Постанова Львівський апеляційний суд № 463/10841/20

Справа № 463/10841/20 Головуючий у 1 інстанції: Мармаш В.Я. Провадження № 22-ц/811/2151/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. Категорія: 76 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 вересня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого : Ванівського О.М., суддів: Цяцяк Р.П., Шеремети Н.О., секретаря: Симець В,І. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справив місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Військово медичного клінічного центру західного регіону на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військово медичного клінічного центру західного регіону про стягнення заборгованості з оплати чергування, - в с т а н о в и в: В листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Військово медичного клінічного центру західного регіону про стягнення заборгованості з оплати чергування. Просила ухвалити рішення, яким стягнути з Військово-медичного клінічного центру Західного регіону на її користь заборгованість з оплати чергування вдома за період з 01.01.2010 по 31.12.2017, яка згідно уточненої заяви від 22.03.2021 складає 126219, 78 грн. Позовні вимоги мотивувала тим, що вона перебуває у трудових правовідносинах з відповідачем і на теперішній час працює на посаді лікаря-рентгенолога у відділенні комп`ютерної томографії та відповідно до графіків чергувань за період з 2010 року по 2018 роки залучалася до чергувань вдома. Однак відповідач не в повній мірі здійснював оплату за такі чергування, у зв`язку з чим утворилась відповідна заборгованість. Так як відповідач зазначену суму заборгованості не виплачує, просила позов задовольнити та стягнути з останнього заборгованість з оплати чергування вдома за період з 01.01.2010 року по 31.12.2017 року. Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 21 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 до Військово медичного клінічного центру західного регіону про стягнення заборгованості з оплати чергування задоволено. Стягнуто з Військово-медичного клінічного центру на користь ОСОБА_1 заборгованість з оплати чергувань вдома за період з 01.01.2010 по 31.12.2017 в розмірі 126219,78 грн. (сто двадцять шість тисяч двісті дев`ятнадцять гривень сімдесят вісім копійок) та 10000 грн. (десять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу Стягнуто з Військово-медичного клінічного центру в дохід держави судовий збір в розмірі 1262,19 грн. Дане рішення в апеляційному порядку оскаржив Військово медичний клінічний центр західного регіону. В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним і необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, та неповним з`ясуванням усіх обставин справи. Зокрема покликається на те, що виплата надбавок за особливі умов праці, інших видів надбавок і доплат виведені із розряду виплат обов`язкового характеру і здійснюються в межах фонду оплати праці. Відтак, відповідач при доплаті за чергування ОСОБА_1 за період з 01.01.2010 року по 31.12.2017 року, здійснював витрати (доплати за чергування та ін..), в тому числі позивачу в межах фонду оплати праці, затвердженого в кошторисі. Стверджує, що позивачу за період з 01.01.2010 року по 31.12.2017 року було здійснено доплату за підтримку постійної бойової готовності виплачено в розмірі 50% від посадового окладу за виконання службових обов`язків у відділення комп`ютерної томографії клініки комп`ютерної та променевої діагностики Військово-медичного клінічного центру Західного регіону (76722, 50 грн.), а також надбавка в розмірі до 50% від посадового окладу за складність та напруженість в роботі (62222, 50 грн.) Окремо звертає увагу на наявність у роботодавця дискреційних повноважень щодо виплати та нарахування заробітної плати, в тому числі щодо оплати за чергування вдома. Також вважають, що задоволені витрати на професійну правничу допомогу в суді не є спів мірними по відношенню до складності справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а розмір заявлених витрат не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору. Враховуючи наведене просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Згідно з приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки ціна позову в даній справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Датою прийняття постанови у даній справі є 01 вересня 2021 року тобто, дата складення повного судового рішення. Позивач не скористався своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги відповідача, відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не направив, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ч.ч. 1-5ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду в повній мірі відповідає зазначеним вимогам. Положеннями частини 1 статті 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Задовольняючи позов про стягнення заборгованості з оплати чергування, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки доплата за чергування вдома є законодавчо визначеною гарантією і умови для її отримання були дотримані, а позивач був залучений до чергування вдома у спірний період, то відповідач протиправно не нараховував плату за чергування відповідно до загальної кількості годин цього чергування. