Постанова Дніпровський апеляційний суд № 214/2749/16

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/375/21 Справа № 214/2749/16 Суддя у 1-й інстанції - Хомініч С.В. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 вересня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Пищиди М.М. суддів Ткаченко І.Ю., Куценко Т.Р. за участю секретаря судового засідання Літвінової А.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства ОТП Банк на рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 серпня 2017 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства ОТП Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И Л А: У травні 2016 року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі ПАТ «ОТП Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначило, що 10.10.2006 року між Акціонерним комерційним банком «Раффайзенбанк Україна» (далі АКІБ «Раффайзенбанк Україна»), правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №ML-0AU/2065/2006, за умовами якого відповідач ОСОБА_1 отримала кредит на суму 35700,00 дол. США строком до 10.10.2021 року, з виплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 5,99% річних. В забезпечення належного виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору №ML-0AU/2065/2006 від 10.10.2006 року, того ж дня між АКІБ «Раффайзенбанк Україна» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №SR-0AU/1403/2006, відповідно до умов якого ОСОБА_2 виступив поручителем відповідача ОСОБА_1 і взяв на себе зобов`язання перед банком відповідати по зобов`язанням відповідача ОСОБА_1 , що виникають з умов кредитного договору, в повному обсязі цих зобов`язань. Згідно умов договору поруки ОСОБА_2 несе солідарну відповідальність з ОСОБА_1 перед ПАТ «ОТП Банк» на всю суму заборгованості. У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 умов укладеного кредитного договору виникла заборгованість станом на 10.03.2016 року в розмірі 30789 дол. 19 центів США, з яких: 25440 дол. 87 центів США заборгованість за кредитом, 5348 дол. 32 центів США заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом, яку відповідачі в добровільному порядку погашати відмовляються. За таких обставин, позивач просив суд стягнути на свою користь солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором в розмірі 30789,19 дол. США, а також витрати по сплаті судового збору. Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 28 серпня 2017 року в задоволенні позову ПАТ «ОТП Банк» відмовлено. В апеляційній скарзі представник позивача ПАТ «ОТП Банк» просить рішення суду скасувати та ухвалите нове рішення про задоволення позову. Вважає, що суд безпідставно в ухваленому рішення послався на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 21 вересня 2016 року, яким визнано недійсним кредитний договір №ML-0AU/2065/2006 від 10.10.2006 року й безпідставно відмовив у задоволені позову, оскільки під час розгляду вказаної справи судом не встановлено належного відповідача й відповідачем зазначено АКІБ «Раффайзенбанк Україна» та вважає, що суд визначаючи укладений кредитний договір недійсним безпідставно дійшов висновку про відсутність згоди сторін на зміну відсоткової ставки у зв`язку із зміною розміру ставки FIDR. Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2018 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» залишено без задоволення. Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 28 серпня 2017 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 10 червня 2020 року постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2018 року скасовано та справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 10 жовтня 2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ML-0AU/2065/2006, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 35 700,00 дол. США. Згідно з кредитним договором відповідач ОСОБА_1 зобов`язалася сплачувати банку відсотки за користування кредитними ресурсами з розрахунку 5,99 % річних + FIDR, та повернути кредитні кошти до 10 жовтня 2021 року. На забезпечення цього договору 10 жовтня 2006 року між АКБ «Раффайзенбанк Україна» та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір поруки № SR-0AU/1403/2006, відповідно до умов якого ОСОБА_2 виступив поручителем ОСОБА_1 і зобов`язався відповідати солідарно з ОСОБА_1 в повному обсязі за зобов`язаннями, що виникають з кредитного договору. ПАТ «ОТП Банк» направив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 досудові вимоги про дострокове повернення кредитних коштів від 22 грудня 2014 року та від 22 березня 2016 року, відповідно. Вимоги про сплату заборгованості відповідачами не виконані. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для стягнення виниклої заборгованості за кредитним договором в солідарному порядку з відповідачів, оскільки кредитний договір визнано недійсним, а тому відсутня правова підстав виникнення відповідальності. Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції. Так, встановлено, що заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 12 вересня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного банку «Райффайзенбанк Україна» про визнання кредитного договору недійсним задоволено. Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 14 листопада 2017 року зазначене заочне рішення скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку. Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 02 серпня 2018 року в задоволенні позову відмовлено. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 березня 2019 року рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 серпня 2018 року - залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2019 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 серпня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», яке є правонаступником Акціонерного комерційного банку «Райффайзенбанк Україна», про визнання кредитного договору недійсним відмовлено. Верховний Суд дійшов переконання, що суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок про відсутність правових підстав для задоволення вимог позову, а доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції безпідставно в ухваленому рішення послався на заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 21 вересня 2016 року, яким визнано недійсним кредитний договір №ML-0AU/2065/2006 від 10.10.2006 року. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За правилами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За правилами частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Встановлено, що 10 жовтня 2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ML-0AU/2065/2006, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 35 700,00 дол. США. Згідно з кредитним договором відповідач ОСОБА_1 зобов`язалася сплачувати банку відсотки за користування кредитними ресурсами з розрахунку 5,99 % річних + FIDR, та повернути кредитні кошти до 10 жовтня 2021 року. На забезпечення цього договору 10 жовтня 2006 року між АКБ «Раффайзенбанк Україна» та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір поруки № SR-0AU/1403/2006, відповідно до умов якого ОСОБА_2 виступив поручителем ОСОБА_1 і зобов`язався відповідати солідарно з ОСОБА_1 в повному обсязі за зобов`язаннями, що виникають з кредитного договору. Вимоги про сплату заборгованості відповідачами не виконані. У травні 2016 року Банк звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором, яка станом на 10.03.2016 року, становить 30789 дол. 19 центів США, з яких: 25440 дол. 87 центів США заборгованість за кредитом, 5348 дол. 32 центів США заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом. Матеріали справи свідчать, що ПАТ «ОТП Банк» 22 грудня 2014 року направив ОСОБА_1 та 22 березня 2016 року ОСОБА_2 досудові вимоги про дострокове повернення кредитних коштів, протягом 30 календарних днів з дати відправлення цієї вимоги. Відповідно до п.1.9.1 кредитного договору зобов`язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому настає з дати відправлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом тридцяти календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги. Умовами договору також передбачено, що у випадку невиконання позичальником боргових зобов`язань понад 38 календарних днів, банк має право в односторонньому порядку розірвати цей договір шляхом відправлення на поштову адресу позичальника відповідного листа про розірвання цього договору. Цей договір вважається розірваним з моменту відправлення на поштову адресу позичальника вищевказаного листа. Відповідно до положень ч.4 ст.559 ЦК України ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Отже, законодавцем визначено три способи визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання; протягом одного року від дня укладення договору поруки ( якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги). При цьому, будь-який із зазначених у ч.4 ст. 559 ЦК України строк дії договору поруки за своєю правовою природою не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого таке право та обов`язок припиняються. Це означає, що зі спливом цього строку ( який є преклюзивним) кредитор позбавлений можливості вчиняти дії щодо реалізації свого права за договором поруки. Порука є строковим зобов`язанням, й незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора. Аналізуючи положення ч.4 ст. 559 ЦК України, необхідно зробити висновок, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку у межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч.2 ст. 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання ( у разі, якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем). Банк скористався своїм правом на дострокове стягнення заборгованості за даним кредитним договором, направивши 22.12.2014 року на адресу ОСОБА_1 письмову вимоги про дострокове повернення кредиту протягом 30 календарних днів з дати відправлення даної вимоги. Відтак боржник зобов`язаний був достроково погасити заборгованість у строк до 22.01.2015 року. Також, Банк направив 22 березня 2016 року ОСОБА_2 досудову вимогу про дострокове повернення кредитних коштів, протягом 30 календарних днів з дати відправлення цієї вимоги досудові вимоги. Й саме із цієї дати розпочався перебіг шестимісячного строку, визначеного ч.4 ст.559 ЦК України. Банк звернувся до суду з даним позовом 10 травня 2016 року, тобто в межах строку позовної давності. Так, Банк звертаючись до суду з позовом, просив стягнути заборгованість, станом на 10.03.2016 року, у розмірі 30 789 дол. 19 центів США, з яких: 25440 дол. 87 центів США заборгованість за кредитом, 5348 дол. 32 центів США заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом. Направляючи досудову вимогу про дострокове повернення кредитних коштів 22 грудня 2014 року, Банк вимагав достроково виконати зобов`язання за Кредитним договором в повному обсязі, а саме: - суму кредиту в розмірі 25440,87 доларів США. - суму процентів за користування кредитом в розмірі 958,66 доларів США (а.с.10, т.1). Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору. Таким чином право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 серпня 2017 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, яким стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "ОТП Банк" заборгованість за кредитним договором №ML-0AU/2065/2006 від 10.10.2006 року в розмірі 26 399,53 доларів США, з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 25440,87 доларів США; суму процентів за користування кредитом у розмірі 958,66 доларів США За приписом ст.141 ч.1 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "ОТП Банк" слід стягнути судовий збір у розмірі по 10 886,57 грн, з кожного. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу акціонерного товариства ОТП Банк - задовольнити частково. Рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 серпня 2017 року скасувати. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства ОТП Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства "ОТП Банк" заборгованість за кредитним договором №ML-0AU/2065/2006 від 10.10.2006 року в розмірі 26 399,53 доларів США, з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 25440,87 доларів США; суму процентів за користування кредитом у розмірі 958,66 доларів США Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства "ОТП Банк" судовий збір у розмірі по 10 886,57 грн з кожного. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства. Судді: