Постанова Житомирський апеляційний суд № 286/2521/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №286/2521/20 Головуючий у 1-й інст. Кулініч Я. В. Категорія 70 Доповідач Трояновська Г. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 вересня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Трояновської Г.С. суддів:. Миніч Т.І., Павицької Т.М. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Житомирі цивільну справу № 286/2521/20 за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 09 березня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Кулініча Я.В. у м. Овручі, в с т а н о в и в: У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із названим позовом та просила стягнути із ОСОБА_2 на свою користь аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку на утримання дочки - ОСОБА_3 , у зв`язку із її навчанням, тобто до 30.06.2022. В обгрунтування позову зазначила, що перебувала із відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 09.12.2005. Від шлюбу мають повнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначила, що дочка навчається у Рівненському державному гуманітарному університеті із 01.09.2018. Термін навчання -до 30.06.2022. Посилаючись на те, що відповідач не бере участі в утриманні повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, проте має можливість надавати допомогу, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 09 березня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність рішення нормам матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Зазначає, що відповідач є працездатною особою, має задовільний стан здоров`я, офіційно не працевлаштований, проте має мінливий дохід, на утриманні має одну дитину, а тому має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітньої дитини. Вказує, що батьки, з якими проживає відповідач, утримання від відповідача не потребують. Суд першої інстанції не врахував можливість надавати матеріальну допомогу відповідачем та фактично переклав обов`язок піклуватися та забезпечувати повнолітню дочку, яка навчається, виключно на неї (позивача), що є порушенням норм закону. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вказує, що вимоги позивача не доведені належними доказами. Він є безробітним до теперішнього часу та не має можливості сплачувати аліменти на утримання повнолітньої доньки. Посилається на постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №640/21562/15 та від 28.02.2019 у справі № 466/532/16, відповідно до яких «за недоведеності обставин спроможності відповідача надавати матеріальну допомогу, лише та обставина, що він є батьком і на нього покладено обов`язок утримувати повнолітню доньку, яка продовжує навчання, і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, сама по собі не може бути підставою для задоволення позовних вимог». Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, сторони є батьками повнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно довідки від 12.03.2020 №308 ОСОБА_3 навчається у Рівненському державному гуманітарному університеті на ІІ курсі і термін її навчання становить з 01.09.2018 по 30.06.2022 (а.с.7). ОСОБА_1 (позивач) перебуває на обліку в Овруцькому об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію по інвалідності в розмірі 2054 грн(а.с.20). Довідкою МСЕК серії АБ АА №302049 підтверджується, що ОСОБА_1 має третю групу інвалідності, їй протипоказана важка фізична праця (а.с. 21). Обласною онкологічною спеціалізованою ЛКК від 29.03.2008 року установлено причинний зв`язок хвороби ОСОБА_1 з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на ЧАЕС (а.с.22). Згідно рішення Овруцького районного суду від 28.11.2005 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з 24.11.2018 по 20.07.2021 (а.с. 6). ОСОБА_2 перебуває на обліку як безробітний в Державному центрі зайнятості Таращанської районної філії Київського обласного центру з 20 серпня 2020 року, про що свідчить довідка №754 від 22.12.2020 року (а.с.31). Згідно із копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 20.12.2019 зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 (а.с. 30). Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 зазначила, що дочка потребує матеріальної допомоги батька в розмірі 1/4 усіх видів доходу відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, посилаючись, зокрема, на витрати, пов`язані з навчанням. Вирішуючи спір, суд першої інстанції вказав, що необхідною умовою виконання певних функцій, а саме надання матеріальної допомоги, є факт наявності у батьків можливості надавати таку допомогу. Доказів того, що відповідач матеріально спроможний сплачувати аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка навчається, позивачем не надано. Суд також вказав, що дочка сторін навчається за кошти державного бюджету у зв`язку з чим може отримувати стипендію. Колегія суддів не в повній мірі погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті199,200,201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Згідно з ч.1 ст.200 СК Українисуд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 СК України. Відповідно до положень ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Однією з обов`язкових обставин, що підлягають доказуванню у цій справі, є наявність у відповідача можливості надавати таку матеріальну допомогу. Відповідно до п.20 роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання, потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. При визначенні розміру аліментів на повнолітніх дітей суд враховує такі обставини: стан здоров`я та матеріальне становище повнолітніх дочки, сина; стан здоров`я й матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, інших дітей; можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дітьми; інші обставини, що мають істотне значення. Сімейним кодексом Українипередбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. Тобто, обов`язок утримувати свою повнолітню дитину, яка продовжує навчатися після досягнення повноліття, незалежно від форми навчання, покладається на обох батьків. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Колегія суддів вважає встановленим той факт, що у зв`язку з навчанням ОСОБА_3 потребує матеріальної допомоги, яку мають надавати як позивач, так і відповідач. При цьому, колегія суддів критично оцінює Довідку № 754 від 22.12.2020, видану Таращанською районною філією Київського обласного центру зайнятості, згідно якої відповідач ОСОБА_2 перебуває на обліку як безробітний з 20.08.2020, оскільки відповідач став на облік як безробітний вже після звернення позивача до суду, що може свідчити про його намір ухилитись від утримання доньки, що продовжує навчання. Доводи відповідача, що він вдруге одружився не впливають на вирішення питання, так як дана обставина не є вирішальною при визначенні розміру аліментів. Колегія суддів враховує, що відповідач ОСОБА_2 є працездатною особою, будь-яких обмежень до праці відносно нього не встановлено, сплачує аліменти на утримання спільного із ОСОБА_1 сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (виплата яких закінчилася 20.07.2021), та не надав належних та допустимих доказів того, що він не може надавати матеріальну допомогу повнолітній дитині у зв`язку із продовженням її навчання, хоча це є його процесуальним обов`язком. Водночас позивач ОСОБА_1 також утримує неповнолітнього сина (на час ухвалення оскаржуваного рішення) ОСОБА_4 , не працює, оскільки має протипоказання до важкої фізичної праці у зв`язку із інвалідністю, отримує пенсію. Отже на пенсію в розмірі в розмірі 2054 грн. позивач фактично утримує себе, надає допомогу дочці, яка продовжує навчання, та до недавнього часу часу виповнення сину ОСОБА_6 18 років утримувала його як неповнолітнього. Таким чином, враховуючи вкрай низьке матеріальне становище матері повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, яка (мати) обмежена у праці через стан здоров`я, колегія суддів не вбачає підстав для висновку про неспроможність сплачувати аліменти на утримання дочки ОСОБА_7 її батьком, який, в усякому разі є працездатним, а відтак, спроможним заробити кошти у розмірі не меншому, ніж пенсія позивача. Посилання відповідача на позиції Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі №640/21562/15 та від 28.02.2019 у справі № 466/532/16, у яких йдеться про недоведеність обставин спроможності відповідача надавати матеріальну допомогу, апеляційний суд не враховує, оскільки встановлено, що відповідач в силу стану здоров`я спроможний працювати, а відтак виконувати свій батьківський обов`язок щодо надання допомоги дітям. Доводи відповідача про те, що він не працює і ще й досі перебуває на обліку у центрі зайнятості не можуть бути враховані, оскільки статус безробітного свідчить швидше про небажання знайти будь-яку роботу в противагу становищу особи, яка виключно залежить від допомоги певної служби щодо працевлаштування. Доводи відповідача, що матеріалами справи не підтверджено тієї обставини, що ОСОБА_3 не проживає з матір`ю, оскільки продовжує навчання є безпідставними, оскільки місцем проживання ОСОБА_7 є місце проживання її матері, а не місцезнаходження навчального закладу, де вона знаходиться тимчасово, як студентка. Колегія суддів зазначає, що із матеріалів справи не вбачається, що повнолітня ОСОБА_3 одружена, водночас будь-якого доходу не має (зокрема в матеріалах справи відсутні відомості про отримання нею стипендії), так як не має можливості працювати у зв`язку із денною формою навчання, перебуває на повному утриманні матері, що не заперечується сторонами. Розглядаючи справу, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що обов`язок утримувати свою повнолітню доньку, яка продовжує навчатися після досягнення повноліття незалежно від форми навчання, покладається на обох батьків, не врахував можливість відповідача надавати матеріальну допомогу та фактично переклав обов`язок піклуватися та матеріально забезпечувати повнолітню дочку, який навчається, винятково на матір ОСОБА_1 , що є порушенням норм закону. Таким чином, враховуючи те, що витрати на утримання дитини батьки повинні нести порівну, вказані витрати є доведеними, колегія суддів доходить висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину підлягають частковому задоволенню, при цьому розмір аліментів, з урахуванням обставин справи, визначається судом апеляційної інстанції у твердій грошовій сумі в розмірі 700 грн. щомісячно. Визначаючи розмір аліментних платежів у такому незначному розмірі, колегія суддів з одного боку виходить з того, що навіть такі аліменти від батька будуть допомогою доньці-студентці в навчанні, а з іншого боку - враховує наявність значної заборгованості відповідача за аліментними платежами за минулий період. Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_8 звертаючись до суду з позовом просила стягнути з відповідача аліменти на підставі ст. 182 СК України, що регулює визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) відповідача, проте, вирішуючи спір, апеляційний суд дійшов висновку про застосування ст. 184 СК України, що регулює визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі з огляду на обставини справи, а саме відсутність офіційного доходу відповідача, який є мінливим. Згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін. При цьому суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися для вирішення спору. Враховуючи, що при визначенні розміру аліментів, необхідно взяти до уваги матеріальне становище платника аліментів, а також те, що утримання дитини на належному рівні законодавцем покладається у рівному обсязі на батьків, перебування дочки на бюджетній формі навчання, а також те, що дитина, яка продовжує навчання, безсумнівно потребує принаймні мінімальних витрат на власне утримання, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, яке підлягає скасуванню в порядку ст. 376 ЦПК України із ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову. Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 390-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 09 березня 2021 року скасувати та постановити нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із навчанням, у розмірі 700 гривень щомісячно, починаючи з 18.08.2020 (дня звернення до суду) і до закінчення навчання до 30.06.2022, але не більше ніж до досягнення дитиною двадцяти трьох років. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими ч.3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді