Постанова 4804 № 265/2103/21

33/804/395/21 265/2103/21 Єдиний унікальний номер 265/2103/21 Номер провадження 33/804/395/21 Категорія: ч.4 ст.130, ст.124 КУпАП Головуючий 1 інстанції: Міхєєва І.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 серпня 2021 року Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду Преснякова А.А. за участю секретаря судового засідання Полієвиць Н.І., особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 захисника Орловської Н.І. розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Маріуполі Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 01.06.2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , визнаний винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.4 ст.130 КУпАП, та ВСТАНОВИЛА: Зміст оскарженого судового рішення і встановлені суддею І інстанції обставини Відповідно до постанови суду, 16.03.2021 року о 20.20 годині по вулиці Українській, 49 в Лівобережному районі міста Маріуполя Донецької області водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем BMW X6 державний номерний знак НОМЕР_1 , проявив неуважність до дорожньої обстановки, своєчасно та відповідно не відреагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, та скоїв наїзд на бетонне огородження. Внаслідок ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження, чим спричинено матеріальні збитки. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2.3 б, 12.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП. Він же 16.03.2021 року о 20.20 годині по вулиці Українській, 49 в Лівобережному районі міста Маріуполя Донецької області вживав алкоголь (горілку 40%) після дорожньо-транспортної пригоди за його участю до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. У присутності двох свідків відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатора DRAGER на місці, але погодився пройти у медичному закладі КНП МЦПЛЗ, висновок №124 від 16.03.2021, результат позитивний 2.47 проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.10 є ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 130 ч. 4 КУпАП. Постановою від 01.06.2021 року адміністративні матеріали за №265/2101/21 та № 265/2103/21 стосовно ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ст.130 ч.4 КУпАП об`єднані в одне провадження, якому присвоєний Єдиний унікальний номер судової справи № 265/2103/21 Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 01 червня 2021 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.4 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 20400 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала ОСОБА_1 просить скасувати рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 130, ст. 124 КУпАП , закрити провадження за ч.4 ст.130 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП. На обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суд першої інстанції при розгляді справи не повністю врахував вимоги процесуального закону, порушив його права на справедливий суд, не з`ясував і об`єктивно не оцінив всі обставини по справі та не дослідив всі докази по справі, що призвело до неправильного з`ясування норм матеріального права та ухваленню незаконного рішення. Вказує, що сам по собі протокол не може бути доказом вини особи у скоєні адміністративного правопорушення. Позиції учасників судового провадження ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та показав, що в той період у нього були неприємності по роботі, він в той день був у стані алкогольного сп`яніння, ОСОБА_2 привіз його додому з роботи 16.03.2021 року на своєму автомобілі. Він погано пам`ятає події вечора 16.03.2021 із-за стану сп`яніння, за кермом свого автомобіля BMW був він, визнає себе винним у ДТП, він скоїв наїзд на огородження, але після ДТП він не вживав алкоголь, алкоголь вживав перед цим та сів за кермо у стані алкогольного сп`яніння. Захисник ОСОБА_1 адвокат Орловська Н.І. підтримала доводи апеляційної скарги, при цьому не заперечувала факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, але наполягала, що після ДТП він не вживав алкоголь, в матеріалах справи відсутні докази вживання ОСОБА_1 алкоголю після ДТП. Заслухавши особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвокат Орловську Н.І., які просили задовольнити апеляційні вимоги у повному обсязі, скасувати судове рішення в частині визнання ОСОБА_1 винним за ч.4 ст.130 КУпАП і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.4 ст.130 КУпАП, у зв`язку з відсутності події і складу адміністративного правопорушення, допитавши свідка ОСОБА_3 , перевіривши матеріали адміністративної справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Мотиви Суду Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Відповідно до вимог ст.ст.245,280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 16.03.2021 року о 20.20 годині по вулиці Українській, 49 в Лівобережному районі міста Маріуполя Донецької області керуючи автомобілем BMW X6 державний номерний знак НОМЕР_1 , проявив неуважність до дорожньої обстановки, своєчасно та відповідно не відреагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, та скоїв наїзд на бетонне огородження. Внаслідок ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження, чим спричинено матеріальні збитки. Своїми діями порушив вимоги п.п. 2.3 б, 12.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП. ОСОБА_1 визнає себе винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та не оскаржує постанову в цій частині, однак наполягає, що після ДТП алкоголь не вживав, а керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. З матеріалів провадження вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 030306 був складений 16.03.2021 року за порушення вимог п. 2.10 «є» Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 4 ст. 130 КУпАП. Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 порушення п.2.10 є Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.130 ч.4 КпАП України. В обґрунтування свого висновку суд послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 030306, складений 16.03.2021 року (а/п 2), висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 124 від 16.03.2021 року (а/п 5); відеозаписи з боді камер поліцейських від 16.03.2021 року, наданих Управлінням патрульної поліції в Донецькій області, з яких вбачається, що прибувши за викликом на місце ДТП працівниками поліції було виявлено транспортний засіб BMW X6 державний номерний знак НОМЕР_1 з видимими пошкодженнями та власника даного автомобіля ОСОБА_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Останній, не заперечуючи причетності до ДТП, повідомив, що він дійсно вживав алкоголь - горілку, але вже після дорожньо-транспортної пригоди. Однак, з таким висновком суду погодитись не можливо. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Так, частиною 4 ст. 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за вживання водієм транспортного засобу після ДТП за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду. Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є вживання алкоголю водієм транспортного засобу саме після ДТП за його участю. Згідно п. 2.10є Правил дорожнього руху України, водій у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди зобов`язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки ). Апеляційний суд не може погодитись з висновком судді першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП, оскільки матеріали справи не містять доказів щодо вживання ОСОБА_4 алкоголю після настання ДТП, окрім його пояснень, зазначених ним на місці складання протоколу, які в подальшому останнім заперечувались в поданій його апеляційній скарзі та в ході апеляційного розгляду. Так, з дослідженого в ході апеляційного розгляду відеозапису з боді камер поліцейських вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом, а поведінка останнього вказувала, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння, що в наступному підтверджено висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 124 від 16.03.2021 року, він путано дає пояснення, посилаючись на різні види алкоголю, які він вживав, в письмових поясненнях ОСОБА_1 , які додано до протоколу зазначено, що в період керування автомобілем BMW X6 він знаходився в стані алкогольного сп`яніння (а/с 12). Таким чином, матеріали справи містять пояснення ОСОБА_1 щодо вживання алкоголю як до ДТП, так і після ДТП. В ході апеляційного розгляду було допитано свідка ОСОБА_3 , який показав, що 16.03.2021 року він їхав з роботи біля 20.20 год., він завжди о цій порі повертається з роботи, побачив ДТП, автомобіль BMW врізався в огорожу, наполягає, що ДТП тільки сталося, оскільки він бачив, коли цей автомобіль рухався на дорозі, а також це пил стояв, біля машини стояли чоловік та жінка, чоловік фактично нічого не міг пояснити, був у стані алкогольного сп`яніння, це було очевидним. Він викликав поліцію, дочекався поліцейських, надав пояснення, постійно перебував біля місця ДТП, в його присутності ОСОБА_1 алкоголь не вживав. З огляду на наведене, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП, а саме, що водій ОСОБА_1 вживав алкоголь після вчинення ним ДТП, факт вживання алкоголю водієм ОСОБА_1 після вчинення ним ДТП не знайшов підтвердження і під час апеляційного розгляду. Натомість, в ході апеляційного розгляду було встановлено, що водій ОСОБА_1 керував автомобілем, будучи в стані алкогольного сп`яніння, не справився з керуванням та скоїв наїзд на бетонне огородження. За ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права. Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02). Крім того, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04), у справі «Карелін проти Росії» ("Karelin v. Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод. Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також положення КУпАП, якими не передбачено зміни кваліфікації дій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, справа розглядається на підставі складеного уповноваженою на те посадовою особою протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та доданими до нього доказами, при цьому обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП. Відповідно до вимог діючого адміністративного законодавства, а саме ст.ст. 9, 33, 245, 252 КпАП України, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх наданих доказів по справі. Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. На підставі вищевикладеного, вважаю, що провадження по справі стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП. Враховуючи, що постановою судді Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 01.06.2021 року щодо ОСОБА_1 накладено одне адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ст.124 та ч. 4 ст. 130 КУпАП, а саме у виді штрафу на користь держави у розмірі 20400 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки, що позбавляє апеляційний суд можливості змінити ухвалу суду тільки в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.130 КУпАП, тому постанова районного суду підлягає скасуванню. Згідно п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Відповідно до вимог ч.2 ст.38 КУпАП, в редакції на час вчинення правопорушення, якщо справа про адміністративне правопорушення підвідомча суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніше трьох місяців із дня вчинення правопорушення, а при тривалому правопорушенні не пізніше трьох місяців з дня його виявлення. Враховуючи, що ОСОБА_1 порушив Правила дорожнього руху за ст. 124 КУпАП 16.03.2021 року, на час апеляційного розгляду строк накладення адміністративного стягнення сплив, з цих підстав провадження в справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП належить закрити на підставі ст.247 ч.1 п.7 КУпАП, у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КпАП України. З огляду на наведене, вважаю апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Орловської Н.І. обґрунтованою та підлягаючою задоволенню, постанова районного суду підлягає скасуванню, провадження по справі за ч.4 ст.130 КУпАП закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП, провадження по справі за ст. 124 КУпАП закриттю на підставі ст.247 ч.1 п.7 КУпАП, у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КпАП України. На підставі викладеного і керуючись статтями 285, 294, 247 КпАП України, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 01.06.2021 року, якою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушень, передбачених статтею 124 КУпАП та частиною 4 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 20400 (двадцять тисяч чотириста) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки, скасувати. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності: - за статтею 124 КУпАП на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КпАП України; - за статтею 130 ч.4 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя