Постанова Дніпровський апеляційний суд № 199/8974/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7267/21 Справа № 199/8974/20 Суддя у 1-й інстанції - Подорець О. Б. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 вересня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого- судді Демченко Е.Л. суддів Куценко Т.Р., Пищиди М.М. розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 27 травня 2021 року по справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и л а: У грудні 2020 року акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк (далі АТ КБ ПриватБанк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи тим, що між АТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 07 листопада 2012 року було укладено договір б/н, відповідно до умов якого, останній отримав грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Зазначали, що ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява, разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та "Тарифами", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним і банком договір, про що свідчить його підпис у заяві. Вказували, що відповідно до п.п. 2.1.2.3, 2.1.2.4 договору відповідач надав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку, у зв`язку із чим в подальшому кредитний ліміт було збільшено до 16 000 грн. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 допустив порушення взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим станом на 02 листопада 2020 року виникла заборгованість у загальному розмірі 19 809,70 грн., яка складається з: заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 15 988,69 грн. та заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 3 821,01 грн., просили суд ухвалити рішення, яким стягнути заборгованість за кредитним договором без номеру від 07 листопада 2012 року, станом на 02 листопада 2020 року, у загальному розмірі 19 809,70 грн. Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 27 травня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ ПриватБанк, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач, підписуючи анкету-заяву, погодився, що анкета-заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг та зобов`язується виконувати їх вимоги; відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку Універсальна, отримавши яку відповідач активував та почав користування кредитними коштами банку, що свідчить про укладення між сторонами кредитного договору на умовах, визначених Умовами та Правилами надання банківських послуг. На підставі вказаної анкети-заяви відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку Універсальна, 55 днів пільгового періоду з № НОМЕР_1 , та 07 травня 2014 року встановлено початковий кредитний ліміт в розмірі 2 000 грн., який в подальшому було збільшено, що підтверджується випискою по рахунку відповідача. Відповідач після отримання картки за умовами укладеного з банком договору здійснив дії щодо проведення її активації та користування, фактично отримав та користувався кредитними коштами та здійснював часткове їх погашення, що свідчить про укладення сторонами кредитного договору, згоди з умовами кредитування та визнання заборгованості. При цьому, прострочене тіло кредиту це частина використаного кредитного ліміту або вся сума використаного кредитного ліміту, що на конкретну дату мало бути погашено відповідачем, але не погашено, або погашено частково, не у повному обсязі. Крім того, як вказує апелянт, за надання кредитних коштів, банк залишає за собою право нараховувати відсотки за користування кредитними коштами в порядку, передбаченому ст.ст.1046,1048 ЦК України, розмір яких визначений у Тарифах банку Універсальна, 55 днів пільгового періоду. Правом на надання відзиву на апеляційну скаргу АТ КБ ПриватБанк відповідач по справі не скористався. Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Зважаючи на те, що ціна позову у даній справі 19 809,70 грн. та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено, що 07 листопада 2012 року ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву. Відповідно до заяви, позичальник підтвердив, що підписана ним заява разом з Пам`яткою клієнта, «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами» складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві (а.с.19). Станом на 02 листопада 2020 року виникла заборгованість у загальному розмірі 19 809,70 грн., яка складається з: заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 15 988,69 грн. та заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 3 821,01 грн. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ ПриватБанк, суд першої інстанції виходив із недоведеності та необґрунтованості позовних вимог. Зазначав, що в обґрунтування права вимоги за кредитним договором, зокрема заборгованості за відсотками та простроченої заборгованості за користування кредитними коштами банк посилається на Тарифи з обслуговування кредитних карт Універсальна та Умови та Правила надання банківських послуг, розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms, як невід`ємні частини спірного договору, при цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи, Умови та правила розумів відповідач, з ними ознайомився та їх погодив, підписуючи анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент підписання заяви містили умови, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, оскільки залежить від волевиявлення і дій однієї сторони банку, яка може вносити відповідні зміни. Таким чином, оскільки відповідні Тарифи, Умови та Правила надання банківських послуг не були підписані позичальником, їх не можна розцінювати, як частину договору, укладеного між сторонами 21 лютого 2011 року; вказував, що у разі відсутності заборгованості за тілом кредиту не може бути нарахована і прострочена заборгованість за тілом кредиту. Крім того, вказав, що позивачем по справі не розкрито таке поняття як заборгованість за простроченим тілом кредиту, його правова природа та підстави не нарахування не передбачені Умовами та Правилами надання банківських послуг, що позбавляє суд можливості визначити відмінності між термінами і поняттями тіло кредиту та прострочене тіло кредиту, що, з урахуванням принципу юридичної визначеності, виключає підстави для покладення на споживача банківських послуг обов`язку по його поверненню. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції у зв`язку з наступним. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Колегія суддів звертає увагу на те, що АТ КБ «ПриватБанк» не довів факт погодження між сторонами процентної ставки за користування кредитом чи прострочення зобов`язання, оскільки на підтвердження цього банком було надано суду тільки виписку по рахункам, розрахунок заборгованості та анкету-заяву, у якій зазначено лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію, відомості про майновий стан та трудову діяльність (а.с.9-16,19, 56-61). При цьому, у вказаній анкеті-заяві відсутні дані про те, який тип картки виявив бажання оформити ОСОБА_1 , оскільки відповідні графи анкети-заяви пусті, зокрема строк її дії, розмір процентів за користування кредитом, погоджений сторонами, розмір процентів за прострочення виконання зобов`язання, пені та штрафних санкцій, передбачених за несвоєчасне погашення кредиту, тощо. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, заборгованості за простроченими відсотками, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: www.privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. Матеріали справи не містять доказів того, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач ОСОБА_1 , ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк». Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-16 цс 15 і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Колегія суддів вважає, що у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період з часу виникнення спірних правовідносин (07 листопада 2012 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (23 листопада 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які надав банк, відповідач розумів, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131 цс

19. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» посилається на те, що підписуючи анкету-заяву відповідач ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, а отже виявив згоду на укладення кредитного договору, проте Умови та Правила надання банківських послуг, витяг з тарифів банку, не містять підпису ОСОБА_1 , тому відсутні підстави вважати, що останній був ознайомлений із ними. Доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» про те, що банком надано достатньо доказів на підтвердження видачі відповідачу конкретної кредитної картки та користування наявними на ній кредитними коштами, а саме розрахунок заборгованості за спірним кредитним договором та виписку по рахункам ОСОБА_1 , є безпідставними, оскільки жодних доказів на підтвердження отримання відповідачем картки з кредитним лімітом до суду першої інстанцій АТ КБ «ПриватБанк» не надано, що було його процесуальним обов`язком відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України. Надаючи оцінку, долученій банком, виписці по картковим рахункам відповідача та довідкам про видачу кредитних карток та зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, колегія суддів вважає, що до вказаних доказів слід відноситися критично, через їх суперечливість, оскільки довідки, долучені банком, не мають істотних реквізитів документу, зокрема дати та часу їх складання, підпису уповноваженої особи, печатки банку. Згідно довідки про видачу кредитних карток вбачається, що 07 листопада 2012 року було відкрито картковий рахунок та надано кредитну картку з № НОМЕР_1 , при цьому зазначено, що термін її дії закінчився в серпні 2016 року, в той час як згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки з № НОМЕР_1 вбачається неодноразова зміна кредитного ліміту після закінчення терміну дії картки, в той час як згідно виписки по картковим рахункам вбачається, що фактичне користування відповідачем кредитною карткою припинилося саме в липні 2016 року, станом на червень 2019 року баланс карти позитивний, при цьому, з часу припинення користування вказаною картою, банком регулярно списувалися відсотки та неустойка, створюючи заборгованість. При цьому, інших доказів перевипуску картки з номером НОМЕР_1 на будь-яку іншу, із зазначенням нових реквізитів картки, банком не надано. При цьому, колегія зауважує, що докази того, що кредитна картка з реквізитами НОМЕР_1 була отримана саме на підставі анкети-заяви від 07 листопада 2012 року, а не будь-якого іншого кредитного договору матеріали справи не містять. Крім того, враховуючи, що в підписаних відповідачем документах відсутня регламентація складових частин поняття «прострочене тіло кредиту», яке згідно системного аналізу положень Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку та ч.1 ст.1054 ЦК України за своєю суттю є завуальованими відсотками за користування кредитними коштами, адже до нього входить плата за користування кредитом, а не, власне, надані позичальнику в користування кошти, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що прострочене тіло кредиту є складовою частиною саме фактично отриманих відповідачем кредитних коштів, а тому заборгованість за простроченим тілом кредиту та нараховані на зазначену суму відсотки до стягнення не підлягають. Таким чином, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення простроченого тіла кредиту та прострочених відсотків, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення і, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а заочне рішення суду має бути залишено без змін. Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк залишити без задоволення. Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 27 травня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 03 вересня 2021 року. Головуючий: Демченко Е.Л. Судді: Куценко Т.Р. Пищида М.М.