Постанова 4803 № 205/9470/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7719/21 Справа № 205/9470/20 Суддя у 1-й інстанції - Остапенко Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2021 рокуколегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого- судді Демченко Е.Л. суддів Куценко Т.Р., Макарова М.О. розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 04 березня 2021 року по справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и л а: У грудні 2020 року акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк (далі АТ КБ ПриватБанк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи тим, що між АТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 12 листопада 2013 року було укладено договір б/н, відповідно до умов якого, остання отримала грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Зазначали, що ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява, разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та "Тарифами", складає між нею і банком договір, про що свідчить її підпис у заяві. Вказували, що відповідно до п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору клієнт дає свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку, у зв`язку з чим в подальшому кредитний ліміт було збільшено до 15 000 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування карткового рахунку. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 допустила значне порушення взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим станом на 20 вересня 2020 року виникла заборгованість у загальному розмірі 18 713,16 грн., яка складається з: заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 14 297,59 грн., заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 4 415,57 грн., а тому просило суд ухвалити рішення, яким стягнути заборгованість за кредитним договором без номеру від 12 листопада 2013 року, станом на 20 вересня 2020 року, у загальному розмірі 18 713,16 грн. Заочним рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 04 березня 2021 року позов АТ КБ ПриватБанк задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 12 листопада 2013 року станом на 20 вересня 2020 року в розмірі 14 409,16 грн. з яких: 14 297,59 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту та 111,57 грн. заборгованість за простроченими відсотками за період з 03 травня 2018 року по 18 травня 2018 року. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Вирішено питання судових витрат. В апеляційній скарзі АТ КБ ПриватБанк, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить заочне рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким позов задовольнити, в іншій частині рішення суду залишити без змін. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, відмовляючи в позові в частині стягнення повної заборгованості за простроченими відсотками, не взяв до уваги, що відповідач особистим підписом засвідчила, що згодна, що анкета-заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, вона ознайомилася та згодна з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді; посилаючись на висновки, викладені у постановах Верховного Суду, зазначає, що закон не вимагає наявності підпису відповідача під публічно розміщеними Умовами та правилами надання банківських послуг, зважаючи на те, що договором, укладеним між сторонами є договір приєднання; вказує, що підписуючи анкету-заяву відповідач пройшов ідентифікацію в банку, повторне заповнення будь-яких анкет-заяв або підписання інших додаткових документів не вимагалося згідно процедури, затвердженої наказами по банку. Крім того. Вказує, що 03 травня 2018 року відповідачем було підписано довідку про умови кредитування (паспорт споживчого кредиту), в якій зокрема визначено процентну ставку в межах та поза межами пільгового періоду. Зокрема, згідно паспорту споживчого кредиту, сторони погодили процентну ставку у межах пільгового періоду, відсотків річних 0,01 %, процентну ставку за межами пільгового періоду, відсотків річних Універсальна 43,2% (3,6% на місяць), процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту 86,4%; Універсальна Голд 42% (3,5% на місяць), процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту 84%. Правом на надання відзиву на апеляційну скаргу АТ КБ ПриватБанк відповідач по справі не скористалася. Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Зважаючи на те, що ціна позову у даній справі 18 713,16 грн. та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині відмовлених позовних вимог, в іншій частині рішення не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом (стаття 367 ЦПК України). Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено, що 12 листопада 2013 року ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву. Відповідно до заяви, позичальник підтвердила, що підписана нею заява разом з Пам`яткою клієнта, «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами» складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві (а.с.10). Станом на 20 вересня 2020 року виникла заборгованість у загальному розмірі 18 713,16 грн., яка складається з: заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 14 297,59 грн., заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 4 415,57 грн. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що банком доведено фактичне отримання кредитних коштів відповідачем, що підтверджується випискою по рахунку ОСОБА_1 , з якої вбачається фактичне користування відповідачем грошовими коштами банку, у зв`язку з чим дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний повернути позивачу фактично отриману суму кредитних коштів, тобто заборгованість за простроченим тілом кредиту, яка станом на 20 вересня 2020 року становить 14 297,59 грн., щодо відсутності підстав для повне стягнення прострочених відсотків у розмірі 4 415,57 грн. на користь банку, суд першої інстанції виходив з того, що в анкеті-заяві відсутня інформація про погодження сторонами умов щодо визначення базової процентної ставки за кредитом. Витяги з Тарифів та Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку підпису відповідача про ознайомлення з ними не містять. Зазначав, що інформація про умови кредитування від 03 травня 2018 року, яка була підписана ОСОБА_1 та діяла з 03 травня 2018 року по 18 травня 2018 року, зазначено, розмір відсотків за прострочене виконання зобов`язання складає 84% річних, однак зі спливом вказаного строку, припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитним договором, а доказів додатково укладеної угоди стороною позивача судові надано не було, то після 18 травня 2018 року позивач не має законних підстав нараховувати відсотки, передбачені договором, укладеним 12 листопада 2013 року між банком і ОСОБА_1 , у зв`язку з чим заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом за період з 03 травня 2018 року по 18 травня 2018 року, відповідно до розрахунку заборгованості, складає 111,57 грн. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції у зв`язку з наступним. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: www.privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. Матеріали справи не містять доказів того, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розуміла відповідач ОСОБА_1 , ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк». Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-16 цс 15 і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Колегія суддів вважає, що у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період з часу виникнення спірних правовідносин (12 листопада 2013 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (05 грудня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які надав банк, відповідач розуміла, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131 цс 19, підстав відступати від них колегія суддів не знаходить. Щодо доводів апеляційної скарги, що підстави, порядок та розмір відсотків за користування кредитом та прострочення зі сплати відсотків передбачені підписаним відповідачем паспортом споживчого кредиту, колегія суддів зазначає наступне. Паспорт споживчого кредиту від 03 травня 2018 року не підтверджує домовленості між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 про істотні умови кредитного договору, оскільки містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, відсутні дані щодо фактичного ліміту, річна процентна ставка обчислена на основі припущення, а підпис в споживчому кредиті не є власноручним підписом особи чи його електронним цифровим аналогом, що позбавляє можливості його ідентифікувати саме як підпис відповідача. Відповідно до змісту розділу 4 вказаного паспорту, обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування, викладених вище, і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і споживач виконають обов`язки на умовах та у строки, визначені у договорі. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. При цьому паспорт споживчого кредитом передбачає умови кредитування для кредитних карток «Універсальна» та «Універсальна ГОЛД», проте, з його змісту не вбачається, умови якої саме кредитної картки були погоджені з відповідачем. Крім того, паспорт споживчого кредиту містить зауваження, що наведена в ньому інформація зберігає чинність та є актуальною до 18 травня 2018 року (а.с.12-зворот), тобто чинність цих умов тривала протягом 15 днів, з дати надання надання інформації 03 травня 2018 року до 18 травня 2018 року. Більш того, зі змісту цього Паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Таким чином, даний документ неможливо визнати належним доказом досягнення між сторонами кредитного договору конкретних умов стосовно розміру відсоткової ставки за користування кредитом, оскільки наявна у ньому інформація є попередньою та містить два типи кредитного продукту без зазначення, який саме з них обирає позичальник. Більш того, звертаючись до суду з апеляційною скаргою банк так і не зміг визначитися який тариф в дійсності обрав відповідач, підписуючи паспорт споживчого кредиту, а саме Універсальна чи Універсальна Голд. Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а заочне рішення має бути залишено без змін. Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк залишити без задоволення. Заочне рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 04 березня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 03 листопада 2021 року. Головуючий: Демченко Е.Л. Судді: Куценко Т.Р. Макаров М.О.