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне. Матеріалами справи та судом встановлено, що позивач перебуває у трудових правовідносинах з відповідачем і на теперішній час працює на посаді лікаря-рентгенолога у відділенні комп`ютерної томографії та у період з січня 2010 по грудень 2017 залучалася до чергувань вдома, що підтверджено відповідачем у наданому суду відзиві на позов. Таким чином, факт перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем та період чергувань на дому відповідачем не оспорюється. У відповідь на адвокатський запит представника позивача відповідач надав інформацію помісячно щодо кількості годин чергувань вдома за період з січня 2010 по грудень 2017 року, які подавались до оплати згідно відповідних наказів, а також інформацію про розмір посадового окладу та помісячно щодо кількості годин чергувань вдома за той самий період. Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Частиною першою та другою статті 94 Кодексу законів про працю України визначено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Відповідно до ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Питання чергування лікарів на дому регулюється наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України 05.10.2005 № 308/519, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 жовтня 2005 р. за № 1209/11489 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту населення». Так, п.5.1 Наказу встановлено, що лікарі та фахівці з базовою неповною вищою медичною освітою закладів охорони здоров`я, які зайняті наданням медичної допомоги населенню, у т.ч. екстреної, можуть залучатися до чергування вдома. Чергування здійснюються як у межах місячної норми робочого часу відповідних працівників за обліковий період, так і за її межами. Чергування вдома може надаватись лікарям до п`яти посад з основних лікарських спеціальностей та чотирьох посад фахівці з базовою та неповною вищою медичною освітою (лаборант, рентгенолаборант, сестра медична операційна, сестра медична анестезист) з урахуванням укомплектованості штатів, виробничої необхідності, кількості викликів і експертної їх оцінки. Чергування здійснюються як у межах місячної норми робочого часу відповідних працівників за обліковий період, так і за її межами. Чергування вдома в денний та нічний час ураховується як півгодини кожну годину чергування та оплачується, виходячи з посадового окладу визначеного за пунктам 2.1-2.2, з урахуванням підвищення за кваліфікаційну категорію. У разі виклику працівника під час чергування (у заклад, на місце події та додому до хворого) час, витрачений на виклик, оплачується за фактично відпрацьовані години з розрахунку посадового окладу працівника, встановленого за штатним розписом, із збереженням діючого порядку оплати праці працівників охорони здоров`я у нічний час. У такому самому порядку проводиться оплата чергувань удома в неробочий та нічний час працівників центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, професіоналів та фахівців медичних бригад постійної готовності та багатофункціональних медичних загонів спеціального призначення, що організовані для безпосереднього надання екстреної медичної допомоги та рятувальних робіт при аваріях, катастрофах, у разі стихійного лиха та надзвичайних ситуацій. Для працівників зазначених служб не застосовується абзац другий цього пункту. Аналогічні положення закріплені в п. 4.7.1 Умов оплати праці оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту Збройних Сил України, затверджених наказом Міністра оборони України № 125 від 28.02.2006 (далі Умови № 125). Враховуючи наведене суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що доплата за чергування вдома є законодавчо визначеною гарантією яка оплачується, виходячи з посадового окладу, та залежить від однієї складової умови чи був лікар залучений до чергувань вдома. Позивачка по справі була залучена до чергувань вдома протягом спірного періоду, що не заперечується відповідачем, а відтак оплата такого чергування протиправно не виплачена позивачу. Що стосується витрат на правничу допомогу, то слід вказати наступне. Так, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (п. 3 ч. 1 ст. 133 ЦПК України). Згідно із ч.1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частинами 3, 4 ст. 137 ЦПК України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. На підтвердження наданих послуг, позивачем було надано: договір про надання правової допомоги від 23.06.2020 року укладений між ОСОБА_1 та АО ЮФ «ІЛО», акт виконаних робіт від 02.04.2021 року. Стягуючи з позивача на користь відповідача понесені нею та документально підтверджені судові витрати витрати на правову допомогу в загальному розмірі 10 000 грн., суд першої інстанції вірно виходив з того, що витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, позивач у справі належним чином документально підтвердив такі витрати. Відповідачем не доведено неспівмірності витрат на правничу допомогу, оскільки сторона відповідача представила розрахунок витрат на правничу допомогу, він складений із врахуванням складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часу витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Колегія суддів вважає, що вказані витрати на правничу допомогу, є обґрунтованими. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Відтак, на думку колегії суддів, рішення районного суду містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За вище наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам та доказам по справі в їх сукупності і присуджений ним розмір аліментів відповідає засадам розумності, справедливості та виваженості. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 274, 367, 368, п.1.ч.1 ст.374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу Військово медичного клінічного центру західного регіону - залишити без задоволення. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 квітня 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 01.09.2021 року. Головуючий : Ванівський О.М. Судді: Цяцяк Р.П. Шеремета Н.О.