п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16.04.2004 року, якою визначено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 року, згідно зі статтею 377 ЦК, а з часу внесення змін до статті 120 ЗК Законом України від 27 квітня 2007 року № 997-V - і згідно зі статтею 120 ЗК, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування. В разі переходу права власності на будівлі та споруди до кількох осіб право на земельну ділянку визначалось пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено в договорі відчуження останніх, а при переході, права власності на будівлі та споруди до фізичних або юридичних осіб, які не могли мати у власності земельні ділянки, до них переходило право користування земельною ділянкою. Відповідно до ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди. Відповідно до ст. 88 Земельного кодексу України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання у його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки. Згідно постанови пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 року № 7 у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з`ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір`я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. В разі неможливості перенесення співвласником господарських будівель і насаджень на надану в його користування частину ділянки суд має обговорити питання про відповідну грошову компенсацію. При пред`явленні вимог кожним з учасників спільної власності про встановлення порядку користування спільною земельною ділянкою суд може залишити в спільному користуванні лише ділянки, роздільне користування якими встановити неможливо. Згідно з п. 19 згаданої вище Постанови Пленуму Верховного Суду України у справах про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні сторонам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з`ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір`я. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. Звертаючись до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою, ОСОБА_1 до скарги були долучені докази, які до суду першої інстанції не надавались, зокрема - копія висновку експерта складеного за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 22.04.2021. Відповідно до положень частин першої, третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Апеляційний суд може встановлювати нові обставини лише у тому разі, коли їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність та допустимість доказів), які особа не мала можливості подати суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, чи неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або можуть бути перевіреними судом апеляційної інстанції доказами, які судом першої інстанції досліджувались із порушенням встановленого порядку. Надання особою, яка бере участь у справі, до суду апеляційної інстанції доказів, які вона без поважних причин не надала суду першої інстанції, виключає можливість їх прийняття і дослідження судом апеляційної інстанції та розцінюється як процесуальний недогляд або зловживання правом цієї особи. Така позиція узгоджується з висновками у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі 598/1109/18, від 12 лютого 2020 року у справі 493/1538/16-ц, від 19 грудня 2020 року у справі 752/7693/17. Отже, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги докази ОСОБА_1 , що були долучені до апеляційної скарги, оскільки остання не надала суду апеляційної інстанції доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від його волі. Встановлені обставини свідчать, що в апеляційній скарзі позивач просить визначити порядок користування спірною земельною ділянкою відповідно до висновку № 324 судової земельно-технічної експертизи від 22.04.2021, який не був предметом дослідження в суді першої інстанції, оскільки зазначений висновок зроблений після постановлення судового рішення. Тобто зазначений доказ, на який посилається позивач в апеляційній скарзі не є належним та допустимим на підтвердження доводів викладених в апеляційній скарзі. Приймаючи до уваги встановлені обставини, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами та суперечать фактичним обставинам справи та вимогам закону. Підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні. Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, рішення суду першої інстанції відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України залишається без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19.03.2021, залишити без змін. Повний текст постанови складено 03.09.2021. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених ст..389 ЦПК України. Головуючий: Судді