Постанова 4805 № 279/6066/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №279/6066/20 Головуючий у 1-й інст. Невмержицька О. А. Категорія 84 Доповідач Галацевич О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 вересня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Галацевич О.М., суддів: Микитюк О.Ю., Павицької Т.М. розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області, ухвалене 18 березня 2021 року суддею Невмержицькою О.А. у м. Коростені, повний текст рішення складено 18 березня 2021 року, у справі №279/6066/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння, в с т а н о в и в : У грудні 2020 року ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , у якому, посилаючись на ст.387 та ст. 1212 ЦК України, просив витребувати майно із чужого незаконного володіння відповідачки, а саме: ноутбук, марки Acer ES1-531-C007 15.6*AG/Intel Cel 3050/2/500/Intel HD/Lin (далі - ноутбук), вартістю - 6000 грн та стягнути судові витрати Обґрунтовував вимоги тим, що ОСОБА_2 незаконно, без будь-якої правової підстави, заволоділа належним Товариству з обмеженою відповідальністю «Петрі» (далі - ТОВ «Петрі»), керівником якого є ОСОБА_1 , спірним майном. Зокрема, зазначив, що письмового договору про передачу ноутбука між ТОВ «Петрі», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не було, цивільно-правові договори на виконання будь-яких робіт між ними не укладалися, акти про виконання робіт та прийому-передачі відсутні, будь-якими трудовими стосунками вони не пов`язані. Тому, твердження ОСОБА_2 , при проведенні перевірки правоохоронними органами за зверненням ОСОБА_1 , про добровільну передачу їй спірного майна є безпідставними. Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 березня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення, ухвалити нове, яким задовольнити його позов. Вказав, що він надав суду докази, які підтверджують право власності на спірне рухоме майно. Наявність у нього накладної та квитанції на придбання ноутбука доводить його законне володіння ним. Посилання суду на пояснення ОСОБА_2 , які надані правоохоронним органам, про відчуження нею ноутбука, суперечать поданому відповідачкою відзиву на позовну заяву, у якому вона не заперечувала того, що спірне майно перебуває у неї та повертати його вона не бажає. Отже, з огляду на норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову. У своїх доводах послався на Конституцію України та постанову Пленуму Верховного Суду України №5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав». Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та із матеріалів справи вбачається, що відповідно до накладної № 1151 від 10.08.2016 ТОВ «Петрі» придбано у ПП "ВАДІКом" ноутбук Acer за 6000 грн (а.с.12). З висновку про результати звернення директора ТОВ «Петрі» ОСОБА_1 від 18.10.2017, вбачається, що ОСОБА_2 за усною домовленістю з ОСОБА_1 виконувала бухгалтерську роботу для ТОВ «Петрі» на наданому їй для цього ноутбуці. Керівник Товариства з нею повністю не розрахувався та залишив їй ноутбук, як плату за виконану роботу. У подальшому ОСОБА_1 вимагав повернути ноутбук, але вона його продала. За наслідками перевірки директору ТОВ «Петрі» ОСОБА_1 роз`яснено право звернення до суду з цивільним позовом (а.с.10-11). Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів наявності усіх необхідних елементів для віндикації спірного майна, визначених законодавством. Колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги вважає безпідставними з огляду на таке. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України). Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Частиною 1 ст.16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Стаття 319 ЦК України передбачає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. У відповідності до ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Підстави витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) врегульовано положеннями статей 387-390 ЦК України. Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Аналізуючи положення вказаної статті суд приходить до висновку, що зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти (право власності) й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння. Цей спосіб захисту полягає у відновленні становища, що існувало до порушення права власності, шляхом повернення майна у володіння власника (титульного володільця) із метою відновлення у власника усього комплексу його правомочностей. Витребування майна шляхом віндикації застосовується якщо між власником і володільцем майна немає зобов`язальних (договірних) відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного із власником договору. При цьому у правовій конструкції витребування майна шляхом віндикації позивач повинен довести наявність таких обов`язкових елементів даного способу захисту права власності: позивач є безсумнівним власником майна, що витребовується; майно, що є предметом віндикації вибуло з володіння позивача поза його волею; відсутні правові підстави для вибуття спірного майна з володіння позивача. Обов`язок доводити наявність усіх елементів такої правової конструкції покладається саме на позивача. Отже, звертаючись з віндикаційним позовом до суду, позивач насамперед має підтвердити своє право власності на витребувану річ або інше титульне право на річ, посилаючись на ті чи інші докази (свідоцтво про право власності, свідоцтво про право на спадщину, технічний паспорт, довіреність на розпорядження майном, договір тощо). Зазначена правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 (справа №522/2202/15-ц). Разом з тим, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 , який звернувся до суду з позовом, не довів своє право власності на річ, що витребовується. Згідно наданої ним копії накладної ноутбук придбано ТОВ «Петрі» (а.с. 12). Отже, саме останнє є власником спірного майна і має право звертатись до суду з віндикаційним позовом. Наявність у позивача, як керівника даного Товариства, накладної на придбання ноутбука, не свідчить про його право власності на витребувану річ та наявність підстав для задоволення позовних вимог. Вибуття ж ноутбука з володіння керівника Товариства, не наділяє його правом звернення до суду з віндикаційним позовом від свого імені не в інтересах підприємства та витребовувати цю річ. Таким чином, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, правильно виходив з того, що позивачем не доведено право власності на майно, що витребовується. Не доведення ОСОБА_1 інших обов`язкових елементів у правовій конструкції витребування майна, зокрема, що майно, що є предметом віндикації вибуло з володіння позивача поза його волею, відсутність правових підстав для вибуття спірного майна, наявності витребуваного майна у відповідачки, тощо, не має правового значення для вирішення даного спору з огляду на не доведення права власності позивача на спірне майно. Проте, помилкове посилання суду на не доведення позивачем таких обставин на правильність висновків суду про відсутність підстав для задоволення позову не впливає. Рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 березня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді Повний текст постанови складений 01 вересня 2021 року.