Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 540/946/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 вересня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/946/21 Головуючий в 1 інстанції: Ковбій О.В. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді Зуєвої Л.Є., суддів: Коваля М.П., Кравця О.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИЛА: У березні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області № 965230191385 від 16.11.2020 року щодо зменшення ОСОБА_1 під час перерахунку пенсії відсотку розміру місячного заробітку зазначеної у довідці прокуратури Одеської області № 504 від 03.11.2020 року з 90% на 60% та встановлення обмеження при виплаті пенсії у її граничному максимальному розмірі, який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату з 01.10.2020 ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ (у редакції Закону № 502-VI від 25.09.2008 року), що діяв на момент виходу на пенсію, з розрахунку 90% від загальної суми складових місячної заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Одеської області № 504 від 03.11.2020 без обмеження пенсії та її виплати у її граничному максимальному розмірі, який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат. В обґрунтування позову зазначалось, що позивачка з січня 2010 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду і отримувала пенсію відповідно до ст.50-1 Закону України "Про Прокуратуру". Пенсія обчислена в розмірі 90% заробітної плати. 10.11.2020 року позивачка звернулась до ГУ ПФУ з заявою про перерахунок пенсії за вислугою років на підставі довідки Одеської обласної прокуратури № 504 від 03.11.2020. У грудні 2020 відповідач перерахував пенсію позивачки, однак її розмір з 90% було зменшено до 60% та запроваджено її обмеження десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність. Позивачка стверджує про протиправність такого рішення відповідача, оскільки на момент призначення їй пенсії діяли норми ЗУ "Про прокуратуру " № 1789-ХІІ та пенсія призначена у розмірі 90 % від суми місячної (чинної) заробітної плати без будь-яких обмежень. Крім того зазначає, що рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 18.02.2016 по справі №667/9591/15-а визнано неправомірними дії УПФУ в м. Херсоні щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 та зобов`язано провести перерахунок її пенсії виходячи з розрахунку 90% від середнього заробітку. Усі подальші зміни до законодавства, що регулюють пенсійне забезпечення прокурорів не можуть на неї розповсюджуватись, оскільки пенсія їй призначена до набрання ними чинності. З вказаних підстав просить суд позов задовольнити. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року, ухваленого в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Херсоні позов задоволено. Не погоджуючись з таким рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Доводами апеляційної скарги зазначено, що з 15.07.2015 року набрав чинності Закон України від 14.10.2014 року № 1697-УІІ "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VII). На сьогоднішній день діє норма розрахунку пенсії відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-УІІ, яка визначає відсотковий розмір пенсії від суми місячної чинної заробітної плати, а саме, 60%. Частиною 2 статті 86 Закону № 1697-УІІ передбачено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Відповідно до абз. 6 ч. 15 ст. 86 Закону № 1697-УІІ максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Посилаючись на абзац 2 п. 2 розділу II Закону №3668-VІ стверджує, що виплата пенсії без обмеження максимальним розміром має відбуватись лише до того часу, поки розмір пенсії, що виплачується, не буде перевищувати максимальний її розмір. При цьому, розмір пенсії позивачки на дату набрання чинності Закону №3668-VІ становив 6475,99 грн та не перевищував десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (784,00 грн х 10 = 7840 грн). Оскільки розмір пенсії позивачки не досягав 10 прожиткових мінімумів, то обмеження не застосовувалось. Після перерахунку пенсії, її розмір збільшився до 42005,60 грн, відповідно було застосовано обмеження. Виходячи з зазначеного, просить суд апеляційну скаргу задовольнити та у задоволенні позову відмовити. У відзиві на апеляційну скаргу зазначається про огрунтованість та законність рішення суду першої інстанції, тому просять відмовити в її задоволенні. Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Відповідно до п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Херсонській області з 27.01.2010 та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ. Нарахування пенсії позивачки проводилось відповідачем із розрахунку 90% заробітної плати. 10.11.2020 року позивачка звернулась до відповідача з заявою про перерахунок пенсії відповідно до довідки Одеської обласної прокуратури, якою були збільшені посадові оклади працівників прокуратури та деякі інші доплати, а також на підставі рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019. Разом із заявою позивачка надала довідку Одеської обласної прокуратури №504 від 03.11.2020 про розмір заробітної плати у загальній сумі 70009,34 грн. На підставі поданих документів відповідачем проведений перерахунок пенсії позивачки з 01.10.2020 року. За результатами перерахунку, при заробітній платі 70009,34 грн розмір пенсії позивачки з 01.10.2020 року складає 42005,60 грн (70009,34 х 60%). Проте, відповідач застосував обмеження, встановлені статтею 86 Закону "Про прокуратуру" №1697-VІІ, тому максимальний розмір пенсії, нарахований ОСОБА_1 обмежений десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність. У зв`язку із обмеженням суми перерахунку пенсії, позивачка 15.02.2021 звернулась до Головного управління пенсійного фонду України в Херсонській області з листом про проведення перерахунку пенсії в розмірі 90% заробітної платні, з врахуванням всіх надбавок, які вона отримувала при виході на пенсію та без обмеження її розміру. Листом від 01.03.2021 №1189-964/С-02/8-2100/21 ГУ ПФУ відмовило позивачці в проведенні перерахунку пенсії без обмежень зазначивши, що її вимога щодо перерахунку пенсії у розмірі 90% від суми заробітної плати, зазначеної в довідці Одеської обласної прокуратури від 03.11.2020 №504, без обмеження граничного її розміру згідно із статтею 50-1 Закону 1789 є безпідставною, оскільки зазначена норма з 01.01.2015 є не чинною, оскільки на сьогодні діє норма розрахунку пенсії відповідно до статті 86 Закону 1697, яка визначає відсотковий розмір пенсії від суми місячної чинної заробітної плати, а саме 60% та обмеження максимального розміру пенсії у розмірі десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Не погодившись з такою відмовою позивачка звернулась до суду. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, запроваджені Законом № 3668 та Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів" № 911-VIII від 24.12.2015 р. обмеження щодо виплати пенсії максимальним розміром не застосовуються до пенсій, що призначені до набрання вказаними Законами чинності. Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Колегія суддів суду апеляційної інстанції частково не погоджується з вказаними висновкам суду першої інстанції, а саме, в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачки без обмеження максимального розміру пенсії, при цьому виходячи з наступного. Пенсія позивачці була призначена на підставі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати. Частина 1 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 р., в редакції, що діяла на час призначення мені пенсії, передбачала, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. В подальшому положення статті 50-1 Законом України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 р. втратили чинність, окрім частин 3, 4, 6 та 11, проте ці частини не стосувались питання проведення перерахунку пенсії, призначеної працівнику прокуратури, у зв`язку із підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників 14.10.2014 року було прийнято Закон України «Про прокуратуру» №1697-VII, який в цілому набрав чинності 15.07.2015 року. Згідно ч.2 ст.86 вказаного Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Колегія суддів звертає увагу, що встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 60% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при призначенні нових пенсій. Як вбачається з матеріалів справи, протоколу/розпорядження № 965230191385 від 17.11.2020 р., згідно якого пенсію обчислено з урахуванням 60 % від заробітку та обмежено максимальним розміром. Таким чином, з моменту призначення та до 01.10.2020 року позивачка отримувала пенсію із розрахунку 90% від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати. Як зазначено в абзаці шостому пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 14 червня 2007 року N 3-рп/2007, звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики. Конституційний Суд України в Рішенні N 9-рп/2009 від 28 квітня 2009 року, вказуючи на недопустимість звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод, що об`єктивно призведе до погіршення становища особи в суспільстві через їх обмеження, зробив концептуальне застереження органам державної влади про те, що невиконання державою своїх зобов`язань призводить до порушення принципів правової держави, ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави (абзац п`ятий пункту 5 мотивувальної частини). За таких обставин, колегія суддів вважає протиправним зменшення позивачу розміру пенсії за вислугу років з 90% до 60 % відповідних сум грошового забезпечення. Враховуючи вище зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити з 01.10.2020р. перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Одеської області від 03.11.2020 р. №

504. Поряд з тим, щодо вимог про здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром, колегія суддів зазначає наступне. Так, відповідно до ст. 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI, який набув чинності 01.10.2011, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України 92-15, законів України "Про державну службу" 3723-12, "Про прокуратуру" 1789-12, "Про статус народного депутата України" 2790-12, "Про Національний банк України" 679-14, "Про Кабінет Міністрів України" 2591-17, "Про дипломатичну службу" 2728-14, "Про службу в органах місцевого самоврядування" 2493-14, "Про судову експертизу" 4038-12, "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 796-12, "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" 540/97-ВР, "Про наукову і науково-технічну діяльність" 1977-12, "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" 2262-12, "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" 1058-15, "Про пенсійне забезпечення" 1788-12, "Про судоустрій і статус суддів" 2453-17, Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" 379/95-ВР, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Слід зазначити, що Верховним Судом неодноразово здійснювався касаційний розгляд справ, де позивачами виступали особи, яким пенсії були призначені відповідно до Закону України від 05.11.1991 №1789-XII "Про прокуратуру", а вимоги позовних заяв було звернуто до пенсійного органу стосовно неправомірності його дій та рішень щодо здійснення перерахунку такої пенсії із застосуванням обмеження її максимальним розміром, передбаченим статтею 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру", в редакції зі змінами, внесеними Законами України від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (постанови Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №205/8204/16-а, від 03.04.2018 у справі №361/4922/17, від 02.05.2018 у справі №704/87/17, від 15.08.2018 у справі №161/9572/17, від 17.01.2019 у справі №161/713/17, від 15.05.2019 у справі №554/4191/17, від 21.11.2019 у справі №161/14321/16-а, від 21.05.2020 у справі №554/10510/16-а, від 28.10.2020 у справі №686/2428/16-а). Розглядаючи вищевказані справи, Верховний Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої положення норм чинного законодавства, якими обмежувався максимальний розмір пенсії, не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню. Тобто, на момент проведення перерахунку пенсії позивачам, наведеними положеннями встановлюються тимчасові обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов`язковими до виконання органами Пенсійного фонду України. З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність у відповідача (відповідного територіального органу Пенсійного фонду України) законних підстав для здійснення виплати нарахованої пенсії без обмеження граничного розміру відповідно до статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-XII "Про прокуратуру" (в редакції на час призначення пенсії), оскільки положення цієї статті втратили чинність. В ухвалі від 04 лютого 2021 року по справі №400/6132/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, вирішуючи питання щодо розгляду як зразкової справи стосовно застосування вимоги, яка передбачена частиною вісімнадцятою статті 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру", щодо максимального розміру пенсії до осіб, яким пенсія була призначена до встановлення у законодавстві зазначеної вимоги про максимальний розмір пенсії, звернув увагу, що відступу від вищенаведених правових позицій суду касаційної інстанції не відбувалось, а процесуальний закон не наділяє такими повноваженнями суд першої інстанції, в тому числі й Верховний Суд, при розгляді ним справи як зразкової. За таких обставин, враховуючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних в частині зобов`язання відповідача здійснити позивачці перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром. Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до ст.317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, не повне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, недоведеність обставин, які суд першої інстанції вважав встановленими. З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачки без обмеження її максимальним розміром, з прийняттям в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні вказаної позовної вимоги. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягають. Керуючись ст. ст. 262, 263, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області задовольнити частково. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром скасувати. Ухвалити у вказаній частині нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про зобов`язання здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром. В іншій частині рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року залишити без змін. Відповідно до ст. 325-328 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Головуюча суддя: Л.Є. Зуєва Суддя: М.П. Коваль Суддя: О.О. Кравець