Постанова Львівський апеляційний суд № 463/10638/20

Справа № 463/10638/20 Головуючий у 1 інстанції: Леньо С.І. Провадження № 22-ц/811/3565/21 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 листопада 2021 року м.Львів Справа № 463/10638/20 Провадження № 22ц/811/3565/21 Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Приколоти Т.І., суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В. секретар Іванова О.О. розглянув апеляційну скаргу Військово-медичного клінічного центру Західного регіону на рішення Личаківського районного суду м. Львова, ухвалене у м. Львові 9 лютого 2021 року у складі судді Леньо С.І. по справі за позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону про стягнення заборгованості з оплати чергування, - встановив: 10 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся з цим позовом. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що він працює у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону на посаді лікаря - рентгенолога у відділенні комп`ютерної томографії та відповідно до графіків чергувань за період з вересня 2013 року по січень 2018 року залучався до чергувань вдома. Однак, відповідач не в повній мірі здійснював оплату за такі чергування. Згідно його розрахунку, загальний розмір заборгованості становить 155 756 грн. Просить вказану суму стягнути з відповідача в примусовому порядку. Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 09 лютого 2021 року позов задоволено. Стягнуто з Військово-медичного клінічного центру Західного регіону на користь ОСОБА_1 заборгованість щодо оплати чергувань вдома в розмірі 155 756 грн. Проведено розподіл судових витрат. Рішення суду оскаржив відповідач. Зазначає, що з ухваленим рішенням не згідний та вважає, що судом неправильно застосовано норми матеріального права, а саме неправильно тлумачено закон та застосовано підзаконний нормативно-правовий акт, який не підлягає застосуванню, а також не застосовано закон, який підлягає застосуванню. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводиться. Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Д атою ухвалення рішення, прийнятого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову. Встановлено, що позивач працює у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону на посаді лікаря - рентгенолога у відділенні комп`ютерної томографії та у період з вересня 2013 по січень 2018 залучався до чергувань вдома. Ці обставини визнає відповідач і відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України вони не підлягають доказуванню. З урахуванням наданої інформації помісячно щодо кількості годин чергувань позивача вдома за період з вересня 2013 по січень 2018 року, які подавались до оплати згідно відповідних наказів, а також інформації про розмір посадового окладу, сторони прийшли до висновку, що загальна кількість таких годин у спірний період становить 18

888. Оплата проведена за чергування протягом 4 699,12 годин. Різниця між загальною кількість годин чергувань вдома та кількістю годин, за які вже проведено оплату, становить 14 188,88 та згідно розрахунку позивача загальний розмір заборгованості становить 155 756,04 грн. За розрахунком відповідача заборгованість становить 139 184 грн., однак з цієї суми належить відрахувати податок з доходів фізичних осіб в розмірі 25 053,12 грн., військовий збір в розмірі 2 087,76 грн. та профспілкові внески в розмірі 1 391,84 грн. Загальна сума, яка б підлягала виплаті позивачу, за обрахунками відповідача становить 110 651,28 грн. Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Частинами 1 і 2 ст. 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Відповідно до ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Питання чергування лікарів на дому та оплати за це регулюється наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України № 308/519 від 5 жовтня 2005 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 жовтня 2005 р. за № 1209/11489 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту населення». У п.5.1 Наказу встановлено, що лікарі та фахівці з базовою неповною вищою медичною освітою закладів охорони здоров`я, які зайняті наданням медичної допомоги населенню, у т.ч. екстреної, можуть залучатися до чергування вдома. Чергування здійснюються як у межах місячної норми робочого часу відповідних працівників за обліковий період, так і за її межами. Чергування вдома може надаватись лікарям - до п`яти посад з основних лікарських спеціальностей та чотирьох посад фахівці з базовою та неповною вищою медичною освітою (лаборант, рентгенолаборант, сестра медична операційна, сестра медична - анестезист) з урахуванням укомплектованості штатів, виробничої необхідності, кількості викликів і експертної їх оцінки. Чергування здійснюються як у межах місячної норми робочого часу відповідних працівників за обліковий період, так і за її межами. Чергування вдома в денний та нічний час ураховується як півгодини кожну годину чергування та оплачується, виходячи з посадового окладу, визначеного за пунктам 2.1-2.2, з урахуванням підвищення за кваліфікаційну категорію. У разі виклику працівника під час чергування (у заклад, на місце події та додому до хворого) час, витрачений на виклик, оплачується за фактично відпрацьовані години з розрахунку посадового окладу працівника, встановленого за штатним розписом, із збереженням діючого порядку оплати праці працівників охорони здоров`я у нічний час. У такому самому порядку проводиться оплата чергувань удома в неробочий та нічний час працівників центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, професіоналів та фахівців медичних бригад постійної готовності та багатофункціональних медичних загонів спеціального призначення, що організовані для безпосереднього надання екстреної медичної допомоги та рятувальних робіт при аваріях, катастрофах, у разі стихійного лиха та надзвичайних ситуацій. Для працівників зазначених служб не застосовується абзац другий цього пункту. Аналогічні положення закріплені в п. 4.7.1 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту Збройних Сил України, затверджених наказом Міністра оборони України № 125 від 28 лютого 2006 року. З урахуванням того, що ОСОБА_1 був залучений до чергувань вдома протягом вказаного вище періоду, що не заперечується відповідачем, оплата таких чергувань проведена частково, належить зробити висновок про неправомірність дій відповідача щодо не проведення оплати у повному обсязі. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що доплата за чергування вдома є законодавчо визначеною гарантією яка проводиться, виходячи з посадового окладу, та залежить від того, чи був лікар залучений до чергувань вдома. Виходячи з того, що позивач був залучений до чергувань вдома у спірний період, відповідач протиправно не нараховував плату за таке чергування відповідно до загальної кількості годин цього чергування, позов підлягає до задоволення. На підставі встановлених обставин, колегія суддів прийшла до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги, що виплати здійснювалися в межах фонду оплати праці, колегія суддів вважає небоґрунтованими. Держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним. Таку позицію висловив Європейський суд з прав людини у рішеннях по справах «Сук проти України», «Кечко проти України». У зазначених справах ЄСПЛ встановив порушення вимог статті першої Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод внаслідок не виплати заявникам законодавчо визначеної доплати, і пояснив це тим, що виплата такої надбавки була пов`язана умовою, яку заявники дотримались, а відтак, вони мали законні сподівання на отримання коштів. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. З урахуванням встановлених обставин справи позивач мав право на матеріальний інтерес, захищений статтею першою Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, які відповідають встановленим обставинам справи. Судом правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення суду відсутні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Військово-медичного клінічного центру Західного регіонузалишити без задоволення. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 9 лютого 2021 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено і підписано 22 листопада 2021 року. Головуючий Судді