Постанова Львівський апеляційний суд № 461/795/21

Справа № 461/795/21 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В. Провадження № 22-ц/811/1789/21 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. Категорія:84 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 вересня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Шандри М.М., суддів: Левика Я.А., Савуляка Р.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 09 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, ВСТАНОВИЛА: позивач звернувся до суду із позовом до Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, стягнення компенсації за відрив від звичайних занять. Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 покликався на те, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 1 квітня 2010 року у справі №2-1474/2010 задоволено його позов та ухвалено стягнути з КС «Перше кредитне товариство» на його користь 1445 грн - депозитного вкладу, 80,20 грн - інфляційних втрат за час прострочення, 20, 66 грн - 3% річних від простроченої суми, 14,80 грн - судових витрат, всього: 1 650, 66 грн. Рішення суду набрало законної сили 30 листопада 2010 року. На підставі згаданого рішення, видано виконавчий лист № 2-1474/10, який ним (позивачем) скеровано на виконання до відділу ДВС Приморського районного управління юстиції у м. Одесі. На даний час у Другому Приморському відділі ДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області відкрито виконавче провадження № 57669494 за вказаним виконавчим листом та тривають виконавчі дії, однак боржник ухиляється від виконання рішення суду. Стверджує, що рішення суду не виконано та заборгованості не погашено. У зв`язку з цим, відповідно до п.п.4.1, 4.2 договорів про внесення депозитного вкладу на депозитний рахунок за період із 01 лютого 2020 року по 29 лютого 2020 року ним нарахована пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання в розмірі 9219,10 грн. Просить стягнути з відповідача на його користь пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договорами: № ЛВ -20/0027/08/986 від 14 липня 2008 pоку, № ЛВ -20/0041/08/986 від 19 вересня 2008 року про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок: за період з 01 лютого 2020 року по 29 лютого 2020 року в сумі 9219,10 грн. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 09 березня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання відмовлено. Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що у пункті 4.2 Договору №ЛB -20/0027/08/986 від 14.07.2008 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок, зазначено: «Порушенням умов цього Договору є його невиконання або неналежне виконання , тобто виконання з порушенням умов , визначених змістом цього Договору», що підтверджено рішенням Галицького районного суду м. Львова від 01.04.2010 справа №2-1474/2010, порушення відповідачем умов Договору №ЛВ -20/0027/08/986 від 14.07.2008. Відповідно до п.4.1 вказаного Договору : «Сторони несуть відповідальність за порушення умов цього Договору, згідно чинного законодавства України». Таким чином, уклавши Договір №ЛВ -20/0027/08/986 від 14.07.2008 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок, відповідно до пункту 4.1 відповідач погодився нести відповідальність за порушення умов цього Договору згідно чинного законодавства України, а саме ст. ст. 509, 549, 551, 599, 600, 601, 609, 611 ЦК України та ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань». Тому, відповідно до ст.1 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; Згідно ст. 3 цього Закону розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не можу перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вважає, що вимога про стягнення пені за порушення відповідачем виконання грошового зобов`язання за договором, підтвердженого рішенням суду, яке набрало законної сили,передбачено на підставі Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконанняігрошових зобов`язань». Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу до суду не подано. Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України). Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК Українирішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає. Судом встановлено, 14 липня 2008 року між ОСОБА_1 та КС «Перше кредитне товариство» укладено договір № ЛВ -20/0027/08/986 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок. 23 березня 2009 року між сторонами укладено додатковий договір №1 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок (внесок) № ЛВ -20/0027/08/986 від 14 липня 2008 року розмірі 6700 грн. строком на 12 місяців, з терміном повернення 14 липня 2008 року зі сплатою 20% річних за користування коштами. Заочним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 1 квітня 2010 року у справі №2-1474/2010 ухвалено стягнути з КС «Перше кредитне товариство» на користь ОСОБА_1 1445 грн - депозитного вкладу 80,20 грн. - інфляційних втрат за час прострочення, 20, 66 грн - 3% річних від простроченої суми, 14, 80 грн - судових витрат, а всього: 1 650, 66 грн. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. З матеріалів справи убачається, що умовами укладеного між сторонами депозитного договору від 14 липня 2008 pоку та додаткового договору №1 до договору № ЛВ -20/0027/08/986 від 23 березня 2009 року, не передбачено відповідальності кредитної спілки за несвоєчасне виконання зобов`язання у вигляді сплати пені. Згідно з преамбулою Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», предметом регулювання даного закону є договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи суб`єкти підприємницької діяльності. Тобто, дія Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» не поширюється на правовідносини, які виникли між юридичною та фізичною особою. Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 є фізичною особою суб`єктом підприємницької діяльності, то до правовідносин, що виникли між сторонами у спорі, не підлягає застосуванню Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань». Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 09 березня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено: 01.09.2021. Головуючий Судді